|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
01.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
28.06.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Шевченко В.В. Діяльність польських розвідувальних служб на території УСРР (1921–1932 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032. Історія та археологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2020.
Дослідження за темою дисертації виконувалося протягом 2016–2020 рр., відповідно планів науково-дослідницької роботи кафедри історії Центральної та Східної Європи історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Особливості міжнародної політики міжвоєнного періоду Східної Європи, особливо Української соціалістичної радянської республіки, достатньо поверхнево досліджені та представлені у сучасній українській історіографії. Період після Української революції 1917–1921 рр., особливо після підписання Ризького мирного договору, у контексті історії та діяльності спеціальних служб в регіоні потребує додаткових наукових пошуків. У 1921–1932 рр. попри підписання мирного договору після радянсько-польської війни, обидві воюючі сторони залишилися у напружених стосунках, договір повною мірою не задовольняв жодну зі сторін. Польща, за своїм географічним розташуванням та військово-економічним потенціалом стала природнім головним опонентом новоствореної соціалістичної держави, яка не приховувала своїх експансіоністських прагнень у західному напрямку. Однак, перебуваючи у надзвичайно напружених стосунках, сторони не наважувалися розпочати відкриті військові дії, маючи велику кількість приводів та взаємних провокацій.
Перебуваючи у такому стані єдине, що могли здійснювати сторони потенційного конфлікту – це посилено готуватися до нього. Одним із головних засобів підготовки була посилена інформаційно-диверсійна робота з обох сторін. Таким чином, розпочався період «війни розвідок». Зосередження даного дослідження саме на польській розвідувальній роботі в УСРР спричинений кількома важливими фактора. По-перше, в сучасній українській історіографії немає єдиного комплексного дослідження по вказаній проблемі, хоча існує значний масив відкритих джерел, напрацювань іноземних вчених, передовсім польських. По-друге, як похідне від першого, надзвичайна заміфологізованість цієї теми, що базується на значному доробку радянської історіографії, де, зазвичай, це явище значно перебільшувалося та гіперболізувалося для демонстрації масштабів загрози з боку недружньої країни. По-третє, значний розвиток тематика отримала у Польщі наприкінці минулого століття, внаслідок відкриття раніше засекречених архівів, тому наразі ми маємо достатньо великий пласт польської історіографії, яка певним чином інтерпретує проблематику, послуговуючись, в основному, лише польськими джерелами, що також створює односторонню картину у висвітленні масштабів, дієвості та впливу розвідувальної діяльності на зовнішню та внутрішню політику обох держав.
У якості сторони-опонента у дослідженні зроблено наголос саме на УСРР, оскільки саме українська соціалістична республіка стала ареною найбільш активних розвідувальних акцій польської розвідки. Польська сторона оцінювала територія України, як найбільш сприятливу для підтримки відповідних дій. Саме ця територія зазнала масштабних руйнувань внаслідок Першої світової війни, подій часів Української революції, численних війн, нарешті польсько-радянського конфлікту 1920–1921 рр. Відтак, настрої населення, особливо у Правобережній Україні були достатньо антибільшовицькими. Значним фактором симпатій до Польської держави була наявність значної кількості етнічного польського населення, особливо в прикордонній зоні та загалом на Правобережжі. Це населення зберігало католицьке віросповідання, що також було важливим фактором. У перші роки свого існування, особливо до середини 1920-х рр., територія УСРР була місцем різної інтенсивності масових селянських повстань, що значно послаблювало державний апарат та загальну контрольованість території.
Слід зазначити, що навіть попри наявність значної кількості розсекречених архівних матеріалів, з огляду на специфіку тематики, значною мірою розвідувальні дій досліджувати достатньо складно. Адже значну частину інформації становлять матеріали неперевіреного чи навіть відверто неправдивого характеру, інколи – провокативного. Це є специфічним чинником у дослідженні розвідувальних служб, який потребує кропіткого аналізу та інтерпретації. Незважаючи на чималу кількість наукових праць у світовій історіографії, можна стверджувати про відсутність комплексного дослідження в українській історіографії означеної теми.
У дисертаційному дослідженні комплексно відтворено та проаналізовано систему польської розвідувальної мережі на території УСРР у 1921–1932 рр. У міжвоєнний період дана система була достатньо розгалуженою. У тій чи іншій мірі, розвідувальною діяльністю займалися одразу кілька відомств. Така ситуація часом мала як позитивний ефект, так і вносила дисбаланс та розкоординованість у загальну систему. В різний час окремі розвідувальні функції мали: Відділ ІІ Генерального Штабу Війська Польського та підпорядковані йому місцеві Експозитури, розвідувальні частини Корпусу охорони пограниччя (КОП), дипломатичні співробітники за кордоном, розвідувальні підрозділи регулярних частин, державна і політична поліція у прикордонній зоні. У дослідженні проаналізовано ступінь залученості кожної із структур, механізми взаємодії тощо.
Окрема увага приділена безпосередній практичній діяльності на території УСРР: організація мереж, цілі розвідки, вербування та підготовка агентів, зв’язок, фінансування всієї системи та окремих операцій чи послуг, зокрема.
Завдяки широкому аналізу контексту та загальної геополітичної ситуації на макрорівні та практичних речей та окремих операцій чи персоналій на мікрорівні, вдалося відтворити цілісну картину такого явища, як польська розвідка в УСРР в означений період.
Всебічний системний аналіз став можливим завдяки залученню значної кількості архівних джерел, зокрема й залучення до наукового обігу нових документів. Відтак, завдяки порівняльно-історичному методу вдалося співставити та проаналізувати, подекуди полярні версії, однієї події у польських та радянських джерелах.
Дане дослідження є одним з перших кроків вітчизняної історіографії у системному аналізі розвідувальних служб міжвоєнного періоду. Дисертація актуалізує значний обсяг та вплив на міжнародну політику раніше табуйованих факторів, які на відстані століття є можливість дослідити та повноцінно ввести до наукового обігу. Безсумнівно, відкривається широкий потенціал до подальших досліджень. На прикладі польської історіографії можна стверджувати, що тема розвідувальних структур є масштабною та такою, що потребує значних інтелектуальних зусиль для опрацювання та популяризації.
Ключові слова: розвідка, Польща, УСРР, міжвоєнний період, міжнародні відносини, агент, геополітика. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Перелік умовних скорочень ..... 11
Вступ ..... 13
Розділ 1. Джерельна база та історіографія ..... 19
1.1. Характеристика джерельної бази ..... 19
1.2. Аналіз історіографії ..... 29
Розділ 2. Організаційна структура польських розвідувальних органів в УСРР (1921–1932) ..... 34
2.1. Становлення та організація розвідувальної мережі до 1926 р. ..... 34
2.2. Структурні зміни та функціонування у 1926–1932 рр. ..... 61
Розділ 3. Напрями діяльності у 1921–1932 рр. ..... 74
3.1. Підготовка агентів, форми роботи та фінансування розвідувальної діяльності ..... 74
3.2. Формування та функціонування агентурної мережі ..... 84
Розділ 4. Взаємодія розвідувальних служб з іншими структурами ..... 121
4.1. Кооперація зі спецслужбами інших держав ..... 121
4.2. Співпраця з українськими розвідувальними структурами в УСРР ..... 127
4.3. Польська розвідка в УСРР через дипломатичні представництва ..... 137
Висновки ..... 159
Список використаних джерел та літератури ..... 163
|
|
|
