|
| Написано: |
2024 року |
|
| Розділ: |
Мистецтво |
|
| Твір додано: |
02.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
02.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(13.6 МБ)
|
|
| Опис: |
Сейтасанова Анастасія Анатоліївна. Художньо-стильові особливості
живопису Адальберта Ерделі: роль впливів європейських мистецьких
шкіл. – Кваліфікаційна праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі
спеціальності 023 – образотворче мистецтво. – Національна академія
образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2024.
Дисертація є першим комплексним дослідженням художньо-стильових
особливостей живопису Адальберта Ерделі (1891–1955) та ролі впливів
європейських мистецьких шкіл на його творчість. Актуальність дослідження
зумовлена переосмисленням доробку закарпатського митця та недостатнім
вивченням художніх методів, які він застосовував у живописі.
Мета роботи – проведення мистецтвознавчого аналізу живописних творів
А. Ерделі, розкриття характерних стилістичних та образотворчих засобів його
художньої діяльності та визначення впливів, яких він зазнав, як митець, зі
сторони художніх шкіл Будапешта, Мюнхена та Парижа першої половини ХХ
століття.
Вивчення та аналіз обраної теми підтвердили, що недостатньо
опрацьованими залишалися особливості художнього методу та мистецька
концепція А. Ерделі, які сформувалися внаслідок впливу різних чинників
впродовж його життя. Систематизація літератури виявила постійне
зацікавлення вчених особливістю та творчістю майстра, проте дослідження
проводилися більше з історико-культурної та біографічної точки зору.
Мистецтвознавчі праці подають загальний опис творчості та акцентують увагу
на найвідоміших полотнах, адже велика кількість робіт знаходиться в
приватних колекціях і є недоступною для огляду. Це створило додатковий
виклик для дослідників і виявило певні прогалини в цілісному баченні доробку
митця.
Наукова новизна дослідження полягає в комплексному
мистецтвознавчому аналізі творчої спадщини майстра; максимально повному
3
обсязі розкриття художньо-естетичної природи його творчості; аналізі та
введенні в науковий обіг маловідомих творів з приватних колекцій; проведенні
порівняння композиційних та колористичних прийомів А. Ерделі та П. Сезанна,
на основі яких виявлено міру наслідування та індивідуальні особливості манери
майстра із Закарпаття.
Для дослідження були застосовані методи, що базуються на системності
та комплексному підході вирішення поставлених автором завдань.
Розглянуто художні процеси в Австро-Угорщині кінця ХІХ–
початку ХХ ст. Визначено, що основним чинником в мистецькій освіті ХХ ст.
був взаємозв’язок між угорським та французьким мистецтвом, який проявився
в імпресіоністичному художньому методі, який угорські митці освоїли під час
навчань у Франції та синтезували на батьківщині з місцевими традиціями.
Майстри почали об’єднуватися в гуртки, щоб обмінятися досвідом та підняти
рівень майстерності. Серед найважливіших нововведень – пленерна практика та
перші митецькі колонії в містах Надьбаня, Кечкемет, Тячів та інших. Це
надихнуло А. Ерделі вирушити в Будапешт до Угорської королівської школи
рисунка для отримання вищої художньої освіти в 1911–1916 роках. Там він
вивчив анатомію, засвоїв навички реалістичного рисунку, вперше потрапив на
пленер до художньої колонії в м. Кечкемет. У цей період його живопису була
притаманна палітра зі стриманих кольорів та ретельна робота з рисунком.
Нечисленні твори 1916–1922 років дозволили виокремити мукачівський
період як окрему складову творчої біографії А. Ерделі.
Розглянуто творчість періоду перебування А. Ерделі в Німеччині 1922–
1926 років та виявлено нові риси у мистецькій манері художника. Визначено
коло улюблених жанрів митця: портрет, пейзаж, натюрморт. Виявлено, що вже
на цьому етапі творчості митець зацікавився кольором як засобом виразності,
який стане провідним у майбутній творчості. Серед найважливіших чинників,
що проявляються в живописі, варто відмітити передусім, вплив експресіонізму,
відвідування художником виставок сучасного і класичного мистецтва. У
мюнхенському періоді був закладений новий підхід до наступних художніх
4
засобів: динамічне трактування форм у психологічному портреті, застосування
мастихіна і пастозного мазка в пейзажному живописі, акцентування яскравими
кольорами у складних монохромних композиціях. Надалі на цій основі був
вироблений індивідуальний почерк майстра.
