|
| Написано: |
2017 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
04.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
04.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.4 МБ)
|
|
| Опис: |
Стечишин А. В. Правові погляди і державотворча діяльність Костя
Левицького. – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень» (081 – Право). – Приватний вищий
навчальний заклад Університет Короля Данила, Івано-Франківськ, 2017.
У дисертації здійснено історико-правове дослідження правових поглядів і
державотворчої діяльності Кость Левицького. Розвиток історії держави та права
являє собою складний вектор подій та фактів, серед яких одне з провідних місць
займають творчі особистості, політичні діячі та науковці. До їх числа відноситься
знаний науковець, державницький діяч, перший голова уряду ЗУНР
К. Левицького (1859 – 1941 рр.). Спектр його наукових інтересів значний і
включає дослідження давньоруського права, австрійського цивільно-
процесуального права, статусу українського населення та мови в Австро-
Угорщині та Польщі, законотворчу діяльність в австрійському парламенті та
Галицькому сеймі. У часи існування ЗУНР К. Левицький розробив низку проектів
законів та один із перших проектів Конституції. Важливим напрямком
правотворчої діяльності було законодавче забезпечення діяльності студентських,
наукових, культурних, мовних товариств на Галичині у часи її окупації Австро-
Угорщиною та Польщею.
У часи панування комуністичного режиму ім’я цієї непересічної людини,
науковця, державника було під забороною, а його наукові праці вилучені із
бібліотек та переведені до спецсховищ. Проголошення незалежної України дало
нові можливості для усебічного й об’єктивного вивчення його наукової спадщини
у сфері юриспруденції. У раніше здійснених дослідженнях розглядалась
громадська, політична, державна діяльність К. Левицького, підготовка ним
першого українсько-німецького словника юридичних термінів, але його внесок у
юриспруденцію розглядався фрагментарно.
3
Основними методами проведеного дослідження стали загальнонаукові та
спеціально-юридичні методи дослідження. Так, в основу дослідження покладено
принцип історизму, згідно з яким державно-правові явища розглядаються у
розвитку з урахуванням усіх причино-наслідкових зв’язків. Вивчення правової
спадщини К. Левицького обумовило використання системи такого
інструментарію, як наукові підходи, до яких належали: об’єктивний, системний,
потребовий. Так, за допомогою об’єктивного підходу розглянуто наукову
спадщина К. Левицького без ідеологічних нашарувань; використання системного
підходу мало особливе значення з причини того, що свої праці вчений писав у
різні історичні часи, тому їх дослідження вимагало залучення саме такого
підходу; реалізація потребового підходу дозволило виявити завдання, які ставив
К. Левицький при проведенні наукових розробок. У якості загальнонаукових
методів використовувались логічний, юридико-біографічний, історико-
хронологічний, герменевтичний, функціональний. Застосування логічного методу
дозволило більш детально розглянути зв’язок між історичними подіями та
напрямками наукових розробок ученого. Функціональний метод дозволив
виявити низку факторів, які сприяли розвитку творчої особистості К. Левицького
в їх складному, багатовекторному вимірі. До спеціально-наукових методів
дослідження творчого шляху та внеску у юридичну науку К. Левицького
віднесено формально-юридичний та порівняльно-правовий методи. За допомогою
формально-юридичного методу досліджувався зміст законів ЗУНР, проекти яких
складав К. Левицький. Порівняльно-правовий метод використовувався у
періодизації вектора розвитку правових поглядів та політико-правових учень, які
К. Левицький розробляв на різних етапах свого творчого шляху.
