Юрій Скіра » Участь монахів Студійського Уставу у порятунку євреїв на території Львівської архієпархії Греко-Католицької Церкви у 1942–1944 рр.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Участь монахів Студійського Уставу у порятунку євреїв на території Львівської архієпархії Греко-Католицької Церкви у 1942–1944 рр.

Дисертація
Написано: 2017 року
Розділ: Історична
Твір додано: 31.05.2018
Твір змінено: 31.05.2018
Завантажити: pdf див. (1.5 МБ)
Опис: Скіра Ю. Р. Участь монахів Студійського Уставу у порятунку євреїв на
території Львівської архієпархії Греко-Католицької Церкви у 1942–1944 рр. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Національний
університет «Львівська політехніка». Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України, Львів, 2017.
Наукова праця присвячена малодослідженій темі діяльності монахів
Студійського Уставу, спрямованої на порятунок євреїв під час Голокосту. Ця
проблематика протягом десятиліть перебувала на рівні розробляння теми. У другій
половині ХХ ст. у істориків не було можливості її досліджувати через геополітичні
обставини часу, заборону і переслідування ГКЦ з боку радянської держави. У
зв’язку з цим тематика стала заручницею ідеологічних, політичних зацікавлень
різних сторін. Це сприяло лише фальсифікації минулого і витворенню
необ’єктивного, упередженого трактування подій, які відбувалися на території
Львівської архієпархії під час Другої світової війни. Тому актуальність цього
дослідження полягає у гострій потребі дати відповіді на різноманітні питання,
пов’язані з переховуванням євреїв монахами Студійського Уставу. Відобразити
мотиви, методи, небезпеки, з якими вони стикалися.
Дослідження складається з чотирьох розділів, які у свою чергу поділяються на
підпункти. У першому розділі зроблено історіографічний огляд, відображено стан
джерельної бази та методологію дослідження. Аналіз цих питань доводить, що у
сучасній українській історіографії на сьогодні немає жодного комплексного
дослідження, у якому б різносторонньо проаналізовано причини і процес
переховування євреїв монахами Студійського Уставу у 1942–1944 рр. Тому виникла
потреба у такій вузькій праці. Задля її реалізації було потрібно широко залучити
опубліковані і неопубліковані документи з державних, закордонних,
університетських та монастирських архівів. Основою джерельної бази стали 3

матеріали з категорії неопублікованих документів, які зберігаються у Центральному
державному історичному архіві України у м. Львові, Державному архіві Львівської
області, архіві Управління Служби Безпеки України у Львівській області,
Галузевому державному архіві Служби Безпеки України, архіві Єврейського
історичного інституту у Варшаві, архіві Інституту історії Церкви Українського
католицького університету, архіві Святоуспенської Унівської Лаври, архіві
Святоіванівської Лаври, архіві Святопокровського монастиря. Для написання
роботи, що порушує питання тоталітарного суспільства, геноциду і Церкви,
потрібно було витворити методологічний комплекс, який би опирався на
міждисциплінарний підхід. Задля цього використано і здобутки історичної науки, і
знання з богослов’я, психології, релігієзнавства. Методологічною основою
дисертації стали принципи історизму, послідовності, об’єктивності,
систематичності, всебічності, наукового плюралізму. Задля забезпечення реалізації
цих принципів використано методи: проблемно-хронологічний, системно-
структурний, порівняльно-історичний, діахронний, ретроспективний, статистичний,
усної історії.
У розділі другому з’ясовано ставлення митрополита Андрея Шептицького,
архімандрита монахів Студійського Уставу до нацистської політики «остаточного
розв’язання» єврейського питання. У підпункті 2.1. зроблено акцент на тому, що
глава ГКЦ мав постійні контакти з єврейською громадою Львова з моменту початку
свого служіння у чині митрополита Галицького. Встановлено, що він був досить
популярною фігурою в різних прошарках єврейського суспільства і ще в
міжвоєнний період пропагував толерантне ставлення до євреїв. У підпункті 2.2.
розглянуто пастирські послання митрополита Андрея Шептицького як форму
протесту проти Голокосту. Вказано, що вони були теоретичним етапом у засудженні
геноциду. Коли ж предстоятель ГКЦ зрозумів, що цього недостатньо і ситуація
загострюється, він перейшов до практичного способу порятунку євреїв.
У розділі третьому аналізуються шляхи практичного порятунку євреїв на
прикладі львівських студійських монастирів. У пункті 3.1. піднімається питання про
початок акції допомоги євреям. Встановлено, що вихідною точкою стала 4

