| Опис: |
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 750 від 01.07.2016 року, Стеценку Володимиру Івановичу відмовлено у видичі диплома кандидата історичних наук, який здобувався написанням цієї праці. Причина - дисертація є плагіатом.
Саме тому дисертацію вилучено з Чтива.
У дисертації подається історіографічний, джерельний та методологічний виміри наукового дискурсу щодо внеску українського народу в перемогу Російської імперії у війні 1812 р. Джерельна база роботи містить різноманітні матеріали, які в поєднанні з досягненнями попередників дозволяють виконати поставлені завдання. У роботі використані як загальні, так і суто спеціальні методи науково-історичного дослідження.
Автор аналізує визначальні чинники і передумови війни, а також процес формування і початок національного відродження на території України та констатує, що в умовах тотального наступу російського уряду на Україні з кінця XVIII ст. починається і українське національне відродження. Воно охопило переважно національну еліту і стосувалося спроб відродження його прав і привілеїв в імперії. Під впливом Французької буржуазної революції вони набирають і політичних, і демократичних форм.
Також з'ясовані плани центральноєвропейських держав щодо України. Встановлено, що напередодні війни Україна перебувала в зоні зацікавленості Франції та її сателітів. Найбільший інтерес в цьому плані проявляла Польща, яка хотіла повернути втрачені раніше території з подальшою реорганізацією цих земель у так звані «Наполеоніди», фактично зробивши їх частиною своєї держави.
Розкривається проблема українських козачих полків і ополченських загонів; детально аналізується участь українських військових формувань у воєнних діях імперської армії; висвітлюється проблема українських козачих полків і партизанських загонів у вигнанні наполеонівської армії; здійснено аналіз нездійснених проектів Наполеона і його союзників щодо України.
Доведено, що важливу роль грали українці у партизанському русі на захоплених ворогом територіях Росії та Білорусії. У цих умовах царський уряд, побоюючись масовості вступу добровольців, майже на половину обмежило чисельність українських військових формувань. За неповними даними Україна виставила на війну не менше 83 тис. добровольців. Не менш значною була військова роль українських військових формувань та у вигнанні французької армія за межі Російської імперії. Вони брали активну участь у наступальних діях російської армії. Саме в цей час активніше діяли 15 українських козацьких полків і ополченці. Вони використовувалися для ведення глибокої розвідки, боїв з супротивником, проривів 24 за його позиції та захоплення важливих стратегічних центрів в його тилу. Важливе значення мали напади козаків на загони противника, рухалися в стороні його головних сил.
Автором розкривається суть оборонних заходів на території України під час наближення ворога до її кордонів. Також освітлений внесок України в забезпечення імперської армії всім необхідним для успішного ведення військових дій та доведено, що український народ брав активну участь у забезпеченні російсько-імперської армії і своїх військових формувань всім необхідним. Створювалися спеціальні бази, звідки продукція розподілялася між військовими частинами. Пізніше військові та інші припаси вивозилися в Москву, а потім в тили наступаючих військ.
Встановлено, що Україна займала одне з провідних місць по забезпеченню імперської армії промисловою продукцією. Особливе значення при цьому мали різні порохові суміші з Шосткинського порохового заводу, гармат і ядер з Луганського чавуноливарного заводу, гармат і ручної зброї з Київського «Арсеналу».
Ключові слова: «Вітчизняна» війна, українські козацькі полки, ополчення, національне відродження, національний патріотизм, народ, партизанський рух, оборона, продовольство, промислова продукція. |
