Марія Шипка » Просвітницька діяльність та педагогічні ідеї Любомира Гузара (1933 – 2017 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Просвітницька діяльність та педагогічні ідеї Любомира Гузара (1933 – 2017 рр.)

Дисертація
Написано: 2025 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 07.05.2025
Твір змінено: 07.05.2025
Завантажити: pdf див. (5.1 МБ)
Опис: Шипка М. І. Просвітницька діяльність та педагогічні ідеї Любомира Гузара (1933 – 2017 рр.). — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 011 — «Освітні, педагогічні науки». Дрогобицький державний
педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, 2025.
У дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз громадськопросвітницької діяльності та педагогічних поглядів Любомира Гузара, а також
визначено можливості використання його ідей на сучасному етапі розвитку
української освіти та педагогічної думки.
Дослідженням підтверджено, що вивчення педагогічних поглядів та
просвітницької діяльності Любомира Гузара є важливим завданням сучасної
української педагогіки. Осмислення його духовно-моральної спадщини сприяє
збагаченню педагогічної науки новими ідеями та підходами, що відповідають
актуальним викликам суспільства.
Джерельну базу дослідження склали наукові (історичні, богословські) праці
Л. Гузара; проповіді, популярні тексти, інтерв’ю, які дають глибоке розуміння
його поглядів на церковні, соціальні та політичні питання; спогади Л. Гузара та
меморії і відгуки сучасників (А. Аржаковський, О. Климончук, О. Турій,
В. Чистух, К. Щоткіна та ін.) про священика і його діяльність, насамперед
душпастирську та громадську. Її аналіз дозволив констатувати відсутність
системних досліджень просвітницької діяльності та педагогічних поглядів діяча.
Ретроспективний аналіз життєвого шляху Любомира Гузара дозволив
з’ясувати вплив різноманітних чинників (політичних, культурних та соціальних)
на становлення його особистості та формування педагогічних поглядів. Провідну
роль у цьому процесі відіграли родина, в якій панувала сприятлива атмосфера та
умови для морального зростання, що базувалось на християнських цінностях;
3
освітні інституції, в яких навчався Любомир, та професійний досвід, що сприяли
розширенню його світогляду та формуванню унікального підходу до виховного
процесу.
У дослідженні виокремлено та охарактеризовано основні напрями
громадської та просвітницької діяльності Любомира Гузара: релігійнопросвітницький, суспільно-політичний, соціальний та освітній. Констатовано, що
усвідомлюючи свою відповідальність, він, як Глава Церкви та публічна особа,
активно сприяв поширенню християнських цінностей, взаємодії з політичними та
бізнесовими колами задля суспільного поступу, підтримці освітніх ініціатив і
зміцненню національної ідентичності. Через численні звернення, послання,
проповіді, виступи, публікації та мотиваційні зустрічі Гузар надихав суспільство
на духовний і громадянський розвиток. Його діяльність не лише утвердила його
статус як морального та духовного лідера, а й заклала основу для майбутнього
культурного поступу України, зокрема через активне залучення молоді до
громадської діяльності та формування громадянської свідомості.
Аналіз діяльності Любомира Гузара дозволив стверджувати, що його
педагогічні ідеї ґрунтуються на морально-етичних засадах і християнській моралі.
Виховний ідеал Блаженнішого — «бути людиною» — наголошує на важливості
особистісного розвитку, плекання гідності, любові та формування
відповідальності. З’ясовано, що виховання діяч розглядав як комплексний процес,
що охоплює не лише освіту, а й духовне зростання, активну громадянську позицію
та залученість у суспільне життя, що сприяє всебічному формуванню особистості
у співпраці з різними соціальними інституціями. Доведено, що його бачення
педагогічної науки полягало в тому, щоб формувати не лише знання, а й моральні
цінності, прагнення до самопізнання та самовдосконалення.
Встановлено, що значної ваги Любомир Гузар надавав національнопатріотичному вихованню молоді. Поняття патріотизму трактував як глибоко
духовну християнську чесноту, в основі якої — любов до Бога, Батьківщини та
ближнього. Діяч наголошував на необхідності глибокого переосмислення
патріотизму, який повинен виявлятися у повсякденному служінні і відданості
4
суспільству, включно з активною участю у громадському житті і внеском у
соціальний розвиток. Гузар стверджував, що справжній патріотизм має
поєднуватися з прагненням миру і зобов’язанням кожного громадянина активно
працювати на благо своєї країни, розвиваючи повагу до своєї культури та історії.
Дослідженням підтверджено, що серед педагогічних ідей Любомира Гузара
особливе місце займає концепція виховання, заснованого на любові, гідності та
свободі. Він наголошував на важливій ролі різних соціальних інституцій у цьому
процесі, підкреслюючи першочергове значення сім’ї як основного осередку
формування ціннісних орієнтирів молодого покоління. Водночас Гузар звертав
увагу на відповідальність держави та освітніх закладів у створенні необхідних
умов і ресурсів для якісного виховання. Він вважав, що Церква повинна
продовжувати свою місію морального наставництва, допомагаючи сім’ям у
вихованні молоді на основі християнської любові та патріотизму.
