Анатолій Миколайович Трембіцький » Просвітницька, педагогічна та громадська діяльність родини Сіцінських–Чехівських–Січинських–Шандорів (кінець ХІХ ст. – 2000-і рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Просвітницька, педагогічна та громадська діяльність родини Сіцінських–Чехівських–Січинських–Шандорів (кінець ХІХ ст. – 2000-і рр.)

Дисертація
Написано: 2019 року
Розділ: Історична
Додав: balik2
Твір додано: 07.12.2019
Твір змінено: 07.09.2023
Завантажити: pdf див. (7.7 МБ)
Опис: Трембіцький А.М. Просвітницька, педагогічна та громадська діяльність родини Сіцінських–Чехівських–Січинських–Шандорів (кінець ХІХ ст. – 2000-і рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський, 2019.


У дисертації здійснено комплексне дослідження просвітницької, педагогічної, громадської, державницької, наукової, музейної, бібліотечної, видавничої, енциклопедичної, бібліографічної та релігійно-богословської діяльності, життєвих шляхів родини Сіцінських-Чехівських-Січинських-Шандорів. Її головним стрижнем став один із найзначніших членів, знаний український історик, краєзнавець, археолог, етнограф, бібліограф, музеєзнавець, мистецтвознавець, перекладач, відомий суспільний, культурно-просвітницький і релігійний діяч, дійсний член НТШ і десятка інших наукових товариств, кандидат у депутати Всеукраїнських установчих зборів від блоку трудовиків і соціалістів-федералістів (1917–1918) та в єпископи УАПЦ на Київщині (1921), протоієрей Євфимій Сіцінський (15.10.1859 – 07.12.1937). Ця спільнота залишила яскравий слід у контексті української історії, культури та мистецтва кінця ХІХ – 2000-х рр. в Україні, а також в середовищі української діаспори Німеччини, Словаччини, США, Франції і Чехії. Глибоко простежено їхні родинні зв’язки, висвітлено і проаналізовано приватне життя, виявлено найважливіші ментальні риси і розглянуто особистісно-індивідуальний потенціал, процес формування громадянської позиції основних предметів дослідження:
1) Володимира Чехівського (19.07.1876 – 03.11.1937), видатного суспільно-політичного (член Центральної Ради, гласний Одеської міської думи, голова Одеського революційного комітету, політичний комісар Одеси, член Всеросійських установчих зборів, начальник агітаційно-просвітницького відділу головного крайового комісара Катеринославщини, Таврії і Херсонщини, директор департаменту сповідань у гетьманському уряді, Голова Комітету охорони республіки), державного (прем’єр-міністр і міністр закордонних справ в уряді Директорії УНР) та релігійного діяча новітньої української історії, одного з фундаторів і реформаторів Української національної церкви, богослова, історика церкви (автор близько півсотні наукових праць), педагога (викладач світських і духовних навчальних закладів у Вінниці, Кам’янці-Подільському, Києві, Одесі, Черкасах), голови ради лекторів Кам’янець-Подільського українського народного університету, професора Київського медичного інституту, наукового співробітника історико-філологічного відділення ВУАН, редактора газети «Українське слово» та співредактора – «Вільне життя» тощо;
2) Олени Чехівської (дів. Сіцінської) (26.02.1882 – 10.11.1969), активної учасниці українського жіночого і національно-церковного руху, делегатки Першого (1921) та Другого (1927) Всеукраїнських православних церковних соборів УАПЦ, співзасновниці і членкині управи Об’єднання українських жінок у Німеччині (1947–1949), СФУЖО (1949–1969), Союзу українок Америки (1949–1969), Товариства подолян при УВАН (США), авторки і співавторки наукових праць і майже ста сімдесяти статей-гасел у енциклопедичних виданнях діаспори;
3) Володимира Січинського (24.06.1894 – 25.06.1962), секретаря і голови Подільського товариства «Просвіта», кур’єра Української республіканської капели, відомого дослідника і творця української архітектури, сакрального та ужиткового мистецтва, графіка, краєзнавця, етнографа, мистецтвознавця, історика мистецтва, професора УВПІ та УСПМ (Прага), УВУ (Прага–Мюнхен), УТГІ (Прага–Реґенсбурґ) та УТІ (Нью-Йорк), одного з фундаторів ГДУМ і АНУМ у Львові, засновника і активного члена МВБУ (Прага), ЛМК (Нью-Йорк), ОМУА (Філадельфія), директора Університету українознавства при НТШ у США, дійсного члена УВАН і НТШ та десятка інших громадсько-просвітницьких і науково-мистецьких товариств в Італії, Німеччині, США, Україні, Чехословаччині, автора більше 700 праць та майже 70 архітектурних проєктів;
4) Ярослава Січинського (02.08.1924 – 28.08.2015), знаного архітектора, творця і дослідника української сакральної архітектури, одного з засновників, керівників і члена Кабінету дослідження Поділля імені Юхима Січинського, згодом Товариства подолян при УВАН (США), Товариства українських інженерів Америки, автора більше двадцяти архітектурних проєктів в українському стилі тощо;
5) Вікентія Шандора (12.10.1907 – 11.08.2003), доктора права, визначного державно-політичного, суспільно-культурного і громадсько-просвітницького діяча, представника уряду Карпатської України при Чехословацькому уряді в Празі, співзасновника і довголітнього голови Карпатського Союзу, адміністративного директора секретаріату ПАУК, члена публікаційно-інформаційної комісії УККА, заступника голови уряду ДЦ УНР, дійсного члена НТШ і Товариства українських правників у США, професора міжнародного права і політології УТІ (Нью-Йорк), члена секретаріату ООН з питань слов’янських країн, редактора «Правничого вісника», почесного доктора Ужгородського національного університету, автора споминів і більше ста наукових праць тощо;
6) Любиці (Люби) Баботи (04.09.1944), знаної дослідниці-карпатознавиці, філологині-україністки, педагога, кандидатки мистецтвознавства, перекладачки, професорки Пряшівського (Словаччина) і Торонтського (Канада) університетів, протодекана із закордонної співпраці філософського факультету та директорки Інституту русистики, україністики і славістики Пряшівського університету, почесного доктора Ужгородського національного університету, авторки низки монографій і більше 300 наукових і науково-популярних статей, розвідок і гасел про культуру та літературу українців-русинів Закарпаття ХІХ–ХХ ст., українсько-чесько-словацькі літературні зв’язки, членкині та секретаря (1990–2019) Асоціації україністів Словаччини, членкині управи Міжнародної асоціації україністів (2003–2008).

