Захеді Шахаб » Еволюція архітектури мечетей Ірану (VІІ-XVІІІ ст.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Еволюція архітектури мечетей Ірану (VІІ-XVІІІ ст.)

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Мистецтво
Твір додано: 07.10.2025
Твір змінено: 07.10.2025
Завантажити: pdf див. (15.7 МБ)
Опис: АНОТАЦІЯ
Захеді Шахаб. Еволюція архітектури мечетей Ірану (VІІ-ХVІІІ ст.)–
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури (доктора
філософії) за спеціальністю 18.00.01 ―Теорія архітектури, реставрація пам‘яток
архітектури‖. – Київський національний університет будівництва і архітектури,
Київ, 2018.
Зміст анотації
У дисертації виявлено і аргументовано, як під впливом зовнішніх
чинників, кліматичних умов, доісламської архітектури і місцевих архітектурно-
будівельних традицій сформувалася і еволюціонувала своєрідна іранська
регіональна школа мусульманської архітектури і в чому проявилася її
своєрідність. Визначено взаємозв'язок історичних періодів розвитку Ірану і
архітектурних періодів будівництва мечетей, охарактеризовано три основні
періоди будівництва мечетей.
У Вступі розкриті і обґрунтовані актуальність теми, ступінь дослідження
проблеми, визначено ціль, задачі, обрано методи дослідження, сформульована
наукова новизна дисертації та її практичне значення, приведені результати
впровадження і інформація про апробації результатів дослідження.
У першому розділі ―Історичні передумови будівництва мечетей в Ірані‖
проаналізовано ступінь досліджуваності мечетей Ірану вченими різних країн,
зроблено огляд літератури і виявлено малодосліджені і недосліджені аспекти,
виявлено взаємозв‘язок історичних періодів розвитку Ірану і архітектурних
періодів будівництва мечетей, приведена характеристика виокремлених
автором трьох основних архітектурних періодів будівництва мечетей.
Уперше іранська ісламська архітектурна школа розглянута в спадкоємному
зв'язку з доісламськими архітектурними періодами, як базис для регіональних
архітектурних шкіл за межами Ірану, водночас дослідженням особливостей її
формування в трьох періодах, показано процес еволюції мечетей протягом VІІ-
XVІІІ ст.


3



У другому розділі ―Методика дослідження і вплив зовнішніх чинників на
архітектуру мечетей в Ірані‖ описується обрана методика дослідження,
розглянуто вплив історичних передумов і природно-кліматичних умов на
концентрацію і конструктивно-образне рішення мечетей в межах країни,
законодавчу політику в галузі охорони ісламської архітектури в Ірані.
У третьому розділі, який називається ―Основні планувальні, композиційні,
конструктивні та декоративні особливості мечетей Ірану‖, розглянуто основні
характеристики композиційних і планувальних схем мечетей Ірану, еволюцію
характерних конструкцій, будівельних матеріалів і форм елементів мечетей
Ірану, декору і кольорової гами.
На базі проведеного порівняльного аналізу було виявлено і сформульовано
відмітні ознаки регіональної своєрідності планувальної структури мечетей,
загальні для Ірану і деяких сусідніх країн:
а) у ранніх ісламських колонних мечетях – поєднання канонічного
прообразу колонного молитовного двору пророка Мухаммада в Медині і
водночас багатоколонних палацових ападан Персії; на їх базі виникають
багатоколонні мечеті з одноманітним метричним рядом і внутрішнім подвір‘ям;
б) у ранніх ісламських мечетях павільйонного типу – органічне включення
в структуру мечетей трансформованого зороастрийського (сасанідського)
павільйону ―чартак‖, який прилаштований під функціональні вимоги
мусульманської культової будівлі;
в) у пізніших мечетях другого і третього періодів – органічне поєднання в
плануванні багатоколонних залів і модифікованого ―чартака‖;
г) ускладнення планування мечетей хронологічно під час переходу від
першого до другого і третього періодів шляхом відступу від простих планів до
складних багатофункціональних планів неправильної геометричної форми, що
пояснюється різночасовістю різних частин плану однієї й тієї самої мечеті.
Під час раннього етапу становлення мусульманської архітектури в Ірані
(VІІ – VІІІ ст.) відбувалося не лише запозичення канонів ісламу в арабів, але й
мав місце зворотній процес збагачення арабської культури багатовіковими


