Інна Швайка » Взаємовідносини німецьких колоністів та українського населення (кінець ХVІІІ – 20-ті роки ХХ століття)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Взаємовідносини німецьких колоністів та українського населення (кінець ХVІІІ – 20-ті роки ХХ століття)

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 28.09.2018
Твір змінено: 28.09.2018
Завантажити: pdf див. (2,7 МБ)
Опис: Швайки Інни Олександрівни. Взаємовідносини німецьких колоністів та
українського населення (кінець ХVІІІ – 20-ті роки ХХ століття). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Харківський національний
університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2017.

Робота присвячена питанню взаємовідносин німецького та українського
етносів. Головною гіпотезою дослідження є економічна доцільність, яка
спонукала українців та німців до економічного, культурного та соціального
спілкування.
Хронологічно межі дослідження охоплюють кінець ХVІІІ – 20-ті роки
ХХ століття. Нижня межа відповідає часу створення перших колоній на
території України, верхня – приходом до влади більшовиків, що призвело до
соціально-економічних утисків німецької меншини та міграції значної
кількості німецьких колоністів за кордон у 20-х роках ХХ століття.
Територіально межі дослідження охоплюють територію сучасної України.
У зв’язку з поступовими інтеграційними процесами в Україні, які
спрямовані в систему Європейської співдружності, вивчення етнічних груп, які
проживали чи проживають на території України, становить науковий та
практичний інтерес. Створення демократичної, соціально толерантної,
сучасної держави засноване на принципах поваги до всього
мультинаціонального населення країни. Такий курс політичної спрямованості
взяла Україна, тому вивчення історії всіх етнічних груп стало актуальним.
Німецька громада, яка проживала на території України протягом майже двох
століть мала значний вплив на українські промислові та сільськогосподарські
традицій. Сучасні дослідники та науковці досліджують питання соціального, 3

економічного, політичного, культурного життя поселень німецьких колоністів,
роблячи акцент на комплексному дослідженні всіх сфер життя та
функціонування цих поселень. Вивчення розвитку взаємовідносин колоністів
та українців знаходиться поза увагою дослідників. Дослідження питання
діалогу є важливим для зрозуміння соціально-економічних і культурних
тенденцій ХІХ та ХХ століття.
Колоністи, опинившись у мультикультурному оточенні Півдня України,
не могли не перейняти на себе культурні елементи оточуючого населення.
Тому дисертаційна робота ставить завдання: дослідження взаємного обміну
промисловим, сільськогосподарським, культурним досвідом між колоністами
та українцями.
Перший розділ присвячений аналізу стану наукової розробки теми,
джерельної бази, методології та методів дослідження.
Контакти німців з українцями виникали і зазвичай ґрунтувалися на
економічній вигоді для обох сторін. Ця гіпотеза доводиться у другому розділі
дисертаційного дослідження. У цьому розділі головна увага приділяється
економічним відносинам колоністів з українцями у сфері сільського
господарства та промисловості. Була зроблена спроба проаналізувати
взаємовідносини колоністів з українцями на мікрорівні з використанням
окремих прикладів. Також досліджується нормативно-правова база Російської
імперії, що становила основу для виникнення взаємовідносин колоністів з
українцями. Акцент зроблено на взаємовідносини власників підприємств зі
своїми робітниками-українцями. У цьому розділі було проаналізовано стан
німецького та українського сільського господарства, взаємний вплив
культурних традицій його створення. Наведено приклади позитивного досвіду
ведення господарства німецькими колоністами з інноваційними технологіями.
Досліджено, яким чином німецький досвід господарювання вплинув на
українське селянство.
У третьому розділі досліджуються взаємовідносини колоністів з 4

