|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Військова |
|
| Твір додано: |
28.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
28.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(14.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Тоїчкін Д. В. Холодна зброя козацтва XV–XVIII ст.: номенклатура, етапи розвитку, проблеми атрибуції. Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни. Інститут історії України НАН України, м. Київ, 2023.
Дисертація присвячена рідкісній в українській історичній науці
проблематиці козацької холодної зброї.
Інструментом, який безпосередньо обслуговував чи не найдавнішу
специфічну сферу діяльності людини – воєнні дії, була і залишається зброя.
Як продукт суспільного виробництва, що втілює останні технічні
досягнення, предмет обміну й торгівлі, пам’ятник матеріальної культури та
мистецтва, зброя є носієм різноманітної історичної інформації і основним
предметом дослідження спеціальної історичної дисципліни – зброєзнавства.
Надзвичайно широке предметне поле вивчення, яке відкриває зброя як
інструмент війни, витвір мистецтва, продукт технологій, символічно-знакова
система, торговельно-економічний чинник тощо, вводить її до сфери інтересів
численних, надзвичайно різних наук, не тільки історичних.
Актуальність праці визначається низкою взаємопов’язаних чинників:
— необхідністю створення комплексного дослідження холодної зброї
козацтва періоду XV – початку ХVIIІ ст.;
— потребою вивчення та сучасної атрибуції значної кількості речових
джерел у найбільших колекціях історичної зброї України;
— необхідністю розвитку зброєзнавчих студій в Україні, становлення та
утвердження дисциплінарного статусу зброєзнавства;
— спроможністю сучасного зброєзнавства запропонувати, обґрунтувати та
застосувати нові конструктивні підходи для вирішення низки актуальних
проблем джерелознавства.
3
Наукова новизна дисертації обумовлена тим, що в ній уперше на базі
архівних джерел та опублікованих матеріалів створено загальну картину
розвитку окремих типів козацької холодної зброї; встановлено їх значення в
козацькій спільноті та військовій справі; впроваджено оригінальну методологію
комплексної атрибуції предметів історичного озброєння; заново виконано
детальну сучасну атрибуцію вже відомих та введено до наукового обігу нові
зразки козацької холодної зброї; визначено саме поняття «козацька зброя»;
виконано джерелознавчу реконструкцію комплексу козацької холодної зброї та
простежено його зміни в часі.
У дисертаційній роботі використано загальнонаукові та спеціально-
історичні методи дослідження – історичний, історико-генетичний,
компаративний, типологічний, аналітичний, системно-структурний та
синтетичний, а також методи індукції та дедукції.
Міждисциплінарний характер дослідження потребував залучення та
адаптації методичного інструментарію гуманітарних та природничих галузей
наукового пізнання, як-то: археології, історії мистецтва, військової історії,
локальної історії та регіоналістики, історії повсякдення, соціальної історії,
генеалогії, біографістики, культурології, антропології, матеріалознавства.
Окрім того, для аналізу писемних та зображальних джерел у роботі
застосовано методи й процедури архівної, джерелознавчої та бібліографічної
евристики, інтерпретаційного синтезу, класифікації та верифікації джерел.
Зазначені вище теоретичні методи обумовили спеціально-історичну
емпіричну методику нашого дослідження та дозволили побудувати його
стратегію: авторська методика дослідження передбачала послідовне залучення
комплексів джерел різних типів, причому результати опрацювання певної
джерельної групи уможливлюють вивчення іншої, ширшої за обсягом.
Проаналізована історіографія провідної проблеми дисертації засвідчила
відсутність всебічного зброєзнавчого дослідження комплексу козацької
4
холодної зброї. Окремі праці вітчизняних і закордонних науковців лише
створили певне підґрунтя для подальших розвідок.
Дисертація базується на широкому колі джерел: речових, зображальних та
писемних. Критичний аналіз джерельного комплексу дозволив створити
сучасне, науково обгрунтоване уявлення про комплекс козацького озброєння,
його номенклатуру та розвиток.
Методи та стратегія зброєзнавчого дослідження, використані в дисертації,
дозволили здійснити всебічний аналіз наявного матеріалу, а саме: обґрунтувати
поняття «козацька зброя» та встановити критерії її вирізнення, дослідити
представницькі зразки козацької холодної зброї в музеях та приватних колекціях,
визначити номенклатуру козацького озброєння в її історичній динаміці та
відтворити процес розвитку козацького озброєння, розв’язати проблеми
персональної приналежності окремих зразків холодної зброї.
