Андрій Трембецький » Військово-політична діяльність Дмитра Вітовського
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Військово-політична діяльність Дмитра Вітовського

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Історична
Додав: balik2
Твір додано: 06.08.2023
Твір змінено: 06.08.2023
Завантажити: pdf див. (1.7 МБ)
Опис: Трембецький А.В. Військово-політична діяльність Дмитра
Вітовського. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 – історія та археологія. – Національна академія сухопутних військ
імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львів, 2022.
У дисертації комплексно проаналізовано військово-політичну діяльність
сотника Легіону Українських січових стрільців, полковника Української галицької
армії (УГА), начального команданта Української галицької армії, одного з
організаторів Листопадового чину та Державного секретаря військових справ ЗУНР
Дмитра Вітовського.
Головна ідея роботи полягає у комплексному дослідженні біографії Дмитра
Вітовського крізь призму військово-політичних процесів початку ХХ ст.
Актуальність теми зумовлена недосконалістю вивчення постатті Дмитра
Вітовського та сучасними військово-політичними процесами у державі.
Останні роки ознаменувалися появою цілої низки ґрунтовних праць, які
свідчать про піднесення на принципово новий міждисциплінарний рівень
біографічних студій, що відповідає сучасному усвідомленню особистості у
всій її складності та багатоплановості, динамізмові розвитку та
багатоманітності взаємодій із суспільством. Однак, незважаючи на
вищезазначену тенденцію, постать Дмитра Вітовського, де факто,
залишилася поза увагою науковців. Історики не поспішають заповнювати
«білі плями» його політичної та військової біографії. Малоз’ясованими або ж
узагалі нерозробленими залишаються більшість із окреслених тематичних
ніш.
Сьогодні, історичні наукові праці здебільшого пропонують цікаві
(описові), корисні для історіографії положення та висновки, зокрема
компаративістського характеру, які стосуються постаті Дмитра Вітовського,
однак не відображають його гвійськово-політичної та культурно-


3







просвітницької діяльності у цілісному науково-теоретичному дискурсі.
Таким чином, доробок українських дослідників створює важливе підґрунтя,
проте не знімає з порядку денного потреби підготовки спеціального
комплексного дослідження присвяченого Дмитру Вітовському, яке б
віддзеркалювало у його біографії складне переплетіння соціальних і
національних аспектів українського національно-патріотичного, політичного,
військового руху в окреслений період.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше комплексно
охарактеризовано військово-політичну діяльність Дмитра Вітовського у роки
Першої світової війни та післявоєнний період, зокрема: з’ясовано
особливості формування його світогляду; проілюстровано участь у
стрілецькому русі, бойовий шлях у лавах Українських Січових Стрільців;
відзначено здобутки у культурно-просвітній площині, насамперед у сфері
відновлення українського шкільництва на Волині; відображено політичну
діяльність як члена Головної управи Української радикальної партії;
критично розглянуто внесок у становлення ЗУНР, вказано на особливості
його участі в польсько-українській війні; простежено роботу на Паризькій
мирній конференції; розглянуто його постать в національній пам’яті
українців; обґрунтовано та доведено важливу цінність публіцистичної
спадщини Дмитра Вітовського, наголошено на необхідності її популяризації
серед широкого загалу.
У дисертаційній роботі удосконалено: методологічні підходи до
вивчення біографії Дмитра Вітовського; концепції вирішення українського
питання у роки Першої світової війни. Новий рівень розвитку отримали
проблеми: динаміки розвитку польсько-українських відносин на початку ХХ
ст.; міжнародної підтримки Польщі у роки польсько-української війни та її
впливу на поразку українців у державотворчих змаганнях; консолідації
української еліти у час становлення ЗУНР.
У дисертації ґрунтовно проаналізовано історіографію проблеми, вказано
на перспективні напрями наукових досліджень у контексті постатті Дмитра


4







Вітовського. Констатовано, що на сьогодні – це одна із наймалодосліджених
постатей періоду українського національно-визвольного руху початку ХХ ст.
в українській та польській історіографії. Нарощування наукових знань про
сотника УСС, творця Листопадового зриву та одного з лідерів ЗУНР
відбувалося вкрай нерівномірно. Попри відсутність спеціальної комплексної
праці, яка б присвячувалася Дмитру Вітовському, його військово-політичну
працю фрагментарно відображають наукові студії, які відрізняються рівнем
науково-теоретичних підходів, аналітики та оціночних характеристик.
Цілісну картину біографії досліджуваної постаті допомагають сформувати
джерельні матеріали (архівні документи; опубліковані джерела; спогади
тогочасних українських та польських військових та громадсько-політичних
діячів; матеріали періодичних видань; публіцистичні та наукові праці Дмитра
Вітовського). Залучена до дисертаційної роботи джерельна база є достатньо
репрезентативною, дозволяє вирішити поставлені дослідницькі завдання,
досягти поставленої мети та розкрити обрану тему.
На підставі мемуарної літератури, матеріалів періодичної преси вказано
на особливості формування світогляду Дмитра Вітовського, проаналізовано
участь у суспільно-політичних процесах на початку ХХ ст. Відзначено його
внесок у відстоювання ідеї побудови української держави серед українців
Галичини, показано спротив проти колонізації українського шкільництва, що
проявлялося, зокрема, у боротьбі за український університет у Львові.
Розглянуто діяльність в Українській радикальній партії та охарактеризовано
ставлення до опонентів цієї політичної сили.
Чи не вперше в українській історіографії сформовано цілісну картину
військово-просвітницької діяльності Дмитра Вітовського на Волині у 1916 –
1917 рр. Стверджено, що влітку 1915 р. після вдалого наступу німецьких та
австрійських військ були зайняті українські землі західної частини Волині,
яка опинилась під австрійською окупацією. Доведено, що Загальна
Українська Рада та Союз Визволення України робили різні заходи для
відновлення національного життя на окупованих землях. Зауважено, що з


