|
| Написано: |
2024 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
06.07.2024 |
|
| Твір змінено: |
06.07.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.5 МБ)
|
|
| Опис: |
Ситник Д.О. Українська допоміжна поліція міста Києва: формування, склад, діяльність (1941–1945). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 03
«Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археологія». – Національний
університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2024.
У дисертації досліджено формування, особовий склад та діяльність української
допоміжної поліції міста Києва впродовж 1941–1945 років.
Німецька окупаційна політика часів Другої світової війни багато в чому
характеризувалася конфліктами ідеологічних уявлень і прагматичних розрахунків.
Залучення до співпраці місцевого населення Радянського Союзу у військово-
поліцейській сфері є найбільш показовим прикладом такого конфлікту, коли
внаслідок браку людських ресурсів нацисти погодились оголосити набір на службу в
поліцію представників «неповноцінних» (з расово-політичної точки зору нацистів)
народів. Дисертацію присвячено саме цим місцевим службовцям, які мали різне
етнічне, соціально-економічне походження, політичні уподобання; залучалися до
різних репресивно-каральних і правоохоронних завдань.
Заявлена проблематика дисертаційного дослідження вже давно вийшла за межі
суто наукових зацікавлень. Значна публічна увага фокусується довкола питань,
пов’язаних із нацистською окупацією – передусім, співучастю місцевого населення
Української РСР (а також Радянського Союзу загалом) в масовому насильстві над
євреями та іншими, переслідуваними німецькою окупаційною владою, категоріями
населення (радянськими активістами, ромами, людьми з психічними розладами
тощо). Такі ж, переважно дискусійні та гострі, аспекти життя під нацистською
окупацією, зокрема, явища колаборації наразі піднімають зарубіжні та українські
дослідники (як і радянські та діаспорні раніше), а їхнє висвітлення нерідко
супроводжується надмірною суб’єктивізацією (замовчуванням або
3
інструменталізацією складних сторінок історії). Таким чином, наявна історіографія
демонструє значну фрагментарність в розробці заявленої проблематики.
Представлена дисертація є комплексним дослідженням історії окремої
спільноти колаборантів – української допоміжної поліції міста Києва. До фокусу
роботи потрапила низка питань. Перш за все, це питання передумов до створення
української поліції, яке включає аналіз ситуації в окупованій нацистами Європі та
міжвоєнному СРСР. У дисертації висвітлюється безпосередня організація української
поліції як частини апарату СС і поліції: початковий етап формування, вибудовування
структури та перший набір, які відбувалися під керівництвом українських
націоналістів та ветеранів Української революції 1917–1921 років. Пізніша
реорганізація поліції на німецький лад спричинила її поділ на низку підрозділів, серед
яких в дослідженні йдеться про три найбільш залучені до репресивно-каральної
діяльності окупаційної влади: Українська охоронна поліція (патрульно-постова),
Українська поліція безпеки (кримінальна й політична поліція) та «закриті
(воєнізовані) частини» поліції.
Спираючись передусім на джерельну базу, як-от радянські судово-слідчі
документи післявоєнного періоду та матеріали внутрішнього діловодства німецьких
та допоміжних окупаційних органів влади, у дисертації досліджено колективний
портрет рядового та командного складу складу трьох підрозділів української поліції
в Києві. Висвітлено соціально-економічні, етнічні, політичні подібності та
відмінності між службовцями цих підрозділів. Поліцейські кожного з останніх мали
певне службове спрямування: від охорони об’єктів, до допитів євреїв або виїздів на
антипартизанські операції. Тож у дослідженні йдеться не лише про міських
службовців, але й бійців воєнізованих загонів, що діяли далеко за межами Києва.
Фокусуючись саме на спільноті, вагому частину дослідження присвячено
висвітленню долі поліцейських після масової евакуації з Києва, що відбулася 15
жовтня 1943 року. Хронологічні межі дисертації обмежуються капітуляцією
Німеччини 8 травня 1945 року, однак у досліджені прослідковано подальші обставини
із життя колишніх поліцейських: судові процеси в СРСР над однією частиною та
еміграцію і переховування тих, кому вдалося втекти від правосуддя. Крім того, кожен
4
підрозділ мав власне німецьке та місцеве керівництво, а також кадрову політику.
Особливостям цієї політики та колективним портретам рядового і командного складу
різних підрозділів поліції присвячено значну частину роботи.
Дисертаційне дослідження здійснено із використанням широкої вибірки
джерел, передусім неопублікованих архівно-кримінальних справ на колишніх
колаборантів. Довгий час ці джерела залишалися закритими для дослідників, оскільки
зберігалися в галузевих архівних установах комуністичних спецслужб. У процесі
декомунзації, вони були остаточно розсекречені у 2015 році Законом України «Про
доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–
1991 років».
Робота з джерелами відбувалася із урахуванням загальноісторичних,
міждисциплінарних та спеціально-історичних методів, що ґрунтуються передусім на
методологічних засадах студій Голокосту, що досліджують винуватців масових
злочинів. Ключовим для дисертаційної роботи також є просопографічний аналіз.
