|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
27.12.2025 |
|
| Твір змінено: |
27.12.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.5 МБ)
|
|
| Опис: |
Соболь О. В. Лондонський текст англійської ренесансної літератури. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 035 «Філологія». – Запорізький національний університет,
м. Запоріжжя, 2025.
У дисертаційному дослідженні здійснено комплексне полікритичне
дослідження лондонського тексту англійської ренесансної літератури, що
сформувався як цілісний складний конструкт у добу пізнього Ренесансу і став
одним із засадничих культурних кодів, через які вибудовувалася національна
ідентичність англійців. У літературних творах часів правління Єлизавети
Тюдор (1558-1603) та першого десятиліття перебування на престолі Якова
Стюарта (1603-1625) Лондон поставав не лише як географічний і політичний
центр країни, а й як сакральний та міфологізований простір, у якому співіснували
значимі для самототожності нації історичні наративи, біблійні алюзії та тогочасні
соціокультурні уявлення. Завдяки цьому лондонський текст виконував
інтегративну функцію: він пов’язував локальне й універсальне, реальне й
символічне, минувшину й сучасність.
Актуальність дисертаційного дослідження визначається низкою
соціокультурних, історико-літературних та методологічних чинників. Термін
«текст міста», введений у науковий обіг представниками семіотики, нині активно
застосовується в українському літературознавстві, що підтверджують праці
С. Андрусів, К. Борискіної, Г. Грабовича, Т. Гундорової, В. Дмитренка,
О. Киричок, Ю. Крюкової (Клімчук), М. Лаюка, В. Левицького, Л. Оляндер,
О. Салій, О. Харлан та інших. За своєю сутністю текст міста є гіпертекстом, що
3
формується у свідомості реципієнтів через взаємодію з фікційними та
нефікційними творами і з часом закріплюється у колективній культурній пам’яті.
В методологічному просторі дослідження міських текстів дедалі більшої
популярності набувають міждисциплінарні підходи, які інтегрують здобутки
філології, історії, соціології, культурології та урбаністики. Лондонський текст
розглядається крізь соціокультурну перспективу (К. Бексон, Р. Вільямс, Дж. Вайт)
та у контексті мультикультурності та імагології (П. Рау), а також структуруються
його урбаністичні і геопоетичні візії (Дж. Фінч, Й. Гурр, Е. Цо).
У межах дисертаційного дослідження вперше у світовому
літературознавстві лондонський текст англійської ренесансної літератури
осмислюється як текст міста крізь призму полікритики, що визначає його наукову
новизну. Дослідження заповнює прогалини у теоретико-методологічному
підґрунті вивчення міського тексту та розробляє і апробує аналітичний алгоритм,
що складається з чотирьох етапів. Перший етап, в основі якого теорія
В. Топорова, передбачає аналіз корпусу англійських ренесансних текстів з метою
виявлення об’єктного складу матеріально-природних особливостей та явищ
духовно-культурної сфери лондонського тексту. Другий етап націлений на
літературознавче дослідження тих концептуальних ознак тексту Лондона доби
Ренесансу, які формують відносно стійку сітку семантичних констант. На
третьому етапі виявляється метафоричний шар лондонського тексту у творах
ренесансних авторів та розкриваються його семантичні, символічні і семіотичні
імплікації. На четвертому етапі відбувається з’ясування специфіки
функціонування тексту Лондона як стратегії реалізації принципу «література – це
культура в дії», що включає в себе аналіз домінуючих ідеологем та символів,
виявлення і розкодування політичних імплікацій, інтерпретацію релігійних
контекстів та виокремлення релігійно-маркованих образів-символів тексту
Лондона.
Крім того, дисертація вводить до дослідницького простору української
англістики фрагменти маловідомих ренесансних хронік, памфлетів і романів, і
тим самим розширює загальне уявлення про літературу англійського
4
Відродження. Дисертанткою вперше здійснено аналіз специфіки рецепції та
репрезентації ренесансними авторами концептів «місто» загалом і «Лондон»
зокрема, окреслено значення географічних локусів у художньому тексті та
простежено процес формування узагальненого образу Лондона в колективній
свідомості його мешканців.
Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає у розробці й
обґрунтуванні методологічного інструментарію, що поєднує загальнонаукові
підходи (системний та діахронічний) із конкретно-науковим рівнем (аналіз
міського тексту), що дало змогу комплексно простежити особливості
структурування лондонського тексту в англійській ренесансній літературі. У
роботі також сформульовано авторське визначення поняття «текст міста» та
запропоновано і апробовано алгоритм аналізу лондонського тексту у фікційних та
нефікційних творах пізнього англійського Ренесансу, що розширює можливості
сучасної літературознавчої методології.