Проаналізовано особливості почерку майстра в період роботи в Ужгороді
в 1926–1929 роках. Спостерігаються певні зміни у художній мові після
повернення з-за кордону, визначено напрями, в яких вона розвивалася.
Відзначено інтерес художника до улюблених мотивів: склянки води,
віддзеркалення на полірованих поверхнях та у водоймах, введення в
композицію зображення своїх попередніх творів. З’ясовано, що в цей час
А. Ерделі розпочав педагогічну роботу в двох навчальних закладах –
Ужгородській горожанській школі та Ужгородській півчо-вчительській
семінарії. Разом з Й. Бокшаєм 1927 року він відкрив приватну Публічну школу
рисунку.
Досліджено роль поїздки А. Ерделі до Франції в 1929–1931 роках,
відвідування художньої колонії в місті Ґаржілес. Зміни у художньому баченні
митця на основі аналізу низки живописних творів, написаних там, дозволили
виявити тенденції фовізму. Еволюція розуміння художником кольору
проявилася у трактуванні натури: він почав абстрагуватися від форми на
користь кольору, що передає відчуття від цієї форми. В цих настроєвих творах
А. Ерделі відкрив можливість показати стан душі дещо суб’єктивно, коли
палітра відповідає за враження.
Проведено порівняння творчих методів А. Ерделі і П. Сезанна.
Розглянуто спільні риси в побудові композиції, застосуванні контура та
щільних хроматичних площин, сюжетах та філософському наповненні картин.
З’ясовано відмінні риси їх творчих манер у пластиці форм, накладанні мазка,
його фактури та виборі палітри. Також проаналізовано різний підхід
художників у роботі в портретному жанрі та натюрморті. Виявлено схожі
принципи в жанрах ню та пейзажі. З’ясовано, що вивчення А. Ерделі
5
живописної методики П. Сезанна вплинуло на закарпатське мистецтво ХХ
століття.
Досліджено роль А. Ерделі в культурно-організаційній, просвітницькій,
педагогічній та творчих діяльностях, які він вів у період 1931–1944 років на
Підкарпатській Русі.
Уточнено специфіку різних жанрів у живописі А. Ерделі в цей період.
Аналіз їх особливостей засвідчив, що найбільше художника цікавили: портрет,
пейзаж, ню, натюрморт, побутові сюжети. Систематизація творчої спадщини
цієї доби дозволила виявити широкий діапазон мистецьких жанрів та їх
підтипів. Інтерес до них визначався розробкою різної стилістики,
колористичних рішень, структурно-образних рішень, характеру трактування
натури, сюжетно-композиційних та художньо-стильових завдань. На основі
аналізу живопису охарактеризовано стійку художню манеру, властиву роботам
А. Ерделі в зрілому періоді, і постійні напрями його творчих пошуків.
На основі аналізу встановлено, що живопис А. Ерделі 1931–1944 років за
художньо-стильовими ознаками можна поділити на: наближений до
реалістичного трактування натури з більшою деталізацією зображення;
узагальнений (етюдний характер); декоративний (з домінантою в кольорі). За
пластичною мовою воно структуроване наступним чином: динамічне пастозне
письмо, в якому застосовуються моделюючі форми та паралельні корпусні
мазки; грубе експресивне письмо з використанням мастихіна; сезанністичне, в
якому форми геометризуються, застосовується хроматична розтяжка площин;
акварельна манера, в якій майстер використовував півпрозору розріджену
олійну фарбу. В роботі з палітрою художник звертався до таких підходів:
кольорова гамма, наближена до натуралістичної, з яскравими акцентами
чистими кольорами; монохромна гамма, побудована на нюансових відтінках з
яскравими акцентами; декоративна суб’єктивна палітра, близька мистецтву
фовістів.
Доведено, що в 1931–1944 роках в живописі А. Ерделі відбулося
формування цілісної і виразної манери, у якій об’єдналися здобутки попередніх
6
років. Сприйняття оновленої методики сезаннізму, зацікавлення
колористичними шуканнями фовізму, що наклалися на місцеве Закарпатське
підґрунтя, допомогли майстру реалізувати неповторний почерк.
Мистецтвознавчий аналіз пізнього періоду творчості А. Ерделі в 1945–
1955 роках виявив формування нового методу, що базується на поєднанні
декоративного експресивного реалізму попередніх років з вимогами
соціалістичного реалізму. Це призвело до наростаючої описовості, що
проявлялася в деталізації та більшій речовинності, а також матеріальності форм
в усіх жанрах, в яких майстер працював.
