| Опис: |
Назустріч: Л-ра. Мистецтво. Наука. Громад. життя. — 1934. — чис. 12
Анотація:
Текст є статтею про жінок-вояків, написаною з власного досвіду. Автор розмірковує про мотиви, які спонукають жінок іти на війну, відкидаючи ідею, що ними керує виключно прагнення до незвичайних пригод або втеча від буденщини. Вона стверджує, що істинними причинами є почуття обов'язку та бажання самопожертви. Авторка виділяє три основні типи жінок-вояків: працьовитих, легковажних, але відважних, та корисливих. Також описано випадок, коли авторка, маючи завдання зорганізувати жіночий військовий загін, переконала жінок не йти на фронт, а допомагати армії в тилу.
Основні ідеї твору:
1. Автор вважає, що жінки-вояки не є однаковими, і їхні мотиви відрізняються.
2. Виділено три основні типи жінок-вояків: обов'язкові й працьовиті; легковажні, але відважні; грабіжні, що використовують хаос для власної наживи.
3. Жінок на війну веде не лише бажання пригод чи втеча від життєвих обов'язків, а й почуття обов'язку, самопожертви та прагнення довести свою здатність до всього.
4. Авторка стверджує, що жінки здатні бути рішучими, відважними, впертими та відповідальними, що є важливим на війні.
5. Подано приклад Хорунжого УСС Софії Галечко, як жінки-вояка.
6. Описано особистий досвід авторки, коли їй доручили зорганізувати жіночий військовий відділ в одному з сіл.
7. Авторка переконала жінок, що їхня праця в тилу (сіяти, збирати збіжжя, допомагати пораненим) є не менш важливою, ніж служба на фронті.
8. Цей підхід був зустрінутий з полегшенням і радістю як жінками, так і чоловіками села, які побоювалися, що їхніх жінок заберуть на війну.
9. Авторка переконана, що не всі жінки (подібно як і чоловіки) хочуть стати вояками, і що масова участь жінок у війні не завжди є доцільною.
10. Закінчення тексту наголошує на тому, що важливість жіночої праці в тилу так само цінна для України, як і жертва вояків-чоловіків.
|
