|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
31.10.2024 |
|
| Твір змінено: |
31.10.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Семчишин Д. В. Версифікація Миколи Вінграновського (метрика,
ритміка). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.06 «Теорія літератури»
(035 – Філологія). – Чорноморський національний університет імені Петра
Могили, Миколаїв, 2018.
Актуальним завданням українського віршознавства є створення теорії
українського вірша, що зумовлює необхідність опису віршувальних картин
поетичних майстрів. У дисертації досліджено версифікацію Миколи
Вінграновського в аспектах метрики й ритміки у віршувальному контексті
другої половини ХХ ст. і як одну із важливих складових його індивідуально-
творчої самобутності. Оглянуто версифікаційні особливості української
поезії ХХ ст. за десятиліттями, період кінця 1950-х – 1960-х рр. – час, коли
М. Вінграновський входив у літературу, – охарактеризовано як важливий
етап розвитку інтелектуалізму, пошуку різноманітних версифікаційних
засобів, форм класичного й некласичного вірша, звернення до поетичної
спадщини різних народів та культурно-історичних епох. Відтак приділено
увагу літературній дискусії, що розгорнулася навколо творчості молодих
поетів, питань традиції і новаторства, і мала помітне ідеологічне забарвлення.
Її завданням було утримати молодих поетів у рамках соцреалістичного
стандарту.
Зроблено огляд науково-критичних розвідок, присвячених питанням
версифікації М. Вінграновського, відзначено необхідність застосування
структуралістських принципів дослідження: художній твір слід розглядати як
структуру, що всі її елементи перебувають у взаємозв’язку. Наголошено на
важливості під час віршознавчого аналізу використовувати підрахунки на
основі статистичних методів, що дозволяють аргументувати твердження, які
потребують кількісної характеристики. 3
Із залученням поетичних книг М. Вінграновського, книг вибраного,
публікацій у літературно-художніх часописах і газетах уточнено корпус
поетичних текстів митця, дати написання творів, визначено часові межі його
творчості, відзначено відмінності в редакціях тих чи інших віршів, поетичну
творчість митця поділено на періоди, згідно з якими простежується динаміка
віршових форм поета.
Структуру віршування М. Вінграновського розглянуто з погляду
співвідношення класичних і некласичних форм у його доробку, простежено
динаміку їхнього творення, що характеризується поступовим наростанням
силабо-тоніки і перерозподілом форм у сфері класичного й некласичного
вірша.
Детально досліджено силабо-тонічні двоскладові й трискладові розміри
у творчості М. Вінграновського. Уточнено класифікацію найбільш
поширених ямбічних форм у творчості поета – ямбів за участі п’ятистопного
і шестистопного різновидів, виділено вольний ямб та перехідні форми між
вольним і п’ятистопним, вольним і різностопним ямбом. За аналогією
виділено подібні форми в межах інших класичних метрів. Схарактеризовано
тяжіння поета до експериментів з метрикою та ритмікою у силабо-тоніці.
Стверджено, що митець випробовує різні двоскладові й трискладові розміри,
порушує їхню метричну інерцію в межах одного тексту за допомогою
метричних вставок або фрагментів інших розмірів цього метра, усічення
рядка, цезурного нарощення або усічення, перевіряє різні ритмічні варіації
двоскладових розмірів, варіює ритм словоподілів у трискладових розмірах,
експериментує з позасхемними наголосами, додатково посилюючи ефект за
допомогою лексико-синтаксичних повторів, віршових перенесень тощо.
Інтерпретовано окремі тексти, в яких метрико-ритмічна організація зумовлює
тональність ліричного висловлювання і відіграє визначальну роль у
смислоутворенні.
Проаналізовано некласичні форми вірша М. Вінграновського: дольник,
гекзаметр, трискладовий розмір зі змінною анакрузою, верлібр, 4
народнопісенні розміри, виявлено їхні ритмічні особливості. У цих формах
відзначено вплив ритміки класичного вірша. У дольнику він виявляє себе
через використання тих ритмічних форм, які найменше порушують ритмічну
інерцію трискладових розмірів (ІІІ і І форми); у гекзаметрі – через
переважання першої ритмічної форми, що співпадає з формою
шестистопного дактиля; у верлібрі – через наявність силабо-тонічних
вкраплень, частка яких може перетворювати вільний вірш на метричну ПМФ.
Розглянуто перехідні метричні форми за участі класичних і
некласичних розмірів, що свідчить про тяжіння поета до поліметрії, і
класифіковано їх. Виділено два види ПМФ: в одних із силабо-тонікою
поєднується дольник, в інших – верлібр. Деякі з них є унікальними
експериментами в історії української поезії, що чинять опір науковій
класифікації віршових форм.
