Богдан Теміров » Постать Степана Бандери в соціокультурному просторі України: історичний вимір
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Постать Степана Бандери в соціокультурному просторі України: історичний вимір

Дисертація
Написано: 2022 року
Розділ: Історична
Додав: balik2
Твір додано: 06.10.2022
Твір змінено: 06.10.2022
Завантажити: pdf див. (3.4 МБ)
Опис: Теміров Б. Ю. Постать Степана Бандери в соціокультурному
просторі України: історичний вимір. – Кваліфікаційна робота на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 – історія та археологія. – Донецький національний
університет імені Василя Стуса, Запорізький національний університет.
Вінниця–Запоріжжя, 2022.



Дисертаційна робота присвячена вивченню закономірностей
позиціонування Степана Бандери у соціокультурному просторі України, який
вбирає різні рівні суспільно значущої діяльності людей – науковий, освітній,
громадсько-політичний, культурний, медійний. Дослідження надало
можливість простежити еволюцію наукової репрезентації очільника ОУН(б),
виявити ступінь відображення діяльності С. Бандери у шкільній
підручниковій літературі, проаналізувати суспільно-політичне заломлення
його постаті, вивчити символічний простір довкола неї, відстежити
нагромадження характеристик діяча у медіапросторі та вияви інформаційного
протистояння, визначити динаміку сприйняття його українським
суспільством.
Аналіз історіографії проблеми показав наявність певних здобутків
науковців у вивченні репрезентації імені С. Бандери у соціокультурному
просторі. Відзначено, що окремі її аспекти на порядок денний були поставлені
дослідниками на зламі 1990-х – 2000-х рр. Каталізатором наукового інтересу
до теми стало 100-річчя з дня народження Провідника ОУН(б), під впливом
чого з’явилися спеціальні публікації авторства В. В’ятровича,
В. Трофимовича, В. Футали та інших істориків. Наступна хвиля актуалізації
історіографічного виміру позиціонування постаті С. Бандери була зумовлена
початком російської агресії на терени України у 2014 р. Як наслідок, у другій


3



половині 2010-х рр. постала низка проміжних досліджень щодо рівня
опрацювання, етапів і контенту праць, тією чи іншою мірою зосереджених на
постаті лідера ОУН(б). Проте протягом усього історіографічного періоду, від
1990-х до початку 2020-х рр., роботи щодо репрезентацій постаті С. Бандери,
якщо й аналізувалися, то переважно у загальному контексті здобутків
вивчення українського національно-визвольного руху ХХ ст., передусім
історії ОУН. Спеціальну увагу підсумкам опрацювання його постави у
соціокультурному просторі приділили небагато науковців, що спонукало до
проведення спеціального дослідження.
Дисертаційна робота спирається на комплекс історичних джерел, які за
походженням і способом збереження інформації об’єднано у чотири групи:
писемні, речові (пам’ятники та музейні експонати), лінгвістичні (назви вулиць
і гасла), електронні (офіційні сайти установ, Інтернет-портали, електронні
медіа, довідкові веб-ресурси, соціальні мережі, блоги). Найширшою є перша
група, що у дисертації представлена історіографічними джерелами,
законодавчими актами, працями С. Бандери, мемуарною літературою,
навчально-методичними роботами з викладання історії в школі, періодичними
виданнями, матеріалами соціологічних досліджень.
Методологічні засади дослідження включають принципи наукового
пізнання (наукової об’єктивності, історизму, багатофакторності, наступності)
та комплекс методів – загальнонаукових (емпіричний, аналітико-синтетичний,
індуктивно-дедуктивний, проблемно-хронологічний, статистичний, логічний,
діалектичний, узагальнення), які дали змогу вибудувати загальну
конфігурацію дослідження, а також спеціальних історичних (історико-
порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-
біографічний), що застосовано при дослідженні змін у часі у визначених
об’єктах.
Оскільки історична наука наразі виступає одним із дієвців
інформаційного протистояння та є важливим елементом соціокультурного