Використання просопографічного аналізу дозволило зафіксувати не лише
очевидні відмінності між попередніми біографіями поліцейських, але й
продемонструвати точки перетину між ними. Йдеться про ознаки належності до
професійної спільноти – колективу, з його правилами, обов’язками й певним місцем
в соціальній ієрархії часів німецької окупації. Ба більше, послуговуючись розмаїтим
спектром мотивів (ідеологічними, прагматичними, виживальницькими тощо), маючи
неоднорідне соціально-економічне та етнічне походження, різні політичні погляди
(націоналістичні, комуністичні) та займаючи різні посади в робочій ієрархії (рядовий,
офіцерський та комендантський склад), поліцейські часто демонстрували однаковий
рівень інтегрованість до апарату СС і поліції. Кожен з них був частиною єдиного
«професійного» організму, який базувався на насильницьких практиках проти
політичних ворогів Третього Райху. Виконуючи накази або виявляючи ініціативу,
місцеві поліцейські долучалися до насилля, яке стало ключовою рисою їхньої
спільноти.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі
формування, особового складу та діяльності української допоміжної поліції міста
5
Києва. Крім того, користуючись до того неопрацьованими архівно-кримінальними
справами та іншими джерелами, до наукового обігу було введено значний масив
біографічних відомостей поліцейських. Завдяки просопографічному аналізу вдалося
укласти джерельний питальник, який розкриває колективний портрет службовців.
Для подальшого наукового опрацювання, результати аналізу розміщено в Додатках
до дисертації. Крім того, багато імен командирів української поліції (відомих
українських націоналістів, ветеранів Армії УНР та менш відомих радянських
комуністів) згадується в історіографії проблематики вперше, що у подальшому
дозволить іншим науковцям ретельніше дослідити біографії цих осіб.
Результати дисертаційної роботи можуть бути використані під час підготовки
досліджень з історії Другої світової війни, масового насилля, історії геноцидів
(зокрема, Голокосту), та комплексних розвідок, присвячених явищу колаборації. Їх
також можна використати у навчальній (під час підготовки навчально-методичних
посібників) та державній (під час підготовки заходів з публічної історії, аналітичних
записок тощо) роботі.
Подальший всебічний розвиток досліджень явища колаборації допоможе
пролити світло на низку дискусійних питань і створити сприятливі умови для
розширення в Україні історичної пам’яті стосовно складних сторінок історії.
Ключові слова: Друга світова війна, Європа, СРСР, Україна, генеральна округа
Київ, нацистська окупація, колаборація, Голокост, місцеве єврейське населення,
злочин проти національних меншин, Гітлер, Сталін, радянська історія, судові справи,
Українська революція 1917–1921
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
СПИСОК АБРЕВІАТУР І СКОРОЧЕНЬ…………………………………………. 12
ВСТУП……………………………………………………………………………… 14
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………………………… 20
1.1. Історіографія дослідження……………………………………………………. 20
1.2. Джерельна база дослідження…………………………………………………. 35
1.3. Методологія дослідження…………………………………………………….. 46
1.4. Контрольна вибірка та дефініції……………………………………………… 52
Висновки до розділу……………………………………………………………….. 56
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ АПАРАТУ УКРАЇНСЬКОЇ
ДОПОМІЖНОЇ ПОЛІЦІЇ МІСТА КИЄВА……………………………………….. 57
2.1. Німецька влада, українські націоналісти та радянське населення:
передумови створення допоміжної поліції……………………………………….. 57
2.1.1. Між ідеологією та розрахунком: витоки колаборації………………. 58
2.1.2. Формування української поліції міста Києва (1941)………………... 65
2.2. Українська охоронна поліція…………………………………………………. 74
2.3. Українська поліція безпеки…………………………………………………… 85
2.4. «Закриті частини»……………………………………………………………... 95
Висновки до розділу……………………………………………………………….. 105
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНСЬКА ДОПОМІЖНА ПОЛІЦІЯ ТА
МАСОВЕ НАСИЛЛЯ ПРОТИ ПОЛІТИКО-ІДЕОЛОГІЧНИХ
ВОРОГІВ ТРЕТЬОГО РАЙХУ……………………………………………………. 107
3.1. Українська поліція та Голокост………………………………………………. 108
3.1.1. Масові розстріли у Бабиному Яру та перша хвиля арештів (1941)… 110
3.1.2. Друга хвиля арештів (1942–1943)……………………………………. 117
3.1.3. Участь у вбивствах та порятунку євреїв……………………………... 122
3.2. Переслідування радянського політичного активу та боротьба з підпіллям... 127
3.2.1. Початок переслідувань (1941)……………………………………….. 131
11
3.2.2. Посилення арештів і облав (1942–1943)……………………………... 134
3.2.3. Інфільтрація радянського підпілля до поліції……………………….. 139
3.3. Антипартизанська війна за межами Києва…………………………………… 142
3.3.1. Операції київських частин на території РКУ (1942–1943)…………. 144
3.3.2. Операції київських частин на теренах Білорусі (1942–1944)………. 146
3.3.3. Знищення села Хатинь 22 березня 1943 року……………………….. 151
3.4. «Спільнота насилля»: колективний портрет поліцейських…………………. 155
Висновки до розділу……………………………………………………………….. 166
РОЗДІЛ 4. (НЕ)ПРОДОВЖЕННЯ КОЛАБОРАЦІЇ ТА
ПОВОЄННА ДОЛЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ………………………………………….. 168
4.1. Евакуація на Захід……………………………………………………………... 168
4.1.1. Служба в загонах німецької пожежної поліції………………………. 169
4.1.2. Служба у військах СС та національних частинах…………………… 173
4.1.3. Служба в органах держбезпеки і пропаганди……………………….. 181
4.2. Між репатріацією та еміграцією……………………………………………… 185
4.3. Спроби реінтеграції до радянського соціуму………………………………... 192
4.4. Судові переслідування колишніх поліцейських у СРСР……………………. 201
Висновки до розділу……………………………………………………………….. 209
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………... 211
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ………………………... 217
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….. 254
|
|
|
