Юрій Ситий

Юрій Миколайович Ситий народився 11 листопада 1963 р. в Чернігові. Під час навчання у СШ № 3 зацікавився археологією завдяки своєму вчителю О.П. Косолапову. Це захоплення привело Ю. Ситого до клубу «Юний археолог», учасники якого брали участь у розвідках і розкопках під керівництвом О.В. Шекуна, В.П. Коваленка та Г.О. Кузнецова. Зрештою, це й визначило вибір майбутньої професії. Після закінчення школи у 1981–1982 рр. Ю. Ситий працював у секторі археології Чернігівського історичного музею і брав активну участь у дослідженні поселення Ліскове та
курганів біля с. Деснянка. Протягом 1982–1984 рр. він перебував на військовій службі, після закінчення якої повернувся до улюбленої роботи. Без відриву від виробництва навчався на заочному відділенні історичного факультету Гомельського державного університету ім. Ф. Скорини, а потім історичного факультету Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т.Г. Шевченка, який закінчив у 1989 р. З 1988 р. – старший лаборант, науковий співробітник кафедри історії СРСР та УРСР, з 1990 р. – старший науковий співробітник кафедри історії та
археології України, з 2014 р. – учений секретар, старший науковий співробітник Науково-дослідного центру археології та стародавньої і ранньомодерної історії Північного Лівобережжя імені Д.Я. Самоквасова Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.
Самостійні археологічні дослідження Ю. Ситий розпочав у 1985 р. у межиріччі Десни, Остра і Сейма. Так, у 1985 р. під час розвідок суходольного шляху з Посулля до Чернігова його увагу привернуло кругле городище з відкритими посадами, що знаходилося за 1,7 км на південний схід від с. Біловежі-Другі Бахмацького району. Отриманий археологічний матеріал дозволив досліднику зробити висновок про те, що цей населений пункт на перетині двох важливих шляхів (водного по Остру та суходольного з Посулля до Чернігова) виник не пізніше середини ХІ ст. і був
згаданий у «Повчанні» Володимира Мономаха як місто Біла Вежа.
Заслуговують на увагу і проведені того ж таки 1985 р. розкопки городища на околицях с. Ковчин Куликівського району на стародавній дорозі у Посулля та Посем'я. Виявлені артефакти (предмети спорядження вершника та верхового коня, деталі піхов шаблі в споруді XI ст.) дали Ю. Ситому разом з В. Коваленком підстави ототожнити Ковчинський археологічний комплекс з центром розміщення так званих чернігівських ковуїв – кочового тюрського племені, яке перебувало на службі у чернігівських князів.
Археологічні розкопки протягом 1989–1990 рр. на території сучасного Ніжина дозволили Ю. Ситому визначити місцезнаходження літописного Ніжатина – городища кінця Х–початку ХІ ст. в центрі міста, та літописного Уненежа – городища ХІІ–ХІІІ ст. на північно-східній околиці Ніжина в урочищі Городок.
Протягом 1990–1994 рр. Ю. Ситий проводив розвідки на лівому березі р. Сейм і відкрив 7 давньоруських городищ з посадами, 80 поселень з давньоруським шаром та один давньоруський курганний могильник. Крім давньоруських пам’яток було виявлено та обстежено 61 поселення, 53 групи та 42 окремі кургани епохи бронзи та раннього залізного віку.
У 1995 р. Ю. Ситий увійшов до складу Батуринської археологічної експедиції і долучився до дослідження гетьманської столиці та її околиць. Здобуті матеріали дозволили уточнити топографію Батуринської фортеці та здійснити у 2008 р. реконструкції Цитаделі. Він також узяв активну участь у створенні Батуринського археологічного музею у складі Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». У 2009 р. за активну участь у збереженні та популяризації національної культурної спадщини Ю. Ситий був відзначений урядовою
нагородою – медаллю «За працю і звитягу».
З 1998 р. Ю. Ситий брав участь у дослідженні Шестовицького археологічного комплексу. За результатами багаторічних розкопок йому вдалося реконструювати забудову городища на початковому етапі, визначити місцезнаходження курганів та курганних груп в ур. Коровель, окреслити характерні особливості жител Х– початку ХІ  ст. на території посаду. Крім того, Ю. Ситий систематизував вироби зі сланцю, виявлені на території урочища Коровель.
Зацікавив Ю. Ситого і літописний «Шлях Мономаха» крізь призму археологічних артефактів. Починаючи з 2009 р. він разом із В.М. Скороходом вивчає розташований на ньому комплекс археологічних пам’яток біля с. Виповзів Козелецького району. На сьогодні вже визначено особливості оборонних споруд та забудови Виповзівського городища і місце зимів’я давньоруських лодій.
Але найбільшу увагу дослідник приділяє вивченню історії Чернігова. Починаючи з 1987 р. Ю. Ситий проводить археологічні розкопки на території давньоруського Чернігова та його околиць, що дозволило окреслити місця розташування курганних насипів (вул. Чернишевського, Кирпоноса), боярських та ремісничих садиб (вул. Папанінцев, Коцюбинського, пр. Перемоги), встановити напрямки давніх вулиць (вул. Папанінцев, Кирпоноса), підтвердити використання колодязів (вул. Коцюбинського) та зафіксувати залишки оборонних споруд Окольного граду (вул.
Пролетарська, пр. Миру). Долучився дослідник і до вивчення ранньослов’янських пам’яток на околиці міста – поселення Олександрівка-1. Результатом багаторічних студій Ю.М. Ситого стала його монографія «Християнські поховальні пам'ятки давньоруського Чернігова» (2013), яка здобула схвальні відгуки фахівців.
Значним є внесок Ю.М. Ситого у підготовку археологічної частини «Зводу пам’яток історії та культури України» по Чернігівській області. Він, зокрема, зафіксував понад 250 археологічних пам’яток на території Борзнянського, Бахмацького, Ніжинського, Носівського, Куликівського та Чернігівського районів і здійснив їх паспортизацію.
Автор понад 200 наукових публікацій, Ю. Ситий бере активну участь у наукових конференціях та польових семінарах в Україні, Білорусі та Росії і користується цілком заслуженим авторитетом серед колег. Він керує археологічною практикою студентів та допомагає їм у підготовці виступів на щорічних Міжнародних студентських наукових археологічних конференціях, які відбуваються на базі Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені
 Т.Г. Шевченка. Характерна риса Ю. Ситого – доброзичливе ставлення до початківців. Молоді археологи М. Овчаров, В. Скороход та Л. Мироненко вважають його своїм вчителем.