Сергій Саранов » Історіографічні та методологічні аспекти порівняльного аналізу підходів Франческо Гвіччардині і Нікколо Макіавеллі у рамках проблематики «державного інтересу» та теорії абсолютизму
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Історіографічні та методологічні аспекти порівняльного аналізу підходів Франческо Гвіччардині і Нікколо Макіавеллі у рамках проблематики «державного інтересу» та теорії абсолютизму
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2022 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
17.08.2023 |
|
| Твір змінено: |
17.08.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.8 МБ)
|
|
| Опис: |
ЄВРОПЕЙСЬКІ ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ. - 2022. - № 23.
Анотація. У поданій статті автор відстоює думку, що система аргументації Квентіна Скіннера (Quentin Robert Duthie Skinner), Мауріціо Віролі (Maurizio Viroli) щодо методологічних основ походження політичної теорії Нікколо Макіавеллі в «Государі» не може поставити під сумнів підхід німецько-американського політичного філософа Лео Штрауса (Leo Strauss). Цей акцент пропонується використовувати здебільшого при підсумкових оціночних судженнях щодо значення «Государя» в рамках проблематики «державного інтересу» (raison d’état) і теорії абсолютизму. Крім того, комплексно розглядаються сильні та вразливі місця концепції британського історика Ніколаса Хеншелла (Nicholas Henshall). Стверджується, із залученням широкого фону історіографічних оцінок та методологічних зауважень, продуктивність у загальноісторичному контексті порівняльного аналізу позицій Макіавеллі та Гвіччардіні в рамках аналізу теорії абсолютизму.
Подальший розвиток теорії абсолютизму, представлений у рамках суспільно-політичної думки працями, насамперед, Томаса Гоббса дозволяє побачити безпосередній взаємозв’язок із макіавеллізмом як явищем. Аналіз позицій представників британської історіографії досліджуваного питання показує характерні особливості їх оцінок. Так, Ніколас Хеншелл у роботі «Міф абсолютизму» обходить аналіз «Государя», що внесло б додаткову можливість в обґрунтуванні їм недостатнього характеру теорії абсолютної влади. Однак нам здається, що Хеншелл у своїй праці чудово усвідомлював, що дорікнути автору «Государя» у відсутності обґрунтування мети у висловлюваній теорії абсолютної влади є складним.
Звернення до порівняльного аналізу позицій політичних мислителів епохи італійського Відродження становить значний інтерес для сучасного українського суспільства у практичному плані. Італійська політична криза зазначеного періоду відобразилася в наполегливому пошуку кращими умами реннесансної епохи шляхів виходу з неї, ретельного осмислення історичної та політичної реальності, що оточувала італійців. Результатом стала поява вражаючих теоретичних узагальнень ключових аспектів історичного розвитку.
Автор приходить до висновку, що без Макіавеллі ідеологія абсолютизму, що отримала подальший розвиток у працях, наприклад, Томаса Гоббса не змогла б отримати властиві їй концептуальні контури. Для того щоб зробити це Макіавеллі потрібно було здійснити розрив з класичною традицією політичної філософії. Так само, як і для оформлення централізованої держави, необхідна була концентрація політичної влади в руках монарха, тобто розрив з феодальною традицією політичного мислення в цілому.
Ключові слова: теорія абсолютизму, raison d’état, Макіавеллі, Гвіччардіні, «Государ», Томас Гоббс, Ніколас Хеншелл. |
|
|
|
|
Пов'язані автори:
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
