Володимир Серемчук

Отець Володимир Серемчук, колишній настоятель храму святої Великомучениці Параскевії, — один із небагатьох священиків, на життєвій дорозі якого було все: і важке напівсирітське дитинство, і післявоєнний голод, і переслідування під час підпілля. Однак доля та Боже Провидіння подарували о. Володимиру не лише важкі випробування, але й духовну радість у терпінні, зціленні людських душ та немочей за посередництвом молитви до Отця Небесного. Мабуть, це і є найбільшим щастям для священика, коли твоя молитва, Сповідь, Причастя, Служба Божа є вислухані Господом Богом і допомагають людям реально пізнати, відчути Божу присутність у своєму житті.

Народився отець Володимир Серемчук 1 січня 1935 року на хуторі Якубівка-Підпасічна, що за 3 км від с. Озеряни Тлумацького району на Станіславщині. Дитинство його було дуже важким, нужденним. Батько загинув у лютому 1940 року на заготівлі лісу. На долю хворої матері і трьох малолітніх дітей випали важкі випробування. Ще мати не встигла опам’ятатися від непоправної втрати годувальника, як 5-річний Володимир впав зі скали і тяжко поламав обидві руки. Через рік, у перші дні Другої світової війни, їхня хата і все майно повністю згоріли. Та на тому біди не закінчилися. Двічі — у 1943 і 1946 роках — Володимир підривався на гранатах і на мінах, і тільки з Божої ласки залишився живим, хоча сильно покалічив руки і на деякий час втратив зір. Але молитва і сильна віра у чудодійну силу Матері Божої повернули йому здоров’я і зір, що дало можливість на „відмінно” закінчити Озерянську середню школу. Тричі поступав у навчальні заклади, успішно здав вступні іспити, однак його безпартійність завжди перекреслювала дорогу до вузів. У 1954 році одягнув військову форму і три роки відслужив у далекому приволжському місті Енгельс Саратовської області.

Після служби в армії, працював зав. гаражем у колгоспі «Перемога», а позаяк і надалі відмовлявся вступати в комсомол, то змушений був залишити рідне село і виїхати в місто Долину. Тут до 1989 року працював на різних посадах в різних організаціях: мотористом-дизелістом, завгаром, старшим інженером техпостачання, механіком, головним механіком. Успішно закінчив Дрогобицький технікум нафтової промисловості. Однак категорична відмова вступати в ряди КПРС та КПУ позбавляла можливості досягти більшого в трудовій кар’єрі.

У 1981 році починає підпільно вчитися на греко-католицького священика у свого колишнього директора Грушківської середньої школи, а в той час підпільного священика, о. Романа Кияка. Склавши успішно в 1989 році необхідні екзамени в о. Романа Кияка та підпільного Митрополита УГКЦ Володимира Стернюка, 16 квітня 1990 року був висвячений на священика Єпископом-Ординарієм Івано-Франківської Єпархії Кир Софроном Дмитерком ЧСВВ. У 1995 році о. Володимир закінчив Івано-Франківську Духовну семінарію.

Отець Володимир Серемчук був парохом церкви святої Великомучениці Параскевії від 1992 року та ідейним і духовним продовжувачем о. Ярослава Лесіва. За час служіння в Болехові священик організував вірних на капітальний ремонт церкви, перекриття даху церкви та церковної резиденції, побудову дзвіниці біля церкви, каплиць Різдва Івана Христителя (на Стрийському повороті) та Різдва Пресвятої Богородиці у лісі в урочищі «Бучники», де на свято Зіслання Святого Духа в 1856 році з’являлась Матінка Божа. Ця відпустова каплиця була наділена святим Апостольським престолом відпустом на свято Зіслання Святого Духа та Богородичні свята. А також у цій каплиці до 1946 року була чудотворна ікона Болехівської Богородиці. Але після псевдособору 1946 року каплицю Різдва Пресвятої Богородиці у «Бучниках» та криничку було зруйновано, на місце з’яв Пресвятої Богородиці було навезено глину, каплицю спалили «визволителі», дуб, на якому було з’явлення Матері Божої, зрізали, а чудотворну ікону Болехівської Богородиці вивезли до Польщі, де вона знаходиться дотепер.

Також за сприянням о. Володимира Серемчука були збудовані  каплиці: Введення в храм Пресвятої Богородиці під Стрийською горою, яка була посвячена 4 грудня 2001 року отцем Володимиром Серемчуком та отцем Петром Ковалем, тодішнім парохом церкви Успіння Святої Анни (Довжка), та каплиця Покрови Пресвятої Богородиці на Довжці на пластовій землі.

Отець Володимир плідно працював над створенням греко-католицьких громад у селах Ілемня на Рожнятівщині, Солукові, Козаківці, Сукелі, Тисові, Княжолуці, Тяпче, Кальні, Липі Долинського району. Виїжджав також у місто Херсон для заснування греко-католицької громади. Майже рік був парохом у с. Липа, три роки — у с. Бубнище.

За ініціативи о. Володимира Серемчука у церкві святої Параскевії міста Болехова для дітей, школярів та молоді відправлялась перша читана Свята Літургія, зорганізовано дитячий хор «Світоч» (керівник п. Леся Малендевич). Дитячий церковний хор співав Архієрейські Святі Літургії на VII Міжнародній прощі Вервиці за єдність церков у с. Крилос  в жовтні 2001 року та у місті Чернівці, де діти отримали тоді нагороди й подяку від організатора міжнародних прощ Вервиці за єдність християнських церков пана Йозефа-Марії Девольфа.

Отець Володимир Серемчук був постійним відвідувачем школи №1, лісогосподарського коледжу та лікарень. Завжди брав участь у всіх заходах, які проводились у місті Болехові, тісно співпрацював з Союзом Українок, товариством «Просвіта», братством ОУН-УПА, молодіжною скаутською організацією «Пласт»,  було зорганізовано молодіжну організацію „Українська молодь — Христові”.

У червні 2001 року о. В. Серемчук разом з парафіянами міста Болехова, зокрема молоддю, брав участь у Святих Літургіях у місті Києві та місті Львові під час приїзду в Україну Папи Римського Івана-Павла ІІ. Також разом з юними парафіянами був на зустрічі Папи Римського з молоддю у м. Львові.

Парох разом із своїми парафіянами неодноразово бував у відпустових місцях: Зарваниці, Погоні, Крилосі, Бороняві, Страдчі, Глинянах та інших. На свято Переображення Господнього та на Богородичні свята разом з УМХ із Стрийщини ішли процесійно у Гошів на Ясну Гору. А також кожного року їхали на «Маківку», на «Ключ», на «Яворину» та інші повстанські могили для вшанування пам’яті героїв, які загинули за волю і незалежність України.

Заповітною мрією отця Володимира було закласти наріжний камінь під будівництво нової церкви у місті Болехові та бути присутнім на висвяченні онука Олега на греко-католицького священика. Хоч отець Володимир Серемчук не дожив до заповітної мрії, але все ж таки з Божою допомогою онук Олег Серемчук став священиком (служить у м. Свалява Закарпатської області). Також розпочато будівництво нової греко-католицької церкви Усіх Святих Українського народу у місті Болехові.

Помер отець Володимир Серемчук 18 квітня 2008 року і похований на цвинтарі у місті Долина. Вічна йому пам’ять!   

Богдан Капко,
дяк церкви святого
Миколая села Гошів.