Костянтин Штепа » Революція рабів в античному світі
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Революція рабів в античному світі
Праця
|
|
|
| Написано: |
1941 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
08.06.2025 |
|
| Твір змінено: |
29.12.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(21.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Анотація
Лекція професора К. Штепи «Революція рабів в античному світі», видана у 1941 році, аналізує історію Давньої Греції та Риму через призму марксистсько-ленінської теорії класової боротьби. Автор стверджує, що антична культура та могутність трималися на рабовласницькому способі виробництва, який був необхідним етапом прогресу. Проте з часом рабство стало гальмом для розвитку через низьку продуктивність праці та постійний опір гноблених. У роботі детально розглядаються причини труднощів об'єднання рабів, зокрема їхня різноплемінність та соціальне розшарування всередині класу. Окрему увагу приділено великим повстанням у Греції та кризі Римської республіки, спричиненій ростом латифундій. Лекція висвітлює трагедію вільних дрібних землеробів, які розорювалися через конкуренцію з працею рабів. Поразка руху Гракхів та соціальні суперечності призвели до занепаду рабовласницької демократії та появи військової диктатури. Підсумовується, що саме «революція рабів» зрештою ліквідувала рабовласницький лад. Текст слугував ідеологічним посібником для вивчення історії в радянський період.
Основні ідеї твору:
1. Античне рабство було фундаментом, на якому постали висока культура Греції та державна міць Риму.
2. Ф. Енгельс вважав рабство жорстокою, але історично необхідною умовою для виникнення сучасної європейської цивілізації та соціалізму.
3. Рабство дозволило привілейованій меншості зосередитися на інтелектуальній праці, науці та державному управлінні.
4. Умови життя рабів були нелюдськими: постійний голод, кайдани, тортури та повна відсутність прав.
5. Рабовласницький спосіб виробництва мав внутрішні протиріччя, що робили його економічно неефективним у перспективі.
6. Раби були абсолютно не зацікавлені в результатах праці, що змушувало їх працювати мляво і лише під примусом.
7. Свідоме псування знарядь праці рабами змушувало власників використовувати лише найгрубіші та найміцніші інструменти.
8. Основною формою класової боротьби було «рабське ставлення» до праці, а також вбивства господарів і грабунки.
9. Різноплемінність і мовні бар'єри серед рабів були навмисною перешкодою для їхньої згуртованості.
10. Соціальне розшарування серед самих рабів (наприклад, між наглядачами та чорноробами) заважало усвідомленню класової солідарності.
11. Римські сенатори відмовилися запроваджувати уніформу для рабів, щоб ті не побачили своєї кількісної переваги над вільними.
12. Третя Мессенська війна у Спарті (464 р. до н. е.) продемонструвала силу десятирічного опору рабів-ілотів.
13. Втеча тисяч афінських рабів до спартанців під час Пелопонеської війни завдала катастрофічного удару по господарству Афін.
14. Римські завоювання призвели до концентрації землі в руках небагатьох і появи величезних латифундій.
15. Масове перетворення військовополонених на рабів зробило рабовласництво в Римі безпрецедентним за масштабами.
16. Вільні селяни-землероби, які були основою римської армії, розорювалися через неможливість конкурувати з дешевою рабською працею.
17. Перетворення розорених бідняків на люмпен-пролетарів створило глибоку соціальну кризу всередині вільного населення.
18. К. Маркс зазначав, що в Римі боротьба часто точилася лише всередині вільної меншості, де раби були лише пасивним фоном.
19. Рух братів Гракхів був спробою врятувати вільне селянство, але його поразка прискорила падіння республіканського ладу.
20. Криза рабовласницької демократії призвела до встановлення військової диктатури (імперії) як способу збереження влади панівного класу. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