4



архітектурно-художніми традиціями Ірану ахеменідського і сасанідського
періодів. Згодом планувальна схема колонної арабської мечеті (яка відчула
вплив ахеменідських багатоколонних ападан) і купольного павільйону з
міхрабом (модифікованого павільйону ―чартак‖) були вторинно перенесені на
територію Ірану – вже як елементи архітектури арабських мечетей.
Спостерігається доволі яскраво виражена подібність планувань і
композиційних рішень іранських мечетей з мечетями інших країн у кожному з
архітектурних періодів, що пояснюється історико-політичними причинами.
Насамперед, можна відзначити спільність планувань мечетей Ірану і
Арабського Сходу в період правління Омейядів (перший період), Ірану і
Середньої Азії в період правління Тимуридів (другий період), Ірану,
Афганістану, Азербайджану, східної Вірменії і східної Грузії в період правління
Сефевідів (третій період).
На базі методології системно-структурного аналізу було проаналізовано
композиційно-планувальні і семантичні особливості архітектурних форм
фасадів мечетей Ірану, виявлено еволюцію характерних конструкцій,
будівельних матеріалів та форм елементів мечетей Ірану, зміну декору і
кольорової гами в кожному з трьох періодів.
В іранських мечетях відзначено перехід від простих форм в бік
ускладнених і декорованих форм, від функціональної конструктивності до
декорованості, від грубої монохромності до перенасиченої витонченої
поліхромії.
Разом з цим основний вплив на архітектурно-планувальне рішення
іранських мечетей справили канонічні основи ісламу, природно-кліматичні
умови і місцеві архітектурно-будівельні традиції. Розповсюдження по всій
території Ірану основного типу мечеті з айванами і просторим внутрішнім
двором (часто – з басейном) найбільше відповідало кліматичним умовам, і
вочевидь саме це пояснює обмежене застосування в Ірані типів купольних
мечетей, запозичених з візантійських традицій Грузії, Вірменії і Туреччини –
переважно на прикордонних територіях.


5



У дослідженні було виявлено і аргументовано роль іранських доісламських
архітектурно-будівельних традицій в формуванні середньоазійської і арабської
архітектурних шкіл. Іранська доісламська школа є базовою для
середньоазійської і арабської шкіл мусульманської архітектури, на основі якої
сформувалися своєрідні регіональні школи.
Спільність архітектурно-планувальних, композиційних і будівельних
прийомів мечетей Ірану, Середньої Азії, Іраку і Афганістану дозволяє об'єднати
їх в спільну архітектурну школу. На основі аналізу чинників впливу на
формування ісламської архітектури Ірану була розроблена модель формування
архітектури мечетей Ірану.
Наукова новизна дослідження полягає в наступному:
Вперше:
– встановлено еволюцію архітектурної стилістики, композиції,
планування, конструкцій та декору мечетей відповідно до основних періодів
(VІІ – VІІІ ст. н.е. – ранній період поширення ісламу на території Ірану і
збагачення іранськими традиціями країн Арабського Сходу, ІХ – ХV ст. н.е. –
середній період і становлення нових будівельних традицій, 3) ХVІ – поч. ХVІІІ
cт. – високий період розквіту ісламу в Ірані і розквіт архітектурно-будівельних
ісламських традицій), визначені їх найхарактерніші форми і об‘ємно-
планувальні рішення відповідно до розробленої нової періодизації, вказано
поступове ускладнення і урізноманітнення планувань;
– розроблено модель формування архітектури мечетей Ірану з урахуванням
впливу зовнішніх факторів – територіальних змін, специфіки кліматичних умов,
спадкоємного зв‘язку з доісламським періодом і архітектурою сусідніх країн;
Удосконалено:
– типологію об‘ємно-просторової організації мечетей Ірану, до існуючих
трьох типів (шабестані, купольна, айвані) додано два нових типи
(чотириайванний і танабі), зроблено уточнення хронологічних змін типів у
зв‘язку з перебудовами мечетей;


