| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА
ЛЕКЦІЯ ПЕРША. СОЦІОЛІНГВІСТИКА ЯК НАУКА
1.1. Що вивчає соціолінгвістика?
1.1.1. Різні впливи соціального середовища на мову й мовленнєву поведінку
1.1.2. Відмінності в завданнях “просто-” й соціолінгвістики. Вплив професії й освіти на
мову
1.1.3. Мова як символ приналежності до соціально замкненої (або іншої)
1.1.4. Мовний етикет як область інтересів соціолінгвістики. Приклади мовленнєвих
відмінностей залежно від умов спілкування
1.1.5. Обумовленість характеру мовлення й мовної поведінки індивідуума типом
виконуваної ним соціальної ролі
1.1.6. Соціальні й ситуативні умови використання двох і більше мов в одному суспільстві
(державі, країні тощо) як область вивчення соціолінгвістики
1.1.7. Визначення соціолінгвістики
1.2. Витоки соціолінгвістики
1.2.1. Одне з перших зафіксованих спостережень, яке свідчить про те, що мова не є
одноманітна в соціальному відношенні
1.2.2. Соціологічна школа в мовознавстві
1.2.3. Інші витоки соціолінгвістики: ідеї та методи російських, українських, французьких та
чеських учених початку ХХ століття
1.2.4. Характерна риса соціолінгвістики другої половини ХХ століття
1.2.5. Кілька слів про сучасну українську соціолінгвістику
1.3. Статус соціолінгвістики як наукової дисципліни
1.4. Об’єкт соціолінгвістики
ЛЕКЦІЯ ДРУГА. ЧАСТИНА ПЕРША. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
2.1.1. Мовна спільність
2.1.1.1. Чому виникла необхідність у такому понятті? .
2.1.1.2. Визначення поняття “мовна спільність”. Поєднання лінгвістичних і соціальних
ознак при визначенні цього поняття
2.1.1.3. Залежність ступеня мовної однорідності мовної спільності від її
2.1.2. Рідна мова й суміжні поняття
2.1.2.1. Визначення поняття “рідна мова” В.І.Бєліковим і Л.П.Крисіним
2.1.2.2. Основна (домінуюча) й додаткові мови. Мови засвоєні й вивчені.
2.1.2.3. Невизначеність поняття “рідна мова”, сполітизованість його в радянській
соціолінгвістиці
2.1.2.4. Розкриття змісту поняття “рідна мова” Н.П.Шумаровою
2.1.2.5. Поняття функціонально першої та функціонально другої мови, запропоновані
Н.П.Шумаровою
2.1.2.6. Важливість правильного визначення поняття “рідна мова”. Краса, дієвість і сила
рідної мови
4
2.1.2.7. Мова первинна і мова вторинна
2.1.3. Мовний код. Субкод (підсистема)
2.1.4. Соціально-комунікативна система
2.1.5. Мовна ситуація
2.1.5.1. Поняття мовної ситуації (у розумінні В.І.Бєлікова і Л.П.Крисіна) .
2.1.5.2. Щодо зміни мовної ситуації в Україні у 90-ті роки ХХ століття (приклад
В.І.Бєлікова і Л.П.Крисіна). Повільні темпи втілення в життя закону “Про мови в
Українській РСР”
2.1.5.3. Чинники, що сформували складну й унікальну мовну ситуацію в Україні.