З’ясовано, що діяльність А. Ерделі є видатною в історії українського
образотворчого мистецтва. Заявивши про себе як про талановитого художника,
він продовжив нести свій мистецький досвід як педагог, який виховав наступне
покоління відомих митців, що стали осередком сучасної Закарпатської школи
живопису. Будучи обраним головою місцевої професійної спілки художників
тричі, він став авторитетом як організатор виставок та просвітник, якісно
піднявши мистецтво Закарпаття і вивівши його на європейський рівень.
Дисертація є першим комплексним дослідженням творчого та життєвого
шляху А. Ерделі. Її практичне значення полягає у зібранні, вивченні та
систематизації значного обсягу матеріалу, який може бути використаний для
інформації про професійну діяльність художника. Історіографічні, фактологічні
та ілюстративні матеріали можуть бути застосовані у науково-дослідній роботі,
при створенні учбових програм та лекційних курсів з історії образотворчого
мистецтва України ХХ століття.
Ключові слова: Адальберт Ерделі, художньо-стильові особливості,
художня критика, модернізм, експресіонізм, приватні збірки, закарпатська
школа живопису, українське мистецтво, живопис, образ, образ жінки-матері,
етноестетика Карпат, портрет, натюрморт, міжвоєнний період. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ .................................................................................................................. 2
ABSTRACT .................................................................................................................. 7
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА .................................................................. 12
ЗМІСТ ......................................................................................................................... 14
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ....................................... 16
ВСТУП ........................................................................................................................ 17
РОЗДІЛ I. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА. МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ ....................................................................................................... 23
1. 1. Стан наукової розробки теми й аналіз попередніх досліджень ................... 23
1. 2. Джерельна база та методологія дослідження ................................................. 39
Висновки до розділу 1 .............................................................................................. 43
РОЗДІЛ II. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП ЖИТТЄВОГО І ТВОРЧОГО ШЛЯХУ
А. ЕРДЕЛІ (1911–1916) ............................................................................................ 45
2. 1. Угорська школа живопису як підґрунтя ранньої творчості А. Ерделі ........ 45
2. 2. Початковий етап формування особистості А. Ерделі та навчання в
Угорській королівській школі рисунка (1911–1916) ............................................. 58
2. 3. Мукачівський період життя та творчості майстра (1916–1922) ................... 66
Висновки до розділу 2 .............................................................................................. 69
РОЗДІЛ III. ШЛЯХ ДО ІНДИВІДУАЛЬНОЇ МАНЕРИ ХУДОЖНИКА ТА
ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОСТІ ПЕРІОДУ ПЕРЕБУВАННЯ В ЄВРОПІ ............ 71
3. 1. Подорож А. Ерделі до Мюнхена та її вплив на творчість митця (1922–1926)
..................................................................................................................................... 71
3. 2. Діяльність митця в ужгородський період (1926–1929) ................................. 85
3. 3. Художній досвід А. Ерделі у Франції (1929–1931) ....................................... 97
3. 4. Спільні та відмінні риси в творчості А. Ерделі та П. Сезанна ................... 113
Висновки до розділу 3 ........................................................................................... 120
РОЗДІЛ IV. ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У 1931–1955 РОКАХ ..................... 124
4. 1. Особливості композиційних і колористичних пошуків у творчості
А. Ерделі в 1931–1944 роках .................................................................................. 124
15
4. 2. Специфіка почерку А. Ерделі в пізній творчості (1945–1955) ................... 160
4. 3. Значення професійної діяльності А. Ерделі для українського
образотворчого мистецтва ...................................................................................... 173
Висновки до розділу 4 ............................................................................................ 178
ВИСНОВКИ ............................................................................................................. 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................... 189
ДОДАТКИ ................................................................................................................ 204
ДОДАТОК А ............................................................................................................ 205
Список ілюстрацій .................................................................................................. 205
ДОДАТОК Б ............................................................................................................ 229
Ілюстративний матеріал ......................................................................................... 229
ДОДАТОК В ............................................................................................................ 395
Таблиці ..................................................................................................................... 395
ДОДАТОК Г ............................................................................................................ 425
Архівні джерела ....................................................................................................... 425
ДОДАТОК Д ............................................................................................................ 430
Інтерв’ю .................................................................................................................... 430
ДОДАТОК Е ............................................................................................................ 442
Список публікацій здобувача за темою дисертації ............................................. 442
|
|
|