4



простору, у дисертації приділено увагу визначенню місця постаті С. Бандери
у процесі опрацювання української історії. У формуванні наукових уявлень
про нього виокремлено два етапи: радянський (50–80-ті роки ХХ ст.) та доби
Незалежності України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.).
Показано, що на першому склалися два діаметрально протилежні
концепти української історії, а в її контексті – історії визвольного руху, в
рамках якої позиціонувалася постать С. Бандери. У радянській концепції
український націоналізм потрактовувався як «найбільший ворог українського
народу». Їй притаманні ідеологічна зашореність, перекручування та
замовчування фактів, фальсифікація подій, відверто брутальне ставлення до
провідних діячів ОУН. Щодо постаті С. Бандери, то на сторінках наукових
праць вживалося загальне поняття «бандерівці», його ж особистість майже
повністю «випала» з полю зору професійних істориків. Паралельно
інтелектуали з української діаспори, незважаючи на ідеалізацію чи
категоричне неприйняття діяча через певну політичну заанґажованість, своїми
публікаціями розкрили найважливіші віхи активного буття Провідника
ОУН(б), заповнивши вакуум, що утворився довкола його імені в радянській
Україні. Проте їхній доробок не міг повністю задовольнити науковців,
оскільки написані «по гарячих емоціях», ці праці позначені
пропагандистською декларативністю та страждають на обмеженістю в
історичних джерелах через відсутність доступу до архівосховищ України. Як
наслідок, до початку 1990-х рр. вивчення постаті С. Бандери залишалося
далеким від повноти та наукової об’єктивності.
Наголошено, що здобуття Україною державної Незалежності
кардинально розвернуло наукові інтереси істориків, уможлививши
зосередження на українській проблематиці та важливих для України
історичних особах. На цьому етапі позиціонування С. Бандери відбувалося,
передусім, у працях, присвячених ширшим проблемам – історії України в
Другій світовій війні, історії українського визвольного руху, історії


5



українського націоналізму. Спеціальну увагу діячеві приділено кількома
науковцями, серед яких варто відзначити М. Посівнича, Р. Частія,
В. Трофимовича, В. Футалу та деяких інших, у працях яких подано
просопографічний вимір його життєдіяльності. В цілому щодо цієї постаті
виокремлюються кілька позицій науковців: послідовний виборювач
незалежності України; праворадикал, схильний до авторитарних методів;
приспішник нацистів, ворог радянського народу. При цьому на початку 2020-
х рр. знання про С. Бандеру як про людину та політичного діяча залишається
неповним, про що свідчить відсутність сучасної наукової біографії, написаної
українськими істориками.
Відстежено наукові здобутки сучасних українських дослідників,
покладені в основу відповідного підручникового матеріалу. Наголошено на
розгортанні в освітньому сегменті протягом років Незалежності світоглядної
«битви за Бандеру». Адже інформація про діяча еволюціонувала між
поколіннями шкільних підручників з історії від дуже стислої у книгах кінця
1990-х рр. до доволі детальної у виданнях останніх поколінь. Не останню роль
у подачі матеріалу про С. Бандеру відігравали особисті переконання авторів
відповідних текстів. У бутність при політичній владі Партії регіонів це ім’я
навіть усувалося з навчальних видань. Натомість від 2015 р. ім’я Провідника
ОУН(б) повернулося до підручників. Такі концептуальні «гойдалки»
зумовлені як жанром навчального видання, розрахованого на учнів, але
доступного ширшій аудиторії, так і контроверсійністю імені діяча. Оскільки
призначення підручника полягає у формуванні квінтесенцію наукового знання
про минуле, закладанні підґрунтя державної ідентичності молодого покоління,
він періодично потрапляє під прицільний вплив політичних баталій.
Встановлено зв’язок характеру позиціонування імені С. Бандери в
межах державної політики пам’яті сучасної України із офіційним
потрактуванням Організації українських націоналістів, українського
визвольного руху напередодні, у роки Другої світової війни та по її


