|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
02.06.2022 |
|
| Твір змінено: |
02.06.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(8.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Таранець С.В. Розвиток десантно-штурмових дій у воєнних конфліктах другої
половини ХХ - початку ХХI століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 –
історія та археологія. – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана
Петра Сагайдачного, Львів, 2020.
У дисертації здійснено теоретичний аналіз досвіду зародження, розвитку
десантно-штурмових дій та способів (варіантів) їх реалізації в воєнних конфліктах
другої половини ХХ – початку ХХІ століття, узагальненні досвіду та розробці
пропозицій щодо можливості його використання у воєнній теорії й практиці
підготовки і бойового застосування ЗСУ в цілому та Десантно-штурмових військ
зокрема.
Актуальність вивчення еволюційного розвитку десантно-штурмових дій у
воєнних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХI століття визначається
викликами, які сьогодення ставить перед нашою Державою і ЗСУ, які зумовлені
змінами у геополітичній обстановці навколо України та в світі, веденням бойових
дій на східних теренах нашої країни та анексією Криму. Ці виклики потребують
ґрунтовного осмислення способів дій ЗСУ для забезпечення національного
суверенітету й територіальної цілісності. З огляду на це виникає об’єктивна
необхідність аналізу та узагальнення теоретичних і практичних розробок реалізації
десантно-штурмових дій в цілому та варіантів (способів) ДШД зокрема, передовими
державами у збройних конфліктах. А для виконання Державної програми щодо
реформування ЗСУ та переходу на стандарти НАТО (щодо досягнення рівня
сумісності під час процедур планування та виконання завдань ЗСУ зі ЗС країн
НАТО) необхідним є дослідження і системний аналіз та узагальнення тотожних
термінів і понять, які використовуються в ЗСУ та ЗС країн членів НАТО. Це
дозволить, по-перше вивчити досвід передових країн світу; по-друге, простежити
процес вдосконалення десантно-штурмових дій та тотожних до них дій, що
3
використовуються передовими країнами світу та підпадають під це визначення; по-
третє, розглянути та проаналізувати реалізацію способів десантно-штурмових дій в
ході воєнних конфліктів другої половини ХХ – початку ХХI ст. Актуальність даного
дослідження посилюється також тим, що досі немає узагальнюючої праці, яка б
комплексно розглядала історію формування та еволюції десантно-штурмових дій.
Детальне вивчення розвитку десантно-штурмових дій у воєнних конфліктах
другої половини ХХ - початку ХХI століття, аналіз всіх складних і неоднозначних
процесів розвитку воєнного мистецтва, що відбувалися у світі, особливо щодо
визначення місця і ролі в цих процесах аеромобільних (десантно-штурмових)
формувань, одним з основних способів застосування яких є ведення ДШД – усе це
допоможе не допустити повторення багатьох помилок попередніх етапів розвитку
ДШД та уникнути прорахунків в питаннях реформування сучасних ЗСУ в цілому та
ДШВ зокрема.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у постановці проблеми, так
і у комплексному підході до її вирішення, що зумовлено відсутністю у вітчизняній
історіографії спеціальних історичних узагальнюючих праць з означеної тематики у
вказаних хронологічних межах.
У дисертаційному дослідженні вперше:
- Здійснено комплексне дослідження в якому проаналізовано розвиток
десантно-штурмових дій у воєнних конфліктах другої половини ХХ - початку ХХI
століття;
- Виявлено і введено до наукового обігу та класифіковано низку нових
документальних джерел, які суттєво розширюють уявлення про розвиток способів
(варіантів) ведення десантно-штурмових дій;
- З’ясовано, що увага науковців концентрувалася, переважно, на проблемах
ОШС АЕМФ (ДШФ), діяльності окремих частин і підрозділів, які залучались до
експериментальних програм і навчань, що стосувались удосконалення ОШС та
концептуальних підходів їх застосування. Бойова діяльність аеромобільних
4
(десантно-штурмових) формувань в контексті ведення АЕМД (ДШД)
висвітлювалась, здебільшого, фрагментарно;
- Встановлено, що чинниками, які безпосередньо впливали на зародження і
подальший еволюційний розвиток нового способу ведення бойових дій – ДШД і
способів їх реалізації були: технічний розвиток АА та тактики її застосування,
формування і розвиток ДШФ, фактор фізико-географічних умов ведення ДШД на
різноманітних ТВД;
- Систематизовано та проаналізовано положення керівних документів, статутів і
настанов, які регламентують ведення аеромобільних (десантно-штурмових) дій, від
часу зародження відповідних дій (1950 р.) і до сьогодення, на предмет з’ясування
процесу зміни поглядів на ведення ДШД в різних країнах в різні часи (історичні
періоди);
- Визначено різноманітні роди і види військ (сил), яким для ефективного
ведення бойових дій (проведення операцій) в сучасних умовах необхідний концепт
ведення ДШД. Проаналізований, з цією метою процес формування і розвитку ДШФ
відповідних родів і видів військ (сил) та еволюція їх застосування в воєнних
конфліктах другої половини ХХ – початку ХХІ століття різними країнами в різні
історичні періоди.
Уточнено: наукові знання про особливості способів (варіантів) реалізації
ДШД; понятійно-категоріальний апарат предмету дослідження; основні проблеми та
перешкоди для процесу реформування ДШВ та визначення концепції їх
застосування; набули подальшого розвитку: взаємозв’язки та взаємозалежності
складових ДШЗ; теоретико-методологічні засади предмету дослідження;
обґрунтування, що в умовах економічних криз і недостатньої уваги до
трансформацій війська, обумовлених обмеженням фінансування, державна політика
може призвести до підміни понять і термінів або до плутанини щодо розуміння
принципів застосування військ (сил); методологічні підходи щодо оптимізації
способів (варіантів) ДШД.
