|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
26.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
26.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Шарабар К. В. Козацький міф у творчості Миколи Лисенка.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства
за спеціальністю 26.00.01 Теорія та історія культури (мистецтвознавство).
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство
культури України. Київ, 2018.
Дисертація присвячена особливостям втілення козацького міфу у
творчості Миколи Лисенка. Уточнено роль М. Лисенка у формуванні модерної
національної свідомості українського народу.
Подано короткий огляд окремих концепцій функціонування міфу від
архаїки до сучасності. У зв’язку з досліджуваною проблемою дисертації,
окремої уваги надано трактуванню романтиками (Новаліс, Ф. Шлегель,
Ф. Шеллінг) поняття «міф», для яких він мав символічне значення, був
естетичним феноменом та моделлю художньої творчості. Розглянута
лінгвістична концепція «хвороба мови» Ф. Мюллера; погляд на міф
Б. Малиновського та О. Лосєва; ідеї Є. Мелетинського, які стали одними з
ключових у нашій роботі, а саме особливості міфологічної свідомості, які він
виокремлює; концепція колективної пам’яті Я. Ассмана.
Зважаючи на те, що з першої половини XX ст. міф вивчається як
національний та політичний феномен, висвітлені думки Е. Кассирера, М. Еліаде
та Р. Барта про історичну істину міфу, умови появи та розуміння його як
«культурного повідомлення». Р. Барт зазначав двояку природу міфу. З одного
боку, міф змінює реальність, створюючи образ дійсності, який збігався б з
очікуваннями носіїв міфологічної свідомості; з іншого – бажає приховати
власну ідеологічність, тобто прагне зробити так, щоб його сприймали як щось
природнє.
Вагомими стали наукові праці, в яких піднімається проблема
національного міфу у формуванні національної ідентичності – Дж. Армстронга,
3
Е. Сміта, Дж. Шепфліна, С. Плохія. Дж. Армстронг визначає міф як
«інтегральний феномен, через який символи національної ідентичності
набувають послідовного смислу» [208, с. 133]. Ентоні Сміт наголошував на
тому, що «міфи, спогади, символи і цінності часто можуть бути адаптовані до
нових обставин через наповнення новими смислами і новими функціями».
Сергій Плохій притримується означення, яке запропонував Джордж Шепфлін:
«Міф − це один з інструментів, за допомогою яких колектив, зокрема нація,
встановлює і означує засади власного буття, свою систему моралі і цінностей. У
цьому сенсі міф є набором переконань, зазвичай оформлених у наратив, які
спільнота сповідує про себе. <…> головне значення має зміст міфу, а не його
історична достовірність» [214].
Віддаючи перевагу цьому визначенню, конкретизуємо у рамках нашого
дослідження поняття «козацький міф». Отже, к о з а ц ь к и й м і ф це важливий
компонент української національної ідентичності, що виступає в ролі
інструмента у процесі формування модерної свідомості народу та творення
сучасної версії історії, увиразнюючи високі моральні цінності – патріотизм,
героїзм, альтруїзм, жертовність, військову звитягу та ін.
Розкривається трактування терміну «українська модерна нація»,
інструментом формування якої став козацький міф. На основі аналізу
художньо-літературної, історіографічної та фольклористичної творчості
центральних постатей доби романтизму – Т. Шевченка, П. Куліша,
М.Максимовича, М. Костомарова, А. Антоновича; а також анонімної,
приписаної Георгію Кониському, «Історії Русів», позначено особливості
інтерпретації козацької історії, її популяризування та творення козацького міфу
українськими романтиками XIX ст.
Означено три ключові концепції розкриття козацької історії –
Т. Шевченка, М. Гоголя та П. Куліша.
На основі наявної дослідницької літератури, а також власного аналізу
збірників українських народних пісень, записаних впродовж XIX ст., розкрите
поступове накопичення козацького народно-музичного матеріалу, визначена
4
його тематика та історичні пріоритети, ставлення упорядників збірників до
фольклорних джерел і їхня роль у творенні козацького міфу.
