В'ячеслав Саричев » Острів Хортиця - місце пам'яті
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Острів Хортиця - місце пам'яті
Стаття
|
|
|
| Написано: |
23 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
09.08.2024 |
|
| Твір змінено: |
09.08.2024 |
|
| Завантажити: |
doc
див.
(62.5 КБ)
doc.zip
(59.6 КБ)
|
|
| Опис: |
Саричев В. Д. Острів Хортиця – місце пам’яті. Вісник науково-дослідного
інституту українознавства. 2023. No 1 (1). С. 73–90.
У статті на прикладі Хортицької Січі розглядається еволюція
поглядів на питання січової генези в контексті пануючих у різні періоди
ідеологічних умов. Основою дослідницьких підходів є теорія місця пам'яті
французького історика П’єра Нора, а також висновки американського
філософа Томаса Куна про змінність наукових парадигм внаслідок наукових
революцій та неможливість розв'язання їх конфлікту за допомогою доказів. На
повсякденно-побутовому рівні суспільної свідомості поняття «Хортицька Січ»
формувалося з першої половини – середини XVII ст. В наукове поле воно
потрапило у другій половині XVIII ст. разом з іншими центрами запорозького
козацтва у пониззі Дніпра. Проте Хортицька Січ не вписалася в систему
офіційних наукових поглядів. Обґрунтування «прав» імперії на так звану Західну
Русь (литовські, білоруські та західноукраїнські землі) потребувало розгляду
запорозького козацтва як промосковської та антипольської сили. Наголос був
зроблений на епоху війн проти Речі Посполитої, які з кінця XVI ст. вели
запорожці. Козацькі центри, що виникли до цього періоду, під січовий статус не
підпадали. Внаслідок цього у ХІХ ст. виникла традиція, відлуння якої існує і в
сучасній українській історіографії, іменувати Хортицю не місцем Січі, а
«місцем збору», «протосічі» тощо. З тих самих причин не вписалася Хортицька
Січ і в класову модель розвитку суспільства. В такий спосіб січова історія
34
опинилася в контексті російської історії, а питання діяльності українського
народу з освоєння південних територій та створення осередків самоврядності
ще в часи Великого князівства Литовського відходили на другий план. Лише із
відновленням української незалежності в 1991 р. виникли умови для осмислення
феномену Хортицької Січі. Нова наукова парадигма дає можливість розглядати
україноцентричні моделі першої Січі, її роль в освоєнні південних земель,
протидії османсько-татарській агресії, формуванні козацького стану. Це
актуалізує напрямки подальших досліджень історичної достовірності
Хортицької Січі як основи поняття місця пам'яті українського народу.
Ключові слова: Хортицька Січ; місце пам'яті; наукова парадигма;
суспільна свідомість. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
