|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
24.08.2025 |
|
| Твір змінено: |
24.08.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Семенюк Є. О. Мала проза Михайла Івченка: питання текстології. —
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі
гуманітарних наук зі спеціальності 035 Філологія. — Інститут літератури
ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Київ, 2025.
Дисертація становить першу спробу системного вивчення текстологічної
історії малої прози Михайла Івченка, та едиційної історії творів малої прози після
смерті автора. У роботі простежено його творчу еволюцію від ранніх новел,
позначених впливом імпресіоністичної стилістики, до більш складних і
філософських прозових творів, що віддзеркалюють особисті екзистенційні
пошуки й історичні катаклізми доби. Роботу сфокусовано на вивченні як
опублікованих, так і неопублікованих творів письменника, що дозволило
реконструювати загальну картину його художнього світу, простежити його
еволюцію та розкрити особливості індивідуального стилю.
Творча діяльність М. Івченка розгорталася в період радикальних суспільних
трансформацій. Більшовицька влада, встановивши контроль над значною
частиною колишньої Російської імперії, прагнула підпорядкувати культурних
діячів своїм ідеологічним потребам. Літературна критика стала одним із
інструментів тиску на письменників. Оцінка творчості М. Івченка за його життя
еволюціонувала від неоднозначної та суперечливої до відверто негативної, бо він
не прославляв радянську владу, не займався революційною агітацією і не
пристосовувався до ідеологічних вимог. Натомість письменник залишався вірним
своїм творчим принципам і продовжував обраний літературний шлях.
Мемуарна спадщина М. Івченка постає складним і багатошаровим явищем.
До неї належать автобіографічні тексти, щоденники, репортажі, що поєднують
фактичний і художній дискурси та проливають світло на еволюцію письменника.
Подібно до малої прози М. Івченка, мемуарні тексти нерідко характеризуються
імпресіоністичною стилістикою, ліризмом і сповнені внутрішньої напруги. Це
3
вказує на їхнє місце в корпусі малої прози письменника, де вони є не лише
джерелом біографічних відомостей, а й мають ознаки художніх творів.
Корпус автобіографій та щоденникових записів М. Івченка дозволяє
поглибити уявлення про складну творчу індивідуальність письменника, а також
висвітлює характерні тенденції розвитку української прози першої третини ХХ ст.
Текстологічне вивчення рукописів, зокрема численних авторських правок і
закреслень, розкриває процес самоцензури й літературного шліфування, показує,
як митець сам конструює власне «Я» для різних типів аудиторії чи офіційних
інституцій. Така трансформація підтверджує, що автобіографія — не лише жанр
особистісної самопрезентації, а й динамічна комунікація з історичним і
культурним контекстом.
Шляхом верифікації інформації поданої в основних джерелах біографічних
відомостей про М. Івченка (зокрема автобіографій), вдалося виявити головні
суперечності та назвати основні причини розбіжностей у різних життєписах
письменника, спростовано хибні, необґрунтовані, проте усталені твердження.
Продовження роботи в цьому напрямку дозволить надалі уникати сумнівних
моментів при написанні біографії письменника чи підготовці енциклопедичних
довідок про нього.
За результатами проведеного текстологічного аналізу прижиттєвих
публікацій малої прози можна твердити, що представлені у збірках варіанти
текстів довершеніші порівняно з першопублікаціями в періодиці, а всі виявлені
відмінності мають естетичний характер. Концептуальної трансформації внаслідок
зміни світогляду автора або цензурування творів не відбулося. Ці відмінності
численні: у текстах збірок мова помітно вдосконалена, текст компактніший,
зокрема без повторів і плеоназмів. Для творів, що існують у кількох
авторизованих варіантах, опублікованих за життя автора, основним текстом варто
обирати останній авторизований варіант — у складі авторських збірок як такий,
що найповніше відображає остаточну творчу волю письменника. Враховуючи
встановлену тенденцію до витворення норми української літературної мови,
лексичного й синтаксичного вдосконалення текстів в авторських збірках,
4
доцільно здійснювати емендацію очевидних друкарських помилок, проте
зберігати індивідуальні стилістичні особливості письма.
Оптимальним принципом розташування творів у новому науковому виданні
має бути дотримання композиційної структури авторських збірок без
розпорошення творів за хронологічним чи іншим принципом, адже автор
підходив до впорядкування збірок цілком свідомо, надаючи кожній порядковий
номер. Таким чином буде збережено як авторську волю щодо циклізації творів,
так і концептуальну цілісність збірок. Внутрішню структуру збірок, зокрема поділ
на розділи у виданні «Імлистою рікою», також необхідно зберегти як важливий
компонент авторського задуму.
Щодо орфографічного оформлення творів, варто керуватися принципом
поміркованої модернізації: немає потреби зберігати всі особливості тогочасного
письма, натомість тексти слід адаптувати до правил сучасної орфографії.
Водночас слід зберегти діалектні, застарілі чи індивідуально-авторські лексеми,
які відображають специфіку мовлення персонажів та історичний колорит епохи.
Такий підхід забезпечить баланс між історичною автентичністю тексту та його
доступністю для сучасного читача.