У дисертації проаналізовано та систематизовано стан наукової розробки теми,
джерельну базу та теоретико-методологічні засади дослідження. Виявлення,
5
систематизація, аналіз ступеню дослідження розвитку способів (варіантів) ведення
ДШД у воєнних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХІ століття дає
підстави зробити висновок про фрагментарний характер її вивчення науковцями та
відсутність комплексного дослідження з позицій історичної науки. Вивченню цієї
теми до недавнього часу не надавалось належної уваги. Історіографічний аналіз
дозволив зробити висновок, що в дослідженнях розглядалися лише окремі аспекти
даної проблеми, а наявні наукові праці не мають комплексного, цілісного характеру,
мають лише фрагментарний характер, що й обумовило підготовку даної дисертації.
В ході аналізу було встановлено, що в практиці ведення ДШД намітилася
тенденції подальшого удосконалення способів ведення ДШД, в тому числі і різними
десантно-штурмовими формуваннями (компонентами) різних родів і видів військ
(сил), особливо невеликими тактичними групами. В той же час використання нових
форм і способів збройної боротьбі у локальних війнах та збройних конфліктах
сучасності привело до розвитку ДШД в бік нестандартних підходів до підготовки і
ведення бойових дій. А ДШД під час свого розвитку упродовж майже 70 років
пройшли шлях від повітряно-наземних дій, згодом аеромобільних та в кінцевому
вигляді, поряд з повітряним рухом (перевезеннями), стали складовими
аеромобільних дій, виокремившись в різні окремі місії (компоненти). При цьому
ДШД стали чи не наймолодшим способом бойових дій під час збройної боротьби у
воєнних конфліктах.
Було встановлено, що гостра необхідність у поновленні і вдосконаленні досвіду
боротьби з іррегулярними збройними формуваннями шляхом ведення ДШД виникла
на сході України в 2014 р. Відповідно, найкращим способом боротьби з такого роду
діями визнаний досвід використання аеромобільних сил американцями у В’єтнамі і
ДШФ радянськими ЗС в Афганістані, де виконання завдань передбачалось
здійснювати, в тому числі, за відсутності чітко вираженої лінії фронту на
розрізнених, нерідко ізольованих напрямках у відриві з’єднань, частин і підрозділів
від головних сил при високому ступені самостійності. А головною метою ДШД
стала необхідність створення гнучкого розосередженого бойового порядку, який би
дозволяв вести автономні бойові дії не тільки на рівнині, але і на пересічній,
6
пустельній, гірсько- лісистій місцевості, а також в населених пунктах за принципом
– «фронт всюди».
Виходячи з результатів дослідження, автором сформульовано рекомендації
щодо вирішення проблемних питань, які досі зберігають свою актуальність.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути
використані для внесення змін до нормативно-правової бази щодо концепції
застосування ДШВ ЗСУ та способів (варіантів) реалізації ДШД, у доповненні та
розширенні сучасних знань з історії розвитку способів (варіантів) ведення ДШД,
чинників і факторів які впливали на цей процес, визначенні перспективних напрямів
подальших наукових пошуків з розширенням хронологічних меж, або ж
зосередженням на конкретній проблематиці.
Ключові позиції дисертації можуть слугувати для написання підручників з
військової історії та історії Збройних Сил України, підручників, навчальних і
навчально-методичних посібників, при підготовці лекційних занять і спецкурсів у
вищих військових навчальних закладах.
Теоретичні положення й наукові результати дисертації впроваджено в освітній
процес для підготовки військових фахівців у Національному університеті оборони
України імені Івана Черняховського.
Ключові слова: десантно-штурмові дії, аеромобільні дії, десантно-ударні дії,
десантно-рейдові дії, диверсійно-пошукові дії, тактичний повітряний десант,
Десантно-штурмові війська, Аеромобільні війська, десантно-штурмові формування,
аеромобільні сили, Армійська авіація, десантно-штурмові загони. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………......16
ВСТУП…………………………………………………………………………...............20
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………………..27
1.1. Стан наукової розробки теми……………………………………………………....27
1.2. Джерела……………………………………………………………………...............51
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...............60
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………...............62
2.1. Принципи і методи………………………………………………………………….62
2.2. Еволюція підходів, термінів і понять щодо розуміння та формування концепції
ведення ДШД та способів їх реалізації………………………………………………...67
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...............97
РОЗДІЛ 3. ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК ДЕСАНТНО-ШТУРМОВИХ
ДІЙ………………………………………………………………………………………100
3.1. Вплив розвитку авіаційних засобів армійської авіації на розвиток способів
(варіантів) ведення десантно-штурмових дій…………………….............................100
3.2 Фактори впливу на формування та розвиток десантно-штурмового компоненту
військ з призначенням для ведення ДШД………………………………………….....120
3.3 Вплив фізико-географічних умов на ведення десантно-штурмових дій..............135
Висновки до розділу 3……………………………………………………………….....154
РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК СПОСОБІВ (ВАРІАНТІВ) ДЕСАНТНО-ШТУРМОВИХ
ДІЙ ТА КОНЦЕПЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕСАНТНО-ШТУРМОВИХ
ФОРМУВАНЬ………………………………………………………………………....157
4.1. Еволюція поглядів на способи (варіанти) ведення десантно-штурмових дій при
застосуванні десантно-штурмових формувань ……………..…………………….....157
4.2. Особливості ведення десантно-штурмових дій десантно-штурмовими
компонентами різних видів і родів військ (сил)…………………………................187
Висновки до розділу 4……………………………………………………………….....208
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………212
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...............224
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...............257
|
|
|