Недосконалість (неконструктивність) мовної політики держави
ЛЕКЦІЯ ДРУГА. ЧАСТИНА ДРУГА. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
2.2.1. Перемикання й змішування кодів
2.2.1.1. Перемикання кодів залежно від сфери і умов спілкування. Визначення поняття
“перемикання кодів”
2.2.1.2. Умови комунікації, що примушують мовця перемикати код. (Чинники, що
впливають на вибір коду)
2.2.1.3. Матеріал спостережень Н.П.Шумарової над кодовими перемиканнями під час
соціолінгвістичного експерименту з метою виявлення рівня мовної компетенції білінгвів
м. Києва
2.2.1.4. Місце кодового перемикання у мовному ланцюгу. Важливість і значення здатності
людини до кодового перемикання
2.2.1.5. Відмежування кодового перемикання від суміжних явищ (запозичення й
украплення мовних одиниць)
2.2.1.6. Змішування кодів
2.2.1.7. Вибір мовного коду у розумінні польських дослідників
2.2.2. Інтерференція
2.2.2.1. Визначення поняття “інтерференція”. Походження цього терміна
2.2.2.2. Передумови виникнення інтерференції. Напрямок інтерференції і проникність
різних підсистем мови
2.2.2.3. Три аспекти фонологічної інтерференції. Інтерференція в царині фонотактики
(сполучуваність фонем, редукція ненаголошених голосних тощо). Орфоепічна
(акцентологічна) інтерференція
2.2.2.4. Іінтерференція в граматиці: в морфології і синтаксисі
2.2.2.5. Морфеміко-словотвірна та лексична інтерференція
2.2.2.6. Значення соціолінгвістичного експерименту Н.П.Шумарової для розуміння
психологічних факторів явища інтерференції
2.2.2.7. Інтерференція як один з чинників мовних змін та розвитку мови. Специфічні
принципи викладання близькоспорідненої нерідної мови в умовах шкільної
ЛЕКЦІЯ ТРЕТЯ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
3.1. Мовна варіативність
3.1.1. Що таке володіння мовою? Визначення поняття “мовна варіативність”
5
3.1.2. Соціолінгвістичний аспект явища мовної варіативності. Соціальний
(стратифікаційний) вид варіювання (індикатори – за У. Лабовим). Стилістичне варіювання
(маркери – за У. Лабовим)
3.2. Мовна норма
3.2.1. Визначення поняття “мовна норма”. Призначення й роль мовної норми. Основні
особливості мовної норми. Комунікативна доцільність норми
3.2.2. Відмінність норми літературної мови від квазі-“норми” інших підсистем національної
мови. Лінгвістична кодифікація
3.3. Літературна мова (стандарт)
3.3.1. Коротко про термін “стандарт”, або “стандартна мова”. Що таке “літературна мова”?
Відмінність літературної мови від мови художніх творів
3.3.2. Два підходи до визначення поняття “літературна мова” – лінгвістичний і
соціологічний. Ознаки носіїв літературного варіанта національної мови на відміну від осіб,
що користуються іншими її підсистемами
3.3.3. Властивості літературної мови, що відрізняють її від інших підсистем національної
мови
3.4. Діалект
3.4.1. Походження терміна “діалект”, його використання в спеціальній літературі та в
різних наукових традиціях
3.4.2. Територіальний, або місцевий, діалект як соціальний мовний різновид. Основні
властивості територіальних діалектів, які відрізняють цей різновид національної мови від
усіх інших
3.5. Соціолект
3.6. Арго. Жаргон. Сленг
3.6.1. Зміст поняття “арго”. Ілюзорість “таємничості” кримінального арго. Потреба
задоволення експресії як одна з причин існування арго. Наявність у злодійському мисленні
й світосприйнятті елементів магічного ставлення до світу як одна з важливих причин
виникнення й існування арго
3.6.2. Різні ступені зрозумілості тексту на арго (кримінальному та стилізованому)
3.6.3. Зміст поняття «жаргон»
3.6.4. Просторічні й жаргонні елементи – звичний спосіб публічного спілкування
3.6.5. Елементи кримінального жаргону як потенційне джерело поповнення арсеналу
стилістично зниженої лексики
3.6.6. Модифікація семантики жаргонізму у відповідності з комунікативно-прагматичними
потребами та інтенціями соціумів
3.6.7. Функція жаргонної лексики у публіцистичному мовленні. Тенденція до зниження
жаргонності (у низки жаргонізмів) як свідчення зростання ролі розмовності в суспільній
комунікації
3.6.8. Триєдність характерних ознак жаргонних слів (жаргонізм – номінативна одиниця,
експресема і стилістичний маркер)
3.6.9. Мотивація вибору мовцями певного жаргонізму
3.6.10. Зміст поняття “сленг”, його суттєві ознаки. Різниця між сленгізмами і
вульгаризмами
3.6.11. Розширення сфери використання сленгізмів. Втрата частиною їх експресивної
забарвленості
3.7. Койне
6
ЛЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА. ЧАСТИНА ПЕРША. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
4.1.1. Просторіччя
4.1.1.1. Визначення поняття “просторіччя” В.І.Бєліковим і Л.П.Крисіним. Існування
російського просторіччя поза межами Росії. Різні аспекти вивченння
північноприазовського (зокрема бердянського) варіанта російського просторіччя
4.1.1.2. Характеристика носіїв просторіччя. Форма, сфери й місця реалізації просторіччя.
