| Опис: |
Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Серія «Філологія». Вип. 92, 2023.
У сучасному українському літературознавстві актуальною є проблема дослідження інтермедіальних реляцій у художніх творах шістдесятників, зокрема, Ігоря Калинця. З іншого боку, бракує студій, присвячених аналізу окремих текстів. На нашу думку, поезія «Прадід» зі збірки «Вогонь Купала» демонструє гармонійну взаємодію рівнів тексту – від сюжетного до фонетичного. Відтак метою цієї статті є цілісне дослідження вірша.
Для досягнення обраної мети застосовано структуралістський підхід. Поезія «Прадід» містить ознаки кінематографічності, базується на зовнішньому сюжеті. Кліпізоване зображення гри прадіда-скрипаля тонко нюансоване, динамічне. Проаналізовано образ скрипки як давнього витонченого інструмента, що символізує душу прадіда. Дослідження присвяти в поезії («Олегові Крисі» – всесвітньо відомому українському скрипалю) дає підстави припустити, що прадід був скрипалем-віртуозом. Проаналізовано образи смичка, каніфолі як атрибути специфічної гри-молитви. Сенс гри скрипаля полягає в тому, щоб допомогти природі й людям із найменшими втратами оминути час сутінок, перетворити хаос присмерків на космічний час зоряної ночі. У цей момент прадід стає центром взаємодії, останнім (п’ятим) елементом, завдяки якому можлива трансформація.
Під час вивчення колористики вірша вдалося зробити висновок, що поезія цікава не так кольорами, як їхньою яскравістю. Помітне наростання яскравості до точки кульмінації, а потім синусоїдне спадання. Останнім контрапунктом на колористичному графіку є образ лемків-«соняхів», що перебувають під упливом гри маестро. Звуковий код підтверджує висловлені думки, демонструє віртуозне володіння І.Калинцем фонікою.
Зроблено висновки про те, що скрипаль-прадід стає медіатором космічних процесів у момент, коли втрачає межі власної особистості й розчиняється в мистецтві. Прадід, перетворюючи хаос присмерків на Космос, відкриває для своїх побратимів-лемків нові духовні перспективи. Ідеться про містичне мистецтво, яке єднає день із ніччю, небо із землею, людину з Богом. |