6



– методичні підходи щодо дослідження еволюції конструкцій і декору
мечетей Ірану від функціональності до декоративності у взаємозв‘язку з
впливом кліматичних умов та доісламських будівельних традицій.
Отримало подальший розвиток:
– дослідження регіональної своєрідності ісламської архітектурної школи
Ірану як цілісного явища, нерозривно пов‘язаного з доісламськими
будівельними традиціями, архітектурою сусідніх країн і країн-завойовників;
– систематизація розташування мечетей у центрах ісламського будівництва
Ірану в їх хронологічному та відсотковому співвідношенні по регіонах.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що буде
створена науково-теоретична основа для дослідження, реставрації і нового
будівництва мечетей у різних регіонах Ірану. Результати дослідження можуть
бути використані:
– у науково-дослідних інститутах: для поглиблення знань про специфічні
особливості мечетей Ірану і ролі іранської архітектурної школи у формуванні
інших архітектурних шкіл мусульманського світу;
– у сфері охорони культурної спадщини: для поглиблення знань про
маловідомі мечеті й уточнення списку об‘єктів під охороною держави;
– області реставрації об‘єктів: для створення науково-теоретичної бази для
дослідження і реставрації мечетей у різних регіонах Ірану;
– у новому будівництві: для використання в сучасних мечетях характерних
ознак традиційної мусульманської архітектури Ірану;
– в учбовому процесі: для розширення лекційних курсів з історії
мусульманської архітектури, поглиблення знань студентів світських і
релігійних учбових закладів про хронологію і особливості будівництва мечетей
у різних регіонах Ірану в певні історичні періоди.
У висновках дисертації наведено узагальнюючі положення, які
розкривають результати дослідження.
1. Вперше доведено еволюцію іранських мечетей від простих форм у бік
ускладнених і декорованих форм, від функціональної конструктивності до


7



декорованості, від простої монохромності до перенасиченої витонченої
поліхромії. Виокремлено три головні періоди будівництва мечетей в Ірані: 1
період – VІІ – VІІІ ст. н.е. – ранній період: поширення ісламу на території
Ірану; 2 період – ІХ – ХV ст. н.е. – середній період: розвиток іранської
ісламської архітектури за правителів-чужоземців; 3 період – ХVІ – поч. ХVІІІ
ст. – високий період: розквіт ісламу і будівництва мечетей в Ірані.
2. На основі аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на
формування ісламської архітектури Ірану розроблено модель еволюції і
архітектури мечетей Ірану. Такими факторами впливу були територіальні
зміни, стійкість зороастризму, розквіт міст, розповсюдження ісламу і панування
ісламських династій. Територіальні зміни приводили до змішування
культурних традицій, стійкість зороастризму – до спадкоємності з
доісламськими традиціями.
3. Виявлено різноманіття типів композиційно-планувальних схем
іранських мечетей впродовж усіх трьох періодів і найпоширенішого типу плану
з центральною віссю, модифікований купольний ―чартак‖ в структурі мечеті,
який проходить через головний вхід і, з чотирма розташованими один навпроти
іншого і симетрично відносно головної осі ―айванами‖ і двоярусними аркадами
з боків. У ранньому періоді переважають багатоколонні мечеті з одноманітним
метричним рядом і внутрішнім подвір‘ям і мечеті павільйонного типу з
включенням павільйону ―чартака‖. Для другого і третього періодів характерні
складні багатофункціональні плани неправильної геометричної форми з
поєднанням у плануванні багатоколонних залів і модифікованого ―чартака‖.
4. Встановлено, що на архітектурно-планувальне рішення іранських
мечетей помітно вплинули природно-кліматичні умови і місцеві архітектурно-
будівельні традиції. Поширення по всій території Ірану основного типу мечеті з
айванами і просторим внутрішнім подвір‘ям (часто – з басейном) найбільше
відповідало кліматичним умовам, і вочевидь саме це пояснює обмежене
використання в Ірані типів купольних мечетей, запозичених з візантійських
традицій Грузії, Вірменії і Туреччини – переважно на прикордонних територіях.