Основні риси просторіччя. Необхідність поділу російського просторіччя на два різновиди
(за Л.П.Крисіним)
4.1.1.3. Характерні мовні ознаки просторіччя-1 на всіх мовних рівнях
4.1.1.4. Загальні та мовні ознаки просторіччя-2
4.1.1.5. Відсутність у просторіччі норми. Еквіваленти російського просторіччя в інших
мовах
4.1.2. Диглосія, двомовність, багатомовність
4.1.2.1. Визначення поняття “диглосія” В.І.Бєліковим і Л.П.Крисіним. Походження цього
терміна. Двомовність (білінгвізм) і багатомовність (полілінгвізм)
4.1.2.2. Три види індивідуального білінгвізму (субординативний, координативний,
змішаний)
4.1.2.3. Пасивний (рецептивний) білінгвізм. Поняття рецептивної компетенції індивіда.
Двосторонній пасивний білінгвізм (дуалінгвізм). Асиметричний білінгвізм
4.1.2.4. Переваги й вади білінгвізму
4.1.2.5. Політичний (лінгвополітичний) аспект білінгвізму в Україні. Напівмовність
(суржик, трасянка тощо). Оцінка цього явища науковцями
4.1.2.6. Відмінність між диглосією та двомовністю. Моноглосність
4.1.2.7. Двомовність і багатомовність та диглосія
4.1.2.8. Білінгвізм без диглосії
4.1.2.9. Диглосія без білінгвізму
ЛЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА. ЧАСТИНА ДРУГА. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
4.2.1. Сфери використання мови
4.2.1.1. Визначення цього поняття. Приклади деяких комунікативних засобів, що
ілюструють суть і зміст цього поняття. Нежорсткий розподіл мов та їх підсистем за
сферами діяльності людей
4.2.1.2. Характеристика та визначення мовних сфер К.Фелєшком, У.Вайнрайхом та іншими
дослідниками
4.2.2. Комунікативна ситуація
4.2.2.1. 8-компонентна структура комунікативної ситуації
4.2.2.2. Характеристика ситуативних змінних та їхня різна вага
4.2.3. Мовне спілкування, мовна поведінка
4.2.3.1. Пояснення цих термінів
4.2.3.2. Мовний (мовленнєвий) акт. Щодо теорії мовних (мовленнєвих) актів
4.2.3.3. Спроба створення “універсальних” правил мовного спілкування.
4.2.3.4. Привабливість ідеї своєрідних соціолінгвістичних граматик та складність її
реалізації
7
4.2.4. Комунікативна компетенція носія мови
4.2.4.1. Зміст поняття “комунікативна компетенція” носія мови. Приклади непрямих
мовленнєвих актів як ілюстрація характеру навиків спілкування, що входять до
комунікативної компетенції мовця та водночас відрізняються від знання власне мови
4.2.4.2. Відмінність між двома інтелектуальними категоріями – знанням та володінням.