Заявлена проблема вивчається на матеріалі таких фольклорних видань:
«Опыт собрания старинных малороссийских песен» М. Цертелєва,
«Малороссийские песни», «Украинские народные песни» та «Сборник
украинских песен» М. Максимовича, «Запорожская старина» І. Срезневського,
«Малороссийские и червонорусские народные думы и песни» П. Лукашевича,
«Народные южнорусские песни» А. Метлинського, записи пісень
М. Костомарова, П. Куліша та «Исторические песни малорусского народа»
В. Антоновича й М. Драгоманова.
Проаналізовані текстові частини аранжувань козацьких пісень та
оригінальних творів М. Лисенка різних жанрів (камерно-вокальні, хорові та
оперні) на козацьку тематику. Відповідно до змісту, ці твори умовно поділені
на чотири групи, які щільно переплітаються між собою: 1) розповідь про
козацькі битви, 2) образи козацьких героїв та гетьманів, 3) козацька неволя, 4)
протиставлення минулої козацько-гетьманської слави й невільницького стану
сучасної композитору України. Як результат, досліджено той спектр подій та
образів козацької історії, які М. Лисенко спеціально обирає для формування у
суспільній свідомості певних уявлень про національну ідентичність українців.
При аналізі знайдено більше двадцяти козацьких образів. Більшість із них
постають саме в аранжуваннях історичних пісень М. Лисенка. Це герої, які є
представниками трьох століть козацької історії. Виявлено, що композитор
звертається до фольклорних текстів, у яких переважно були відтворені події
Хмельниччини та Коліївщини.
На основі використання семантичного методу виявлені та проаналізовані
вербальні маркери – міфологеми – в творах М. Лисенка з козацькою тематикою.
Досліджене їхнє походження, функції, конотативне навантаження задля
з’ясування їхньої ролі у втіленні козацького міфу в цілому, зокрема
характеристики образу козака.
5
Вербальні маркери є образною системою фольклору. Оскільки вони
відображають специфіку усної народної творчості, передають особливості
народного світосприйняття, то саме їх трактування сприяє не лише виявленню,
але й аналізу самобутності козацького фольклору. Такі образи мають свою
символіку. Тому весь спектр фольклорних мовних маркерів у творах
М. Лисенка на козацьку тематику поділяємо на певні дихотомічні групи. По-
перше, це побутові образи-символи: «бенкет» чи «весілля», які часто
порівнювались із великою битвою; «мед-горілка», «вино», «пиво», що могли
асоціюватися з пролиттям крові;«могила»/«розрита могила» як символ
«прихованої»/«пробудженої» духовної сили, прагнення до боротьби за волю;
«шабля» як символ «Богом дарованого» козакам права на самовизначення,
також символ військової звитяги, перемоги над ворогом та
формування/збереження державності; «люлька» − оберіг, символ розсудливості
й авторитету, досвіду та мудрості. По-друге, це зооморфні символи: «кінь» як
символ відданості; «риба» часто асоціюється з тортурами і мученицькою
загибеллю козака; «галка» віщує біду, нещастя; «орел» вказує на
далекоглядність, сміливість, відвагу. По-третє, це символи, пов’язані з явищами
природи: «морем» позначається дух козацької вольності, душевний неспокій,
безперервність руху, плинність тощо; «дуб» символізує стійкість та міцність;
«Великий Луг» сприймається як символ «власної території» та свободи.
Врешті, це компоненти ментального архетипу українського героя, які носять
ціннісний характер: «слава», «честь», «воля» та «віра».
Акцентовано, що козацький фольклор був для М. Лисенка постійним
джерелом творчого натхнення не лише на рівні змістовому, але й музичному,
зокрема на рівні жанрово-стильовому. Крім того, визначаються фольклорні
музичні моделі, які представляють собою певні ідейно-образні компоненти
козацького міфу у творчості композитора на рівні мелодики та ритму. Нам
вдалось віднайти сім таких моделей: 1) слави, 2) доблесного подвижництва,
3) протиставлення героїчного минулого сучасності, 4) героїки і заклику до
6
боротьби з ворогами, 5) плачу, безвихідності становища, 6) драматизму,
7) епічності.
Проводячи порівняльний аналіз втілення козацького міфу в опері «Тарас
Бульба» М. Лисенка та однойменній повісті М. Гоголя, визначені причини, які
спонукали письменника до зацікавлення історією, викладено його бачення
Козацької доби та вказано на способи її висвітлення у власних творах. Також
здійснено порівняння двох редакцій повісті «Тарас Бульба» і окреслені основні
моменти їх відмінностей.
