За абеткою
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я A B C D F G H I J K L M N O P R S U W Z

Олексій Сокирко » Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції (1648 — 1764 рр.)

[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції (1648 — 1764 рр.)

Дисертація


Написано:	2025 року

Розділ:	Історична

Твір додано:	28.05.2025

Твір змінено:	28.05.2025

Завантажити:	pdf ^див. (4.2 МБ)

Опис:	Сокірко О.Г. Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції (1648 — 1764 рр.). — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 — історія України. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025. Дисертація присвячена системному аналізу складових військово- політичного устрою Козацького Гетьманату в контексті модернізаційних змін раннього Нового часу. В центрі дослідження є політика владних еліт в сфері військового будівництва, еволюція військових інститутів Козацького Гетьманату, як складових елементів військово-політичної системи, поширення нових воєнних технологій і практик, військові реформи та їх зв’язок із політичними процесами в контексті теорії Мілітарної революції. Розвиток державних і військових інститутів Гетьманщини розглядається в їх нерозривному зв’язку в контексті війн і динамічних змін у військовій справі ранньомодерного часу. Фокус дослідження зосереджено на військових інститутах, сукупність яких утворювала військово-політичну систему Козацького Гетьманату (Війська Запорозького). Проаналізовано мілітарні інститути, механізми їх дії та взаємодії з метою відстеження того, як і наскільки ефективно гетьманат міг мобілізовувати воєнні ресурси для потреб свого існування, вплив мілітарних інститутів і війни на політичну модель держави, соціально-економічні процеси. Хронологічні межі зумовлені початком Козацької революції в 1648 р. й процесу створення державних, політичних і мілітарних інститутів Козацького Гетьманату (нижня межа), а також ліквідацією інституту гетьманської влади в 1764 р., як політичних і військових очільників Гетьманщини, що поклало початок процесу ліквідації її державних і військових інститутів Російською імперією (верхня межа). 3 Територіальні межі визначені кордонами Козацького Гетьманату від часу його виникнення як державного утворення й подальшими змінами територіального складу, пов’язаними із розколом на два окремих гетьманати й фактичним збереженням суверенітету Лівобережною Гетьманщиною в подальшому. Актуальність обраної для дослідження проблеми полягає в тому, що Козацький Гетьманат (Військо Запорозьке, Гетьманщина), що виник в результаті Козацької революції середини XVII ст., був створений спільнотою професійних військових — козаками — та структурований для потреб ведення війни. Оскільки ця держава витворила унікальний симбіоз військових і політичних структур, видається надзвичайно важливим дослідження мілітарних інститутів Козацького Гетьманату та їхнього зв’язку із політичним устроєм. Період XVII — XVIII ст. був позначений інтенсивним розвитком нових воєнних технологій, виникненням професійних регулярних армій, змінами в характері й масштабах війн, котрі в сучасній історіографії окреслюють як Мілітарну революцію (Military Revolution). Це спонукає до аналізу виникнення, розвитку й трансформації військово-політичних інститутів Козацького Гетьманату в контексті нових тенденцій у військовому та державному будівництві, що постали в період його існування. Наукова новизна полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, котра не знайшла висвітлення в історіографії й дослідження якої дозволяє глибше зрозуміти специфіку історії Козацького Гетьманату в європейському контексті. У дисертації використано велику джерельну базу, яка умовно поділяється на писемні, зображальні та речові джерела, що в своїй сукупності дозволяють всебічно відстежити й проаналізувати імпліцитні та експліцитні явища та процеси у військово-політичній системі Козацького Гетьманату, реконструювати її головні мілітарні інститути. В дисертації доведено, що Козацький Гетьманат був структурований для потреб ведення війни та увібрав у себе мілітарні риси й практики запорозького та 4 реєстрового козацтва, а також досвід руської шляхти що приєдналася до повстання 1648 р. Козацьке військо дало головні формотворчі елементи для політичної системи гетьманату, його адміністративного й територіального устрою, командна номенклатура козацького війська перетворилася на ієрархію державних урядів, а саме козацьке військо стало ядром збройних сил. Структуру збройних сил вперше законодавчо окреслив Гадяцький трактат 1658 р. Вона мала складатися з козацького і найманого війська, а також корпусу артилерії, з чітко встановленими джерелами забезпечення кожної