Юрій Семенко

Семенко Юрій Сергійович (30.04.1920, с. Михайлівка Апостольського р-ну Дніпропетровської обл. – 07.03.2003, Мюнхен) – журналіст, редактор, письменник, громадський діяч, історик українських шахів. Після заслання батька у 1929 р. до табору в Архангельській області десятирічний Ю.Семенко був вивезений у 1930 р. до табора Пермілове біля Архангельська. У 1937 р. зміг повернутися в Україну; в 1937-1940 рр. навчався на філологічному ф-ті Дніпропетровського університету; в 1940-1941 рр. працював і навчався заочно в Запорізькому педінституті, після закінчення якого одержав диплом викладача української мови й літератури в середній школі. За німецької окупації працював у системі народної освіти в Апостоловому на Дніпропетровщині. В 1941- 1944 рр. вчителював в Апостолівській середній школі та очолював товариство Просвіти» округи Апостолове – Кривий Ріг. 4 лютого 1944 був вивезений німцями до Німеччини, де працював як «остарбайтер» у депо Ганновера вантажником вугілля. У 1950-1954 рр. працював співредактором газети «Українські вісті» (Новий Ульм) та видаваного при цій газеті місячника «Освобождение», у 1957-1966 рр. – головним редактором «Українського селянина». Крім того, Ю.Семенко друкувався в численних часописах в різних країнах поселення української еміграції, зокрема в «Нові Дні», «Сучасність», «Наша батьківщина», «Визвольний Шлях» та ін. Ю.Семенко був головою Селянської партії, від 1971 р. – Союзу Земель Соборної України та керівником представництва Української Народної Республіки в Німеччині. Підтримував дружні стосунки з діячами української еміграції (Володимиром Доленком, Тарасом Бульбою-Боровцем, Наталією Полонською-Василенко, Наталією Павлушковою), а також з українськими та іноземними шаховими гросмейстерами (Олександром Селезнівим, Федором Богатирчуком, Юхимом Боголюбовим, Степаном Попелем, Орестом Поповичем, Віктором Корчним, Олександром Білявським, Олегом Романишиним, Адріаном Михальчишиним, Василем Іванчуком, Людеком Пахманом). Похований на цвинтарі у Вальдфрідгоф біля Мюнхена. Ю.Семенко – автор та упорядник низки книг, а саме:
· Голод 1933 року на Україні. Свідчення про винищування Москвою українського селянства – Мюнхен, 1963; 2-е вид. – Дніпропетровськ, 1993.
· Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору. – Нью-Йорк- Мюнхен, 1964; 2-е вид. – Львів, 1992.
· Памяті В.А. Доленка – Мюнхен, 1975.
· Шахи в Україні. – Мюнхен, 1980; Львів, 1993.
· Тички. – Т.1. - Мюнхен, 1990; Т.2. – Львів, 1996; Т.3 – Львів, 1998.
· Наталя Павлушкова. – Мюнхен-Львів, 1999.
З проголошенням незалежності України друкувався в багатьох українських періодичних виданнях, зокрема в в часописах «Вільна думка», «Борисфен», «Козацтво», «Курєр Кривбасу», «Старожитності», «Наш час». Ю.Семенко - один із спонсорів словника «Діячі Січеславської «Просвіти». У 2000 р. вийшла книга «Юрко Семенко – 80» (Львів: «Червона калина»), де зібрані статті українських журналістів та науковців про життя та діяльність Ю. Семенка.