|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
18.02.2024 |
|
| Твір змінено: |
18.02.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Сидоренко А.О. Культурно-просвітня та наукова діяльність української
військової еміграції Армії УНР (1920-1939 роки). – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 Історія та археологія. – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка. Київ, 2023.
Дослідження за темою дисертації виконувалося протягом 2019 – 2023 рр.,
відповідно до планів науково-дослідницької роботи кафедри історії світового
українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Метою дослідження було з'ясувати внесок української військової еміграції
Армії УНР у культурну, просвітню, військово-наукову, видавничу, лекційну,
музейно-архівну сфери, розкрити проблематику Національно-визвольних
змагань 1917-1921 років, організаційно-теоретичних аспектів розбудови
української армії та вітчизняної державності у військово-теоретичних та
мемуарно-публіцистичних працях представників української військової
еміграції.
1920-1939 роки – фактично, міжвоєнний період ХХ століття – є ключовою
добою для української еміграції, що виникла внаслідок поразки Національно-
визвольних змагань (Української революції) 1917-1921 років. І в першу чергу –
для її військової частини, представленої старшинством та вояцтвом Армії УНР.
Адже саме в цей час втрата державності, яку перед тим вдалося відновити на
нетривалий період унаслідок Національно-визвольних змагань, виглядала не
доконаним безповоротним фактом, а, скоріше, тактичною поразкою, котру
можна було виправити. Як у Державному Центрі УНР, так і в різних
еміграційних колах існували плани щодо продовження збройної боротьби і,
відповідно, ключова роль в цій перспективі відводилася війську. Таким чином,
українська військова еміграція Армії УНР відігравала важливу роль у
3
міжвоєнному періоді ХХ століття. Опинившись спершу в таборах для
інтернованих (1920-1924 роки), а згодом – отримавши статус політичних
емігрантів (1925-1939 роки), її представники аж ніяк не зійшли з авансцени
українського еміграційного життя. Навпаки: створювали численні організації,
товариства колишніх українських вояків та старшин, провадили вишкільну,
муштрову підготовку, а головне – займалися культурною, просвітньою та
науковою діяльністю. Завдяки цій праці вдалося переосмислити добу
Української революції 1917-1921 років, розробити низку концептуальних
аспектів української військової доктрини, підготувати нову генерацію старшин,
піднести моральний та національний дух вояцтва, зібрати та зберегти
величезний документальний та культурний спадок. Необхідність всебічного
вивчення культурно-просвітньої та наукової діяльності представників
української військової еміграції визначили актуальність дослідження.
Відповідно, в даному дослідженні на основі аналізу джерельної бази та
історіографії було здійснено спробу розглянути культурно-просвітню та
наукову діяльність української військової еміграції Армії УНР, з'ясувати її
ключові напрямки та внесок у вітчизняну історію.
В процесі проведення дослідження було встановлено, що культурно-
просвітня та наукова діяльність представників української військової еміграції
бере свій початок з роботи відповідних військово-наукових та військово-
історичних відділів, котрі існували в структурі Генерального Штабу як за часів
Української Держави Павла Скоропадського, так і за часів Директорії УНР.
Зокрема, вони передбачали роботу в напрямках розробки базових аспектів
військово-теоретичної думки, зібрання та систематизації даних стосовно
періоду Національно-визвольних змагань 1917-1921 років, включно з архівними
даними, матеріалами та спогадами учасників подій, видання періодичних
часописів, адресованих військовій аудиторії та опрацювання концепцій
української військової доктрини.
4
У роботі було диференційовано культурно-просвітню та наукову
діяльність української військової еміграції за хронологічним принципом,
відповідно до періоду таборового інтернування (1920-1924 роки) та періоду
перебування представників вояцтва і старшинства в статусі політичних
емігрантів (1924-1939 роки). На основі документів Генерального Штабу Армії
УНР визначено повноваження Культурно-освітньої управи та практичне
втілення завдань культурно-освітніх відділів в умовах таборового життя. Окрім
того, було з’ясовано участь представників української військової еміграції в
заходах зі збереження історико-культурного українського спадку, висвітлено
ґенезу музейно-архівних установ, таких як Головний Військово-Історичний
Музей-Архів, Музей-Архів Визволення України, Український національний
музей-архів та Товариство «Музей визвольної боротьби України», їх структуру
та напрямки діяльності в зібранні, систематизації та охороні архівів та
матеріалів, що стосувалися українського державотворення новітньої доби та
військового будівництва.
На основі опрацьованих матеріалів було з’ясовано, що представники
української військової еміграції у період інтернування були долучені до роботи
навчальних закладів військового профілю, котрі підпорядковувалися
Військовому міністерству та Генеральному Штабу Армії УНР і ставили перед
собою завдання підвищити фаховий рівень старшинського прошарку не лише
суто у професійній царині, але й у царині історичній, українознавчій, та
виховати нову генерацію старшин для нового українського війська у
перспективі.
На основі документів було визначено, що у період перебування в статусі
політичних емігрантів (1924-1939 роки) більшість представників української
військової еміграції групувалася навколо Державного Центру УНР,
взаємозв’язаних з ним структур та брала участь у розбудові й функціонуванні
Українського Воєнно-Історичного Товариства у Варшаві (1920-1939 роки),
5
виданні низки часописів («Табор», «Тризуб», «Гуртуймося» і т.д.) та книг
військово-теоретичного та історичного напрямків.