формації, верховне командування якими належало гетьману. Ця структура в загальних рисах збереглася до кінця XVIII ст. Тривала війна з Річчю Посполитою за суверенітет Гетьманщини, що поступово втягнула в конфлікт довкола неї сусідні держави, продемонструвала необхідність перебудови гетьманської армії й створенні в її структурі постійних формувань, котрі б компенсували недоліки козацького ополчення й повстанських загонів. Непристосованість козацького війська до ведення затяжних воєн, соціальне розшарування та поляризація політичних інтересів призводили до поступової втрати ним боєздатності. Значною мірою цей чинник поглибив внутрішньополітичну кризу Гетьманщини, сприяючи її розколу на два гетьманати в 1663 р. Війни та політична нестабільність періоду Руїни поглибили кризу станового козацького ополчення й пришвидшили пошуки оптимальної моделі найманої армії. Орієнтація на місцеві організаційні моделі та ресурси дозволила гетьманам створити боєздатну найману армію, котра стала ефективною силою у відбитті зовнішніх загроз і надійною опорою центральної влади всередині країни. Апробовану гетьманом П.Дорошенком модель постійної армії було запозичено в Лівобережній Гетьманщині, де в останній чверті XVII століття вона розвинулася в окреме від козацького охотницьке (наймане) військо. При цьому козацьке ополчення залишалося основним ядром армії, а його верхівка тримала в своїх руках політичний провід держави. 5 Враховуючи високий ступінь мілітаризації суспільного устрою Гетьманщини існуючі збройні сили були цілком боєздатними й ефективними з огляду на воєнну ситуацію в регіоні. Водночас сформована військово-політична модель гетьманату стала заручницею суспільно-політичної стабілізації, що запанувала з останньої чверті XVII століття. Гетьманщина отримала військову й зовнішню протекцію Московської держави. Гетьмани в обмін на досить значні владні прерогативи зрікалися прагнень до абсолютизації своєї влади й отримували право на утримання відносно невеликого найманого війська. Фінансування професійної армії, а також акордних потреб війн із турками й татарами, здійснювалося за рахунок громіздкої та децентралізованої системи податків, зборів і натуральних повинностей. Більша їхня частина лишалася в руках регіональних еліт, інша потрапляла до гетьманської скарбниці, лише частково витрачаючись на військові потреби. Наявність величезного резерву неосвоєних чи слабко заселених земель дозволяла справно утримувати козацьке ополчення на засадах ленної системи. Водночас це не створювало для держави критичної необхідності встановлення монополії на насильство й контролю над обігом людських ресурсів для поповнення війська, як це було на Заході Європи. Протистояння зі східними арміям витворило специфічну тактику й стратегію, поділ війська, в якому первісно переважала піхота, яка, однак не була головною дієвою силою на полях битв, поступаючись кавалерії, й не потребували постійного розвитку й модернізації військової інфраструктури та вдосконалення фортифікацій. Ця модель цілком узгоджувалася з моделлю Козацького Гетьманату й в цілому справно функціонувала в умовах ведення наступальних і оборонних війн на Півдні кінця XVII ст. Північна війна 1700-1721 рр. та зростання могутності Росії, задіяність козацького війська на нових фронтах супроти незнаних доти супротивників і форм ведення війни, порушили цю крихку рівновагу, на яку козацькі еліти не мали адекватної й своєчасної відповіді. Вступ Гетьманщини в Північну війну на боці Росії, початок модернізаційних реформ Петра І, котрі припали на початок XVIIІ ст., змінили ситуацію кардинальним чином. Російський уряд прагнув 6 тіснішої інтеграції та реформування військових інститутів Гетьманату, що відтак ставило під загрозу й політичний устрій і прерогативи козацької еліти. Лише антимосковський виступ Івана Мазепи у 1708-1709 рр., послідовний опір імперському централізму його наступників, а також внутрішні проблеми імперії та невизначеність її курсу щодо автономії Гетьманщини на деякий час відклали справу її інкорпорації. З’ясовано, що після створення козацьким станом власної держави (Гетьманщини) в середині XVII ст., козацьке військо почало перетворюватися на станове ополчення, організоване за територіальним принципом. Організаційна полково-сотенна структура війська була результатом синтезу традицій військового устрою Запорозької Січі та реєстрового козацького війська. Система військового управління та урядів мала звичаєвий характер і сформувалася переважно на основі традицій і практик реєстрового війська першої половини XVII ст. До традиційної старшинської номенклатури наприкінці XVII ст. долучилося також «значне військове товариство» (бунчукові й значкові товариші), котрі грали допоміжну роль в управлінні військом, трансформувавшися в наступному столітті в привілейовану групу старшин без посад, своєрідний прообраз «нової шляхти» Гетьманщини. Водночас склалися передумови для юридичного врегулювання ієрархічної системи старшинських урядів та правил їх надання, котрі були втілені в т.