Ольга Богданівна Семенюк » Жанрово-стильова типологія епістолярію Вінстона Черчилля
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Жанрово-стильова типологія епістолярію Вінстона Черчилля

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 15.05.2024
Твір змінено: 15.05.2024
Завантажити: pdf див. (2.1 МБ)
Опис: Семенюк О. Б. Жанрово-стильова типологія епістолярію Вінстона
Черчилля. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 03
Гуманітарні науки за спеціальністю 035 Філологія. – Національна академія
Служби безпеки України, Київ, 2023.
У дисертації вперше здійснено комплексне осмислення та цілісний
жанрово-стильовий аналіз епістолярної спадщини відомого британського
державного й політичного діяча і митця, лауреата Нобелівської премії в
галузі літератури Вінстона Черчилля; а також теоретично обґрунтовано
новий підхід до концепції письменницького листування як до метажанрового
утворення, а листа / епістоли – як до твору літературно-історіографічного
метажанру документалістики, що відкриває перспективні можливості
дослідження епістолярію видатних осіб з погляду художньої, історичної та
естетичної цінності.
У запропонованому дослідженні широко залучені архівні матеріали,
журнальна й газетна хроніки, критичні розвідки. Переважна більшість листів
В. Черчилля та листів-відповідей до нього, що належать перу Г. Веллса,
Б. Шоу, Клементини Черчилль та інших адресатів, уведені в науковий обіг
уперше в перекладі авторки дисертації.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи,
висновків та списку використаних джерел. У першому розділі дисертації
визначено теоретико-методологічні засади дослідження, систематизовано
наявні в зарубіжному та українському літературознавстві погляди на природу
епістолярної творчості, виокремлено низку теоретичних проблем, що
потребують наукового вирішення в контексті сучасної вітчизняної
епістолографії. Перший розділ містить також методику (сукупність методів),
застосовану на кожному етапі дисертаційної роботи та понятійнотермінологічний апарат дослідження.
3
У другому розділі роботи «Жанрові модифікації епістолярію Вінстона
Черчилля» проаналізовано текстовий корпус епістол письменника, зокрема
приватного й ділового листування Вінстона Черчилля із родиною, друзями,
соратниками, відомими письменниками й політичними діячами та
обґрунтовано типологію жанрових модифікацій епістолярію багаторічного
британського державного й політичного діяча і митця.
З урахування комплексного підходу, у роботі запропонована типологія
епістолярію Вінстона Черчилля за такими критеріями:
1) концепція адресата: ділові листи (приватно-ділові: лист вождю,
листування вождів (лідерів держав); службові(офіційно-ділові) листи:
меморандум; пам’ятна записка; лист-запит); родинні листи (листопіка; лист-порада; лист-співчуття; лист-прохання; лист-повчання;
лист-пророкування); інтимні (ліричні виверження; романтичноперсоніфіковані; партнерсько-товариські); дружні листи (листпортрет адресата; лист-запрошення);
2) суміжність і дифузія з іншими жанрами літератури:
(епістолярна публіцистика; листовна полеміка; публіцистична
стаття; лист-поезія; лист-рецензія; лист-репортаж; листзамальовка (етюд); епістолярна оповідь: лист-фактографічна
зарисовка; повідомлення на актуальну тему; воєнні хроніки;
автобіографічні вкраплення;
3) суб’єктивна спрямованість адресанта (авторська інтенційність), що
дозволяє виділяти модифікаційні форми в межах одного листа, у яких
чітко виражена авторська позиція (лист-концепція; лист-авторитетна
заява; «таємний» лист; одвертий лист; лист-дискусія; критичні
пасажі; одкровення);
4) тенденції розвитку літературного процесу, напряму та особливості
жанрової системи епістоли на тлі історичної доби: лист письменника як
конденсатор літературного напряму, стилю та епохи: лист-панорама;
4
воєнні хроніки, стилізований художній лист: лист-сповідь; ліричні
листовні діалоги; послання-звернення до парламенту; вкраплення тощо;
5) ідіостиль адресанта, ідентифікований у зображенні реальних подій крізь
призму його суб’єктивної рецепції: емоцій та вражень від цих подій;
У дисертації обґрунтовано таку типологію жанрових модифікацій
листів В. Черчилля: пасажі епістолярних оповідей; лист-замальовка (етюд),
листи-воєнні хроніки, лист-роздум,рефлексія, романтично-персоніфіковані,
вісник Чартвелла, автобіографічні вкраплення, лист-пророкування, листвізія майбутнього, які протиставляються таким жанровим утворенням із
яскраво вираженою відвертою авторською позицією, самоаналізом,
критичними коментарями, сатиричним пафосом і тонким підтекстом:
критичні нариси, лист-дискусія, полеміка, лист-концепція; листавторитетна заява, лист-радіозвернення, радіовиступи, лист-рецензія,
критичне есе, лист-повідомлення про актуальну подію, таємний (одвертий)
лист тощо.
