| Опис: |
Передмова до італійського видання "Імперії" К.Д.Сімака
Не буде перебільшенням сказати, що "Імперія" – найзабутіший роман Кліффорда Сімака. Щоправда, в цьому частково винен сам автор, оскільки він категорично відмовлявся повторно опублікувати свою книгу. Тож переклад видавництва "Персео Лібрі" – всього лише другий вихід у світ роману "Імперія".
Але навіть це видання відбулося виключно завдяки наполегливості співробітників "Персео Лібрі", які доклали чималих зусиль, щоб умовити мене дати дозвіл на публікацію. Вкрай рідко – і тим паче приємно – доводиться зустріти видавничу компанію, настільки глибоко переконану в значущості якогось автора або його твору.
Як я сказав уже вище, саме сам автор, Кліффорд Д. Сімак, довгий час відмовлявся перевидати роман. Причина його наполегливості криється в незвичайній історії цієї книги.
В основі "Імперії" лежить рукопис, написаний Джоном В. Кемпбеллом молодшим, на той час підлітком, а згодом легендарним редактором журналу "Естаундінг" – першого журналу американської наукової фантастики.
Хоча через кілька років твори Кемпбелла почали з’являтися у пресі, історія, написана раніше, його не задовольняла, і він навіть не намагався її публікувати. Ставши в 1937 році редактором журналу "Естаундінг сторіз" (назва незабаром змінилася на "Естаундінг Саєнс Фікшн"), Кемпбелл незмінно обіймав цю посаду аж до своєї смерті в 1971 році.
Як редактор журналу Кемпбелл відкрив висхідну зірку наукової фантастики: людину трохи старшу за нього самого, уродженця Середнього Заходу Сполучених Штатів на ім’я Кліффорд Сімак. Коли 1938 року Сімак подав у журнал рукопис свого першого роману, редактор був у захваті.
Роман називався "Космічні інженери" і, за словами Кемпбелла, був книгою, "сповненою сили і почуття". Кемпбелл мав на увазі, що в ті часи в науковій фантастиці переважали твори, які найчастіше зводилися до невигадливої пригодницької розповіді з домішкою наукових лекцій. Автори, захоплені технічними дивами, описували дедалі новіші й дедалі ефективніші способи, що дають змогу швидко перетинати космічні простори й підривати цілі планети.
Люди в таких оповіданнях, як правило, залишалися млявими й безликими маріонетками – вони існували лише для того, щоб дозволити автору зобразити якесь невідоме досі диво техніки.
Кемпбелл одразу зрозумів, що Сімак своїм твором розсуває рамки наукової фантастики. Його герої мали індивідуальність, вони були набагато більш живими і людяними, ніж було прийнято за канонами жанру. Переваги прози Сімака помітив не один Кемпбелл, але саме йому спало на думку використати здібності автора повною мірою. І не встигли "Космічні інженери" вийти у світ, як редактор запропонував написаний ним колись рукопис Сімаку на переробку.
З роками історії про те, як Кемпбелл дарував своїм улюбленим авторам ідеї майбутніх творів, стали частиною його легенди. Не виключено, що початок їй поклала пропозиція, зроблена Сімаку.
Сімак, побоюючись зачепити почуття свого видавця, погодився спробувати.
Роман "Космічні інженери" було надруковано з продовженням у трьох номерах журналу, починаючи з лютого 1939 року, До моменту виходу другого номера Сімак закінчив переробку "Імперії" і вислав її Кемпбеллу.
Для Сімака цей досвід виявився тяжким випробуванням. Надзвичайно гордий і незалежний, письменник на дух не переносив власницьку манеру Кемпбелла у стосунках з авторами. Кліффорд Сімак кілька років пропрацював професійним газетним репортером і не бажав писати свої романи за чиєюсь вказівкою.
Його ніколи не приваблювала ідея співавторства: він хотів писати тільки те, що хотів він сам. Тому після переробки від історії Кемпбелла не залишилося практично нічого – Сімак створив абсолютно новий твір. Не можна сказати, що він категорично відмовлявся вносити в нього виправлення, запропоновані редактором, але щось у самій манері, в якій ці пропозиції робилися, відштовхувало Сімака.
Тож, коли Кемпбелл відкинув новий варіант "Імперії" і зажадав додаткових змін, Сімак відмовився і від внесення поправок, і від самого проєкту загалом, засунувши рукопис у шафу, де він пролежав понад десять років.