зв. «малоросійських табелях про ранги» (1742 р., 1756 р.). Доведено, що створення в Гетьманщині найманої армії було продиктоване необхідністю мати постійне професійне військо в умовах поступової втрати боєздатності козацьким ополченням яке становило організаційне ядро збройних сил і головний елемент військово-політичної системи гетьманату. Створення найманої армії зіткнулося з кількома труднощами й перешкодами, пов’язаними з одного боку із опором з боку козацької старшини, що не бажала мілітарного посилення гетьманів, з іншого боку з нестабільністю фінансово-економічної бази для утримання найманців. Все це призвело до того, що наймане військо 7 Гетьманщини лишалося допоміжним контингентом при козацькому війську, що продовжувало лишатися кількісно переважаючою основою збройних сил. Це поєднання дозволяло доволі успішно вести оборонні війни з традиційними супротивниками — турками й татарами. Однак воно виявилося абсолютно непридатним у воєнних зіткненнях із регулярними арміями в які Гетьманщину було втягнуто на початку XVIII ст. Встановлено, що розвиток артилерії в Козацькому Гетьманаті не відзначався динамізмом, відтворюючи ті форми управління й організації, котрі склалися в першій половині — середині XVII ст. В цілому, стан артилерії відповідав наявним воєнним потребам, коли основними противниками гетьманської армії були поляки, а згодом татари й турки. Характер розвитку фортифікацій в Гетьманщині залежав від специфіки географічного простору та стратегії ведення воєнних дій в регіоні. Фортеці служили тимчасовим прихистком для мирного населення під час татарських набігів і опорними пунктами польових армій, де зберігалися запаси продовольства, боєприпасів і артилерія. Тривалі облоги були рідкісним явищем, тому гетьманське правління піклувалося лише про підтримання укріплень у належному стані, практично не провадячи якихось масштабних модернізацій. Відчутним недоліком оборонної політики Гетьманщини була відсутність гарнізонних військ та системи їх забезпечення й утримання. Їх брак призвів до надмірного покладання на московські гарнізони, котрі стали важелем тиску й плацдармом ліквідації автономії Гетьманщини. Постійна російська військова присутність в стратегічно важливих містах і фортецях регіону передала в руки імперії контроль над фортифікаційним будівництвом, яке впроваджувалося з врахуванням передового європейського досвіду й технологій, повністю витіснивши в цій сфері будь-яку ініціативу козацьких еліт. З’ясовано, що поширення західних воєнних технологій і знань мало в Гетьманщині обмежений характер. В умовах тяглих війн зі східними арміями, козацька військова еліта вважала доречним покладатися на вже вироблений в 8 попередні періоди бойовий досвід і практичні навички, сформовані в умовах степової війни, аніж на західноєвропейську систему інтелектуалізованої військової освіти й військову літературу. Зміни розпочалися у XVIII ст., коли гетьманська армія була втягнута у війни із західноєвропейськими арміями й нові тактичні й технічні новації почали поширюватися під впливом зростаючої військової присутності Російської імперії. Реформи у військовій сфері періоду правління К.Розумовського стали останньою спробою модернізації Гетьманщини, що мали на меті зміцнити й впорядкувати її інституційний фундамент. За ініціативи гетьмана було впорядковано на регулярних засадах організацію, озброєння та спорядження надвірної гвардії, уніфіковано військову та державну символіки, реформовано корпус артилерії. В решті галузей військової організації зміни (впровадження статутів і муштри, уніфікація одностроїв, озброєння та спорядження) носили реактивний характер. Новації, пов’язані зі змінами в адміністративному управлінні Гетьманщиною були результатом старшинських ініціатив, що прагнули утвердити своє панівне становище, як еліти, у військово-політичній системі Гетьманщини. Всі ці зміни, як реалізовані, так і плановані, викликали занепокоєння в імперського уряду, котрий справедливо вбачав у них ознаки зміцнення української автономії, й в кінцевому результаті пришвидшили початок її ліквідації, що розпочався зі скасування інституту гетьманської влади в 1764 р. Ключові слова: Козацький Гетьманат, Військо Запорозьке, Річ Посполита, Російська імперія, Мілітарна революція, збройні сили, військова справа, держава, реформи, козацька старшина, козацтво, артилерія, фортифікація, освіта, військова література.