Проведений текстологічний аналіз неопублікованої спадщини М. Івченка
дозволяє сформулювати ряд едиційних принципів для її подальшого наукового
опрацювання та публікації. Видання незавершених та неопублікованих творів
письменника вимагає диференційованого підходу з урахуванням ступеня їхньої
завершеності, авторської волі та історичного контексту. Доцільність подання
опублікованих і неопублікованих (завершених) творів у єдиному хронологічному
блоці зумовлена кількома вагомими текстологічними та літературознавчими
міркуваннями. Такий підхід дозволяє відтворити цілісну картину творчої еволюції
письменника. Тексти, які не побачили світ за життя М. Івченка, нерідко не
поступаються опублікованим за мистецьким рівнем і тематичною актуальністю, а
в деяких випадках навіть перевершують їх сміливістю художнього експерименту
та глибиною проблематики. Єдиний хронологічний ряд творів дозволяє
простежити тематичні, жанрові та стилістичні зміни в доробку значно точніше,
ніж при розділенні корпусу текстів. Таке представлення матеріалу виявляє
5
внутрішні зв’язки між творами, їх тематичні перегуки, спільні образи, мотиви та
проблематику, що формувалися паралельно в текстах з різною публікаційною
долею. Об’єднаний корпус текстів має значну наукову цінність для дослідників,
бо представляє максимально повну картину літературної діяльності М. Івченка
саме в її динаміці.
Тексти нереалізованих збірок «У глибінь» та «У сонячнім колі» доцільно
публікувати згідно з авторською концепцією, що простежується в архівних
матеріалах, зберігаючи авторський порядок та групування творів. Окремі
незавершені тексти, для яких збереглися авторські плани, потребують
розгорнутого текстологічного коментаря, який має містити реконструкцію
авторського задуму на основі наявних планів та чернеток.
Особливого підходу потребують твори, написані після процесу так званої
Спілки визволення України, які досі не були публічно відомі й помилково
вважалося, що їх не існує. При публікації текстів, що об’єднані спільними
персонажами та мотивами, доцільно групувати їх як художні дилогії, що
дозволить читачеві повніше зрозуміти авторський задум, або принаймні вказувати
на безпосередній зв’язок між ними. Редакційні зміни у всіх випадках мають
обмежуватися емендацією, тобто виправленням явних описок та технічних
помилок, зі збереженням авторських стилістичних особливостей, навіть якщо
вони видаються недосконалими.
Основним принципом видання незавершених текстів М. Івченка має бути
баланс між збереженням їхньої автентичності та забезпеченням читабельності.
Слід уникати як надмірної модернізації, так і сліпого механічного відтворення
оригіналів. Загалом, неопубліковану спадщину М. Івченка належить розглядати
не як другорядну частину його доробку, а як повноцінний корпус текстів, що
суттєво доповнює та поглиблює наше розуміння творчої еволюції письменника,
особливо в останній, найменш досліджений період його життя.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше цілісно і
багатоаспектно вивчено текстологічні особливості малої прози М. Івченка;
комплексно розглянуто головні (в контексті проблематики дослідження)
напрямки читацької, критичної та історико-літературної рецепції його творів;
6
уперше запроваджено до наукового обігу архівні й маловідомі джерела, що дало
можливість краще розкрити тему дослідження; визначено текстологічні принципи
підготовки посмертних видань творів М. Івченка; встановлено основні тексти
малої прози М. Івченка; детально вивчено дотепер невідомі факти його біографії.
Фактичні дані та теоретичні напрацювання дисертації можуть бути
використані викладачами нормативних та спеціальних курсів у вищих навчальних
закладах при вивченні історії українського літературного процесу 1920-х рр.,
текстології та літературного джерелознавства, а також едиторами при підготовці
до видання художньої спадщини (зокрема незавершених творів малої прози), та
щоденників М. Івченка.
Результати дослідження представлені у дисертації, а також у фахових
статтях автора:
1. Семенюк, Є. (2025). Михайло Івченко у прокрустовому ложі
літературної критики. Сіверянський літопис, (1), 181—189.
http://doi.org/10.58407/litopis.250115
2. Семенюк, Є. (2025). Особливості автобіографічної спадщини Михайла
Івченка. Синопсис: текст, контекст, медіа, 31 (1), 49—58.
http://doi.org/10.28925/2311-259x.2025.1.7
3. Семенюк, Є. (2025). Прижиттєві збірки Михайла Івченка:
текстологічні спостереження. Слово і Час, (1), 36—52.
https://doi.org/10.33608/0236-1477.2025.01.36-52
4. Семенюк, Є. (2025). Щоденники Михайла Івченка: від біографічного
документу до художнього тексту. Вчені записки Таврійського
національного університету імені В. І. Вернадського. Серія:
Філологія. Журналістика, т. 36 (75), № 2 (1), 278—285.
http://doi.org/10.32782/2710-4656/2025.2.1/44
Ключові слова: автограф, автобіографізм, біографія, біографіка, генетична
критика, датування, его-документ, жанр, історія публікації, основний текст,
покоління, текстологічний аналіз, чернетка, щоденник. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 13
РОЗДІЛ 1. Мемуарна спадщина Михайла Івченка ........................................ 31
1.1 Особливості автобіографічної спадщини Михайла Івченка ............ 33
1.2. Специфіка щоденників Михайла Івченка .......................................... 53
1.3. Фактографічні проблеми біографічних джерел ................................ 78
РОЗДІЛ 2. Друкована мала проза Михайла Івченка ..................................... 93
2.1. Прижиттєві збірки ................................................................................ 93
2.2. Особливості прижиттєвої критики Михайла Івченка ....................... 112
РОЗДІЛ 3. Неопублікована мала проза ............................................................. 143
3.1. Неопубліковані тексти нереалізованих збірок .................................. 147
3.2. Окремі неопубліковані твори .............................................................. 162
3.3. Твори, написані після процесу «СВУ» ............................................... 172
ВИСНОВКИ ............................................................................................................ 183
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ............................................................................................... 191
|
|
|