Наголошується на тому, що стилістично повість і опера «Тарас Бульба»
поєднують у собі риси романтизму та реалізму. Романтична екзотика
проявляється у тому, що героїв зображено підкреслено могутніми та яскравими
як в благополуччі, так і в нещасті. Їхня величність не тьмяніє ні тоді, коли
героїв охоплюють пристрасті, ні тоді, коли вони стикаються зі злочинами,
жорстокістю, варварством. Реалізм же проявляється в тому, що письменник та
композитор намагаються вирішити морально-політичні проблеми й завдання
сучасності.
Показані риси героїчного народного характеру Тараса Бульби у
зображенні його свободолюбства, благородних устремлінь, слідування високим
ідеалам, хоробрості та відданості обов’язку, що проявляється через
психологічну характеристику персонажа, його мовлення, занурення у народні
звичаї, в яких індивідуалізується постать Тараса.
Означено міфологічні особливості повісті та опери: 1) відсутність
конкретно-історичних описів, стирання часових меж, уникнення точних
історичних фактів; 2) змальовування героїв як збірних образів епічної,
героїчної, багато в чому ідеалізованої козацької вольності; створення
національно-патріотичного типу «народних заступників»; 3) використання
образів-символів (зокрема, М. Лисенко вводить в оперу персонажа, що
відсутній у повісті М. Гоголя: це кобзар, котрий співає думу про гноблення
українського народу; як відомо, у добу романтизму кобзарі сприймаються як
символи Козацької епохи; 4) пафосне та колоритне зображення Запорізької Січі
7
як козацької республіки з її суспільним устроєм, вільнолюбним духом козацтва;
5) поетизування подій крізь призму народної творчості (звичай кулачних
змагань, пісні, танці). 6) фольклорні музичні моделі на рівні мелодики й ритму
та жанрово-стильові особливості.
Ключові слова: козацький міф, міфологічна свідомість, Микола
Лисенко, історичні події Козаччини, український романтизм,модерна
національна свідомість, національна ідентичність, фольклорні музичні моделі,
козацький фольклор, аранжування козацьких пісень. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ…………………………………………………………………………2
SUMMARY………………………………………………………………………….8
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ………13
ВСТУП……………………………………………………………………………...16
РОЗДІЛ 1 КОЗАЦЬКИЙ МІФ ТА ЙОГО ТРАКТУВАННЯ В
УКРАЇНСЬКОМУ РОМАНТИЗМІ……………………………………………..24
1.1 Поняття міфу та міфологічної свідомості в дослідницькій літературі……..24
1.2 Козацька історія в інтелектуальному дискурсі романтиків…………………38
1.3 Козацька тематика в збірниках народних пісень і підхід фольклористів до її
інтерпретації………………………………………………………………………...55
Висновки до розділу………………………………………………………………87
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ РОЗКРИТТЯ М. ЛИСЕНКОМ КОЗАЦЬКОГО
МІФУ……………………………………………………………………………….89
2.1 Історичні події Козаччини в ідейно-тематичному та героїко-персональному
аспектах у творчості М. Лисенка………………………………………………….89
2.2 Художньо-виразові засоби – вербальні маркери козацького міфу в творчості
М. Лисенка……………………………………………………………………… 110
2.3 Фольклорні музичні моделі в оригінальних творах М. Лисенка на козацьку
тематику…………………………………………………………………………...122
Висновки до розділу……………………………………………………………..139
РОЗДІЛ 3 КОЗАЦЬКИЙ МІФ У ПОВІСТІ «ТАРАС БУЛЬБА» М. ГОГОЛЯ
ТА ОДНОЙМЕННІЙ ОПЕРІ М. ЛИСЕНКА………………………………..142
3.1 Козацька тематика у творчості М. Гоголя…………………………………..142
15
3.2 Спільні та відмінні риси в характеристиці козацтва та образу Тараса Бульби
М. Гоголя та М. Лисенка…………………………………………………………156
Висновки до розділу……………………………………………………………..175
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...179
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...183
ДОДАТОК………………………………………………………………………...202
|
|
|
