| Опис: |
Старожитності Лукомор’я. 2020 – № 2 (2)
Анотація: Стаття присвячена дослідженню топографії фортеці та міста Кілії протягом
1650-х – 1790-х рр. на підставі описів та цілої низки графічних документів. В ній узагальнені відомі
описи мандрівників-сучасників, але особливу увагу було приділено аналізу та публікації графічних
джерел, що репрезентовані художніми малюнками, картами та планами, виконаними переважно
військовими топографами та інженерами. З перших найбільш відомий пейзаж Кілії німецького
торгівця Н.Е. Клеємана 1768 р., аналіз якого показав, що він не є повністю автентичним зобра-
женням. Картографічних документів по темі відомо понад 20, з них опубліковано не більше поло-
вини, а цінними й інформативними є лише 5-6. Вони складаються з трьох хронологічних груп, які
відображають ситуацію у 1770 р., 1790 р. і у 1794 р. За планами, перспективами та видами (про-
філями) вдалося досить повно уявити та описати конструкцію Старої фортеці Кілії та планіг-
рафію її околиць, а також уточнити локалізацію низки об’єктів: веж, брам, мечетей, церков, ла-
зень, кладовищ, митниці, базару, бійні та ін.
У статті вперше розглядається подальша історія низки об’єктів фортеці та міста Кілії, зок-
рема мечетей, які були переосвячені на православні храми, та численних пам’ятників кількох му-
сульманських цвинтарів. Автор наводить документальні факти стосовно спроб повного руйну-
вання Старої фортеці Кілії російськими військами у лютому-березні 1791 р. та вивезення наступ-
ного року мармурових надгробків з кладовищ Кілії на територію Російської імперії з метою оздоб-
лення церков. Крім того, у статті публікується, знайдена автором у 1995 р. на центральному
кладовищі міста, мармурова стела з написом, яка датована квітнем 1770 року.
Ключові слова: Дельта Дунаю, Стара фортеця Кілії, графічні джерела, картографія, топо-
графія, мусульманські пам’ятки та надгробки
|