Правила та поведінницькі стратегії, які обіймає сфера комунікативної компетенції. Оцінка
(і значення) цих правил і стратегій
ЛЕКЦІЯ П’ЯТА. ПРОБЛЕМИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
5.1. Володіння мовою як соціолінгвістична проблема
5.1.1. Складові поняття “володіння мовою”: власне мовні вміння того, хто говорить (у
трактовці Ю.Д.Апресяна). Розмежування понять “мовна компетенція”, “мовне вживання”,
“комунікативна компетенція”
5.1.2. Розуміння мовної компетенції Н.П.Шумаровою
5.2. Три рівні володіння мовою
5.2.1. Власне лінгвістичний рівень
5.2.1.1. Здатність до перифразування, здатність розуміти сказане даною мовою
(розпізнавання (розрізнення) багатозначності та омонімії), уміння розрізняти правильні та
неправильні висловлювання в мові
5.2.1.2. Інші показники мовного розвитку особистості (рівня володіння мовою),
запропоновані Н.П.Шумаровою та ін., як критерії оцінки мовної компетенції
5.2.1.3. Розмежуваняня двох рівнів мовної компетенції. Належне сприйняття мови як
визначальний критерій її знання
5.2.1.4. Недостатність зазначених умінь для вільного володіння конкретною мовою
5.3. Національно-культурний рівень
5.3.1. Зв’язок національно-культурних звичаїв зі специфічним використанням мови, її
виражальних засобів (мовленнєві стереотипи)
5.3.2. Знання конотацій слова як суттєвий компонент національно-культурного володіння
мовою
5.4. Енциклопедичний рівень
ЛЕКЦІЯ ШОСТА. МОВНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ
6.1. Наслідки ізоляції дітей від суспільства в їхньому дитинстві
6.2. Момент початку соціалізації. Три основних етапи процесу соціалізації, які виділяють
психологи
6.3. Недоступність для прямого спостереження механізму засвоєння мови дитиною
6.4. Моделювання структури мови й мовної поведінки дитини. Етапи оволодіння
мовленням
6.5. Соціально різне засвоення мови (значення слів і т. ін.) дітьми
6.6. Рівень володіння мовою у представників нижчих і вищих соціальних шарів
(експеримент Б.Бернстайна)
6.7. Набуття дитиною (особливо під час гри) елементів рольової поведінки. Егоцентричне
й соціалізоване мовлення
6.8. “Безмежність” і безперервність процесу соціалізації індивіда
ЛЕКЦІЯ СЬОМА. СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ МОВНОГО СПІЛКУВАННЯ
8
7.1. Мовне спілкування в соціально неоднорідному середовищі
7.1.1. Взаємне пристосування учасників комунікативної ситуації. Його типи. Специфіка
спілкування зі “своїм” та “чужим”
7.1.2. Спілкування у звичному та незвичному соціальному середовищі. Комунікативна
невдача (провал)
7.1.3. Тактика мовного спілкування (рольові очікування; способи реалізації мовних і
парамовних засобів)
7.1.4. Невербальні компоненти комунікативної ситуації при спілкуванні зі “своїм” та
“чужим”. Володіння дорослою людиною сукупністю соціалізованих норм спілкування
7. 2. Соціальна регуляція мовного спілкування
7.2.1. “Зони” в мові, що є чутливими до впливу соціальних чинників (мовний етикет тощо).
Національна й соціальна своєрідність форм мовного етикету (етикетних шаблонів)
7.2.2. Про одну ознаку російського мовного етикету ХІХ століття
ЛЕКЦІЯ ВОСЬМА. СОЦІАЛЬНІ ОБМЕЖЕННЯ В СЕМАНТИЦІ ТА
СПОЛУЧУВАНОСТІ МОВНИХ ОДИНИЦЬ
8.1. Соціальні компоненти в семантиці слова
8.1.1. Лексика, що означає два види відношень між людьми: підпорядкованості
(підлеглості, залежності) та рівності. Предикати, що означають асиметричні відношення,
тобто відношення підпорядкованості (підлеглості, залежності)
8.1.2. Семантична структура слів, значення яких є соціально орієнтованими. Лінгвістичний
(семантичний) та соціолінгвістичний аналіз предикатних слів (здебільшого – дієслів)
російської мови з метою виявлення в їхніх значеннях соціального компонента
8.1.3. Використання предикатів, що означають асиметричні відношення, в російській
класичній художній літературі
8. 2. Соціальні обмеження в сполучуваності слів
8.2.1. Симетричні та квазісиметричні предикати .