Вивчення сукупності писемних джерел дозволило зафіксувати поняття
«козацького» комплексу холодної зброї у хронологічній динаміці, простежити
його розвиток та розширити критерії виділення козацьких зразків з масиву
«безіменної» історичної зброї, яка зберігається в державних та приватних
колекціях та не має належного провенансу.
«Козацьку зброю» визначено як комплекс озброєння, який спершу
забезпечував потреби «козацького» мілітарного тренду (остаточно оформленого
реформою 1540–1550 рр.), а з часом став важливим маркером та ключовим
бойовим інструментом формувань реєстрового та нереєстрового козацтва,
необхідним для реалізації засадничих принципів козацької військової тактики.
Сюди необхідно долучити зразки ексклюзивного озброєння заможної козацької
шляхти. Як ми зауважили раніше, комплекс козацької зброї не був статичним і
протягом трьох століть зазнавав змін.
Визначено, що термінами «козак» та «козакування» в першій половині
XVI ст. позначали тактичний концепт, певний стиль збройної боротьби та
спорядження. Козак зазначеного періоду – це насамперед професійний
5
комбатант християнського віросповідання, який адаптував східну мілітарну
технологію до дій у складі армій Центрально-Східної Європи. Його комплект
холодної зброї включав рогатину, шаблю або корд.
Під час дій козацької армії як окремої структурної одиниці холодна зброя
була представлена шаблею, рогатиною, бердишем, чеканом чи келепом.
Перначі, а від початку XVIІ ст. булави стають у козацькому середовищі
символами військової та адміністративної влади. Ще в першій половині XVIІ ст.
звичайний бойовий пернач поряд з булавою розглядався як атрибут гетьманської
влади.
У XVIІ ст. з комплексу холодної зброї повністю зникають корди: їх
змінюють шаблі. До кінця століття зменшується значення козацької рогатини в
кінноті, утім у піхоті її продовжують використовувати поряд з піками та
напівпіками. Загалом, протягом XVIІ ст. значення комплексу холодної зброї в
козаків постійно знижується.
У XVІIІ ст. у ході інтеграції до російської імперської армії комплекс
козацької холодної зброї набуває нових рис і складається з піки та шаблі, а самі
козаки перетворюються на легких іррегулярних кіннотників. Поширюється
кавалерійська піка, палаші та шаблі російських уставних зразків.
Дослідження писемних, іконографічних та речових джерел з історії
персональної зброї козацької старшини дозволило визначити окремі типи та
різновиди козацької зброї і виділити цілу групу її особливостей.
Однією з найважливіших характеристик притаманних зброї, пов’язаній з
козацтвом, безумовно, є специфічні клинкова епіграфіка, власницька та
виробнича символіка: сентенції дидактичного, напутливого та нагородного
змісту, герби з ініціалами, повне або скорочене ім’я власника, його посада, девіз
або інша сентенція релігійного чи уславлюючого змісту, часом навіть дата
виготовлення речі.
Серед орнаментальних мотивів – різноманітні мотиви фітоморфних,
зооморфних, скевоморфних та інших груп національної орнаментики.
6
Характерна тенденція до певного спрощення східних мотивів, а також
включення чималої кількості елементів європейської барокової орнаментики.
Щодо морфології, фіксуємо булави трансільванського й львівського
виробництва, багатолопатеві перначі переважно східних типів. Клинкова зброя –
з верхів’ями найбільш поширених типів.
Серед окремих ремісничих технік, які відзначалися своєрідністю у
виконанні золотарів на теренах України, – виїмкове, перегородчасте й
живописне емалювання, скань та фініфть; амальгамне золочення, насічка та
наводка. Візитівкою вірменських золотарів зі Львова була техніка складної
інкрустації (металів та мінералів). Окрім ремісничої школи «Львівської
мануфактури», високим попитом серед козацької старшини користувалася
продукція трансільванських та стамбульських золотарів.
Серед ексклюзивних матеріалів, з яких вироблялась і якими оздоблювалася
високовартісна старшинська зброя, варто згадати дорогоцінні метали (золото,
срібло), коштовне каміння – яхонти, бірюза, булатна та «червона» (пакетна)
сталь, моржева та слонова кістка.
Мечі розглянуті як шляхетська зброя, яка продовжувала виконувати бойові
та церемонійні функції. Найбільш актуальна зброя XVI ст. – це мечі бастарди та
ріттершверти.
