Тагере Мафі » Знищ мене
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Знищ мене

Роман
Написано: 2011 року
Розділ: Химерна
Твір додано: 18.05.2020
Твір змінено: 18.05.2020
Завантажити: djvu (1.5 МБ)
Опис: Світ змінився. Проте йому як і раніше байдуже до звичайних людей. Таких, як сімнадцятирічна Джульєтта. Щоправда, стосовно її нормальності можна посперечатися: вона вміє вбивати дотиком. Цей дар став для дівчини прокляттям. Саме через нього її кинули в камеру, виправдовуючись «шляхетною метою». Джульєтту вважають монстром. Вона — ідеальна зброя, якою так мріють заволодіти спецслужби. Але дівчина вперто відмовляється ставати знаряддям убивства в чужих руках. Тому ті, хто прагне використати її, вдаються до брудних маніпуляцій: у камеру до дівчини саджають друга її дитинства, Адама. Та все йде не за планом. Бо ці двоє вирішують здійснити дещо божевільне і смертельно небезпечне…
 
Відгуки читачів:
 
13.12.2020 • Волод
90сторінок.
І це була помилка... :(
Щойно я запідозрив, що щось не так -- треба було прогортувати сторінки десятками і перевіряти, що буде далі.
Бо далі, схоже, все так само... :(

90сторінок "вмираючого лебедя".
90сторінок нежиттєздатності.

Не те аби я був проти смерті, бо як же ж без неї.
Але вважаю, що агонію не можна аж так розтягувати. Це якось непристойно. "Знищіть її" вже хоч хто небуть...

Літаючий лебідь -- це гарно.
А вмираючому мають допомогти. Ведмеді, вовки, лисиці(?) Хто завгодно. Аби помираючи він не втратив колишню гідність.

Що дивно -- у цю пост.ап книгу ніби-то спробувати вкласти напівжиття. Яке може животіти лише в умовах цивілізації.

ПостАп, нестача ресурсів, повсюдні вбивства, все це -- як мені здавалось, вимагає від людини неабиякого напруження сил. І повного розкриття талантів.
От у неї є талант. І неабиякий. Але вона вже 90сторінок скиглить, і не схоже, що має намір хоч щось розкрити. Ні на добро, ні зло. Взагалі ніяк...

А от витяг з книги "Таємниче Світло".
"Батько завжди остерігав Дану та її сестру, що слізьми й молитвами
людина ніколи нічого вартісного не доб’ється."
Цікаво, бо, зд., автори -- жінки. Може старші? Потім перевірю.

І, все-таки, має існувати якийсь "імхо.нет", або, хоча би "спектрограми" у книжок. На обкладинці.
Читач знає свою "спектрограму", порівнює її з надрукованою в книзі -- і йому легше вирішити, чи буде воно читне.
11.12.2020 • Волод
Прочитав понад п'ятину книги.
Поки що важко...
І не схоже на опис.

Більше схоже на жіночий любовний роман.
Десь у таких же муках доводилось читати Стефані Маєр (І Вамп.Сагу, і, особливо, її книгу "Господиня").

Безперервне розумове самокатування авторки-героїні і, схоже, спроба розжалобити читача.
Але виникає лише одна думка – що жінкам може просто треба якийсь вимикач функції виносу мозків (хоча би своїх власних), бо не можна ж так себе мучити й накручувати..., це якось неправильно, нелогічно, і непродуктивно... :(

Наразі є відчуття, що авторку-жінку можливо вирахувати навіть за стилем написання.
Не завжди. Є стійкіші. Айн Ренд (середини ХХст.)
Чи от Лі Бардуґо (Шістка воронів є на Чтиві).
Але часто. Надто вже часто у наш час. Чомусь на диво часто...

Може вік авторок має значення? Чи ще щось?
Бо от Бардуґо 1974 року. І ще й має проблеми зі здоров'ям.
І, може, народившись у важчі часі й знаючи які бувають справжні проблеми, вона тому й не створює дивні й загадкові?

Аж цікаво стало -- чи зможу знайти щось читне від молодих сучасних авторок...
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.