8.2.2. Особлива роль мовця в структурі мовленнєвого акта і в структурі висловлювання, що
проявляється в специфіці сполучуваності присвійного займенника мій (рос. мой) з
деякими розрядами іменників
ЛЕКЦІЯ ДЕВ’ЯТА. НАПРЯМКИ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
9.1. Синхронічна соціолінгвістика
9.1.1. Розмежування синхронії і діахронії в лінгвістиці. Синхронічна соціолінгвістика, її
предмет вивчення. Відношення (статика) і процеси (динаміка), що стосуються зв’язків
мови і суспільства
9.1.2. Приклади синхронічних соціолінгвістичних досліджень
9.2. Діахронічна соціолінгвістика
9.2.1. Визначення діахронічного напрямку соціолінгвістичних досліджень. Приклади
праць, виконаних у руслі діахронічної соціолінгвістики
9.2.2. Мета й завдання соціолінгвістичного вивчення мови в діахронічному аспекті
9.2.3. Приклади розв’язання цих завдань на конкретному мовному матеріалі
9.2.3.1. Мовна ситуація в Португалії на початку ХVI століття
9.2.3.2. Становлення літературної мови у Франції в ХV столітті
9.2.3.3 Мовна ситуація в Японії у період після 1945 року. Про зміни у ставленні мовців
до власного діалектного мовлення в Росії і Японії, а також у Німеччині
9
ЛЕКЦІЯ ДЕСЯТА. НАПРЯМКИ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.
МАКРО- Й МІКРОСОЦІОЛІНГВІСТИКА
10.1. Макросоціолінгвістика
10.1.1. Предмет вивчення макросоціолінгвістики. Проблеми двомовності, нормалізації й
кодифікації мови, аналіз мовних ситуацій як об’єкт вивчення макросоціолінгвістики
10.1.2. Лінгвоконфліктологія як нова галузь соціолінгвістичних досліджень, виконуваних у
межах макропідходу
10.2. Мікросоціолінгвістика
10.2.1. Визначення цього поняття. Відмінність мікросоціолінгвістики від
макросоціолінгвістики. Предмет і об’єкт вивчення мікросоціолінгвістики. Важливість
вивчення малих груп з позицій соціолінгвістики
10.2.2. Проблеми, якими займається мікросоціолінгвістика. Відмінність мови членів малих
груп від загальнонаціональної мови. Специфіка сімейних мов (соціолект родинного кола)
10.2.3. Символьна функція мовного знака. Формування групових шаблонів .
10.2.4. Дві тенденції в усному мовному спілкуванні членів малих груп. Роль дослідження
мовного спілкування в людських діадах і тріадах
ЛЕКЦІЯ ОДИНАДЦЯТА. НАПРЯМКИ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ
11.1. Теоретична й експериментальна соціолінгвістика
11.1.1. Теоретична соціолінгвістика та її проблеми
11.1.2. Зародження експериментальної соціолінгвістики. Характер соціолінгвістичного
експерименту. Випадки “негроміздкої” організації соціолінгвістичних експериментів,
відомі в історії науки
11.1.3. Характеристика (і приклад) пілотажних досліджень
11.2. Соціолінгвістика і соціологія мови
11.2.1. Відмінності між цими поняттями. (Пояснення цих відмінностей на прикладі)
11.2.2. Чим ще займається соціолог мови? Спільне й відмінне в обох науках (висновок).
