|
| Написано: |
2024 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
06.07.2024 |
|
| Твір змінено: |
06.07.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Слободян Н. В. Рецепція Німеччини в усних автобіографічних наративах українців. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль. 2024. 209 с.
Колективні уявлення про образ чужої землі та людей, які її населяють, є вагомою частиною національної свідомості. У роботі розглядається, якими, на думку сучасних українців, постають німецька земля й німецький етнос, що для наших сучасників є уособленням «німсцькості». Найповніше це можна виявити, проаналізувавши усні наративи. розказані в меморатній конвенції. Для цього у роботі застосовані методологічні підходи, вироблені в рамках фольклористики, структурної наратології та імагології.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в українській фольклористиці здійснено комплексний аналіз усних автобіографічних наративів про Німеччину та її мешканців, визначено основні структурно-семантичні типи наративів про Німеччину, показано їхній зв'язок з усною оповідною традицією, з’ясовано витоки образів Німеччини та «німця»» як фольклорно-міфологічних конструктів про далекі землі та людей, які проживають там.
Емпіричну базу дослідження становлять 161 структурованс наративне інтерв'ю, більшість з яких були записані та розшифровані впродовж останніх трьох років автором дисертації. Загальний обсяг розшифрованих матеріалів налічує близько 800 сторінок.
У першому розділі «Усна народна проза про Німеччину: історіографічний та методологічний аспекти дослідження» здійснено аналіз напрацювань у сфері сучасних гуманітарних наук, для яких плідним підходом у вирішенні широкого спектру проблемних питань стала наратологія. Зазначено, що завдяки своїй універсальності усна оповідь стала об'єктом дослідження низки соціально-гуманітарних дисциплін, як-от:
історія, психологія, лінгвістика, фольклористика тощо. Кожна із цих дисциплін виробила чи формує свою методологічну базу дослідження сюжетних текстів, які оприявнюють не тільки індивідуальний досвід людини, але. що важливо, відтворюють колективний досвід, у якому синтезувалися загальнокультурна та комунікативна інтенції оповідача. Підкреслено універсальність самої розповіді, яка притаманна людській культурі, існує в усі епохи та в різних соціальних групах, а отже, слугує потужним засобом трансляції світоглядних уявлень і упереджень людини.
Здійснено аналіз фіксації та дослідження фольклору про Німеччину в період Першої і Другої світових війн, післявоєнного і сучасного періоду. Якщо у 20-х роках минулого століття лише окреслювалися методика збору й опрацювання матеріалу, у 40 - 50 роках з'являються окремі дослідження про досвід контактів із німцями за часів Другої світової війни та про фольклор українців, вивезених на чужину, то в останні десятиріччя з'являється низка цікавих публікацій, у яких вивчаються наративи про досвід остарбайтерів. в'язнів концтаборів, переселенців тощо. Історії людей, насильно депортованих до Німеччини, привертають увагу як усних істориків, так і фольклористів. Зауважено, що в жодній із відомих нам робіт прицільно не досліджувалось, як формується образ Німеччини чи ставлення до німецького люду, які фольклорні механізми «включаються» при омовленні досвіду українця, який побував у Німеччині або ж спілкувався з німцями.
Окреслено методику фіксації та інтерпретації автобіографічної прози. Завдяки застосуванню методу структурованого наративного інтерв'ю, що передбачає фіксацію інформації на цифрові носії, а потім розшифрування (транскрибування) згідно з вимогами зберігати лексичні, граматичні та синтаксичні особливості мовлення оповідача, вдалося записати і використати в дослідженні автобіографічні оповіді респондентів, життя яких так чи інакше пов'язане з темою Німеччини.
У другому розділі «Структурні особливості усних автобіографічних наративів про Німеччину» досліджено синтактику оповідей. Значна частина нашого матеріалу - це тексти-хронікати, у яких відображена система уявлень українців про Німеччину. Більшу частину записаного матеріалу ми можемо кваліфікувати як меморати. однак записати фабулати нам не вдалося. Зазначено, що поїздка до Німеччини і досвід спілкування з представниками німецького етносу с важливою та унікальною подією в житті людини, суттєво впливає на неї, отже, відповідає п'яти критеріям подієвості (за В. Шмідом), а тому активно оновлюється. стаючи частиною автобіографічного наративу. Визначено типи фабул, що їх використовують наші оповідачі. Для наративів про перебування в Німеччині (сучасний досвід трудової міграції, навчання, туризм, а також досвід остарбайтсрів) властиво використання фабули про «далеку землю» та людей, які їх населяють. Тут важливим є протиставлення ми'вони. Розповіді про досвід контакту з «німцями» в період Другої світової війни будується за такими моделями: невиправдані очікування про «німців-ворогів», які демонструють гуманне ставлення до місцевого населення, історії про чудовий порятунок, історії-протиставлення шляхетності німецьких солдатів і дикунства та жорстокості радянського «воїна-визволителя». Сюжет «німецьких» наративів проаналізовано з погляду темпу розповіді (за Ж. Женегтом). З’ясовано, що типовими сценами, які найдетальніше омовлюються. є опис Німеччини. її природи, краси німецьких міст і містечок, типових рис представників німецького народу. їх відмінності від українців. У вигляді сцен зображаються такі епізоди, як перше перебування в Німеччині, перша зустріч з німцями, їхня допомога, показ різноманітних культурних практик, які їх з українцями різнять. Релевантними для семантики автобіографічної оповіді про Німеччину є лише розгорнуті епізоди, адже важливі події потребують детального переказування. Деякі події переказуються стисло, у вигляді резюме. Це вказує на те. що вони є менш важливими для оповідача і творення самої оповіді. Як короткі резюме, подаються причини поїздки до Німеччини, формальні речі, пов’язані з роботою, навчанням тощо. Паузи у згаданих наративах можуть бути наративнимн. дескриптивними та медитативними і містять додаткову інформацію, що суголосна змісту основної розповіді. Наративна фігура еліпсису є найскладнішою для трактування, адже вона пов’язана з неомовленим. Серед нашого матеріалу практично немає згадок про конфлікти і проблеми під час перебування в Німеччині, проблеми і випробування, які довелося подолати. Це можна пояснити тим. що у наративі про ідеальну країну немає місця розповідям про будь-які конфліктні ситуації. Щодо гомодієгезису та гетеродієгезису у досліджуваних наративах, то наш матеріал представлений переважно гомодієгетичними наративами у розповідях про сучасну Німеччину та гетеродієгетичними наративами у розповідях про досвід Другої світової війни. Однак це можна пояснити не внутрішньою стурктурою наратнву, а тим, що безпосередніх свідків Другої світової війни практично вже не залишилось, а отже, їхні розповіді стали частиною родинного переказу. Серед особливостей презентації нарації зазначимо відмінність чоловічого/жіночого тексту, використання мовленнєвих форм, типових для фольклорної розповіді.
