|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
26.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
26.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Соловей О. В. Творчий універсалізм Миколи Стороженка мистецтві
України другої половини ХХ – початку ХХI століття. – Кваліфікаційна праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства
зі спеціальності 17.00.05 «Образотворче мистецтво». – Національна академія
образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2021.
Працю присвячено дослідженню творчої та педагогічної діяльності
Миколи Андрійовича Стороженка 1951–2015 рр. Мета дослідження полягає у
комплексному мистецтвознавчому аналізі образотворчої та навчально-
методичної спадщини художника, що дозволить поетапно простежити
еволюцію його образно-пластичної системи, виявити риси універсалізму
творчості визначного митця й педагога в контексті вітчизняного
образотворчого мистецтва другої половини ХХ– початку ХХI ст. Аналіз
наукової розробки теми показав, що недостатньо вивченими на даний момент
залишаються питання про багатопланову творчість М. Стороженка як цілісне
явище у вітчизняному соціокультурному просторі, еволюцію його образності
впродовж різних періодів, педагогічну та громадську діяльність, есеїстику.
Наукова новизна полягає у визначенні еволюційних процесів авторської
манери художника в соціокультурному зрізі 1956–2015 рр. на основі
ґрунтовного формально-композиційного та стилістичного аналізу
живописних, графічних і монументальних робіт М. Стороженка, в тому числі
досі не аналізованих, а також у систематизації його навчально-методичної
спадщини.
У дисертації розглянуто формування творчих засад М. Стороженка,
визначено фактори впливу на становлення його творчої особистості. Серед
найпотужніших – навчання у плеяди видатних майстрів в ОДХУ: М. Жука,
Л. Мучника, М. Шелюти, та КДХІ: С. Григор’єва, М. Шаронова,
Т. Яблонської, а також комплекс трансформаційних суспільно-політичних та
3
соціокультурних процесів 1945–1956-х рр. На основі аналізу живописних
творів М. Стороженка 1956–1965 рр. встановлено базові фактори живописної
манери, психологізму образів, високої культури творчості та універсалізму,
що в подальшому стануть маркером його мистецтва.
В основній частині дослідження розглянуто видові та жанрові
особливості творчості митця 1956–2015 рр. у контексті національного
культурно-мистецького процесу даного періоду. На основі аналізу
живописних робіт 1956–1965 рр. визначено передумови пластичних і
стилістичних змін живописної манери М. Стороженка. Охарактеризовано
специфіку мистецьких пошуків майстра в галузі станкового живопису 1965–
2015 рр., встановлено вплив шістдесятництва на трансформацію його
мистецького світогляду та формування національної громадянської позиції.
Аналіз живописних робіт 1960–1970 рр. обґрунтував розвиток творчості
майстра у річищі національного андеграунду, виявив відхід митця від
побутового жанру, звернення до принципово нової естетики «суворого
стилю», сезанізму, бойчукізму, синтезу пластики народного та професійного
мистецтва. Визначено творчі орієнтири М. Стороженка початку 1970 рр., що
виявилися в формальних та пластичних експериментах майстра в річищі
європейського модернізму. Роботи майстра 1970–1980-х рр. базуються на
пластичних засадах бойчукізму, портрети 1980–1990-х тяжіють до силуетної
вишуканості, фресковості.
Досліджено особливості живописної манери художника в останній період
творчості. На основі формально-композиційного аналізу живописних творів
2000–2015 рр. виявлено тенденції до алегоричності та барокового
трактування теми на початку 2000-х рр. Аналіз стилістики серій «Амазонія»
та «Орфей» дозволив окреслити експериментальне поле пластичних візій
митця у вирішенні античної тематики. Визначено зміни художньої образності
М. Стороженка упродовж 2005–2013 рр. на основі аналізу останнього його
завершеного живописного твору «Передчуття Голгофи». З’ясовано, що
митець акумулював різні, часом протилежні стильові течії, синтезуючи їх в
4
унікальний авторський стиль.
Досліджено художні підходи в інтерпретації наративу в книжковій
графіці М. Стороженка 1958–2004 рр. На основі аналізу ілюстративних робіт
1965–1970 рр. визначено характерні для цього періоду монументальність з
одночасною вишуканістю вирішень, як у роботах до книги «Олень Август»
Євгена Гуцала, що засвідчило розвиток образності митця в форматі стрімкого
відходу від наративу. Досліджено специфіку подальших змін у
композиційному та формальному вирішенні майстром графічного аркушу.