Лінгвістична соціологія (лінгвосоціологія)
11.3. Прикладна соціолінгвістика
11.3.1. Прикладні науки. Об’єкт прикладної соціолінгвістики. Проблеми навчання рідній та
іноземним мовам
11.3.2. Проблеми та практичні заходи, що становлять (утворюють) мовну політику
держави. Закони про мови як один з найважливіших інструментів мовної політики
11.3.3. Сфери застосування соціолінгвістичної теорії до розв’язання завдань суспільної
практики. Міноритарні мови. Аспекти напівмовності. “Блек-інгліш” і проблема навчання
негритянських дітей в школі. Проблеми багатомовності та нормалізації окремої
національної мови
ЛЕКЦІЯ ДВАНАДЦЯТА. МОВА І СУСПІЛЬСТВО
12.1. Суспільна природа мови
12.1.1. Мова – явище суспільне, а не біологічне чи психічне. Співвідносність мови з
біологічними і психологічними явищами
12.1.2. Суспільні функції мови
12.1.2.1. Основні й похідні функції мови
1
12.1.2.2. Розбіжність кількісних і якісних характеристик мовних функцій у сучасній
мовознавчій літературі
12.1.3. Своєрідність мови як суспільного явища
12.1.4. Соціальна зумовленість мовних явищ. Суспільний характер мовної
12.1.4.1. Соціальний характер мови і мовлення. Визначення мовної норми. Мовний еталон
(або “мовний ідеал”)
12.1.4.2. Три особливості мовної норми (вибірковість, стійкість та обов’язковість)
12.1.4.3. Відмінності між нормою літературної мови і нормою (традицією вживання)
нелітературних варіантів (підсистем)
12.1.4.4. Розходження між літературною нормою і реальним вживанням мови (усна та
писемна її форми)
12.1.5. Залежність стану мови від стану суспільства
12.1.5.1. Відображення в мові особливостей соціальної організації суспільства
12.1.5.2. Відображення в мові соціальної диференціації суспільства
12.1.5.3. Відображення в мові демографічних змін
12.1.5.4. Відображення в мові відмінностей в рівнях економічного розвитку
12.1.5.5. Відображення в мові явищ надбудовного характеру (прийняття нової віри,
суспільні течії і погляди, творчість письменників тощо)
12.1.5.6. Відображення в мові розвитку культури суспільства
12.2. Мова як найважливіша етнічна ознака. Мова, нація і держава
12.2.1. Про поняття “мова” й “народ”
12.2.2. Про співвідношення мови та етносу. Зв’язок мови з характером етносу. Чинники, що
впливають на формування етносу (самосвідомість, мовний код (соціальна пам’ять),
державна окремішність)
12.2.3. Держава, нація і мова
12.3. Мова і культура
12.4. Дещо з історії розвитку світової і вітчизняної соціолінгвістики (і мовознавства) в
антропоцентричному напрямі
ЛЕКЦІЯ ТРИНАДЦЯТА. МЕТОДИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
13.1. Методичні особливості соціолінгвістики
13.2. Відбір інформантів
13.2.1. Генеральна сукупність. Вибіркова сукупінсть (вибірка). Квотна пропорційна
вибірка. Зв’язані параметри
13.2.2. Проблема точного визначення меж генеральної сукупності. Труднощі у
знаходженні потрібних інформантів. Цільова вибірка
13.2.3. Імовірністні вибірки. Випадкова вибірка. Розміри вибірки. Вибіркове відношення
13.2.4. Кластерна і стратифікована випадкова вибірки. Походження термінів “страта” і
“стратифікація”
13.2.5. Багатоступенева (багатоступінчаста) вибірка
13.2.6 Підхід до вибірки в соціолінгвістичних дослідженнях у Японії. Вибірка для
невеликих генеральних сукупностей (вивчення етномовних процесів у сільських шорців
Кемеровської області в 1976 році). Досвід соціологів у виділенні вибіркової сукупності
(Інститут Геллапа, щотижневі опитування кінця 1990-х років у Росії)
13.2.7. Небезпека буквального перенесення суто соціологічних прийомів на підготовку
значущої в мовному відношенені вибірки. Організація вибіркового соціально-
1
демографічного обстеження (мікроперепис) населення Росії (1994 р.). Критичний аналіз
фрагмента таблиці “Населення за національністю та володінням мовами”
13.2.8. Відбір інформантів у соціолінгвістичному дослідженні Н.П.Шумарової
ЛЕКЦІЯ ЧОТИРНАДЦЯТА. МЕТОДИ ЗБИРАННЯ МАТЕРІАЛУ
14.1. Спостереження
14.1.1. Спостереження як стимулятор наукового пізнання дійсності. Роль методу
спостереження в природничих науках і в науках про людину
14.1.2. Присутність спостерігача як перешкода для нормальних поведінницьких процесів.