Введені до наукового обігу знайдені на теренах України 4 різновиди
великих бойових ножів – кордів, найбільш поширеного та доступного різновиду
клинкової зброї, та 1 грос-месер.
Аналіз єдиного наразі відомого презентаційного археологічного
комплексу козацьких ножів середини XVІI ст. з-під Берестечка доводить, що в
зазначений період серед масової продукції побутували універсальні та
спеціалізовані ножі. Стрій більшості ножів свідчить, що в середині XVII ст. він
функціонував насамперед як допоміжна зброя та інструмент з розширеними
господарськими функціями.
7
Палаші функціонували поряд з кордами та шаблями в XVI ст. Підвищена
потреба в ефективній рубці й різанні стали головною причиною відмови від
палашів і мечів та масового впровадження шабель на теренах Речі Посполитої в
XVII ст.
Протягом XV–XVII ст. популярним залишається ефес відкритого типу з
хрестовидною гардою та навершами східних типів у вигляді ковпачка та
карабелі. У XVІI ст. розвивається ефес напівзакритого типу. Протягом XVІI ст.
розвиток ефесу відбувається в напрямку від відкритого типу до закритого. Втім
хрестоподібна гарда продовжує використовуватися в низці зразків.
Складні напівзакриті гарди зникають до останньої чверті XVІI ст., у
XVІІI ст. на озброєння козаків постачають російські уставні зразки.
Досліджені різновиди перначів XVI ст., суто прагматичні бойові
конструкції східноєвропейського походження. Поряд з ними розглянуті
коштовні презентаційні зразки з трьох виділених нами виробничих центрів –
гетьманські булави XVI–XVIІІ ст. трансільванського, львівського та
московського походження.
У XVІI ст. представницькі булави стали легшими, водночас яблукам
надавали більших розмірів та пишного оформлення. І все ж представницькі
різновиди XVI–XVІI ст. часто зберігали бойові функції.
Серед списів абсолютна більшість належить рогатинам з бойовою
частиною модерних типів. Чимала кількість рогатин з бойовими частинами
середньовічних типів, які збереглись до XVІI ст., – з лавролистим профілем, та
похідні форми від давньоруських наконечників типу ІІІ за типологією
Кірпічнікова.
Зрідка в українських колекціях зустрічається піхотна піка, про
використання якої «охочепіхотними» є згадки в документах. Краще
представлена кавалерійська козацька піка XVІІI ст.
Як свідчить джерельний матеріал, на українських теренах побутували
сокири східного та європейського походження. Ідентифікувати їх як козацькі
8
дозволяє археологічний контекст та в рідкісних випадках провенанс. Серед трьох
типів сокир універсального призначення XVІ–XVІI ст. лише частина придатна
для бойового використання (тип 2). Водночас побутувала низка спеціалізованих
бойових сокир, які є багатофункційними: обух виконував функцію бойового
молота, рідше – клівця. Представлені також бердиші східного та європейського
типів. Серед імпортованої продукції наявні високовартісні сокирки східного
походження. Найбільш спеціалізованою сідельною сокирою є балта, яка досить
рідко зустрічається серед археологічних матеріалів з України.
У колекціях музеїв України представлені різноманітні зразки келепів
різного розміру з втулками різного типу, простими та фігурними молотками на
витонченій шийці. Окремі зразки мають коштовне декоративне оздоблення, що
свідчить про їх шляхетську приналежність.
Певну цікавість також становлять зразки комбінованої древкової зброї з
вогнепальною, зокрема згадані в писемних джерелах комбінації списів та
перначів з пістолетами. Серед речових джерел нами виявлені пернач і булава
виробництва «Львівської мануфактури», які комбінувалися з невеличкими
списами, або стилетами.
Проведені матеріалознавчі дослідження дозволяють зробити висновки як
щодо технологічної схеми виконання, загальної якості, рівня оздоблення і
коштовності окремих зразків, так і з’ясувати рівень розвитку виробничих
технологій та розподілу ремісничої праці студійованого періоду.
З’ясовано, що в Україні традиції місцевого виготовлення та оздоблення
зброї знаходились у руслі загальних для Речі Посполитої тенденцій, що
формувалися під потужними орієнтальними впливами – османськими,
перськими та московськими. Відтак процес орієнталізації комплексу козацької
старшинської холодної зброї сягнув високого рівня, зокрема, у XVІI ст. Холодну
зброю у східному стилі виготовляли на місцях, купували на ринках зарубіжжя,
захоплювали як трофей.