Аналіз ілюстративних серій 1970–1979 рр. виявив перехід митця від
мистецтва мімезису до умовності пластичних вирішень та геометричної
абстракції в оформленні таких видань, як «В катакомбах» Лесі Українки,
«Іванко і Чугайстир» Михайла Коцюбинського, що репрезентувало
модерністський пошук і засвідчило докорінну зміну парадигми образності
художника.
На основі стилістичного та формально-композиційного аналізу
книжкової графіки 1972–1984 рр. досліджено трансформацію авторського
почерку М. Стороженка, що виявилася у принципі максимального
заповнення аркушу в техніці «туш – перо» для ілюстрацій до «Фата
Моргани» Михайла Коцюбинського та бароковому динамізму в
ілюстративному ряді до «Сонетів» Івана Франка. З’ясовано, що впродовж
1980-х рр. у пошуку нових засобів виразності художник синтезував
авторську техніку на основі левкасу та холодної енкаустики. Протягом 1985–
2004 рр. художник виконав серію з 42-х графічних творів до «Кобзаря»
Т. Шевченка, що засвідчило синтез мистецького та духовного
переосмислення автором цієї знакової книги. Підсумковим проєктом досвіду
майстра в книжковій графіці стало видання 2014 р. «Мій Шевченко», де він
виступає як есеїст, художник-ілюстратор, автор дизайн-концепту.
Досліджено питання своєрідності пластичної концепції М. Стороженка в
монументальних формах мистецтва на основі аналізу творів 1965–1999 рр.
Охарактеризовано специфіку формально-пластичних та технологічних
5
пошуків митця різних періодів. Виявлено, що раннім монументальним
творам властиві спрощена трактовка з максимальною декоративною
площинністю, відповідно засадам радянської монументалістики кінця 1950–
середини 1960 рр. Аналізом панно «Пісня» підтверджено, що художник
використовував суголосні архітектоніці об’єкту пластичні засоби з
пріоритетом лінії, кольору та максимальної узагальненості форми, як прояв
синтезу народного мистецтва та візантійської традиції в її староукраїнській
рецепції Х–XVI ст.
На основі мистецтвознавчого аналізу мозаїчних панно «Києво-
Могилянська Академія XVII–XVIII ст.» та «Ставропігія. Львівське
ставропігійське братство XVI–XVII ст.» визначено напрям пошуків митця
періоду 1968–1971 рр. у сфері образно-пластичної трансформації площини як
синтезу різних видів мистецтв. Характерні риси творів виявилися в умовності
стилю, декоративній структурованості плями, лінійно-ритмічній організації
образу, поєднанні традиції візантійської мозаїки та українського народного
мистецтва з власними технічними інноваціями майстра.
Досліджено елементи новаторства формальних вирішень і технології
монументальних творів М. Стороженка середини 1970 рр. Визначено, що
базовим принципом творчості художника даного періоду був синтез
архітектури та монументального мистецтва як засіб організації просторового
середовища. Аналіз панно «Знаки Зодіаку» дозволив виявити поєднання в
єдиному композиційному ключі технік мозаїки, вітражу та глазурованої
кераміки. Розглянуто зміну пріоритетів митця в напрямку переосмислення та
трансформації стилістики Ренесансу та бароко в кінці 1977–1981 рр. на
підґрунті аналізу енкаустичного розпису «Осяяні світлом». Виявлено, що
митець поєднав геометрію ритмізованих форм з виразною пластикою
бойчукізму та європейського модернізму на засадах фольклорної
декоративності, експериментував з різними засобами передачі просторовості
й перспективної побудови зображень, розробив авторську рецепцію техніки
гарячої енкаустики.
6
На основі аналізу мозаїчного панно «Україна Скіфська – Еллада
Степова» досліджено зміни в формально-образній системі художника 1987–
1991 рр. Виявлено провідну ідею синтезу форми й антиформи в реалізації
історичної візії України в контексті античного Причорномор’я. Результати
дослідження дозволили простежити розвиток концепції необароко
М. Стороженка в період 1997–1999 рр., визначити специфіку технології та
виявити стилевий синтез барокової та візантійської традицій в
монументальному розписі куполу церкви Св. Миколи Притиска в Києві.
З’ясовано, що майстер розширив межі стилістики монументального
ікономалярства, вирішуючи з позицій сучасності тему «Трійці» на баневій
сфері.