Мета дисертаційного дослідження полягала у визначенні особливостей
структурування та функціонування лондонського тексту англійської ренесансної
літератури як цілісного багатовимірного конструкту.
Предметом дослідження є лондонський текст англійської ренесансної
літератури. Полікритичний аналіз близько 930 текстових фрагментів, що були
виокремлені за допомогою методу суцільної вибірки із репрезентативних творів
авторів фікційної (В. Шекспір, Р. Грін, Г. Робертс, Т. Неш, Т. Лодж, Е. Манді,
Дж. Лілі, Т. Деккер, Е. Спенсер та ін.) та нефікційної літератури (Дж. Стоу,
Дж. Спід, Д. Норден, В. Кемден та ін.) дозволив сформувати цілісне уявлення про
текст Лондона як складне надтекстове утворення, що репрезентувалося на
сторінках творів ренесансних «men of letters» та закріпилося у колективній
свідомості реципієнтів.
Теоретико-методологічну основу дослідження становив аналіз низки
праць у галузі лінгвістики (В. Кухаренко, О. О. Селіванова, Г. І. Приходько,
Д. Крістал, М. Гедесі та ін.), постструктуралізму (Ж. Дерріда, Р. Барт), а також
семіотики та інтертекстуальності (Ю. Лотман, У. Еко, Д. Чендлер, М. Бахтін,
5
Ю. Крістєва та ін.), які формують підґрунтя сучасної теорії тексту. Розбудова
категоріально-термінологічного апарату теорії тексту міста відбувалася у площині
міждисциплінарного діалогу, що поєднує результати наукових пошуків у
соціологічному (Г. Зіммель, М. Вебер, Л. Мамфорд, М. Карповець, Г. Савицька,
Д. Фрісбі, С. Сессен та ін.), культурологічному (В. Доній, Н. Шмідт) та
літературознавчому (В. Топоров, М. Анциферов, Й. Гурр, О. Б. Поронюк
(Павлова), К. Борискіна та ін.) аспектах.
Загальне уявлення про специфіку репрезентації міських текстів у
літературних творах ґрунтується на широкому колі досліджень, присвячених
різним топосам, зокрема міським текстам Рима (К. Борискіна, С. Фокіна,
В. Василенко та ін.), Парижа (С. Кочерга, Дж. Джонс, О. Бігун, А. Марченко та
ін.), Вільнюса (І. Відугіріте, П. Лавринець), Венеції (Н. Медніс, Д. Лавін), Праги
(Ю. Крюкова (Клімчук)), Риги (Н. Шром) та ін. Окремо враховано здобутки
вітчизняного літературознавства в сфері вивчення локальних текстів українських
міст, зокрема, Києва, Львова, Харкова, Чернівців (Т. Гундорова, В. Левицький,
С. Андрусів, Я. Цимбал, О. Харлан та ін.).
При вивченні особливостей структурування та функціонування
лондонського тексту англійської ренесансної літератури враховано також досвід
аналітичної рецепції доби Ренесансу загалом (Л. Менлі, П. Акройд, І. Арчер,
Дж. Акріг, В. Девіс, М. Джеймс, Н. Торкут та ін.) і творчості окремих її
представників (К. Василина, О. Лілова, Г. Лещенко (Штефан), Д. Москвітіна,
С. Ніколаєнко, К. Тарасенко, Н. Торкут, Л. Федоряка, О. Філатова, Л. Фоміна,
Г. Храброва, Ю. Черняк, В. Шереметьєва, М. Щербина, В. Джеффері, М. Скура,
Дж. Джонс, В. Мінто, Ч. Сіссон та ін.).
Вибір методів дослідження обґрунтовано поставленою метою та
завданнями. Використання загальнонаукових методів аналізу й синтезу дало
можливість сформувати цілісне уявлення про ступінь вивченості проблеми, а
також розробити категоріально-термінологічний апарат і дослідницький
інструментарій. Методологія має міждисциплінарний характер і ґрунтується на
взаємодоповненні трьох парадигм: літературознавчої, соціокультурної та
6
семіотичної, застосування яких дало можливість сформувати цілісну візію тексту
Лондона доби англійського Ренесансу.
