Наталія Сінкевич » «Рефлексії анонімного автора проти грецького обряду», або про відгомін міжконфесійної полеміки XVI–XVII ст. у «просвітленому» столітті вісімнадцятому
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
«Рефлексії анонімного автора проти грецького обряду», або про відгомін міжконфесійної полеміки XVI–XVII ст. у «просвітленому» столітті вісімнадцятому
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2022 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
14.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
14.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(150.6 КБ)
|
|
| Опис: |
№ 1 (2022): Український історичний огляд Випуск 1
Вісімнадцяте століття традиційно розглядається як століття Просвітниц-тва, пієтизму у протестантській Європі та появи нової спроби урівня-ти у правах Східну (Греко-Католицьку) і Західну (Римо-Католицьку) Церкви в Речі Посполитій. Сучасна польська й українська історіографії рясніють при-кладами співпраці латинського та греко-унійного духовенства, його відкрито-сті до міжконфесійного діалогу та порозуміння. Проте чи критика східного обряду з боку католиків і прагнення уніатів до відокремлення від латинського обряду, які були такими актуальними наприкінці XVI – на початку XVII ст., цілковито зникли у «просвітленому» столітті? Авторка статті аналізує два документи середини XVIII ст. і показує міжконфесійні аргументи супроти візантійського (грецького) обряду у XVIII ст. Аналізовані документи вираз-но свідчать, що Унійна Церква вже в середині XVIII ст. мислилася як етнічна спільнота, що завдячувала канонічним правом грекам, однак обрядами і це-ремоніями – своїм пращурам. Руськість була невіддільною складовою унійної ідентичності й vice versa. Поширення справжніх і фальшованих документів, спрямованих на знищення унійного обряду, свідчить про те, що, попри вираз-но прослідковувану в джерелах співпрацю, між латинським і унійним духовен-ством висів меч перманентної недовіри. Корінь цієї недовіри лежав в інтер-претації подій кінця XVI – початку XVII ст. Проте актуальні в минулому столітті питання обрядових і літургійних практик відходять у міжконфе-сійній полеміці XVIII ст. на задній план як уже вирішені й мало актуальні. Нова модель взаємин Церкви й держави, а також поступове утвердження ідеї нації диктували геть іншу ієрархію авторитетів. Найважливішими аргумен-тами в міжконфесійній дискусії стають благо нації та держави, а найважчи-ми звинуваченнями – державна зрада, відсутність річпосполитського патріо-тизму, зіпсутість звичаїв і національного характеру.Ключові слова: Просвітництво, Річ Посполита, Східна і Західна Церкви, між-конфесійний діалог, історіографія, руська унійна ідентичність, полеміка. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