6



завершенні. У більшості урядових документів ім’я С. Бандери окремо не
вирізнялося, але певні оціночні судження щодо діяльності ОУН цілком
транслюються й на нього. У площині політики пам’яті виразно позначилася
контроверсійність постаті лідера українських націоналістів. На кожну дію
певної політичної сили в цьому напрямі чинилася протидія з боку опонентів.
Мали місце й заходи, спеціально зорієнтовані на цю персону, зокрема Указ
щодо присвоєння звання Героя України. Більше уваги цій постаті приділено
на місцевому рівні у західних областях України. В цілому у сегменті
меморіальної політики постать С. Бандери в сучасній Україні набула
категоричної контроверсійності. Протягом усіх років Незалежності вона
виступала своєрідним маркером рівня підтримки проукраїнського наративу
загалом.
Окреслено символічний простір довкола постаті С. Бандери,
репрезентований назвами, монументами, музеями, гаслами, який формувався
від початку доби Незалежності протягом наступних тридцяти років. Аналіз
пам’ятних місць засвідчив доволі виразний регіональний характер емоційного
сприйняття очільника ОУН(б). Розміщення локацій вшанування постаті
С. Бандери доволі нерівномірне, адже переважна більшість їх постала на
Заході України. Найменування вулиць іменем С. Бандери помітно
активізувалося під впливом Революції Гідності та декомунізаційних законів.
Встановлення монументів було пришвидшено подіями Помаранчевої
Революції та розворотом політики пам’яті у виразно проукраїнському напрямі.
Наразі їх зведено у чотирьох областях України. Географія музейних установ
як результат зусиль громадськості також обмежена Заходом держави. В
цілому символічний простір довкола лідера українських націоналістів виразно
демонструє різновекторність сприйнять цієї особистості, до того ж, у
регіональному вимірі.
Обгрунтовано, що постать С. Бандери у медіапросторі відноситься до
найбільш резонансних. Вона представлена у різних варіаціях – електронних


7



періодичних виданнях, відкритих енциклопедіях, тематичних сайтах,
соціальних мережах. «Бандерівський» контент складається з поточної
інформації про вшанування діяча на роковини народження чи загибелі,
меморіалізацію його імені, пам’яттєвих ініціатив різного рівня. Аналітичні
тексти містять характеристику як С. Бандери та його оточення, так і його
діяльності, поглядів, намірів. Оціночна палітра медіа-текстів доволі розмаїтна,
великою мірою залежить від загального спрямування конкретного ресурсу.
Уявлення громадян, виявлені у ході соціологічних обстежень, загалом
демонструють повільне, неритмічне, але зростання позитивних реакцій щодо
лідера українських націоналістів. Виразною є регіональна, західноукраїнська
прив’язка його вшанувань, яка із зростанням військової загрози з боку Росії
мала тенденцію до розширення й на інші регіони.
Наукова новизна здобутих результатів полягає у розгляді постаті
С. Бандери у соціокультурному вимірі як вияву світоглядного протистояння.
У цьому контексті простежено еволюцію представлення діяльності лідера
ОУН(б) у навчальних програмах, підручниках з історії для загальноосвітньої
школи; показано ступінь заломлення постаті Провідника ОУН(б) в суспільно-
політичній площині України; системно проаналізовано меморіальний простір
довкола С. Бандери; проаналізовано гасла, які відображають ставлення
громадян до лідера націоналістів; висвітлено постать С. Бандери на предмет
оцінки у медійному просторі; досліджено рівень обізнаності пересічних
громадян у цій особистості. Отримали подальший розвиток: наукове
опрацювання проблеми заломлення постаті С. Бандери у громадянському
вимірі; аналіз суспільно-політичних дискусій про нього, які справляють вплив
на громадянське середовище України; окреслення відмінностей між
«радянською» версією розуміння С. Бандери та сучасним його сприйняттям.
Уточнено: палітру оцінок лідера ОУН(Б) у суспільно-політичному вимірі;
об’єкти історичної пам’яті щодо С. Бандери; образ Провідника ОУН(б) в


8



мемуарній літературі; способи використання інформації про С. Бандеру в
інформаційному протистоянні; зміст дефініції «соціокультурний простір».
Науково-практичне значення дослідження полягає у визначенні
форматів представлення С. Бандери у соціокультурному просторі України та
їх історичної зумовленості. Дисертаційні напрацювання можуть стати в нагоді
в організації національно-патріотичного виховання, просвітницькій роботі з
широкими верствами громадян, у розвитку історичного туризму. Їх доречно
залучити до вилаштовування інформаційної політики в сучасній Україні.
Матеріали дисертаційного дослідження мають потенціал у викладацькій
практиці під час підготовки лекцій, спецкурсів з історії України, історичної
соціології, історичної політики.
Ключові слова: Степан Бандера, Організація українських націоналістів,
визвольний рух, соціокультурний простір України, історична постать,
історична наука, підручник з історії, символічний простір, місця пам’яті,
медійна історія.





Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
Пов'язані автори:
Бандера Степан
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.