Аналіз досвіду сучасної гуманітаристики щодо досліджень з теорії тексту
дав підстави стверджувати, що саме перехід від розуміння тексту як ізольованої
лінгвістичної одиниці до його трактування як відкритої семіотичної системи, що
взаємодіє з культурними та соціальними процесами, став основою формування
поняття «текст міста». На основі дослідницької аналітики корпусу наукових
розвідок з теорії тексту міста, було виявлено, що у сучасному літературознавчому
дискурсі відсутнє єдине визначення терміну «текст міста». Дисертанткою
запропоновано його тлумачити як певні надтекстові утворення, що формуються у
масовій свідомості та зберігаються у колективній пам’яті широкого кола
реципієнтів у результаті взаємодії текстових та позатекстових структур.
Врахування результатів розвідок В. М. Топорова, а також широка
прецедентальна аналітика досліджень міських текстів (Рима, Парижа, Лондона,
Венеції, Праги, Вільнюса тощо) дали підстави для розробки алгоритму аналізу
тексту Лондона доби Ренесансу. Запропонований алгоритм засновано на підходах
міждисциплінарності та полікритики. Його впровадження охоплює не лише базові
принципи виокремлення основних категорій тексту Лондона, а й включає спробу
наукового осмислення урбаністичного буття як феномену англійської ренесансної
культури. Дослідження лондонського тексту здійснюється крізь призму
культурної поетики і передбачає добір та літературознавчий аналіз тих
концептуальних рис, які формують відносно стабільну систему семантичних
констант, розкриття метафоричного шару міського тексту та виявлення його
провідних ідеологем у контексті принципу «література як культура в дії»,
теоретично обґрунтованого представниками «нового історизму» (С. Грінблатт,
К. Галлахер, Л. Монроз).
Імплементація запропонованого алгоритму дає підстави підтвердити
висунути наукову гіпотезу про те, що творення тексту Лондона як цілісного
багатовимірного конструкту в англійській ренесансній літературі припадало на
добу пізнього Ренесансу – час правління королеви Єлизавети Тюдор та Якова
7
Стюарта. Це був період глибоких трансформацій у всіх сферах життя
англійського соціуму, що спричинили переосмислення провідних ідеологічних
концепцій та зміни у колективній свідомості. Одним із ключових соціокультурних
процесів XVI століття була стрімка урбанізація, яка підвищила значення міста у
житті суспільства та інтегрувала його у культурний простір.
Лондон, як столиця держави, посів особливе місце у світоглядній системі
ренесансних англійців, утвердившись у свідомості не лише як адміністративнополітичний, а й як соціокультурний та духовний центр. У цей час активно
розвивалася жанрова система як фікційної, так і нефікційної літератури,
з’являлися новаторські форми поезії (сонет, алегорична поема, епіталама), прози
(novel, роман із ключем, памфлети конні-кетчерів) та драматургії (педжент,
історична хроніка, трагікомедія). Саме тоді урбанонім Лондон дедалі частіше
почав з’являтися на сторінках творів ренесансних авторів, закладаючи підвалини
формування лондонського тексту.
До його творення долучалися історики й хроністи (Дж. Норден, Д. Кемден,
Дж. Спід, Дж. Стоу), романісти (Дж. Лілі), памфлетисти (Р. Грін, Т. Неш,
Т. Деккер, Г. Робертс), драматурги (Т. Лодж, Р. Грін, В. Шекспір, Е. Манді) та
поети (Е. Спенсер).
Важливим ідеологічним конструктом у рецепції Лондона стала його
гендерно маркована персоніфікація. Під впливом топографічної традиції та у
зв’язку з популяризацією у культурній парадигмі образу королеви Єлизавети І як
«королеви-діви» англійська столиця поставала в персоніфікованій іпостасі «містодіва». Така метафорика підсилювала ідеологічну місію літератури як «культури в
дії». Водночас наприкінці XVI ст. образ столиці ускладнився, поступово
перетворюючись із персоніфікованої метафори на багатокомпонентну систему.
У політичному дискурсі пізнього Ренесансу лондонський текст набував як
глорифікаційного, так і пейоративного забарвлення. Так, Лондон поставав у світлі
піднесеної глорифікації у творах Дж. Лілі, Е. Манді та Г. Робертса, уособлюючи
державу і пропагуючи патріотичні настрої. Натомість памфлетисти (Р. Грін,
Т. Лодж, Т. Неш) акцентували увагу на проблемах суспільства, сатирично
8
змальовуючи конні-кетчерство, лихварство чи пуританське святенництво.
