|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
05.07.2018 |
|
| Твір змінено: |
05.07.2018 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(10.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Ткачук В. А. Українські православні антимінси XVII–XVIII ст.: система
функціонування та смислове навантаження. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2018.
Останніми десятиліттями українська історична наука зробила вагомий
внесок у дослідження функціонування органів церковного управління. Антимінси,
що позначають владу єпископа, теж потребують ретельного вивчення, адже для
організації їх видачі, доставки, ревізії, повернення залучалися фактично всі ланки
церковного управління.
Історіографічні тенденції останніх десятиліть («візуальний поворот»,
дослідження організації та функціонування пасійного простору) переконливо
доводять, що слід залучати до історичних досліджень і зображальні джерела, до
яких належать антимінси. Досліджувати іконографічні програми антимінсів із
зображенням страсних сюжетів важливо ще й через їх зв’язок з формуванням
«пасійного благочестя» в Україні під впливом європейської релігійної культури
XVII–XVIII ст.
В дисертації з’ясовано та проаналізовано стан наукової розробки теми,
вказано на сильні та слабкі сторони відповідних праць. Окреслена та
проаналізована джерельна база роботи та її репрезентативність. На основі
комплексу архівних та музейних джерел всебічно досліджено систему
функціонування і смислове навантаження українських православних антимінсів
XVII–XVIII ст. Охарактеризовано стан джерельної бази й розробки проблеми в
історіографії. З’ясовано передумови, перебіг та результати комплектування
музейних колекцій українських православних антимінсів в XVII–XVIII ст. в
останній третині XIX – на початку XX ст.
На базі значної кількості писемних, зображальних і речових джерел, а також
сучасних дослідницьких методів розглянуто підготовку й виготовлення антимінсів, 3
систему їх зберігання, видачі, вартості, перевірки в храмах Київської митрополії
XVII–XVIII ст. і Переяславської (Переяславсько-Бориспільської) єпархії XVIII ст.
Переглянуто положення про ґенезу, типологізацію, динаміку змін та поширення
іконографічних сюжетів на антимінсах. Визначено їхнє смислове наповнення і
вплив на глядача. Відкрито низку нових значень і функціональних особливостей
антимінсів, які суттєво доповнюють класичні, усталені знання про них.
Проаналізовано прояви персональної релігійності через антимінси. Досліджено
політичні впливи на функціонування антимінсів.
Теоретико-методологічна основа дослідження базується на
загальнонаукових принципах історизму, цілісності та наукової об’єктивності,
реалізованих через методи історичного дослідження: архівної евристики й
порівняльний. Також при роботі з візуальними джерелами ми послуговувалися
іконографічним методом, а при аналізі текстів – філологічним. У дослідженні
використано також методи релігійної антропології, історії мистецтва.
Наукова новизна роботи визначається постановкою наукової проблеми і
подальшим її дослідженням, яке досі не було реалізовано. Вперше комплексно та
системно досліджено підготовку й виготовлення антимінсів, систему їх зберігання,
цін, видачі від церковної влади різних рівнів, їх перевірки та повернення.
Реконструйовано вплив антимінсів на глядача. Простежено вплив політичних
процесів як на систему функціонування антимінсів, так і на формування їх нових
значень. Розглянуто історію формування антимінсних збірок і колекцій в Україні.
Набули подальшого розвитку: положення про ґенезу, типологізацію та поширення
іконографічних сюжетів на антимінсах, які було переглянуто. Крім того, ми
відкрили низку нових значень і функціональних особливостей антимінсів, які
суттєво доповнюють класичні, обмежені лише літургійною сферою.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зміст і
висновки дисертації можуть бути використані при підготовці нормативних та
спеціальних курсів у навчальних закладах і відповідних розділів навчальних
посібників, спеціальних та загальних праць з історії України й української 4
Православної Церкви XVII–XVIII ст., історії символів, ранньомодерної
релігійності України та Східної Європи.
У Російській імперії інтерес до дослідження антимінсів слід пов’язувати з
виникненням історико-археологічних товариств і розвитком церковної археології в
другій половині XIX ст. Вони, в свою чергу, сприяли як активізації формування
колекцій антимінсів, так і їх публікації та дослідженню. Найбільших успіхів у
вивченні давніх українських антимінсів було досягнуто в літургічному та
богословському ключах. Натомість функціонування в організаційній структурі
Церкви та власне їх змістове значення залишаються нерозкритими.
Джерельна база нашого дослідження представлена широким спектром
джерел за видовою, тематичною, інституційною, хронологічною, географічною
характеристиками, що дає змогу повною мірою реалізувати намічені дисертаційні
завдання.
Досліджено, що основними джерелами постачання мощей для антимінсів
були грецький Схід, Києво-Печерський монастир (мощі його праведників), ризниця
св. Синоду (лише у XVIII ст.). З 1740-х рр. було введено практику обов’язкового
повернення старих антимінсів до кафедр, що дало можливість використовувати
мощі з них для новоосвячених антимінсів.
У результаті дослідження з’ясовано, що у XVIII ст. духовенство нерідко
сприймало шовковий антимінс як святковий, а полотняний – як щоденний.
Найчастіше антимінси в храмах заміняли через їх фізичне пошкодження.
В Київській митрополії від давньоруського часу і до 1620-х рр. на антимінсах
зображували різноманітні варіанти голгофських хрестів, призупинилася ця
практика найраніше з усіх Православних Церков. Це було продиктовано
«пасіїзацією» соціуму, поширенням антимінсів з фігуративними сценами в інших
Православних Церквах, розвитком друкарської справи, практикою розгортання
антимінса під час Літургії.