Так званий хоторнський ефект
14.1.3. Парадокс спостерігача (за У.Лабовим). Приховане спостереження
14.2. Уключене спостереження
14.2.1. Необхідні передумови для включеного спостереження та його умови
14.2.2. Фіксація мовного матеріалу ручним способом та інструментально. Ефект мікрофона
і приховане мікрофонне записування
14.2.3 Значення етичного чинника при включеному спостереженні Передумови для
спрямованих методів збирання соціолінгвістичного матеріалу
ЛЕКЦІЯ П’ЯТНАДЦЯТА. СПРЯМОВАНІ МЕТОДИ ЗБИРАННЯ
СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
15.1. Усне інтерв’ю
15.1.1. Специфіка інтерв’ю в соціолінгвістиці. Головне завдання синхронічної
соціолінгвістики
15.1.2. Основна функція методу інтерв’ю. Формальне й неформальне інтерв’ю
15.2. Анкетування
15.2.1. Анкетування як метод отримання соціолінгвістичної інформації Анкета. Закриті та
відкриті її запитання. Запитання, що закриваються
15.2.2. Два типи соціолінгвістичних анкет. Сфера застосування анкет, спрямованих на
об’єктивне дослідження функціонування мови в суспільстві. Критичний аналіз анкети для
вивчення соціолінгвістичного аспекту українсько-російської двомовності (середина 1980-х
років)
15.2.3. Основні вимоги до складання соціолінгвістичної анкети
15.2.3.1. Однозначність розуміння запитань анкети
15.2.3.2. Термінологічність ключової лексики
15.2.3.3. Неприпустимість “стилістичного розмаїття” у формулюванні однотипних
запитань
15.2.3.4. Недопустимість (небажаність) запитань складної структури, відповіді на які
містяться в різних площинах
15.2.3.5. Акуратність у вирішуванні питання вибірки, у вирішуванні, що здійснюється
паралельно з розробкою самої анкети
ЛЕКЦІЯ ШІСТНАДЦЯТА. МЕТОДИКА ОПИТУВАННЯ РЕСПОНДЕНТІВ
16. Методика опитування респондентів. Ставлення респондента до опитування й
опитувача. Два способи заповнення анкет. Розписане інтерв’ю
1
16.2. Вплив інших чинників при проведенні опитування на його результати (опитуваний і
опитувач – різні особи; використання одного бланка кількома респондентами; роль
додаткових коментарів тощо)
16.3. Анкета Н.П.Шумарової (призначення анкети та її структура)
16.4. “Хитромудрі” анкети, спрямовані на вивчення самої мовної реальності, тобто на те, як
саме люди використовують мову. Відмінність цих “хитромудрих” анкет (питальників) від
традиційних анкет соціологів? Причини їх (перших) значного обсягу
16.5. Питальник з вимови М. В. Панова (1960). Мета відволікаючих завдань. Дефектні
анкети
16.6. Призначення контрольних запитань. Психологічна небезпека питальників (згаданого
типу) та її подолання (усунення, запобігання їй)
16.7. Тести
16.7.1. Характеристика тестів
16.7.2. “Фонетичний” текст М. В. Панова як один з характерних прикладів
соціолінгвістичного тестування
16.7.3. Інші різновиди тестів. Область дослідження, де застосовуються тести
ЛЕКЦІЯ СІМНАДЦЯТА. ОБРОБКА Й ПОДАННЯ СТАТИСТИЧНИХ
РЕЗУЛЬТАТІВ
17.1. Мета обробки соціолінгвістичних даних. Окреслення кола осіб, для яких значення тієї