Зміст:	[натисніть, щоб розгорнути] ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..................................................................23 ВСТУП...................................................................................................................24 РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ................................................33 1.1. Стан наукової розробки проблеми дослідження..............................33 1.2. Джерельна база дослідження..............................................................42 1.3. Методологічні засади дослідження....................................................50 РОЗДІЛ 2. КОЗАЦЬКИЙ ГЕТЬМАНАТ І ЙОГО ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА.............................................................................................................60 2.1. Військо Запорозьке на початку Козацької революції середини XVII ст...................................................................................................................60 2.2. Гетьманське кварцяне військо і проєкт Князівства Руського (1657 — 1659 рр.).......................................................................................................79 2.3. Козацький Гетьманат і його військо в 1660 — 1700 рр................. 92 2.4. Держава і армія Козацького Гетьманату в добу модернізаційних реформ 1700 — 1735 рр............................................................................112 РОЗДІЛ 3. КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО.....................................................................134 3.1. Структура війська...............................................................................135 3.2. Система військового управління та урядів......................................148 3.3. Козацький реєстр, землеволодіння та мобілізація..........................168 3.4. Наймити в козацькому війську.........................................................180 3.5. Виборне козацтво й реформа 1735-1736 рр.....................................185 3.6. Спроби впровадження уніфікації та регулярних засад козацької служби 1728-1749 рр.................................................................................190 РОЗДІЛ 4. НАЙМАНІ, НАДВІРНІ ТА ПРИВАТНІ ВІЙСЬКА......................201 4.1. Початки найманих формувань 1648 — 1659 рр..............................202 4.2. Наймані війська в 1660 — 1676 рр...................................................211 22 4.3. Охотницьке (наймане) військо лівобережних гетьманів 1669-1726 рр................................................................................................................222 4.4. Компанійські полки в 1727 — 1764 рр............................................238 4.5. Гетьманське надвірне військо та надвірні почти козацької старшини..............................................................................................................246 РОЗДІЛ 5. АРТИЛЕРІЯ.......................................................................................272 5.1. Структура й організація Генеральної та полкових артилерій........272 5.2. Канцелярія Генеральної артилерії....................................................280 5.3. Артилерійська обслуга.......................................................................283 5.4. Постачання артилерії, виробництво пороху й боєприпасів...........286 5.5. Гарматний парк...................................................................................298 РОЗДІЛ 6. ФОРТИФІКАЦІЙНО-ОБОРОННІ СТРАТЕГІЇ.............................308 РОЗДІЛ 7. ВІЙСЬКОВА ОСВІТА ТА ЛІТЕРАТУРА......................................336 7.1. Військова освіта й вишкіл..................................................................337 7.2. Військова література...........................................................................350 РОЗДІЛ 8. ВІЙСЬКОВІ РЕФОРМИ ГЕТЬМАНА К. РОЗУМОВСЬКОГО 1750 — 1764 рр...................................................................................................................367 8.1. Проєкти впорядкування посадових рангів........................................369 8.2. Гетьманська гвардія.............................................................................377 8.3. Козацький статут 1756 р......................................................................385 8.4. Впровадження уніфікованих одностроїв, зброї та символіки.........393 8.5. Реорганізація артилерії........................................................................402 8.5. Проєкти реформування військово-політичного устрою...................405 ВИСНОВКИ...........................................................................................................414 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ..............................426 ДОДАТКИ..............................................................................................................481

Відгуки читачів:

Поки не додано жодних відгуків до цього твору.

Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.

Про сайт | Правовласникам | Мапа сайту

Авторів: 29929 Творів: 88690