Окрім структур Державного Центру УНР, представники української
військової еміграції були долучені до створення та діяльності Українського
Військово-Наукового Товариства у Празі (1931-1934 роки), в рамках якого
займалися лекційною, видавничою роботою та науковим дослідженням
військово-теоретичних і військово-історичних напрямків. Також окремі
представники старшинства займалися лекційною і видавничою роботою під
егідою гетьманського руху, Українського Громадського Комітету в Празі,
Проводу Українських Націоналістів.
На основі широкого спектру військово-теоретичних та мемуарно-
публіцистичних праць представників української військової еміграції було
визначено концепцію Національно-визвольних змагань 1917-1921 років.
Завдяки проблемно-хронологічному методу дослідження її було
диференційовано на блоки відповідно до державно-політичних утворень, котрі
існували в процесі 1917-1921 років (УНР доби Центральної Ради, Українська
Держава Павла Скоропадського, УНР доби Директорії та ЗУНР), визначено
проблематику суспільно-політичного життя, розбудови Збройних Сил та
ведення військових дій (перша і друга радянсько-українські війни, українсько-
білогвардійське протистояння, українсько-польська війна 1918-1919 років,
Перший і Другий Зимові походи, польсько-український союз 1920 року).
У дослідженні завдяки аналізу військово-теоретичних концептуальних
праць окремих представників української військової еміграції було висвітлено
загальну характеристику української військової доктрини, принципи організації
війська та моделі його структури, диференційовано бачення окремими
авторами військової ієрархії та ролі старшинського прошарку в перспективі
створення нової армії. Також було з’ясовано геополітичні, суспільно-політичні
6
та соціальні чинники формування майбутньої армії загалом та її доктрини
зокрема.
На основі проаналізованих праць було визначено питання історії
української державності у фокусі досліджень та рефлексій представників
військової еміграції Армії УНР. Зокрема, з’ясовано цілісну наративну
концепцію державності у розрізі доби Русі, доби козацтва й Гетьманщини та
сучасної доби, репрезентованої Національно-визвольними змаганнями 1917-
1921 років. Дисертанту вдалося диференціювати бачення авторами вказаних
праць суспільно-політичних моделей української державності та соціальної
стратифікації суспільства в різні історичні періоди.
У роботі вперше було комплексно проаналізовано ґенезу військово-
історичної сфери українського війська доби Національно-визвольних змагань
1917-1921 років та міжвоєнної еміграції в її інституційному оформленні та
практичному втіленні. На основі низки архівних та опублікованих джерел
дисертанту вдалося реконструювати цілісну картину створення та діяльності
Українського Військово-Наукового Товариства в Празі: обставини його
заснування, розбудову структури та програми, внутрішній та зовнішній
напрямки праці Товариства. Це дозволило фактично ввести в науковий обіг
історичні дані, котрі до цього не були репрезентовані в історіографії. Уперше
було розглянуто культурно-просвітню та наукову діяльність представників
української військової еміграції як цілісне явище у військово-теоретичному та
організаційно-практичному вимірах. Уточнено специфіку розбудови та
функціонування навчальних, видавничих осередків, визначено роль
представників старшинства в зібранні та збереженні архівних документів та
музейних пам'яток, котрі стосуються української історії та культури.
Комплексно проаналізовано низку концептуальних військово-теоретичних та
мемуарно-публіцистичних праць, диференційовано їх за напрямками
Національно-визвольних змагань 1917-1921 років, сфери військового
7
будівництва й доктринальних засад організації української армії та
проблематики історії української державності.
Теоретичне та практичне значення результатів дисертації полягає в
тому, що вперше у вітчизняній історіографії вдалося детально розкрити
культурно-просвітню і наукову діяльність представників української військової
еміграції та визначити її внесок у вітчизняну історію. Отримані результати
дисертації можна використати для написання наукових статей, монографій,
навчально-методичних посібників та підручників, читання курсів з історії
України у вищих та середніх навчальних закладах.
Ключові слова: Армія УНР, Державний Центр УНР, Українська
революція 1917-1921 років, Зимовий похід, українсько-польська війна 1918-
1919 рр, мемуари, інтерновані вояки-українці, військовополонені, українська
політична еміграція. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Розділ 1. Історіографія, джерела та методи дослідження . . . . . . . . . . . . 24
1.1. Історіографія проблеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
1.2. Джерельна база дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
1.3. Методологія дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
Розділ 2. Військова еміграція як чинник просвіти в еміграційному
середовищі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
2.1. Участь представників української військової еміграції в культурно-
просвітній та науковій роботі в період інтернування (1920-1924 рр.). . . . . 43
2.2. Культурно-просвітня та наукова праця старшинства Армії УНР в
статусі політичних емігрантів (1924-1939 роки) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
Розділ 3. Військово-теоретична та мемуарно-публіцистична
діяльність української військової еміграції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
3.1. Національно-визвольні змагання 1917-1921 років у публікаціях
представників вітчизняної військової еміграції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
3.2. Організаційно-теоретичні аспекти та аналіз перспектив розбудови
національної армії в дослідженнях українського старшинства . . . . . . . . . . 194
3.3. Проблематика вітчизняної державності в публікаціях військової
еміграції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222
Список використаних джерел та літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 245
|
|
|
