|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
19.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
19.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.6 МБ)
|
|
| Опис: |
Скокова Надія Дмитрівна. Крайова сіоністська організація Східної
Галичини (1918 – 1929 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Інститут українознавства ім. І.
Крип’якевича НАН України, Львів, 2023.
Комплексно проаналізовано діяльність Крайової сіоністської організації
(КСО), політика якої була головним чинником формування модерної
єврейської свідомості у Східній Галичині. Історія виникнення та
функціонування цієї громадської інституції в Галичині (1892 – 1939 рр.) ще не
була предметом комплексного дослідження, хоча саме з її активною
діяльністю були пов’язані чисельні модерні процеси в політичній,
економічній, освітній та культурній сферах єврейського традиційного
суспільства.
Історія діяльності КСО дозволяє подивитися на ширший контекст
існування галицьких євреїв, які, на противагу західноєвропейським світським
євреям поєднували традиційні та модерні властивості у своїй ідентичності.
Зокрема така перспектива дозволяє вивчати історію галицьких євреїв з метою
кращого розуміння умов та способи переходу традиційного суспільства до
модерної ідентичності. Особливо актуально виглядає дослідження, якщо
розглядати політичну діяльність КСО в межах головних сфер суспільства та
враховувати зовнішні фактори, які зумовлювали ключові зміни суспільнополітичної парадигми серед традиційного населення.
На прикладі активної діяльності КСО є можливість простежити
сукупність таких важливих факторів як: вплив зовнішніх чинників на
традиційне суспільство, пам’ять про травматичний досвід та її вплив на
політичний вибір, чинники які впливали на кожне покоління світської молоді
та причини непорозумінь між різними поколіннями, причини успішних й
2
невдалих політичних рішень, подальша зміна суспільно-культурних настроїв
населення, імперативи модерних процесів як головних чинників популярності
політичної партії, важливість та способи формування політичних,
ідеологічних та публічних дискурсів. Загалом, історія вивчення діяльності
КСО розкриває малодосліджену історію життя національних меншин України
в міжвоєнний період ХХ ст.
Висновки дослідження та використаний методологічний апарат можуть
бути корисні надалі для вивчення історії зародження політичних партій
неісторичних націй, переходу та аналізу трансформації традиційного
суспільства в модерну добу. Також дане дослідження може бути використане
для узагальнюючих праць історії національних меншин України.
Діяльність Крайової сіоністської організації відображає історію
формування модерної ідентичності внаслідок трансформації суспільнополітичної активності всередині єврейського світського суспільства Східної
Галичини. Це історія тривалого процесу суспільно-політичних рішень, яка
бере початок з кінця ХІХ ст. та розвивається протягом всього міжвоєнного
періоду ХХ ст. Головним критерієм, який простежується протягом всього
дослідження було зародження нової групи єврейської світської молоді, яка
вперше у Східній Галичині запропонувала власну національну програму та
відкинула асиміляцію як спосіб вирішення єврейського питання, яким був на
той час поширеним імперативом у всій Європі.
У досліджені показано, що рушійним середовищем, яке згодом створило
першу єврейську національну партію, була молодь, вихована в просвітницьких
традиціях німецької культури. Однак через ряд зовнішніх та внутрішніх
факторів, ця єврейська молодь не продовжила традицію батьків, не
інтегрувалася у німецьку культуру та ідентичність, а натомість обрали шлях
конструювання модерної самосвідомості.
Обравши таку перспективу власного існування, молоді єврейські
націоналісти зіткнулися із рядом теоретичних проблем, стосовно того яким
має бути образ модерного єврея. Власне цей третій шлях – пошук власної
3
національної відповіді на вирішення єврейського питання – став основою, що
сформувала східногалицький сіонізм, як синтез ідей діаспорного націоналізму
та декількох сіонізмів. Цей проєкт пропонував нововведення в економічній та
культурній сферах з метою докорінної зміни світогляду традиційних євреїв та
їхньої ролі в багатокультурному суспільстві.
Проаналізовано ситуацію умов єврейського життя в Галичині, яка
яскраво контрастувала зі слабкою пропозицією стосовно палестинської
перспективи їхньої діяльності, що вирізняло політичну програму галицьких
євреїв на фоні інших пропозицій. Однак саме ця слабкість у їхньому баченні
єврейської еміграції на Близький Схід в майбутньому дала можливість
розвинути власну ідеологію більш детально та поєднати платформи різних
політичних партій, де одна передбачала покращення умов єврейського
існування в Галичині (як основа діаспорного націоналізму), а інші стосувалася
палестинської діяльності та культурно-освітньої діяльності (основи
політичного та культурного сіонізмів).