У 1950 році Горас Голд, засновник і редактор журналу "Гелексі Мегезін", у якому публікувалася левова частка коротких оповідань Сімака, почув цю історію з вуст самого Кемпбелла. Голд почав тоді видавати в журнальному форматі серію романів під назвою "Гелексі Саєнс Фікшн Новел" і загорівся бажанням включити до неї "Імперію".
Він умовив Сімака дати згоду на публікацію. Сімак пропонував помістити на обкладинці також прізвище Кемпбелла як свого співавтора, але Кемпбелл заперечив, заявивши, що "Імперія" давно вже стала твором одного тільки Сімака. Роман було надруковано 1951 року, і відтоді Сімак жодного разу не дозволив його перевидати.
А крім того, він вважав, що "Імперія" сильно застаріла за минулі одинадцять років – адже ці роки містили в собі другу світову війну, яка справила сильний вплив і на письменників, і на читачів.
Саймак виніс "Імперії" вирок, бо вважав її ідеологічною книгою. Письменник, як і багато інших фантастів, вважав, що технічний прогрес обіцяє людству немислимі блага. Але він бачив також, що, якщо техніка потрапить не в ті руки, вона може стати джерелом незліченних бід.
У своєму ідеалізмі Саймак проголосив, що люди жадають свободи – навіть якщо вона вимагає боротьби і жертв. Він вірив, що особистість здатна перемогти зло і підштовхнути цивілізацію у правильному напрямку.
Саймак був прихильний до ідеї народовладдя, яким би хитким і малоефективним воно часом не здавалося. Він відкинув "ефективне" правління – по суті, одну з форм фашизму, – запропоноване його героєм Спенсером Чемберсом.
Управління державою, стверджував Сімак, повинно містити в собі відому частку емоцій і алогізму. Раціональне, логічне управління не годиться для людства і не може його задовольнити – воно надто нелюдське, щоб люди могли при ньому жити.
Водночас Сімак не був категоричним противником науки і розуму: його Спенсер Чемберс аж ніяк не закінчений негідник. Просто письменник вважав, що наука має посідати своє місце в певних сферах людської діяльності, таких, наприклад, як дослідження космосу, – але саме в певних, а не у всіх.
За час, що минув між написанням роману і його публікацією, погляди Сімака докорінно змінилися, в основному під впливом другої світової війни.
Професійний журналіст, який володів історичним чуттям, Сімак прекрасно бачив, які події назрівали в Європі в тридцяті роки. Не випадково він згадує в романі і Гітлера, і Сталіна. А короткий опис диктатури, що панує в Центральній Європі майбутнього, показує, що Сімак розумів, якого типу державу прагне створити і той і інший лідер.
І все ж, незважаючи на глибоке розуміння історії, незважаючи на те що письменник знав (і продемонстрував у своєму романі), якою небезпечною силою може стати технічний прогрес у руках у негідників, друга світова війна приголомшила Сімака. Вражений, він написав цілу низку оповідань, пізніше об’єднаних у збірці "Місто", – оповідань, які криком кричали про ті жахи, які техніка дає змогу людям творити із самими собою і своїми ближніми.
У цьому сенсі "Імперія" передбачила "Місто": у романі також відкидався тоталітаризм і його вплив на загальнолюдські цінності. Але історичні події оголили те, що Сімак вважав своєю невдачею: наївність роману і оспівування технічних чудес. Книга була написана в оптимістичному ключі, а для Сімака після війни це стало неприйнятним.
Тому він не злюбив "Імперію" – і за те, що вона нагадувала йому про невдалі стосунки з Кемпбеллом, і за поверхневий оптимізм з приводу технічного прогресу. І Сімак заборонив перевидавати роман.
Як літературний агент Кліффорда Сімака, який відповідає за його літературну репутацію і за життя його книжок, я довго і наполегливо думав, перш ніж дати згоду видавництву "Персео Лібрі". Я з повагою ставлюся до почуттів і бажань свого друга. Але водночас мені здається, що тепер, коли Кліффа вже немає з нами, його "Імперія" стала частиною історії – і його власної історії, і історії жанру наукової фантастики, а тому було б несправедливо приховувати цю книжку від прихильників та дослідників творчості Сімака. |