5







цією метою згідно із наказом команди до Ковеля прибув сотник Дмитро
Вітовський. Зроблено висновок, що попри його намагання організувати
ефективну військово-просвітницьку діяльність на Волині у 1916–1917 рр. як
одного із комісарів Український січових стрільців, неможна сказати, що
плани були втілені повноцінно – через низку внутрішніх, а здебільшого
зовнішніх обставин, характерних для воєнного часу та окупації територій,
вербувальна та розвідувальна складова місії Д. Вітовського, щодо якої
австрійське військове командування й плекало найбільше очікування, не
отримали суттєвого успіху. Натомість продуктивнішою виявилась
культурно-просвітницька (на кінець 1916 р. організовано 17 народних шкіл)
та гуманітарна діяльність сотника (організація табору для біженців).
Детально реконструйовано бойовий шлях Дмитра Вітовського у лавах
Українських Січових Стрільців. Відзначено, що сотник отримав значний
бойовий досвід, який став незамінний у час Листопадового зриву та
польсько-української війни. Наголошено, що саме Дмитро Вітовський став
одним із ідеологів українського стрілецького руху та розглядав військових як
потенційну політичну еліту майбутньої української держави. Подібні
твердження містяться у його публіцистичних працях, що побачили світ у
роки Першої світової війни на сторінках військової преси. Констатовано, що
саме завдяки Дмитру Вітовському українська політична еліта в останні дні
існування Австро-Угорської монархії у сфері боротьби за українську
державність перейшла від політичних лозунгів та декларацій до активних
військових дій, що привело до проголошення ЗУНР.
Розглянуто працю Дмитра Вітовського на чолі Державного секретаріату
військових справ ЗУНР. Констатовано, що з першого ж дня призначення
секретар військових справ розпочав роботу з формування регулярних
військових частин майбутньої Галицької Армії. Відзначити персональний
внесок Д. Вітовського в розвиток тодішнього державотворення. Саме завдяки
його зусиллям уже впродовж листопада 1918 – лютого 1919 рр. вдалося
сформувати кістяк понад стотисячної боєздатної Галицької Армії, яка хоч і


6







потерпала від постійного дефіциту власних вищих старшин, доброго
вишколу та стабільного матеріального забезпечення, але її військові були
добре мотивованими на боротьбу в горнилі польсько-української війни та
національно свідомими – зорієнтованими на возз’єднання ЗУНР та УНР у
єдину державу. На численних фактах доведено, що Дмитро Вітовський подав
у відставку з посади Державного Секретаря військових справ та перейшов на
дипломатичну працю, вочевидь, не бажаючи бути другорядним гравцем у
руках політичних сил і виконувати та нести відповідальність за їх подекуди
волюнтаристські дії.
Проаналізовано образ Дмитра Вітовського в національній пам’яті
українців, акцентовано увагу на його здобутках у період національно-
визвольних змагань на західноукраїнських землях на початку ХХ ст.
Відзначено, що на зорі незалежності України закладено фундамент
сприйняття одного з творців Листопадового зриву українському суспільстві
як героя України, який своїми жертовними діями здатен вплинути на
формування національної свідомості українців. Констатовано, що увічнення
пам’яті про Дмитра Вітовського упродовж останнього двадцятиліття
відбувалося шляхом: проведення за участю представників органів державної
влади, громадськості, урочистостей, тематичних наукових конференцій,
круглих столів, наукових читань тощо до річниць від дня народження
полковника; відкриття пам’ятників, меморіальних таблиць; видання наукових
праць, збірок документів та матеріалів, присвячених одному з лідерів ЗУНР;
організації постійно діючих експозицій, виставок архівних документів,
фотоматеріалів, що ілюструють життєдіяльність одного з ініціаторів
Листопадового зриву; проведення у навчальних закладах, тематичних заходів
з метою популяризації державотворчої, політичної, військової діяльності.
Зазначено, що у роки сучасної російсько-української війни збереження
національної пам’яті про визначних громадсько-політичних, військових
діячів української історії, зокрема Дмитра Вітовського, стає одним із
важливих факторів зміцнення національної безпеки України, прискорює


7







перемогу нашої держави над агресором, оскільки підриває базові складові
ідеології «русского мира».
Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали і
висновки дисертації можуть бути використані у науково-дослідницькій
сфері (при підготовці фундаментальних праць з історії України), навчальній
(у процесі розробки і викладання нормативних та спеціальних курсів у
вузах), а також практично-політичній (для діяльності політичних партій, що
сповідують національно-демократичну ідеологію). Зібраний фактологічний
матеріал, науково-теоретичні узагальнення можуть слугувати для
подальшого поглибленого аналізу суміжної проблематики.
Ключові слова: Дмитро Вітовський, Українські січові стрільці,
Перша світова війна, Галичина, Листопадовий зрив, Галицька армія, Іван
Крип’якевич, Українська революція, Західно-Українська Народна
Республіка, Українська Народна Республіка, історіографія, Союз
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.