Зазначено, що трансформація власне від ідей галицького єврейського
націоналізму до сіонізму сталася поступово, і передбачала розширення
ідеології, а не заміну одних положень іншими. Цьому сприяли зокрема такі
аспекти суспільно-політичного життя як: перший Всесвітній конгрес сіоністів
в Базелі в 1897 р. (активно підтриманий галицькими євреями) та тенденції до
створення міжнародної системи підтримки серед різних політичних рухів,
повільне поширення модерних ідей націоналізму серед населення та потреба
вирішення питання єврейської еміграції. Зокрема ці завдання актуалізували
необхідність більш детально розвинути бачення стосовно майбутнього власної
держави та того, якою вона має бути.
Показано, що попри, на перший погляд, ідеологічні протиріччя, які були
характерні для програми галицьких євреїв в австрійському сіонізмі, саме їхній
підхід та варіант синтезу ідей став актуальним у міжвоєнний період ХХ ст. У
процесі аналізу нових умов міжвоєнного періоду, у дисертації було доведено,
що протягом 1920–х рр., КСО розвивала власну діяльність у всіх напрямках,
4
передбачених в 1892 р. політичною програмою. Саме через суспільні та
світоглядні зміни, зумовлені наслідками Першої світової війни, для галицьких
сіоністів вдалося стати політичною партією, з найбільшою підтримкою серед
наявних в регіоні.
Наслідки Першої світової війни принесли докорінні зміни у політичному
та публічному просторі Східної Галичини. Попри те, що нова держава та її
постійні обмежуючі засоби впливу стримували розвиток сіоністського руху,
після 1920 р. суспільство Східної Галичини по-іншому ставилося до
можливості боротися за свої права. Як показали наслідки перших та
подальших виборів, КСО отримала найбільшу підтримку місцевого населення.
Попри чисельні перешкоди, львівським сіоністам вдалося не лише реалізувати
головні постулати власної політичної програми протягом 1920–х рр., а й
залучитися широкою підтримкою серед місцевого єврейського населення.
Масова підтримка завжди була політично високою – починаючи від перших
виборів до Єврейських національних рад (1919), та продовжуючи у виборах до
місцевих та парламентських виборів (1922, 1924, 1928). Факт підтримки давав
надзвичайно важливий доступ до адміністративної та законної реалізації
власної політичної програми, користуючись можливостями, які отримували
представники місцевих органів влади.
Загалом Світова війна спричинила появу нових важливих тенденцій, які
також вдало використовували галицькі сіоністи, а саме – власна газета.
Необхідність у доступі до інформації стало важливим атрибутом модерного
часу, і всі охочі розуміти світ постійно шукали способи дістати потрібну
інформацію. Тому КСО набула свою популярність через роботу газети
«Хвіля». Вміння галицьких сіоністів створювати бачення причиннонаслідкових зв’яків та постійне артикулювання цих ідей у просторі дало
можливість говорити про існування когерентного публічного дискурсу
політичної партії. Як показав аналіз політичного поля єврейських політичних
сил, лише КСО свого часу приділяла стільки уваги існуванню преси, тоді як
жодна інша політична партія не мала газет, які б виходили так довго.
5
Констатовано, що ще одним важливим атрибутом модерного часу
вважається виникнення протягом війни молодіжного руху, аполітичного за
своєю природою. Їхні головні цілі найчастіше лежали у площині культури,
освіти, спорту чи еміграції. Натомість різні політичні партії вбачали в них ще
одне джерело власної підтримки. На просторі Східної Галичини саме КСО
стала тією партією, яка змогла заручитися підтримкою різних молодіжних
організацій, які підтримували її на виборах та допомагали поширювати
культурно-освітні програми та палестинські ідеї.
Доведено, що отримати такі результати підтримки можна було через
системну комунікацію з населенням, створюючи мережі партійного
представництва в регіоні, випуском власних газет та організацією постійних
зустрічей для кращого інформування місцевого населення про суспільнополітичні цілі та можливості КСО. Така картина доводить, що політична
програма, оцінки й пропозиції галицьких сіоністів відображали реальні
суспільні та економічні умови життя євреїв у Східній Галичині, які постійно
погіршувалися. Тому, аби покращити становище місцевих євреїв та втілити в
життя економічну платформу власної політичної програми, галицькі сіоністи
зуміли не лише знайти спосіб акумулювати закордонні інвестиції, що мали
забезпечити відновлення економіки в регіоні та підтримувати місцевий бізнес
євреїв, а й створили мережу допомоги та кооперації.
Ще одна постанова, обґрунтована у політичній програмі, стосувалася
створення власної системи освіти – шкільної та професійної, як основи для
формування нової свідомості галицьких євреїв. Перші основи нової програми
були окреслені ще в 1892 р. та детально описані зимою в 1919 р. Після
ліквідації Єврейський національних рад польською владою, реалізацію цієї
програми національної освіти перейняла КСО з метою створення мережі шкіл,
яка мала б забезпечити формування модерної ідеології молодого покоління.