У третьому розділі «Стильова парадигма епістолярію Вінстона
Черчилля» охарактеризовано стильові особливості епістолярних діалогів
Вінстона Черчилля.
На основі проведеного аналізу з’ясовано, що структурними одиницями
листів британського митця є : дата, місце написання, звертання, вітання,
побажання, прощання, підпис, питальні й спонукальні конструкції, завдяки
яким встановлюється взаєморозуміння між адресантом і адресатом, а також
постскриптум.
Специфіка листування між лідерами держав (В. Черчилля із
Ф. Рузвельтом, В. Черчилля із Й. Сталіним) приваблює насамперед
індивідуальним стильовим забарвленням та особистісним підходом до
вирішення вагомих історичних проблем, а також розкриває психоемоційну
сторону кореспондентів. За стильовою палітрою листи вождю і листування
вождів (лідерів держав) є дуже наближеними до політичної публіцистики. У
них простежується авторське уміння апелювати доказами і наводити
5
аргументи (презентація аргументів, упорядкування доказів, поступовість і
плавність переходу від одного до іншого), задля досягнення задуму; чіткість
та композиційна завершеність; сувора регламентація та рубрикація (службові
листи, меморандуми); певна стандартизація початків і закінчень листів;
вживання протокольних формул (звертання, заключні фрази). У діловому
листуванні чітко простежується стиль автора – зосередженість на доказах,
акцент на ключовому без відволікання від основної теми, доречна стислість
та лаконічність, прозорливість і далекоглядність думки, втіленої у
принципово-зважених рішеннях, що мають вираження у вмотивованому
логічному завершенні – висновку. Незважаючи на композиційну
узгодженість структури листа, що набуває форми ділового документа,
композиція листа не позбавлена індивідуально-авторського штриху –
висновку, вираженого ключовою фразою або реченням, що містить
закодований зміст. Окрім листів-фактографічних зарисовок (офіційноділових), що стосуються прагматичних питань, в структурі листа присутні
протокольні офіційні формули дипломатичної ввічливості та компліментарні
фрази для встановлення належного контакту із адресатом і надання виразної
(емоційної) стилістичної забарвленості контексту. Вінстон Черчилль
використовує архаїзми, влучні вислови-запозичення із розмовної мови, гумор
та прислів’я, що вміло вплітаються у полотно ділової записки чи «таємного»
одвертого листа. Тексти листів кореспондентів доповненні вдалим
маневруванням метафоричних висловів, ідіом, прислів’їв, афоризмів, тісно
пов’язаних із військовою чи морською тематикою. Вдалий ігровий прийом –
епістолярний код, словесна гра із прихованим контекстом, підкріплена
жартами (анекдотами) – частина таємного листування між лідерами двох
могутніх держав і водночас вдалий інструмент для зняття напруги між двома
комунікантами у важкі часи воєнних баталій. Жарти, фразеологізми,
прислів’я, запозичені із народного вжитку, є традиційними для епістолярного
спілкування письменника. Все це є ідентифікатором індивідуальної стильової
6
парадигми Вінстона Черчилля, репрезентантом культурних традицій
британців.
Cистематизований епістолярій письменника і виявлені багатошарові
типологічні жанрові розгалуження доводять, що стильовий діапазон
епістолярних діалогів В. Черчилля багатогранний і увібрав різноманітні
стильові засоби, інколи еклектичного походження, сюди ж відносимо
тяжіння письменника до алюзійних образів, символізму та підтекстових
кодів, флешбеків, повторень, акумуляції різних персонажів, які долучаються
до діалогу через пряму мову, цитації, історичні кадри (оповіді) та епізоди. Ці
прийоми створюють естетичний та емоційний вплив на реципієнта та
сприяють розкриттю внутрішнього світу адресанта та встановленню
рецептивного зв’язку між адресантом та адресатом. Художній ефект
епістолярного тексту також досягається завдяки вживанню образної
метафори, оксиморонних конструкцій, антитези, що характерно позначилося
на інтимному, родинному та суспільно-політичному дискурсі письма і його
ідейно-тематичній спрямованості та інтенційності автора.
У висновках узагальнено основні положення, визначені в ході
дисертаційної роботи.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає у
тому, що висновки та узагальнення дисертаційної роботи можуть бути
використані для подальшого вивчення поліфонічної природи та поетики
епістолярію письменника для розробки наукових студій, спецкурсів із теорії
літератури та зарубіжної літератури у закладах вищої освіти з метою
розширення сфери побутування епістолярного жанру в літературі та
дослідження типологічних особливостей жанрової та стильової палітри
епістоли.
Ключові слова: жанр, стиль, жанрово-стильова типологія,
парадигма, епістолярій, епістолярний діалог, жанрові модифікації,
адресант, адресат, взаєморецепція, комунікація, автентичне джерело,
автобіографічне письмо, рефлексія, код.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.