В умовно силабічних розмірах відзначено дотримання правил
народнопісенного вірша, а також тяжіння до хореїчного чи амфібрахічного
ритму. Поет віддає належне фольклорній традиції, однак свідомо змінює
деякі аспекти форми відповідно до свого індивідуального почуття ритму.
Фольклорне світовідчуття майстра дозволяє йому уникати наслідування
народної пісні і створювати оригінальні поетичні зразки, звертаючись до
найпоширеніших розмірів народної поезії і конструюючи різні модифікації
урегульованого і неврегульованого різноскладового вірша.
Поліметрію М. Вінграновського розглянуто як явище, що засвідчує
взаємодію різних систем віршування і віршових розмірів у межах одного
поетичного тексту (вірш) і в міжсистемному сполученні (ліричний цикл). У
поліметричних композиціях визначено найбільш поширені віршові розміри.
Зміну метрів схарактеризовано у зв’язку з розвитком ліричного
висловлювання.
Простежено семантичні ореоли двоскладових і трискладових розмірів,
гекзаметра, народнопісенного вірша М. Вінграновського – стійкі комплекси
тем і мотивів, що втілені за допомогою певної віршової форми і асоціюються 5
з нею, є механізмом культурної пам’яті. Поет перебуває в діалозі з
віршувальними традиціями: античною (гекзаметр, елегія), романською
(сонет, вінок сонетів, вінок строф, тріолет, станси, романс), східною (ліричні
замальовки, подібні до хоку), фольклорною (народнопісенні розміри),
сприйнятими і через посередництво української та російської поезії ХІХ–
ХХ ст., відчуває версифікаційні впливи поетів-попередників (Т. Шевченко,
М. Рильський, В. Сосюра, А. Малишко). Його поезія засвідчує віршувальні й
образно-тематичні перегуки із зарубіжними поетами (Дж. Байрон, О. Пушкін,
М. Лермонтов, Н. Бараташвілі, Ф. Г. Лорка, В. Маяковський, С. Єсенін,
Н. Хікмет). У той же час відзначено, що поет не копіює класичних взірців, а
виявляє індивідуальне розуміння виразності кожної віршової форми і свідомо
трансформує риси канону – не як авангардист, а як експериментатор-у-
межах-традиції, знаходячи у своїй творчості досконалий варіант
співіснування «традиційного» і «новаторського».
Ключові слова: віршовий розмір, класичне віршування, двоскладові
розміри, трискладові розміри, некласичне віршування, дольник, верлібр,
гекзаметр, перехідна метрична форма, поліметрична композиція, ритмічна
форма, семантичний ореол метра. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ ......................................................................................................... 2
ВСТУП ................................................................................................................. 12
СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ .............................................................18
Розділ 1 ВІРШ М. ВІНГРАНОВСЬКОГО У НАУКОВІЙ РЕЦЕПЦІЇ .... 20
1.1. Поезія М. Вінграновського в контексті української віршувальної
традиції кінця 1950-х – 1960-х рр. ………………………………… 20
1.2. Віршознавчі дослідження поетичної спадщини митця ………….. 32
Розділ 2 КЛАСИЧНЕ ВІРШУВАННЯ М. ВІНГРАНОВСЬКОГО .......... 47
2.1. Метрика і ритміка двоскладових розмірів ....................................... 47
2.1.1. Ямбічні розміри у поезії М. Вінграновського …................ 50
2.1.2. Хореїчні розміри у творчості поета ..................................... 89
2.2. Метричні й ритмічні особливості трискладових розмірів у поезії
М. Вінграновського .......................................................................... 100
РОЗДІЛ 3 НЕКЛАСИЧНИЙ ВІРШ М. ВІНГРАНОВСЬКОГО.
ПОЛІМЕТРІЯ ………………………………………………………………. 134
3.1. Ритмічні особливості дольника М. Вінграновського ................... 135
3.2. Гекзаметр у творчості поета ….………………………………….. 150
3.3. Трискладовий розмір зі змінною анакрузою ……………………. 156
3.4. Перехідні метричні форми за участі класичного
і некласичного вірша ……………………………………………… 157
3.5. Верлібр у поетичній спадщині М. Вінграновського ……………. 164
3.6. Народнопісенні розміри у творчості митця ……………………... 176
3.7. Поліметричні композиції М. Вінграновського ………………….. 183 11
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 205
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 212
ДОДАТОК А Статистичні таблиці ...……………………………………….. 228
ДОДАТОК Б Список публікацій здобувача за темою дисертації
та відомості про апробацію результатів дисертації ………………………... 258
|
|
|
