| Опис: |
Зовнішня історія різних мов засвідчує непоодинокі спроби спрогнозувати їхнє майбутнє. Час показав: прогнози ці виявлялися як правильними, так і хибними. У статті на матеріалі низки мов проаналізовано, щó саме пророкували їм у минулому й що ставалося з ними потім.
Наприклад, у XVI–XVII ст. англійську мову сприймали як «відсталу» та «селюцьку», що має поступитися місцем досконалій латині. У середині ХХ ст. російській мові передрікали статус світової мови після перемоги комунізму в усьому світі.
Досить часто хибними виявлялися прогнози про близьку загибель тих мов, що зазнавали лінгвоциду. Ф. Енгельс пророкував зникнення «малих» слов’янських народів та їхніх мов (чехів, словаків, хорватів, словенців). У XVIІІ ст. шведська адміністрація прогнозувала швидке зникнення «неперспективної» фінської мови.
Іноді не справджувалися й оптимістичні прогнози. Свого часу ніхто не міг передбачити стрімкого занепаду їдишу. Унаслідок нацистського Голокосту й наступної асиміляції євреїв демографічна потужність цієї мови зменшилася в понад 20 разів. Натомість іврит за неповне століття несподівано здолав протилежний шлях: від напівмертвої книжної мови до універсального засобу спілкування в усіх комунікативних сферах.
Передбаченнями про неминучий занепад рясніє історія української мови. Відповідні прогнози давали не лише асимілятори, а й самі українці. Так, у ХІХ ст. одним з мотивів для укладання граматик і словників стало побоювання, що в майбутньому зробити це буде неможливо, адже мова приречена на забуття. З шовіністичних позицій українську мову сприймали як нежиттєздатну, що слугувало підставою для урядових утисків і заборон. Уявлення про її безперспективність і близьку загибель побутували фактично до кінця ХХ ст.
Нездійснені прогнози про занепад мов дають підстави сформулювати рекомендацію: навіть якщо мова зазнає лінгвоциду, не варто перейматися песимізмом та опускати руки. Практично доцільною й психологічно виграшною є віра в краще майбутнє, позиція «не здаватися за жодних обставин», настанова на безкомпромісну боротьбу за мову.
Інший висновок: у мовознавстві досі не розроблено надійних методів прогнозування. Це істотна прогалина, адже, крім пізнавальної, наука повинна виконувати ще й прогностичну функцію. Завбачення майбутнього мови має стати актуальним завданням сучасної лінгвістики.
Ключові слова: соціолінгвістика, еколінгвістика, мовне прогнозування, лінгвоцид, українська мова, англійська мова, російська мова, чеська мова, фінська мова, їдиш, іврит.
Мовознавство, 2020, № 4, с. 3-23 |