Попри всі труднощі, з якими сіоністи стикалися через постійні обмеження з
боку уряду та реактивні настрої верхівки єврейської громади (кагалу), їм
вдалося створити системне бачення того, яким має бути навчальний процес.
6
Виглядає як простий кумулятивний ефект, лінійний та зрозумілий, однак
для того, щоб досягнути бажаного результату – масової підтримки, міцної
системи комунікації з євреями та реалізації власної політичної програми – для
галицьких сіоністів довелося не один раз виборювати власну правоту
прийняття політичних рішень. В роботі проаналізовані головні фактори, які
зумовлювали розколи, внутрішні кризи та найголовніше – небажання
об’єднання власних зусиль з іншими сіоністськими організаціями, коли час
того потребував. У дисертації обґрунтовано, що попри внутрішні кризи, які
могли б послабити вплив КСО в регіоні, її керівники змогли сформувати
міцний осередок, який не змінювався протягом тривалого часу та утримував
кількісно прихильність протягом всього часу.
Зокрема така сильна позиція керівної верхівки пояснювалася феноменом
тривалого існування «внутрішнього кола» покоління галицьких сіоністів, яке
було виховане в традиціях маскілім. Певні ідейні протиріччя виникали на фоні
небажання поступатися власним баченням політичної діяльності. Така позиція
старшого покоління підтверджується у ситуації, яка назріла через необхідність
уніфікувати польський сіонізм, з метою кращої координації руху в Польщі.
Однак компромісу не було досягнуто перш за все через бажання тих самих
галицьких сіоністів утримувати важелі впливу у своїх руках. Дослідження
показало, що саме сіоністські ідеї та інститути допомагали для КСО
комунікувати у віддалених місцевостях, і що не менш важливо – знаходити
спільну мову з ортодоксальним населенням, яке розглядалося як потенційна
підтримка.
Дослідження діяльності КСО Східної Галичини протягом 1918 – 1929 рр.
дає основу для кращого розуміння важливих аспектів формування модерної
ідентичності галицьких євреїв (галіціанерів). Детальний аналіз власне
суспільно-політичних процесів у Східні Галичині та порівняння з подібними
тенденціями в Центральній Польщі, дає можливість розвивати концепцію
множинності єврейської ідентичності, запропонованої ізраїльським
дослідником Езрою Мендельзоном.
7
Ключові слова: сіонізм, діаспорний націоналізм, Східна Галичина,
міжвоєнна Польща, культурно-освітні товариства, комунікація, політичноправова діяльність, національно-культурна автономія, національні меншини,
іврит, міжнаціональні відносини, державна асиміляція, модерна ідентичність. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ………………………………………………………………...2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………...…………………… 15
ВСТУП…………………………………………….……………………....16
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Історія вивчення проблеми………………………………...………21
1.2. Огляд джерел………………………………………………….. …...33
1.3. Теоретико-методологічні засади……………………………… ...40
Висновки до 1 розділу…………………………………………………… 51
РОЗДІЛ 2. СІОНІСТСЬКИЙ РУХ В ГАЛИЧИНІ ДО 1918 р.
2.1. Національний вибір: створення першої національної партії
галицького єврейства………………………………………………… …..… ..53
2.2. Синтез галицького єврейського націоналізму і віденського сіонізму
(1892 – 1914 рр.)…………..…………………………...…… …69
2.3. Діяльність сіоністів під час Першої світової та польсько-української
воєн………………… ……………………………………… ……………………80
Висновки до 2 розділу……………………………… …………………....88
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРА ТА ІДЕОЛОГІЯ КСО ПІСЛЯ ВІЙНИ
3.1. Відновлення сіоністського руху в Східній Галичині після Першої
світової війни……………………………………………… …………………....90
3.2. Формування структури КСО…………………… ………………...104
3.3. Публічний дискурс Леона Райха: синтез загального сіонізму та
діаспорного націоналізму… …………………………… …………...113
Висновки до 3 розділу……………………………………… …………...127
14
РОЗДІЛ 4. ДІЯЛЬНІСТЬ КСО ПРОТЯГОМ 1918 – 1929 рр.
4.1. Представницька діяльність в місцевих органах влади: Єврейські
національні ради та кагали……………………………………………………..128
4.2. Соціальна та економічна політика сіоністів… ……………………142
4.3. Крайова сіоністська організація й уряди Польщі… ……………..150
4.4. КСО і проблема уніфікації загального сіонізму в Польщі… …….163
Висновки до 4 розділу…………………………………………………... 181
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………… 189
ДОДАТОК…………………………………………………………………… 210
|
|
|