українцями у культурно-освітній сфері. Виділяється окремо освітній
напрямок, культурно-побутовий та релігійний. У цьому розділі досліджується
питання інтеграції німецької системи освіти в російську, що дозволило
обмінюватися освітнім досвідом українцям та німцям. У підрозділі
взаємовідносин у культурно-побутовому рівні досліджується взаємовплив
культурних аспектів життєдіяльності колоністів та українців. Зокрема,
розглянуто особливості будівництва та забудови поселень українських і
німецьких поселень та визначено вплив будівничих традицій на схеми та
принципи забудови. Наведено приклади переймання культурних традицій у
стилі одягу, їжі, веденні господарства як колоністами, так і українцями. У
цьому розділі висвітлено питання взаємовідносин протестантської та
православної релігій на території України. Зокрема, висвітлена еволюція
розповсюдження протестантизму та його форм на території України. На основі
документальних свідчень наведені дані про перехід православних у
протестантизм та протестантів у православ’я з подальшими соціально-
правовими наслідками.
Іноземці, переселяючись на територію України, опинялися перед
дилемою, що передбачала наслідки довготривалого перебування у
іноетнічному оточенні «акультурація-асиміляція», це слугувало стимулом до
культурної самоізоляції щодо зовнішнього оточення та культурної активності
всередині общин переселенців. Переселення на Південь України з самого
початку загрожувало колоністам розмиванням культурних ознак, що і
змушувало інокультурні елементи такі як меноніти, лютерани, католики з
самого початку єднатися, створюючи не тільки географічні, але і культурні
анклави. Ізольованість німецьких поселень від оточуючого населення
зумовлювалася декількома причинами: намагання уникнути асиміляції;
збереження та недоторканість релігійної сторони життя колоній; політикою
держави спрямованою на підтримку ізольованості поселень, через бажання не
допустити поширення протестантизму в Росії. 5

Для того, щоб зрозуміти, де знаходилися межі збереження необхідного
культурного мінімуму для розвитку власної етнічної ідентичності в умовах
колонізаторської політики Російської імперії, треба зрозуміти внутрішні
рушійні сили, що зумовили ізольовані німецькі общини мати контакти та
взаємозв’язок зі своїми сусідами у Російській імперії, та проаналізувати
культурні та економічні взаємовідносини іноземців з іншим населенням.
Південь України з самого початку його заселення був мультикультурним,
асиміляція у таких умовах могла відбуватися лише за рахунок поглинання
менших за кількістю етносів домінуючим у регіоні. Але цього не відбулося
через політику влади, яка протягом першої половини ХІХ століття
культивувала мультикультурність регіону задля збереження етносами своєї
самобутності і протидії впливу на православне населення. Що стосується
акультурації, то Україна демонструє цілий спектр можливостей і моделей
взаємодії культур – від чистого формального переймання норм іншої культури,
до зрозумілої зміни культурних особливостей. Колоністи несли разом із собою
відразу два завдання – колонізацію і європеїзацію Імперії. При цьому остання
не була усвідомленою.
У дослідженні авторкою було доведено економічну основу виникнення
контактів двох етносів. Як складову даних суджень було проаналізовано
нормативно правову базу загальнодержавних економічних тенденцій у
Російській імперії, що становили основу для виникнення взаємовідносин
колоністів з українцями. Окремо було досліджено взаємовідносини у
промисловому секторі економіки та у сільському господарстві. У
промисловому секторі були досліджені відносини типу «хазяїн-робітник» з
наведеними як позитивними, так і негативними прикладами взаємовідносин.
Був досліджений внесок колоністів у промисловий сектор економіки в цілому.
Зокрема, виготовлення продукції на підприємствах націленої на російський
ринок. Також акцент робиться на взаємовідносини власників підприємств зі
своїми робітниками-українцями. Німецькі колоністи мали чималий вплив на
розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування. Досвід
німецької підприємницької діяльності активно використовувався російським
урядом для розвитку російської економіки. Авторкою було доведено, що
взаємовідносини у сільському господарстві ґрунтувалися на взаємному впливі
культурних традицій ведення господарства обома етнічними групами.
Наведено приклади позитивного досвіду господарювання німецькими
колоністами з інноваційними технологіями, які вони застосовували.
Досліджено, яким чином німецький досвід вплинув на українське селянство,
адже німецькі технологічні запровадження полегшили обробіток землі, при
цьому збільшивши ефективність роботи і зібрані врожаї. Колоністами було
виведено новий тип рогатої худоби – німецьку червону степову, яка до початку
ХХ століття майже повністю витіснила з сусідніх українських сіл сіру
українську породу. Тип німецького господарства активно поширювався на
українському селі.
Результатом даного дослідження є підтвердження економічної
доцільності взаємовідносин колоністів з українським населенням у всіх
сферах життя обох етносів. Наслідком цього став економічний діалог, який
зумовив позитивні наслідки як на мікрорівні для економічного зростання
зазначених етнічних груп, так і на макрорівні для загальнодержавних
економічних тенденцій.

Ключові слова: німці, колоністи, меноніти, лютерани, взаємовідносини,
мультикультурність, Південь України, економіка, промисловість, сільське
господарство, освіта, протестантизм, самобутність.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.