Тагере Мафі » Знищ мене
| [додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного] | ||||||||||||||||||||||||||
 Знищ мене(пер. Вікторія Зенгва)
Роман
|
||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||
|
Відгуки читачів:
|
||||||||||||||||||||||||||
|
13.12.2020 •
Волод
90сторінок.
І це була помилка... :( Щойно я запідозрив, що щось не так -- треба було прогортувати сторінки десятками і перевіряти, що буде далі. Бо далі, схоже, все так само... :( 90сторінок "вмираючого лебедя". 90сторінок нежиттєздатності. Не те аби я був проти смерті, бо як же ж без неї. Але вважаю, що агонію не можна аж так розтягувати. Це якось непристойно. "Знищіть її" вже хоч хто небуть... Літаючий лебідь -- це гарно. А вмираючому мають допомогти. Ведмеді, вовки, лисиці(?) Хто завгодно. Аби помираючи він не втратив колишню гідність. Що дивно -- у цю пост.ап книгу ніби-то спробувати вкласти напівжиття. Яке може животіти лише в умовах цивілізації. ПостАп, нестача ресурсів, повсюдні вбивства, все це -- як мені здавалось, вимагає від людини неабиякого напруження сил. І повного розкриття талантів. От у неї є талант. І неабиякий. Але вона вже 90сторінок скиглить, і не схоже, що має намір хоч щось розкрити. Ні на добро, ні зло. Взагалі ніяк... А от витяг з книги "Таємниче Світло". "Батько завжди остерігав Дану та її сестру, що слізьми й молитвами людина ніколи нічого вартісного не доб’ється." Цікаво, бо, зд., автори -- жінки. Може старші? Потім перевірю. І, все-таки, має існувати якийсь "імхо.нет", або, хоча би "спектрограми" у книжок. На обкладинці. Читач знає свою "спектрограму", порівнює її з надрукованою в книзі -- і йому легше вирішити, чи буде воно читне.
11.12.2020 •
Волод
Прочитав понад п'ятину книги.
Поки що важко... І не схоже на опис. Більше схоже на жіночий любовний роман. Десь у таких же муках доводилось читати Стефані Маєр (І Вамп.Сагу, і, особливо, її книгу "Господиня"). Безперервне розумове самокатування авторки-героїні і, схоже, спроба розжалобити читача. Але виникає лише одна думка – що жінкам може просто треба якийсь вимикач функції виносу мозків (хоча би своїх власних), бо не можна ж так себе мучити й накручувати..., це якось неправильно, нелогічно, і непродуктивно... :( Наразі є відчуття, що авторку-жінку можливо вирахувати навіть за стилем написання. Не завжди. Є стійкіші. Айн Ренд (середини ХХст.) Чи от Лі Бардуґо (Шістка воронів є на Чтиві). Але часто. Надто вже часто у наш час. Чомусь на диво часто... Може вік авторок має значення? Чи ще щось? Бо от Бардуґо 1974 року. І ще й має проблеми зі здоров'ям. І, може, народившись у важчі часі й знаючи які бувають справжні проблеми, вона тому й не створює дивні й загадкові? Аж цікаво стало -- чи зможу знайти щось читне від молодих сучасних авторок... |
||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||