«серпнева» акція 1942 р., під час якої євреї з львівського гетто почали звертатися до
глави ГКЦ, а він у свою чергу створив координаційну групу, яка їх приймала та
направляла в надійні місця. Пункт 3.2. висвітлює місця, осіб та методи, яким
користувалися студити задля допомоги жертвам Голокосту. Особлива увага
концентрується на Святоюрському комплексі, монастирі священномученика
Йосафата, Святоіванівській Лаврі та взуттєвій фабриці «Солід».
У розділі четвертому подано вичерпну інформацію про допомогу євреям
студитами в с. Уневі. Перш за все у пункті 4.1. проаналізовано досвід взаємодії та
виживання між монахами та євреями під час окупацій 1939–1944 рр. Показано, як
історію та гибель єврейської спільноти с. Унева вцілому, так і окремої родини. Це
дає розуміння зовнішнього світу, в якому жила Святоуспенська Унівська Лавра,
допомагаючи та переховуючи євреїв у своїх стінах. У пункті 4.2. ідеться про
співпрацю студитів та студиток на прикладі порятунку Фаїни Ляхер. Також описано
досвід преховування у Святоуспенській Унівській Лаврі Курта Левіна. Пунк 4.3.
присвячений сиротинцю Святоуспенської Унівської Лаври як місцю переховування
дітей. У цьому контексті проаналізовано життєвий шлях єврейської дитини крізь
систему місць укриття. Виокремлено небезпеки і загрози, особливості кожного
місця.
У висновку зазначено, що основою для порятункової акції митрополита
Андрея Шептицького стали саме студійські монастирі, оскільки їм відносно швидко
вдалося відновити звичний ритм життя та чисельність у порівняні з іншими
монашими спільнотами після першої радянської окупації Західної України. Також,
між їхніми настоятелями і митрополитом панувала повна довіра, підтримка задумів
глави ГКЦ ще з міжвоєнного періоду.
Серед головних студійських місць укриття євреїв у Львові були: монастир
священномученика Йосафата на вул. П. Скарги, Святоіванівська Лавра, взуттєва
фабрика «Солід» на вул. Трибунальській, 16. Опікувалися євреями, яким надав
притулок митрополит, студити і у Святоюрському комплексі. У місцях укриття
студити дбали не лише, щоб люди були ситими і у безпеці, але і їхнім психічним
здоров’ям. Для цього врятованим надавали різноманітну неважку роботу,
відволікала від постійних думок про те, що діялося навколо. При перших ознаках
викриття, людей переміщували у більш надійні місця. Ніщо так добре не ілюструє
цього процесу, як доля єврейських дітей. Через різноманітні провали у адаптації в
українському дитячому середовищі сиротинців, монахи були змушені переміщати їх
з одного закладу до іншого. Найбільш висвітленим у спогадах залишається
унівський сиротинець. У дисертації було показано цю установу у системі подібних і
з’ясовано, що саме у зв’язку з проблемами адаптації у початковій фазі єврейські діти
часто не могли залишатися у інших закладах. У роботі також було перелічено
небезпеки, які очікували рятівників. Насамперед це стосується доносів сусідів.
Особливий акцент був зроблений на с. Уневі. Відкрито досі невідому сторінку
надання допомоги єврейським родинам, які переховувалися спочатку на території
Святоуспенської Лаври, а пізніше в місцевих лісах. У дисертації подано інформацію
про життя всередині Святоуспенської Лаври, дочерного дому сестер-студиток, де
надавали притулок євреям, так і про атмосферу у селі та околицях. Це дало
розуміння того, що студійське монашество сповняло задум свого архімандрита в
умовах щоденних проявів Голокосту.
У підсумку можна ствердити, що дисертація відобразила комплексний підхід
до дослідження процесу переховування монахами Студійського Уставу євреїв у
роки Другої світової війни. Було розглянуто передумови, перебіг подій, які поклали
початок акції порятунку та, найважливіше, досліджені нові факти того, як усе
відбувалося. Це дало можливість заповнити досі неопрацьовану прогалину у
вивченні діяльності духовенства та монашества ГКЦ у справі допомоги єврейському
народові під час Голокосту.
Ключові слова: монахи, митрополит, Голокост, Церква, тоталітаризм, євреї,
переховування, монастир, сиротинець, Лавра, діти.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.