або тієїї соціолінгвістичної змінної є релевантним. Урахування зовнішніх чинників перед
самою обробкою результатів анкетування
17.2. Вимірювання як спосіб упорядкування інформації. Номінальна шкала. Порядкова
шкала
17.3. Інтервальна шкала. Приклад її використання в соціолінгвістиці
17.4. Залежність двох змінних (кореляція) та їх взаємодія. Позитивна й негативна кореляції
17.5. Способи подання (представлення) взаємозалежності змінних. Оприлюднення
отриманих висновків
ЛЕКЦІЯ ВІСІМНАДЦЯТА. МЕТОДИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
18.1. Аналіз письмових джерел
18.1.1. Первинні і вторинні письмові джерела. Характеристика первинних джерел
(письмових і усних)
18.1.2. Вторинні письмові джерела та їх вірогідність (надійність і валідність). Особливості
вторинного документального аналізу
18.2. Масові обстеження мовців
18.2.1. Мета масових обстежень мовців. Труднощі в їх проведенні. Вимоги, що ставляться
до проведення масових обстежень
18.2.2. Процедура й техніка проведення масових соціолінгвістичних обстежень (на
конкретному прикладі)
18.2.3. Роль теоретичного обґрунтування гіпотези в експериментальному дослідженні
18.3. Біографічний метод
18.4. Метод сфер / царин
18.5. Приклад опису конкретного соціолінгвістичного дослідження (експерименту)
18.5.1. Мета та зміст дослідження. Метод збирання матеріалу. Характеристика інформантів
(вибіркової сукупності)
1
18.5.2. Пілотажне дослідження. Обробка матеріалу. Оцінювання даних
18.5.3. Загальна характеристика експерименту. Його додаткова цінність
ЛЕКЦІЯ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА. СПІВВІДНОШЕННЯ НАПРЯМКІВ І МЕТОДІВ
СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
19.1. Загальна характеристика напрямків і методів соціолінгвістичних досліджень
19.2. Методичні особливості діахронічної соціолінгвістики. Порівняльні часові
дослідження (панельні (лонгітюдні) та трендові). Обмеженість методичного арсеналу
діахронічної соціолінгвістики. Складність різночасових спостережень за мовленням одних
і тих же самих носіїв мови
19.3. Метод реконструкції
19.4. Метод порівняльного аналізу різних синхронних зрізів
ЛЕКЦІЯ ДВАДЦЯТА. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МОВНИХ ПРОЦЕСІВ
20.1. Мовна політика держави. Сфера науки, до якої входить це поняття .
20.2. Закони про мови як один з інструментів мовної політики. Розмежування (основний
зміст) понять “мовна політика” і “мовне будівництво”
20.3. Закон “Про мови в Українській РСР” і його прикладне значення. Вади (недоліки)
цього Закону
20.4. Причини неконкурентоздатності українського культурного поля і слабкості
державної мови
20.5. Перетворення мови у знаряддя політичної боротьби. Щодо визначення статусу
російської мови в Україні
20.6. Пошуки виходу із скрутного (загрозливого) становища. Система заходів підтримки
української мови як державної
Д О Д А Т О К. ЗАКОН ПРО МОВИ В УКРАЇНІ
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
СКОРОЧЕННЯ
ЛІТЕРАТУРА
|