9
Ключові слова: холодна зброя, озброєння, зброєзнавство, археологія зброї,
історія зброї, козацтво, козацька зброя, колекції зброї, ніж, кинджал, меч, палаш,
булава, пернач, спис, бойова сокира, келеп, корд.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Перелік умовних скорочень та абревіатур ................................................... 25
ВСТУП ............................................................................................................ 29
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ .................................................................... 38
1.1. Зброєзнавча проблематика у вітчизняній та зарубіжній історіографії.
Стан наукової розробки теми .................................................................................. 38
1.2. Джерельна база дослідження .................................................................. 70
1.2.1. Речові джерела ................................................................................ 71
1.2.2. Зображальні джерела ..................................................................... 72
1.2.3. Писемні джерела ............................................................................. 79
1.3. Ключові поняття, основні теоретичні та методологічні підходи ....... 81
1.3.1. Теоретичні та теоретико-емпіричні методи ................................. 82
1.3.2. Емпіричні (спеціально-історичні) методики дослідження речових
джерел ........................................................................................................ 85
Висновки до розділу 1 .................................................................................. 119
РОЗДІЛ 2. НОМЕНКЛАТУРА, ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ
СКЛАДОВИХ КОМПЛЕКСУ ХОЛОДНОЇ ЗБРОЇ ....................................... 122
2.1. Клинкова зброя ...................................................................................... 122
2.1.1. Ніж та кинджал .................................................................................. 122
2.1.2. Меч, палаш .......................................................................................... 140
2.2. Древкова зброя ....................................................................................... 172
2.2.1. Спис ..................................................................................................... 173
2.2.2. Булава та пернач ................................................................................. 182
2.2.3. Сокира та бойовий молот .................................................................. 189
Висновки до розділу 2 .................................................................................. 196
23
РОЗДІЛ 3. ГЕНЕЗА КОЗАЦЬКОЇ ЗБРОЇ: РІЗНОВИДИ ХОЛОДНОЇ
ЗБРОЇ В УКРАЇНІ ЗА ПИСЕМНИМИ ТА ЗОБРАЖАЛЬНИМИ
ДЖЕРЕЛАМИ, ВИДІЛЕННЯ «КОЗАЦЬКОГО» МІЛІТАРНОГО ТРЕНДУ
ТА РОЗВИТОК КОМПЛЕКСУ ОЗБРОЄННЯ КОЗАКІВ ............................ 198
3.1. Розвиток холодної зброї на теренах України до початку XVІI ст.
Формування і становлення «козацького» мілітарного тренду ........................... 198
3.2. Розвиток комплексу козацької холодної зброї протягом XVII – першої
половини XVIII ст................................................................................................... 223
Висновки до розділу 3 .................................................................................. 245
РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗРАЗКІВ КОЗАЦЬКОЇ ХОЛОДНОЇ
ЗБРОЇ, ПРОБЛЕМИ ЇХ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ТА ПОХОДЖЕННЯ .......... 248
4.1. Клинкова зброя ...................................................................................... 249
4.1.1. Ножі та кинджали ............................................................................... 249
4.1.2. Мечі ...................................................................................................... 262
4.1.3. Палаші.................................................................................................. 273
4.1.4. Зразки клинкової епіграфіки, символіки та орнаментики козацької
зброї .......................................................................................................................... 280
4.2. Древкова зброя ....................................................................................... 292
4.2.1. Булави й перначі ................................................................................. 292
4.2.2. Бойові сокири та молоти .................................................................... 319
4.2.3. Списи ................................................................................................... 327
Висновки до розділу 4 .................................................................................. 329
ВИСНОВКИ ................................................................................................. 341
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ .............. 350
ДОДАТКИ .................................................................................................... 418
Додаток А. Словник історичних і спеціальних термінів, використаних
у роботі .................................................................................................................... 418
24
Додаток Б. Схеми ........................................................................................ 445
Додаток В. Таблиці .................................................................................... 464
Додаток Г. Речові джерела ........................................................................ 472
Додаток Д. Зображальні джерела ............................................................ 511
Додаток Е. Писемні джерела .................................................................... 558
Додаток Є. Список публікацій здобувача за темою дисертації та
відомості про апробацію результатів дисертації ............................................ 563
|
|
|