Розділ третій «Образно-символічна парадигма автобіографічних оповідей» присвячений дослідженню образу «німця» як «чужого / іншого», який є однією з найбільш виразних етико-естетичних домінант. Підгрунтям для їхнього формування стали міжкультурні та суспільно-політичні процеси, що. як наслідок, призвели до створення етностереотипів в усній народній творчості, серед яких чітко простежується саме образ «німця».
Записаний матеріал свідчить про те, що фольклорний портрет соціостереотипного образу «німця» наділений виразними домінантними рисами, які в наш час інтерпретується зазвичай у позитивному ключі. Виявлено, що дуже часто фраза «типовий німець» стає зрозумілою співрозмовникам і не потребує додаткових тлумачень, при цьому респонденти звертаються до стереотипізації образу. Охарактеризовано побудову так званих «ментальних карт» (створених людиною зображень частини навколишнього простору), коли група або індивід, використовуючи певну семантику і конотації, характеризують навколишні території, вкладаючи своє розуміння соціального й культурного простору. Спостерігається, що національні образи мають двоїстий характер: переважно вони конструюються не тільки «зверху», а й «знизу», з погляду переконань, забобонів, потреб простої людини. Якщо конотація «чужого» в усній народній творчості сприймається через ознаку «негативного», то в досліджуваних нами наративах простежується переважно ідеалізований образ «німця» і німецької землі. Російсько-українська війна актуалізувала протиставлення хорошого німця і поганого росіянина, що відобразилось у нашому матеріалі. Амбівалентним є образ німецького солдата у наративах про досвід Другої світової війни.
Досліджено функціонування мотиву про «далекі землі». Зазначено, що згаданий мотив наявний в усній народній творчості багатьох народів і є найбільш універсальною формою такого типу легенд. Однією з таких «далеких земель» є Німеччина, у розповідях про неї використовується фольклорно-міфологічний мотив «райського саду», підкреслюється абсолютна гармонія між людиною та природою. Зібраний матеріал свідчить про те, що в усній традиції простежується мотив утопічних взаємин серед населення, де також виокремлюється атрибутив гармонії та достатку. Дуже часто в позиції зіставлення «ми і вони», «тупі і там» підкреслено ціннісні орієнтири оповідача.
Ключові слова: фольклор, фольклоризація. усний наратив. усна історія, народна проза, прозовий текст, ідентичність. Німеччина, «свій», «чужий», війна, російсько-українська війна, бінарна опозиція, семантика, структурно-семантичні трансформації. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ..........................................................2
ABSTRACT..........................................................7
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ............12
ВСТУП............................................................16
РОЗДІЛ 1. УСНА НАРОДНА ПРОЗА ПРО НІМЕЧЧИНУ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ТА МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ
ДОСЛІДЖЕННЯ...............................................24
ІЛ. Усний наратив: міждисциплінарність характеру досліджень і проблема дефініції..............................................24
1.2. Історія фіксації та дослідження фольклорного матеріалу про Німеччину.......................................................38
1.3. Методика фіксації та інтерпретації автобіографічної прози.60
Висновки до розділу 1...........................................69
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ УСНИХ
АВТОБІОГРАФІЧНИХ НАРАТИВІВ ПРО НІМЕЧЧИНУ.........................72
2.1. Автобіографічні оповіді та стадії побутування фольклорного тексту ..72
2.2. Парадигматична структура усноавтобіографічних оповідей про Німеччину.......................................................82
2.2.1. Формування подісвого ряду усного наративу...........83
2.2.2. Формування фабули усного автобіографічного наративу.90
2.2.3. Сюжет (нарація) усного автобіографічного наративу..98
2.2.4. Презентація нарації...............................108
Висновки до розділу 2..........................................114
РОЗДІЛ 3. ОБРАЗНО-СИМВОЛІЧНА ПАРАДИГМА АВТОБІОГРАФІЧНИХ ОПОВІДЕЙ.......................................118
3.1. Образ «чужого» в усних наративах про Німеччину.....118
3.1.1. Виникнення імагології та її становлення як міждисциплінарної науки..................................................118
3.1.2. Амбівалентність образу «німця» в наративах про Другу світову війну 129
3.1.3. Образ «німця» та його трансформація з другої половини XX століття до сьогодення...............................137
3.2. Мотив «далекої землі» в усних оповідях українських емігрантів про Німеччину..............................................157
Висновки до розділу 3..................................168
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................177
ДОДАТКИ.................................................194
|
|
|