Розкрито особистісно-індивідуальний потенціал або подано стислі відомості щодо проукраїнської діяльності інших національно свідомих представників родини, зокрема, Марґарети і Миколи Баботи, Галини Верхівської (дів. Чехівська), Софії Живар (дів. Орисик), Зінаїди Курчинської, Зінаїди Овчарук, Марії Орисик, Миколи і Сергія Сіцінських, Андрія, Марії, Михайлини і Ніни Січинських, Анастасії, Андрія, Бориса, Віктора, Миколи, Мойсея та Олекси Чехівських, Богдана, Івана та Оксани Шандорів, яку вони спрямували на створення та розвій багатьох громадсько-просвітницьких і суспільно-культурницьких інституцій українців у Німеччині, Словаччині, США, Україні, Франції, Чехословаччині, а також проведення суспільно-протестних акцій українських емігрантів (Львів, Нью-Йорк, Париж, Подєбради, Прага). Шляхом послідовної історичної реконструкції їхнього життя і багатогранної діяльності створено досить колоритний і цілісний портрет родинного загалу, показано його вплив на процес формування національно свідомих українців і становлення їхньої чіткої громадянської позиції щодо незалежної України.

Проаналізовано стан розробки наукової проблеми і визначено рівень її наукового осмислення, узагальнено надбання української та зарубіжної історіографії, обґрунтовано репрезентативні можливості сформованого джерельного комплексу (цінний матеріал виявлено в 5 центральних державних, 3 обласних, 2 відомчих і 6 родинних архівах (Україна, Словаччина, США), фондах 2 музеїв, 2 українських і 2 закордонних бібліотек, а також в 1 зарубіжному народному архіві (Чехія), низці тогочасних періодичних виданнях, особливо діаспори). Розроблено і реалізовано власну методику і концептуальну стратегію творення колективного портрету родини.

Доведено, що члени цієї спільноти виступали провідними діячами і активними учасниками громадсько-просвітницького руху, суспільно-державотворчих процесів, культурно-мистецьких інституцій, професійних осередків упродовж кінця ХІХ – початку ХХІ ст. в Україні і в середовищі української політичної міжвоєнної і повоєнної еміграції, за що майже всі переслідувалися і неодноразово були репресовані царськими (Володимир Чехівський), радянськими (Євфимій Сіцінський, Володимир і Микола Чехівські), угорськими (Володимир Січинський, Марґарета і Микола Баботи), чехословацькими (Вікентій Шандор) і словацькими (Марґарета і Микола Баботи) режимами. Також встановлено, що вони забезпечували становлення Української автокефальної православної церкви в 1918–1930 рр.

Обґрунтовано вагомий внесок членів родинної спільноти у дослідження української минувшини, зокрема у висвітлення загальних аспектів історії України, починаючи від найдавніших часів і аж до 50-х рр. ХХ ст.; дослідження проблем регіональної історії 12-ти історико-етнографічних і 7-ми історико-адміністративних теренів України і декількох ареалів поселення української діаспори у Польщі, Словаччині і Чехії; розробку майже 300 життєписів представників української еліти.

Відтворено найважливіші аспекти творення і дослідження членами родини української культури, опрацьовано, проаналізовано й узагальнено напрями вивчення і творення ними пам’яток української архітектури, храмових споруд в українському архітектурному стилі, української графіки, граверства і малярства. Розкрито місце членів цієї спільноти у світовій та українській історії й культурі, а також охарактеризовано внесок Євфимія Сіцінського, Володимира Чехівського, Володимира Січинського, Вікентія Шандора у вивчення традицій, звичаїв, ремесел і промислів українців.

Висвітлено роль членів названої родини як організаторів наукових, навчально-освітніх і культурно-мистецьких інституцій, історико-краєзнавчих і професійних осередків українських емігрантів, розкрито їхню педагогічну діяльність у понад 30 державних, громадських і приватних світських закладах освіти Канади, Німеччини, Словаччини, США, України, Чехословаччини, у майже двох десятках навчально-мистецьких і духовних (курси, семінарії, школи) навчальних закладах України. Доведено, що їхня інтелектуально-творча й науково-богословська спадщина є складником світової та національної історії й культури. Також розкрито внесок і роль членів родинного загалу у творення й розбудову музейної, бібліотечної, видавничої, енциклопедичної, бібліографічної та пам’яткоохоронної справи в Україні і в середовищі української діаспори.

Зроблено спробу створити колективний (соціальний) портрет родини Сіцінських-Чехівських-Січинських-Шандорів, знакової в державному, суспільно-просвітницькому, науково-освітньому, культурно-мистецькому і церковно-релігійному житті України та української діаспори Німеччини, Словаччини, США, Франції та Чехословаччини.


Ключові слова: історія, культура, українська діаспора, родина, династія, Євфимій Сіцінський, Володимир Чехівський, Володимир і Ярослав Січинські, Вікентій Шандор, Любиця Бабота.

Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.