Поєднання цих протилежних векторів створювало амбівалентний образ міста,
який відображав суперечливі настрої епохи.
Серед семантичних констант лондонського тексту особливе місце належало
Тауеру, образ якого найбільш яскраво увиразнив В. Шекспір. У його історичних
хроніках Тауер поставав не лише як фортеця чи місце ув’язнення, а й як
символічний простір, асоційований із земним Чистилищем та кривавими
злочинами англійських монархів.
Не менш вагомим був релігійно-метафоричний вимір. У єлизаветинській
літературі Лондон неодноразово репрезентувався у релігійному контексті як
«Новий Єрусалим» (Т. Неш) чи як «Ніневія» (Т. Лодж, Р. Грін), що сприяло
закріпленню у тексті Лондону доби Ренесансу як сакральних, так і викривальнодидактичних конотацій.
Використання алгоритму дослідження тексту міста, запропонованого в
теоретичному розділі дисертації, дає підстави стверджувати, що численні зразки
фікційної і нефікційної літератури, в яких фігурує Лондон і його локуси, заклали
підвалини для формування амбівалентного образу-іміджу англійської столиці, що
увібрав у себе численні символічні імплікації та ключові ідеологеми доби,
закодовані у популярних образах та сюжетах.
Ключові слова: текст, текст Лондона, Ренесанс, топос, культурний
контекст, лінгвістичний аспект, часопростір, гендер, Вільям Шекспір, Джон
Стоу, Томас Неш, Роберт Грін, Генрі Робертс, памфлет, хроніка |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................................... 20
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТЕКСТУ МІСТА ......................................................................................................... 31
1.1. Текст у фокусі сучасної гуманітаристики: від лінгвістики до семіотики 31
1.2. Текст міста як теоретичний конструкт: проблеми дефініції ..................... 34
1.3. Текст міста: аналітичний дискурс в соціології та культурології............... 39
1.4. Філологічні студії з проблематики тексту міста та їх дослідницькі
перспективи.................................................................................................................. 49
Висновки до Розділу 1................................................................................................. 71
РОЗДІЛ 2 ТЕКСТ МІСТА В РІЗНИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ЛІТЕРАТУРАХ:
СТАН ВИВЧЕНОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ПОШУКІВ73
2.1. Тексти європейських міст: короткий огляд ................................................... 73
2.2. Текст Лондона: соціокультурний аспект досліджень................................... 78
2.3. Геокритичні та урбаністичні візії тексту Лондона........................................ 91
2.4. Літературознавчі інтерпретації тексту Лондона ........................................... 99
Висновки до Розділу 2............................................................................................... 118
РОЗДІЛ 3 ЛОНДОНСЬКИЙ ТЕКСТ В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
ПІЗНЬОГО РЕНЕСАНСУ: УРБАНІСТИЧНЕ БУТТЯ ЯК ФЕНОМЕН
КУЛЬТУРИ ................................................................................................................ 121
3.1. Об’єктний склад лондонського тексту в творах ренесансних «men of
letters» .......................................................................................................................... 121
3.1.1. Лондон як столиця держави: особливості ідентифікації та етимологічні
версії............................................................................................................................. 121
3.1.2. Топоніміка і об’єкти міського ландшафту Лондона в літературних
творах........................................................................................................................... 129
3.2. Природний ландшафт і урбаністичний простір: специфіка кореляції та її
відображення в мистецтві слова ............................................................................ 141
3.3. Суспільне життя Лондона і лондонців у дзеркалі літератури .................. 147
19
Висновки до розділу 3............................................................................................... 155
РОЗДІЛ 4 КЛЮЧОВІ ІДЕОЛОГЕМИ, СИМВОЛІКА ТА АКСІОЛОГІЧНІ
МОДУСИ ЛОНДОНСЬКОГО ТЕКСТУ ШЕКСПІРІВСЬКОЇ ДОБИ........... 158
4.1. Гендерно маркована персоніфікація образу Лондона в англійській
нефікційній прозі....................................................................................................... 158
4.2. Глорифікація і пейоративізація Лондона в творах ренесансних
письменників ............................................................................................................. 163
4.3. Тауер як символічний топос у історичних хроніках В. Шекспіра........... 178
4.4. Морально-дидактичні імплікації в тексті Лондона часів Єлизавети
Тюдор і Якова Стюарта ........................................................................................... 188
Висновки до розділу 4............................................................................................... 201
ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 204
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................................. 215
|
|
|