Доведено та обґрунтовано думку, що на правові погляди К. Левицького
вплинули студії на юридичних факультетах Львівського та Віденського
університетах, що надало йому можливість отримати ступінь доктора права. На
підставі зібраного матеріалу проведено періодизацію правотворчої діяльності
К. Левицького: 1) 1883–1890 рр. – період становлення, протягом якого він працює
юристом та займається питаннями позичкових кас, господарських товариств,
4
правами українського населення Галичини; 2) 1890–1907 рр. – період розквіту
наукової діяльності, протягом якого К. Левицький працює адвокатом, розробляє
питання австрійського цивільного законодавства, прав руської (української) мови,
правові засади господарської діяльності; 3) 1907–1918 рр. – парламентський етап,
який характеризується дослідженням податкової системи та виборчого права,
статусу української мови; 4) 1918–1921 рр. – державницька діяльність, коли
К. Левицький став головою уряду ЗУНР, підготував три закони та проект
Конституції; 5) 1921–1939 рр. – період еміграції, практична адвокатська
діяльність у Львові, протягом якого підготовлені роботи з історії визвольних
змагань української державності, творчі біографії українських політиків.
Показано, що у період після закінчення навчання К. Левицький
досліджував австрійське законодавство з правового регулювання діяльності
спілок та господарчих товариств, сільських позичкових кас, критикував його за
консерватизм цих норм та готував порадник для населення Галичини із
роз’яснення питань у цій сфері. Іншим напрямком його досліджень була
підготовка правничого словника німецько-української мови, завданням якого
було дати можливість українському населенню звертатися до австрійських
органів влади.
Зроблено висновок, що у період адвокатської діяльності К. Левицький
займається цивільними, кримінальними та земельними справами і захистом прав
українського населення. Наукові інтереси К. Левицького представлено такими
напрямками: а) австрійське цивільно-процесуальне законодавство, яке
встановлювало порядок розгляду справ судами в залежності від суми спору та
розміру шкоди; б) дослідження системи прав та повинностей українського
населення Галичини, яке показало складність та нерівність у системі сплати
податків; в) правові засади використання руської (української) мови, що дало
показали складність ознайомлення українського населення з австрійським
законодавством, обмеження прав українців з причини розгляду судових справ на
німецькій або польській мові, що заважало змагальному характеру судового
процесу та захисту українцями своїх прав; одночасно з цим польське керівництво
5
Галичини всіляко заважало відкриттю українського театру, створенню юридичних
кафедр у Львівському університеті, читалень та культурних осередків;
г) австрійське земельне право було важливим напрямком правових досліджень з
причини того, що українські селяни мали незначні земельні наділи, а в залежності
від якості цього природного ресурсу встановлювався розмір податків
землекористувачів, який знайшов відображення у ґрунтовому кадастрі.
Здійснено аналіз та надано характеристику депутатської діяльності
К. Левицького в австрійському парламенті та Галицькому сеймі. Характерною
рисою парламентської діяльності К. Левицького стала підготовка запитів
стосовно зловживання владою поляками під час виборів, при проведені аграрної
реформи, забезпечення безземельних селян землею, скорочення строків військової
служби, реформування несправедливої податкової системи, задоволення
культурних потреб українського народу, заснування у Львові українського
університету та театру. У своїй парламентській діяльності він показав себе як
політик, який завжди може досягти компромісу та не допустити блокування
парламенту і кризи. У період роботи в Галицькому крайовому сеймі
К. Левицький, незважаючи на наявність польської депутатської більшості, домігся
поділу шкільної адміністрації на дві секції – польську та українську, введення в
народних школах української мови, реформи виборчої системи краю, згідно з
якою українцям мало належати 40 % мандатів, та виділення коштів на
компенсування збитків, нанесених населенню повенями.
Показано, що у період існування ЗУНР К. Левицький вніс проекти трьох
законів і Конституції ЗУНР. У законі «Про сойм» К. Левицький вказує на
необхідність проведення загальних, таємних, рівних виборів, регламентує
порядок його скликання і відкриття та визначає кількісний склад депутатського
корпусу. У законі «Про право громадянства» 1919 р. регламентується порядок
набуття громадянства ЗУНР, права Державного секретаріату внутрішніх справ
стосовно заяв про громадянство, пункти, за якими може бути прийняте рішення
про відмову вступу у громадянство, вирішує складне питання стосовно наявності
подвійного громадянства в окремих осіб. У Земельному законі було врегульовано
6
порядок передачі у власність держави деяких категорій земель,
сільськогосподарського інвентарю, встановлено порядок оренди земельних
наділів та збору врожаю. У законі вказується на необхідність створення окружних
земельних комісій, які вирішують питання землекористування, встановлення
розмірів наділів та податків з них. Дослідження К. Левицьким конституційного
права дозволило йому запропонувати проект Конституції ЗУНР, у якому
розглядались питання державного суверенітету, прав представників різних
національностей, городян, права та обов’язки президента держави, парламенту та
державної міністерії (Кабінету Міністрів).