8



5. Досліджено спадкоємність ісламської архітектури Ірану від персидських
доісламських традицій, таких як ахеменідська ападана і сасанідські айван і
святилище ―чартак‖. Доісламські традиції проявляються також в домінуванні
простору відкритого внутрішнього подвір‘я над масою будівлі, в приляганні
парадного купольного павільйону до внутрішнього подвір‘я. В іранських
мечетях присутні як елементи, які є основними носіями канонів ісламу, так і
елементи, які були запозичені з архітектури доісламського періоду.
Доведено, що формування мечетей Ірану відбувалося в загальному ключі
розвитку ісламської культової архітектури, проте починаючи з ХІІ, а особливо з
ХV – ХVІІ століть в іранській школі ісламського зодчества посилився вплив
місцевих регіональних традицій, що привело до більшої, ніж в ранніх
іранських мечетях, стилістичної віддаленості архітектурних об‘єктів цього часу
від ранньоарабських зразків.
6. Аргументовано, що іранські доісламські архітектурно-будівельні
традиції мали значний вплив на формування середньоазіатської архітектурної
школи. Завоювання Середньої Азії Сасанідським Іраном в VІ столітті привело
до розповсюдження релігії зороастризму, типових сасанідських планувань
палаців і айванної композиції внутрішніх дворів, характерних для Ірану
конструкцій куполів на тромпах, склепіння на гуртах, типів мурування арок,
орнаментального різьбленого стука. Модифікацією сасанідського
зороастрийського ―чартака‖ відповідно до канонів ісламу були перші
середньоазіатські мечеті з куполом на чотирьох арках і ранні мавзолеї.
Завоювання Ірану Тимуридами ХІV – ХV ст. привело до подальшого
зближення архітектурно-будівельних традицій Ірану і Середньої Азії, тому що
в Середню Азію привозилися не лише військові трофеї, але й найкращі майстри
і було запозичено планувальні схеми мечетей і конструктивні прийоми.
7. Доведено роль іранських доісламських архітектурно-будівельних
традицій у формуванні арабської архітектурної школи в ранньому періоді її
становлення. Зокрема, встановлено, що в період приходу в VII столітті на
територію Ірану Арабського халіфату, вплив древніх іранських архітектурно-


9



будівельних традицій був відчутним в ранніх палацах арабської династії
Омейядів (VІІ – VІІІ ст.) у використанні прийомів планування колонних ападан
та іранських сасанідських палаців, влаштуванні купольної зали з внутрішнім
подвір‘ям перед ним (трансформації конструкції іранського ―чартака‖) та ін.
Згодом планувальні схеми колонної арабської мечеті (яка відчула вплив
ахеменідських багатоколонних ападан) і купольного павільйону з міхрабом
(модифікованого павільйону ―чартак‖) були вдруге перенесені на територію
Ірану – вже як елементи архітектури ранніх арабських мечетей.
8. Встановлено, що спільність архітектурно-планувальних, композиційних,
конструктивних і будівельних прийомів мечетей Ірану, Середньої Азії,
частково Іраку і Афганістану дозволяє розглядати території цих держав як
єдину архітектурну школу. Головна роль в цій поширеній школі належить
Ірану, саме так в Ірані історично виникли, а потім були розповсюджені на
території згаданих сусідніх держав такі елементи шкіл мусульманського
зодчества як ахеменідська ападана і сасанідські айван і святилище ―чартак‖.
Таким чином, можна казати про Іран, як про один з найзначущих центрів
поширення архітектурних впливів у мусульманському світі.
9. Науково обґрунтовано хронологію, локалізацію і класифікацію мечетей
Ірану. Встановлено, що в усі три періоди основними центрами будівництва
мечетей були міста Ісфаган і Шираз, через які проходив Великий шовковий
шлях.
Іранська ісламська архітектурна школа розглядається як базис для
регіональних архітектурних шкіл за межами Ірану. Результати роботи
висвітлюють шляхи розвитку ісламської архітектури Ірану і складають основу
для дослідження, реставрації і нового будівництва мечетей в різних регіонах
Ірану.
Тема дисертаційного дослідження пов‘язана з низкою міжнародних
пам‘яткоохоронних і правових документів, серед яких: Венеційська хартія
1964 року, Паризька конвенція про захист всесвітньої і природної спадщини
1972 року, Гранадська конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи


10



1985 року, Вашингтонська міжнародна хартія з охорони історичних міст 1987
року. В умовах сьогодення поглиблюється співпраця між Іраном і
міжнародними пам‘яткоохоронними інституціями. З 1979 року триває
включення пам‘яток Ірану до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, станом
на 2017 рік в цьому списку перебуває 22 об‘єкти на території Ірану.
Представники Ірану працюють у складі ЮНЕСКО, нещодавно ЮНЕСКО
внесла ще 9 нових об‘єктів Ірану до Списку всесвітньої спадщини. Влада Ірану
виділила кошти на реставрацію культових споруд на північному сході країни,
які включені до Списку ЮНЕСКО. Тема дослідження також пов‘язана з
освітніми програмами в галузі пам‘яткоохоронної та реставраційної діяльності
Університету мистецтв м.Ісфаган.
Ключові слова: архітектура, мечеті Ірану, регіональні особливості,
еволюція.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.