|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
31.12.2023 |
|
| Твір змінено: |
02.01.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(5.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Тесленко С.С. «Особливості трансформації політичних режимів Південно-Східної Азії». – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 052 «Політологія». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2023.
Дисертація є цілісним дослідженням трансформації політичних режимів країн Південно-Східній Азії. В роботі здійснено ґрунтовний аналіз концептуальних засад та інституційних вимірів транзитивних переходів в регіоні.
Політична трансформація – це процес, за допомогою якого політична система набуває нових рис і змінює політичні стандарти і цінності; новий стан системи, який відбувається внаслідок радикальних структурних змін. Трансформація не обов’язково передбачає наявність вектору політичних змін. Вона може бути або складною (нелінійною), регресивною або прогресивною. Головне у трансформації – перетворення змісту та форми політичного життя, його інституційної сфери, моделей, цінностей, норм політичної поведінки.
Науковий інтерес для політичної науки в цілому та для транзитології зокрема представляють трансформаційні процеси в країнах Південно-Східної Азії – регіону, який набуває все більшого геополітичного та геоекономічного значення.
В роботі встановлено, що трансформація у Південно-Східній Азії зводилася до зміцнення позицій національної держави, відродженої після деколонізації. Характер такої держави залишався авторитарним, але водночас легітимним. Модернізація як складова трансформації стала невід'ємною частиною політичної практики, оскільки була спрямована на забезпечення незалежності та національної безпеки.
У дослідженні зазначається, що процес трансформації у Південно-Східній Азії відбувався швидше, ніж у Європі. Її можна охарактеризувати як «стиснуту» або «ущільнену» модернізацію, оскільки вона відбулася за відносно короткий проміжок часу і переважно в урбанізованих центрах. Результати такої трансформації є «стиснутими» або «комплексними», які науковці (Ернест Блок) назвали «одночасністю (синхронністю) неодночасності». Коли в процес розвитку південно-східноазійського регіону були включені зовнішні виклики та екзогенні чинники, він почав досить швидко трансформуватися при збереженні самоідентифікації. Швидкі терміни реалізації проектів наздоганяючої модернізації призводять до трансформації інститутів і соціальних відносин у нову політичну конфігурацію, тому з’являються «позасистемні» актори як всередині держави, так і на міжнародній арені. При цьому розвиток усіх цих країн не спрямований на радикальну зміну соціокультурних засад.
Дослідження здійснюється в контексті стратегії незахідного політичного процесу. В роботі відзначається, що специфіка такого процесу зумовлена унікальністю та самобутністю східного (азійського) суспільства як частини незахідного світу.
У ході дослідження було визначено, що суттєвий вплив на трансформаційні процеси в країнах Південно-Східної Азії мала колонізація. Колоніальний синтез постає як тісне переплетення і взаємодія зовнішньополітичної діяльності капіталістичного Заходу, що є суб'єктом синтезу, і традиційного феодально-племінного Сходу, що став об'єктом синтезу.
Здійснюючи трансформацію політичних та економічних інститутів, деякі країни Південно-Східної Азії стали на цей шлях пізніше Заходу, але зуміли запропонувати власну траєкторію, нееквівалентну вестернізації, зберегти власну культурно-цивілізаційну ідентичність.
Досліджено, що однією із головних особливостей політичної трансформації в державах Південно-Східної Азії є її авторитарний характер. Проте політичний авторитаризм не лише спирається на традиційну політичну культуру, а й трансформує її. Як правило, посилення ролі держави в питанні модернізації супроводжувалося встановленням авторитарних режимів – «авторитаризмів розвитку» або «авторитаризмів модернізації». Такі режими забезпечували (як економічними, так і адміністративними методами) значне зростання частки інвестицій у ВВП, у тому числі за рахунок заможних верств суспільства. Вони проводили політику, спрямовану на технологічну модернізацію промисловості, створення принципово нових для країни галузей економіки, створювали умови для підготовки відповідної робочої сили, створювали національні системи освіти та наукових досліджень. При цьому «авторитаризми розвитку» використовували і застосовують не лише репресії, впроваджуючи «примус до прогресу». Він також спирався на громадський консенсус і солідарність у вирішенні питань зростання матеріального добробуту та розширення можливостей вертикальної соціальної мобільності.
Обґрунтована роль та значення національного лідера, що стоїть на чолі держави. Модернізаційний авторитаризм сприяв формуванню владної піраміди, яка була очолювана політичним лідером. Він уособлює політичний режим і є гарантом політичних перетворень. Такий режим не створює перешкод на шляху до демократії, він сприяє зростанню середнього класу, створює передумови для політичної лібералізації та поступово розмиває основи власного існування. Жорсткий характер правління в поєднанні з певними традиціями некритичного сприйняття влади дали приголомшливий економічний ефект, призвели до пожвавлення населення та підвищення легітимності режиму в багатьох державах регіону (Сінгапур, Індонезія, Малайзія та Бруней).
Автор звертає увагу, що на думку низки експертів, у XXI ст. Південно-Східна Азія поступово стане головним політичним та соціально-економічним регіональним актором. Це повною мірою продемонстрував Сінгапур, де форсована модернізація дозволила різко підвищити статус країни та забезпечити їй значні позиції в економічній і політичній сферах.
Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки, практичні пропозиції можуть бути застосовані у науково-дослідницькій роботі − для подальшого наукового осмислення феномена політичної трансформації.
Основні теоретичні положення і висновки можуть доповнити зміст навчальних курсів та спецкурсів із питань політичної модернізації, політичної компаративістики, транзитології, а також окремих аспектів внутрішньої політики держави.
Ключові слова: політична трансформація, демократичний відкат, Південно-Східна Азія, демократія, держава, політичний режим, політичний інститут, авторитаризм, політична система, влада, корпоративізм, модель політичного переходу, соціально-економічні виклики, політичний менеджмент. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Вступ ..... 12
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження політичної трансформації країн Південно-Східної Азії ..... 19
Висновки до першого розділу ..... 64
Розділ 2. Особливості формування політичних інститутів в країнах Південно-Східної Азії ..... 67
Висновки до другого розділу ..... 121
Розділ 3. Моделі трансформації політичних режимів в південно-східноазійському регіоні ..... 125
Висновки до третього розділу ..... 176
Висновки ..... 180
Ссписок використаних джерел ..... 187
|
|
|