У період еміграції К. Левицький продовжує громадську та наукову
правничу діяльність, яку можна систематизувати за такими напрямками: а) права
української мови в Польщі, де вчений критикував мовний закон 1924 р., який не
надавав права вносити клопотання до суду та звертатися з апеляціями на
українській мові; б) питання адвокатської етики, яка, на думку К. Левицького,
мало бути основним критерієм їхньої діяльності незалежно від майнового стану
осіб, а також те, що адвокат не може підтримувати незаконні вимоги своїх
довірителів; в) правове регулювання діяльності Спілки українських адвокатів,
діяльність якої була спрямована на захист прав українського населення.
На підставі внеску К. Левицького в історико-правову науку пропонується
удосконалити чинне законодавство України за трьома напрямками: а) правове
регулювання діяльності сільгосппідприємств, шляхом надання кредитів під
мінімальні відсотки, забезпечення державних гарантій зі страхування діяльності
фермерських господарств та державних цільових кредитів на придбання нової
техніки, насіння та палива; б) внесення змін до Воєнної доктрини шляхом
регламентації створення «стрілецьких секцій», курсів воєнної підготовки
резервістів, створення таборів та спеціальних учбових класів в усіх закладах,
старших класах середньої школи, технікумах, коледжах, інститутах,
університетах та академіях; в) розвиток української мови та культури за
допомогою друкування книжок, брошур, статей класиків української мови,
проведення фестивалів, національних свят та інших культурних заходів.
7
Ключові слова: К. Левицький, австрійське цивільно-процесуальне право,
руська (українська) мова, Галицький крайовий сейм, закон, австрійський
парламент, історія української політичної думки.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП……………………………………………………………………………..С.15
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...С.26
1.1. Стан наукової розробки проблеми………………………………………….С.26
1.2. Методологія дослідження…………………………………………………...С.40
1.3. Джерельна база дослідження………………………………………………..С.53
Висновки до першого розділу……………………………………………………С.64
Розділ 2. ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ПРАВОВИХ ПОГЛЯДІВ
К. ЛЕВИЦЬКОГО У ПЕРІОД 1883–1918 РР…………………………………С.67
2.1. Становлення творчої особистості К. Левицького та суспільно-політична
ситуація на Галичині у другій половині ХІХ ст…………………………...……С.67
2.2. Наукова та практична діяльність К.Левицького у період 1883-1890 рр….С.79
2.3. Характеристика наукових досліджень К. Левицького в період адвокатської
діяльності (1890–1907 рр.)………………………………………………………..С.93
2.4. Особливості депутатської діяльності К. Левицького в австрійському
парламенті та Галицькому крайовому сеймі (1907–1918 рр.)……………...…С.106
Висновки до другого розділу…………………………………………………....С.119
Розділ 3. НАУКОВІ ЗДОБУТКИ К. ЛЕВИЦЬКОГО В ПЕРІОД
1918–1941 РР…………………………………………………………………….С.122
3.1. Правотворча діяльність К. Левицького в період української революції...С.122
3.2. Основні напрямки та здобутки К. Левицького в період еміграції……….С.134
3.3. Конституційно-правові дослідження К. Левицького……………………..С.146
3.4. Шляхи використання творчої спадщини К. Левицького з метою
удосконалення діючого законодавства………………………………………....С.157
Висновки до третього розділу…………………………………………………..С.162
ВИСНОВКИ………….………….………….………….………….…………....С.166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………….………….……………..С.172
|
|
|
