| Опис: |
Анотація
Історія Церкви стала одним із найпотужніших елементів у конфесійній літературі Раннього Нового часу. Руські полемічні твори не були винятком; як уніатські, так і православні автори широко використовували факти церковної історії, вважаючи себе продовжувачами київського християнства. Розуміючи історичний наратив як логічну послідовність подій з неявними причинно-наслідковими зв’язками, я збираюся проаналізувати появу і трансформацію двох важливих історичних наративів: про розкол Церкви та про Флорентійську унію. Обидві історичні оповіді написано з полемічною метою і тісно пов’язано між собою. Граючи з іменами, датами та джерелами, руські церковні автори Раннього Нового часу намагалася дати історичний огляд взаємин між Руссю, Константинополем та Римом. Середньовічна візантійська та слов’янська полемічні традиції вже не були надійними джерелами для цього. Інше ставлення до історіографічних авторитетів спровокувало зміщення ієрархії цитованих джерел. Руська традиція, представлена агіографічними текстами та руським хронографом, цитується переважно уніатськими авторами, а не православними. Для них це найважливіший історичний доказ того, що їхній власний історичний вибір — унія з Римом — не суперечить, а продовжує віру їхніх предків: київських митрополитів домонгольської доби.
As it is broadly known, the history of the Church began to be one of the most potent elements in Early-modern controversial literature. Ruthenian polemical writings were not an exception; both Uniate and Orthodox authors broadly used facts of Church history considering themselves as the continuators of the Kyivan Christianity. Understanding historical narrative as a logically consistent sequence of events with implicit causal relations, this article presents the analysis of the appearance and transformation of two important historical narrations: on a Great Schism and on the Unity of Florence. Both historical narratives were written with polemical purposes and are closely connected with each other. Playing with names, dates, and sources, Ruthenian early-modern intellectuals in more or less skillful ways tried to give a historical overview of the relations between Rus, Constantinople, and Rome.
The medieval Byzantine and Slavic polemical traditions were not reliable anymore. A different attitude to historiographical authorities provoked the shift of the hierarchy of the quoted sources. Ruthenian tradition, represented by the hagiographical texts and Russian Chronograph, is mostly quoted by the Uniate authors, not by orthodox ones. For them it is the most important historical proof that their own historical choice — the Union with Rome — does not contradict but continues the faith of their fathers: Kyiv metropolitans of the pre-Mongolian era.
Ключові слова
Київська митрополія, конфесійна полеміка, руська традиція, розкол Церкви, унія, стаття, Kyiv metropolia, confessional polemics, Great Schism, Union
Бібліографічний опис
Сінкевич Н.О. Ut unum sint: стосунки Риму і Константинополя на сторінках руських історичних наративів XVII ст. / Наталія Сінкевич // Київська Академія.. - 2021. - Вип. 18. - С. 141-160. - https://doi.org/10.18523/1995-025X.2021.18.141-160 |