Доведено, що протягом 1620–1640-х рр. у Київській митрополії на
антимінсах зображували іконографічний тип «Христа у гробі»: такі сюжети 5
напучували клір у правдивості Таїнства Євхаристії, викликало у священиків
співстраждання (лат. сompassio) замученому Христові.
Простежено, що з другої половини XVII ст. на антимінсах поширилося
зображення «Покладання до гробу» в трьох варіантах: символічному, історичному,
а також історичному з Mater Dolorosa.
Досліджено, що Київський митрополит з давньоруського часу був
центральною особою, навколо якої формувався механізм функціонування
антимінсів у Київській митрополії. У XVIII ст. йому в цій системі відвели вже роль
звичайного єпископа. Щонайраніше з середини XV ст. й до кінця XVIII ст.
антимінси на територіях, які визначив митрополит, видавали та перевіряли
митрополичі намісники. Антимінс був уречевленим символом єпископської влади,
що позначав її кордони, дозвіл служити Літургії у храмі. У зв’язку зі значними
територіальними обширами єпархій, освячувати й видавати нові антимінси
єпископам допомагали їхні намісники (XV–XVII ст.), а також інститут крилосу
(капітули) (XIV–XVII ст.). У XVIII ст. при Київському митрополиті (за його
апробацією) діяв окремий орган, відповідальний за розгляд справ, пов’язаних з
антимінсами: архієрейська канцелярія (за Варлаама (Ванатовича)), пізніше –
кафедральне правління. З 1758 р. повноваження кафедрального правління було
делеговано кафедральній конторі.
Доведено, що протягом XVII–XVIII ст. на протопопів (разом з їх апаратом)
було покладено основну відповідальність за антимінси у парафіяльній мережі.
Парафіяльні священики відповідали за отримання, збереження й засвідчення
антимінсів перед протопопом чи кафедрою. Монастирська система
функціонування антимінсів відзначалася строкатістю через різні монастирські
статуси, розміри монастирів, кількість приписних храмів.
З’ясовано, що в Переяславсько-Бориспільській єпархії протягом 1760-х –
1780-х рр. консисторія розглядала справи, пов’язані з антимінсами, з обов’язковою
резолюцією єпископа. Протягом 1760-х рр. ключову роль в організації
забезпечення новоприєднаних храмів єпархії виконував Свято-Троїцький
Мотронинський монастир.
Доведено, що антимінси могли дарувати до храмів переважно єпископи,
покладаючи при цьому надію на літургійне поминання: як живих, так і померлих.
Встановлено, що на антимінси періодично впливали політичні процеси. По-
перше, антимінси могли залучалися до викреслення імен володарів з літургійної й
суспільної пам’яті. По-друге, світська та духовна (уніатська) влади визначали
антимінси, отримані з «ворожих» держав, як речовий доказ державної зради та
образи монарха. На прикордонні такі антимінси могли не лише позначати межі
пастирської влади єпископа, але й маркувати державні кордони.
Ключові слова: антимінс, церковне управління, Київська митрополія XVII–
XVIII ст., Переяславська єпархія XVIII ст., Літургія, пасійні зображення. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ…………………………………………………………………………….2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………….15
ВСТУП……………………………………………………………….………..............16
РОЗДІЛ 1: СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Історіографія проблеми: напрями та результати студій……………………22
1.2. Історія формування колекцій давніх українських антимінсів в останній
третині XIX – на початку XX ст.………………………………………………37
1.3. Джерельна база дослідження …………………………………………………43
РОЗДІЛ 2: ІКОНОГРАФІЧНА ПРОГРАМА АНТИМІНСІВ: СИМВОЛІКА,
ТИПОЛОГІЯ СЮЖЕТІВ ТА МОТИВІВ
2.1. Зображення хреста………………………………………………………………..55
2.2. Іконографія “Христос у гробі”…………………………………………………..58
2.3. Іконографія “Покладання до гробу”…………………………………………….67
РОЗДІЛ 3: МЕХАНІЗМ ПІДГОТОВКИ, ВИДАЧІ ТА КОНТРОЛЮВАННЯ
АНТИМІНСІВ У КИЇВСЬКІЙ МИТРОПОЛІЇ ТА ПЕРЕЯСЛАВСЬКІЙ
ЄПАРХІЇ
3.1. Мощі та тканина для антимінсів ………………………………………………..84
3.2. Митрополича і єпархіальні кафедри та їх апарат ……………………………...98
3.3. Монастирі, протопопії та парафії Київської митрополії……………………110
3.4. Храми з особливим статусом: закордонна частина, Військо Запорозьке та
посольства ……………………………………………………………………………120 14
3.5. Переяславський єпископ та духовна консисторія …………………………….130
3.6. Свято-Троїцький Мотронинський монастир, протопопії та парафії
Переяславсько-Бориспільської єпархії……………………………………………..136
РОЗДІЛ 4. СОЦІОРЕЛІГІЙНИЙ ТА ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ
ФУНКЦІОНУВАННЯ АНТИМІНСА
4.1. Антимінс як церковний вклад …………………………………………………147
4.2. Пам’ять і ктитор …………………………………………………………………152
4.3. Дари/вклади Східним Церквам ………………………………………………...154
4.4. Damnatio memoriae і антимінси ……………………………………………......159
4.5. Антимінси з “ворожих” держав ………………………………………………..163
ВИСНОВКИ................................................................................................................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ..............................180
ДОДАТКИ...................................................................................................................241
|
|
|
