|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Релігія |
|
| Твір додано: |
09.10.2023 |
|
| Твір змінено: |
09.10.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.8 МБ)
|
|
| Опис: |
Стрижачук Ф. В. Ренесанс доктрини про Трійцю у сучасному
західному богослов’ї. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук
за спеціальністю 09.00.14 – богослов’я. – Національний педагогічний
університет імені М. П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України. –
Київ, 2020.
У дисертації вперше в вітчизняному богослов’ї здійснене цілісне
дослідження відродження та розвитку доктрини про Трійцю в
християнському західному богослов’ї ХХ століття та показаний потенціал
тринітарного богослов’я для розвитку християнського богослов’я і практик.
Мета дослідження полягає в аналізі історичних передумов,
богословського контексту, мотивів та змісту відродження і розвитку
доктрини про Трійцю у західному богослов’ї ХХ століття.
Об’єктом дослідження є тринітарне богослов’я.
Предметом дослідження є передумови, контекст та особливості
відродження тринітарного богослов’я у ХХ столітті та наслідки цього
процесу для богословських теорій та практики християнських конфесій.
Вперше встановлено, що християнське богослов’я може розглядатися
як дослідницька традиція, яка стикається з концептуальними та емпіричними
проблемами, а доктрина про Трійцю є одною з ключових доктрин, яке
сприяла розв’язанню таких проблем в минулому і має потенціал для
розв’язання проблем традиції християнського богослов’я сьогодні.
Доведено, що початок розвитку західного тринітарного богослов’я
характеризувався незбалансованим акцентом на єдності триєдиного Бога.
Доктрина про Трійцю провідного богослова християнського Заходу Аврелія
Августина мала характеристики, які з плином часу створили передумови для
виведення тринітарного богослов’я на маргіналії богословського дискурсу.
2
Показано, що такі риси його богослов’я як наголос на єдності Трійці,
атрибуція божественних дії у створеному світі усій Трійці та психологічні
аналогії були успадковані та посилені наступниками його богослов’я і
сприяли поступовому занепаду доктрини про Трійцю в західному богослов’ї.
Встановлено, що подальший розвиток західної доктрини про Трійцю у
Середні віки характеризувався акцентом на простоті Бога, ідентичності
сутності і атрибутів і розвитком психологічних аналогій в онтологічні
категорії, а в часи Реформації наголос на протестантському принципі sola
scriptura вів до нехтування доктриною про Трійцю.
Показано, що критика традиційної доктрини про Трійцю Ф.
Шлеєрмахером та виведення дискусії про Трійцю у висновки його
систематичного богослов’я спричинили маргіналізацію тринітарної доктрини
в ліберальному протестантському богослов’ї.
Встановлено, що в ХХ столітті в західному християнському
богослов’ї відбувається ренесанс доктрини про Трійцю, який був
започаткований Карлом Бартом і Карлом Ранером і набув розвитку у працях
Юргена Мольтманна, Вольфхарта Панненберга, Роберта Дженсона, Іоанна
Зізіуласа та ін., який вплинув на подальший розвиток християнського
богослов’я та осмислення християнських практик.
Доведено, що ініціаторами тринітарного ренесансу в богослов’ї ХХ
століття були К. Барт і К. Ранер і досліджено їх вклад в подальший розвиток
доктрини про Трійцю в західному богослов’ї. Вони поставили доктрину про
Трійцю в центр християнського богослов’я і зробили її «граматикою» та
інтерпретативним принципом християнського богослов’я. Карл Барт ставить
доктрину на початок богословського дискурсу. Його богослов’я є
тринітаризмом одкровення. Карл Ранер критикує антитринітарну
сором’язливість і впроваджує методологічний принцип єдності ікономічної
та іманентної Трійці.
Виявлено, що Юргена Мольтман розвинув концепцію соціальної
доктрини про Трійцю, в якій робиться наголос на трьох Особах Трійці, а для
3
пояснення єдності Трійці використовується концепція перихорези
божественних Осіб. В дослідженні також показано, що Юрген Мольтман
використовує соціальну концепцію Трійці для критики політичного та
еклезіологічного елітаризму.
Доведено, що тринітарне богослов’я Вольфхарта Панненберга
розвивається на тлі історії як широкого контексту богослов’я, особлива увага
приділяється концепціям само-диференціації та взаємозалежності
тринітарних Осіб.
Встановлено, що Роберт Дженсон розвиває концепцію тринітарної
ідентичності Бога яка розгортається на фоні тринітарної драми
самоодкровення божественних персонажів Отця, Сина і Духа.
Виявлено, що вагомим вкладом в тринітарне богослов’я ХХ століття є
базовий принцип тринітарного богослов’я Карла Ранера, відомий як правило
Ранера. Показано, що за правилом Ранера, Бог-у-Собі є тим самим Богом,
якого знають віруючі з тринітарної історії спасіння, люди можуть довіряти
Богу, який відкрив себе в ікономії, Він є таким самим в іманентній Трійці.