Досліджено та систематизовано навчально-методичну спадщину митця
1973–2015 рр. На основі аналізу програми майстерні живопису та храмової
культури М. Стороженка визначено, що майстер об’єднав релігійний та
академічний концептуальні напрямки у форматі «Візантія – українське
бароко – академізм». З’ясовано, що програма М. Стороженка стала
самодостатнім елементом мистецької освіти на підґрунті академічної
традиції, аналітичного переосмислення європейського та вітчизняного
модернізму, українського ікономалярства, пластики середньовіччя та бароко,
народного мистецтва.
Розглянуто громадську діяльність художника. Виявлено, що з початку
1960-х рр. художник провадив активну діяльність у сфері мистецтва та
культури. Проаналізовано тексти, статті та есеї М. Стороженка, визначено,
що вони поєднують публіцистичний, мистецтвознавчий та філософський
аспекти, репрезентують нестандартність підходу художника до предмета
мистецтва у відповідності до його образно-пластичної системи.
Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що світогляд та пластичні візії
М. Стороженка у станковому живописі зазнали трансформаційних змін під
впливом шістдесятництва. Митець акумулював різні стильові течії,
синтезуючи їх в унікальний авторський стиль. Еволюція авторського почерку
7
в книжковій графіці М. Стороженка зумовлена насамперед тенденціями
розвитку української графіки, а саме відходом від наративу станкової
картини. Монументальні твори митця засвідчують закономірність
формування та реалізації синтезу монументального мистецтва й архітектури
від світського до сакрального, як шлях особистого та духовного розвитку.
Програма викладання М. Стороженка стала самодостатнім елементом
мистецької освіти на підґрунті поєднання релігійного та академічного
концептуальних напрямків.
У дисертації доведено, що універсалізм творчості М. Стороженка
вирізняє його в національному образотворчому просторі та позиціонує як
значне явище в українському мистецтві середини ХХ– початку ХХІ ст.
Ключові слова: Микола Стороженко, станковий живопис, книжкова
графіка, монументальне мистецтво, енкаустика, храмовий живопис,
педагогічна діяльність, соціокультурний простір, універсалізм.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП ................................................................................................................... 19
Розділ перший. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА. МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ ................................................................................................... 28
1.1. Історіографія. ............................................................................................... 28
1.2. Джерельна база ............................................................................................ 36
1.3. Методологія дослідження .......................................................................... 37
Висновки до першого розділу........................................................................... 39
Розділ другий. СТАНОВЛЕННЯ МИКОЛИ СТОРОЖЕНКА У КУЛЬТУРНО-
МИСТЕЦЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ ................................................... 42
2.1. Передумови формування творчих засад Миколи Стороженка .............. 42
2.2. Видові та жанрові особливості у творчому поступі митця .................... 49
2.3. Станковий живопис: тематичні та формальні принципи художнього
вислову. ............................................................................................................... 58
2.4. Книжкова графіка: художні та пластичні підходи в інтерпретації
наративу .............................................................................................................. 75
Висновки до другого розділу ............................................................................ 87
Розділ третій. СВОЄРІДНІСТЬ ПЛАСТИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ
М. СТОРОЖЕНКА В МОНУМЕНТАЛЬНИХ ФОРМАХ МИСТЕЦТВА ...... 91
3.1 Монументально-декоративне мистецтво як простір реалізації
авторських візій .................................................................................................. 91
3.2 Мозаїчні панно як синтез традицій та інновацій .................................... 104
3.3. Авторська рецепція гарячої енкаустики в монументальних творах
Миколи Стороженка ........................................................................................ 117
3.4. Храмовий стінопис М. Стороженка 1990-х років.................................. 127
17
Висновки до третього розділу ........................................................................ 144
Розділ четвертий. ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ М. СТОРОЖЕНКА......... 148
4.1. Принципи та методи викладання у майстерні монументального
живопису (1973–1994) та майстерні живопису і храмової культури (1994–
2015) НАОМА .................................................................................................. 148
4.2. Громадська діяльність та есеїстка Миколи Стороженка ...................... 164
4.3. Вплив філософсько-творчого світогляду майстра на художнє мислення
та формування пластичної культури молодих митців ................................. 170
Висновки до четвертого розділу..................................................................... 181
ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 185
Список використаних джерел ............................................................................ 197
ДОДАТОК А
Список ілюстрацій .............................................................................................. 218
ІЛЮСТРАЦІЇ ....................................................................................................... 235
ДОДАТОК Б.
Стенограма громадського обговорення енкаустичного розпису
М. Стороженка «Осяяні світлом» в Інституті фізики АН УРСР .................... 353
ДОДАТОК В
Список публікацій за темою дисертації ............................................................ 359
Апробація результатів дослідження .................................................................. 361
|
|
|