На основі вивчення педагогічних ідей Любомира Гузара у дослідженні
виокремлено ідеї, які залишаються актуальними для педагогічної теорії і
практики. Вони торкаються насамперед забезпечення комплексного підходу до
виховання, доцільності розробки освітніх програм, які б враховували не лише
академічні потреби, але й духовний розвиток здобувачів освіти, необхідності
збереження національної ідентичності українців в умовах глобалізації та інтеграції
України у світовий культурний та освітній простір, залучення дітей та молоді до
розв’язання актуальних соціальних проблем і на цій основі реалізації розвитку їх
моральних та інтелектуальних якостей тощо.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:
– вперше комплексно проаналізовано педагогічні погляди Любомира Гузара у
галузі теорії і методики виховання, історії педагогіки, філософії освіти (ідеї щодо
сенсу людського життя, гідності людини як абсолютної цінності, виховного
ідеалу, вагомості духовно-морального, національно-патріотичного,
громадянського тощо виховання, ролі виховних інституцій (головно сім’ї, Церкви,
закладів освіти) у становленні особистості тощо); здійснено періодизацію
життєвого шляху та діяльності діяча, що охопила шість етапів: 1933–1958 рр. —
5
період становлення у колі сім’ї, здобуття освіти, становлення світогляду і
моральних переконань; 1958–1973 рр. — священниче служіння та інтелектуальнобогословське самовдосконалення, пов’язані з виконанням душпастирських
обов’язків та педагогічних функцій; 1973–1993 рр. — чернече служіння в Італії;
1993–2001 рр. — розбудова чернечого життя та вищих духовних освітніх
інституцій в Україні; 2001–2011 рр. — керівництво УГКЦ, активна суспільногромадська та просвітницька діяльність, пов’язані із розвитком освітніх ініціатив,
активною міжконфесійною діяльністю, посиленням загальноукраїнської місії
Церкви тощо; 2011–2017 рр. — продовження активної громадської діяльності на
емеритурі; визначено історичні та соціокультурні чинники формування
світоглядного ядра і педагогічних поглядів Любомира Гузара (родинне
середовище, освітні інституції, професійна діяльність, соціальне оточення,
політичні, культурні та соціальні зміни, що відбувалися в Україні та світі),
проаналізовано його роль у політичних та культурно-освітніх процесах, що
відбувалися в Україні та за її межами в означений період, зокрема у відновленні
національної незалежності, збереженні християнських цінностей, плеканні
національних та громадянських цінностей тощо; охарактеризовано напрями
просвітницької діяльності діяча (релігійно-просвітницький, суспільно-політичний,
соціальний, освітній); здійснено актуалізацію педагогічних ідей Любомира Гузара
у сучасній педагогічній теорії та практиці;
– доповнено педагогічну теорію уявлення про зміст та інструментарій
духовно-морального та національно-патріотичного виховання особистості;
– подальшого розвитку набули ідеї щодо співпраці Церкви та інших
виховних інституцій у процесі становлення моральної особистості та дієвого
патріота Батьківщини;
– до наукового обігу введено маловідомі джерела: статті, інтерв’ю, світлини,
що поглиблюють знання про педагогічні погляди діяча та його біографічні дані.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати,
наукові положення та висновки використовуються у змісті лекційних курсів для
студентів Українського католицького університету, зокрема таких як:
6
«Педагогіка», «Педагогіка вищої школи», «Християнська педагогіка»,
«Катехитика», «Методика і дидактика катехитики», «Інтерактивні методи в
катехизації» тощо. Матеріали дисертаційної роботи лягли в основу розроблених у
співавторстві методичних матеріалів, що використовуються у процесі організації
діяльності літніх християнських таборів. На основі матеріалів дисертаційного
дослідження розроблено програму з духовно-морального виховання для підлітків
«Бути людиною».
Отримані результати можуть бути використані у процесі розробки
катехитичних занять; при підготовці підручників та посібників з історії
педагогіки, релігієзнавства, християнської педагогіки, загальної педагогіки,
вітчизняної історії, історії християнства; у процесі викладання спецкурсів чи
обов’язкових курсів для студентів закладів вищої освіти та курсів підвищення
кваліфікації освітян, здебільшого катехитів та вчителів християнської етики.
Матеріали дослідження можуть бути використані для організації науководослідницьких пошуків при виконанні курсових та кваліфікаційних робіт тощо.
Ключові слова: Любомир Гузар, просвітницька діяльність, педагогічні ідеї,
формування особистості, молодь, виховання, національно-патріотичне виховання,
моральне виховання, виховний ідеал, гідність людини, сімейне виховання, освіта,
цінності, інститути виховання.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
Пов'язані автори:
Гузар Любомир
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.