Встановлено, що Томас Торранс розвинув своє тринітарне богослов’я
на основі наукової методології трирівневого епістемологічного процесу, за
якою пізнання Бога починається з релігійного досвіду, проходить через
аналіз само-одкровення Бога і формування вчення про ікономічну Трійцю, і
на вищому теологічному рівні веде до концепції іманентної Трійці.
Показано, що для Катрін Лакуньї доктрина про Трійцю є практичною
доктриною, яка формує основи християнського життя, та богослужіння.
Тринітарне богослов’я є доксологією, дискурсом прославлення Бога.
Богослужіння, молитва, піснеспіви та інші форми хвали є найкращий спосіб
говорити про Бога і з Богом.
Уточнено тезу про те, що доктрина про Трійцю є унікальним
християнським вченням про Бога, яке виділяє християнство з поміж світових
та національних релігій, проте, тринітарна доктрина може тлумачити та
інтегрувати релігійний досвід різних релігійних традиції без компрометації
4
унікальності християнства. Уточнено розуміння того, що християнське
богослов’я є розвинутою традицією, яка містить в собі три характеристики:
неперервність, канон і ядро. Уточнено тезу про те, що М. Еріксон зробив
значний внесок в розвиток доктрини про Трійцю в середовищі євангельських
християн, опираючись на Біблію, історію християнських доктрин та
метафізичні принципи.
Набуло подальшого розвитку розуміння того, що формування
доктрини про Трійцю було великим богословським досягненням
християнської церкви перших століть, вона створила лексикон і
концептуальний контекст для подальшого розвитку християнського
богослов’я.
Ключові слова: богослов’я, тринітарне богослов’я, доктрина про
Трійцю, богословська традиція, К. Барт, К. Ранер, Ю. Мольтман, В.
Панненберг, Р. Дженсон, І. Зізіулас, К. Лакунья, М. Вольф, Л. Бофф, церква,
еклезіологія, богослужіння, місія, політичне богослов’я. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП ................................................................................................................... 13
РОЗДІЛ 1
РЕЗОНИ НА КОРИСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИНІТАРНОГО
РЕНЕСАНСУ ......................................................................................................... 24
1.1. Доктрина про Трійцю як основа унікальності християнства ................. 25
1.2. Історичний пріоритет у вирішенні доктринальних і практичних
проблем ранньої церкви .................................................................................... 38
1.3. Забуття Трійці у сучасній церкві ............................................................... 59
1.4. Сучасне відродження доктрини про Трійцю ........................................... 70
1.5. Методологія дослідження тринітарного ренесансу ................................ 83
Висновки до розділу 1 ..................................................................................... 110
РОЗДІЛ 2
ШЛЯХ ДО «ЗАБУТТЯ ТРІЙЦІ» ....................................................................... 112
2.1. Початок затемнення Трійці: від Августина до Томи Аквінського ...... 113
2.2. Реформація й антитринітарні рухи.......................................................... 129
2.3. Доктрина про Трійцю у Ф. Шлеєрмахера і ліберальному богослов’ї XIX
ст. ....................................................................................................................... 146
Висновки до розділу 2 ..................................................................................... 164
РОЗДІЛ 3
ПОЧАТОК ДОБИ ТРИНІТАРНОГО РЕНЕСАНСУ ....................................... 167
3.1. Тринітарне богослов’я К. Барта............................................................... 168
3.2. Тринітарне богослов’я К. Ранера ............................................................ 194
Висновки до розділу 3 ..................................................................................... 220
12
РОЗДІЛ 4
ЗЕНІТ РЕНЕСАНСУ ТРИНІТАРНОГО БОГОСЛОВ’Я ................................. 225
4.1. Соціальна концепція Трійці Ю. Мольтманна ........................................ 226
4.2. Історія та доктрина про Трійцю у В. Панненберга ................................ 262
4.3. Тринітарна ідентичність в історичному наративі Р. Дженсона ........... 282
4.4. Тринітарний персоналізм І. Зізіуласа ..................................................... 300
4.5. Тринітарний синтез: К. Лакунья, М. Еріксон, Т. Торренс .................... 317
Висновки до розділу 4 ..................................................................................... 340
РОЗДІЛ 5
ПРИКЛАДНІ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ
ДОКТРИНИ ПРО ТРІЙЦЮ ............................................................................... 347
5.1. Тринітарна еклезіологія ............................................................................ 347
5.2. Трійця як образ справедливого і рівноправного суспільства у Л. Боффа
............................................................................................................................ 364
5.3. Трійця та богослужіння ............................................................................ 380
5.4. Трійця і місія .............................................................................................. 397
Висновки до розділу 5 ..................................................................................... 416
ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 422
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................................... 440
|
|
|
