Валерія Сапега » Стратегії інтерпретації сучасного мистецтва
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Стратегії інтерпретації сучасного мистецтва

Дисертація
Написано: 2019 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 03.02.2025
Твір змінено: 03.02.2025
Завантажити: pdf див. (1.3 МБ)
Опис: Сапега В.В. Стратегії інтерпретації сучасного мистецтва. ‒ Кваліфікаційна
наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за
спеціальністю 09.00.02 - діалектика і методологія пізнання. Одеський національний
університет імені І.І.Мечникова, МОН України, - Одеса, 2019.
Метою дисертаційної роботи було виявлення багатовимірності методології
дослідження сучасного мистецтва. В дисертації окреслено проблемне коло
досліджень сучасного мистецтва, воно осмислене з урахуванням загальних
існуючих тенденцій розвитку пізнавальних і культурних практик. Ми перебуваємо
на початку кардинально нового етапу розуміння мистецтва та його ролі в нашому
житті. Ретельний пошук мови опису актуального художнього процесу змушує
учасників цього процесу звертатися до філософії, для якої з’являється шанс
осмислити свої відносини з мистецтвом. Неординарність змін, що відбуваються,
вимагає розробки нових підходів, нової термінології, нових методів і методик.
Мистецтвознавство, естетика, філософія мистецтва, соціологія мистецтва своєрідно
трактують те, що відбувається; майже кожен дослідник розробляє власний
понятійний апарат або вкладає свої смисли в давно відомі терміни. Емансипація
дослідницьких практик збагачує сучасне мистецтво багатьма невідомими досі
теоретичними вимірами. На відміну від традиційної філософії мистецтво для нас не
є однією з багатьох предметних сфер, до якої може бути застосована та чи інша
філософська доктрина. У ХХ ст. відношення між філософією і мистецтвом
змінилися, мистецтво спричинилося до окреслення меж можливостей мови
філософії і мови теорії в описі і осмисленні сучасності. Показано, що дослідження
сучасного мистецтва опиняються під впливом різноманітних концепцій і теорій,
часто застосовується принцип синтетичного теоретизування, що об’єднує в одному
проблемному полі підходи різних дисциплінарних ділянок. Мистецтво в ХХ ст.
виявило себе як активний феномен і потребувало змін методології свого вивчення.
Воно перебуває в формальному і змістовному пошуку, його сенс неможливо 3

схопити однозначними поняттями і характеристиками. На цьому шляху сучасне
мистецтво зазнало значного впливу нових постнекласичних методологій. Для
розуміння сучасного мистецтва необхідні нові виміри розуміння сучасності,
пов’язані з парадигмою складності і мережевою парадигмою, що трактують
теперішнє як непередбачувану комбінацію можливостей. Залишається в минулому
розуміння мистецтва як творіння естетичної свідомості. На перший план у
методології виходить феномен розуміння, що охоплює всі зв’язки людини зі світом.
Теоретичний підхід доповнюється «емпіричним виміром», що демонструє, як
працюють ті чи інші концепції мистецтва в конкретних контекстах. Обґрунтована
необхідність відмови від пошуків універсальної методології і остаточно закріплених
визначень художнього дискурсу. Осмислений актуальний стан рефлексії сучасного
мистецтва, що характеризується невизначеністю, яка наповнює енергією актуальні
стратегії розуміння. Для некласичної позиції характерне прийняття невизначеності
як однієї з характеристик існування в світі. Невизначеність співвідносна з
розумінням меж в культурі, тілесності, мові, естетичному досвіді і самій думці.
Експлікація внутрішніх характеристик contemporary art дозволила окреслити
методологію його розуміння. Вона пов’язана з «герменевтичним універсалізмом» і
принципом контингентності сучасного твору мистецтва. Будь-який твір сучасного
мистецтва допускає множину правдоподібних інтерпретацій, що не скасовує
необхідності їх виробляти. Існуючі самоінтерпретації сучасного мистецтва
(інтерпретації зсередини) дозволяють побудувати інтерпретації другого і третього
порядків. Інтерпретативний розум, осмислений філософською герменевтикою, вчить
утримуватися від прагнення до завершеності пояснень, враховувати нескінченність
будь-якої інтерпретації. У процесі інтерпретації виявляється сама основна
конституююча думка. На основі категоризації поля рефлексії здійснено уніфікацію
значення «стратегія інтерпретації» як методології дослідження сучасного мистецтва.
В дисертації введено теоретичний конструкт «стратегії інтерпретації сучасного
мистецтва», представлений як трансдисциплінарний багатовимірний витвір
дискурсів філософії, мистецтвознавства, політики, який формується в умовах
тиснення існуючих інституціональних механізмів. Специфіка запропонованого
автором термінологічного конструкту «стратегії інтерпретації сучасного мистецтва»
полягає в трансдискурсивності і багатовимірності; постає як перетин дискурсів
філософії, мистецтвознавства, політики; знаходить свою силу під впливом
конкретних соціально-культурних та інституційних обставинах. Він є не стільки
фактом синтезу або стійкої композиції дискурсів, скільки фактичності їх перетину;
контингентним «утворенням», тобто «продуктом» безлічі випадкових зіткнень і
сполучень. Введення термінологічного конструкту «стратегії інтерпретації
сучасного мистецтва» дозволило конкретизувати вплив постнекласичних
методологій на сучасне мистецтво і його сприйняття.
Аналіз contemporary art дозволив виявити потужні методологічні можливості
філософської герменевтики, символізму, структуралізму, деконструкції в
формуванні стратегій інтерпретації сучасного мистецтва. Естетика як частина
філософського знання цілком може зайняти місце однієї з дисциплін, що формують
інтерпретаційну базу сучасного мистецтва. Ці критичні методи, оригінальні і
продуктивні способи проблематизації сучасності є ровесниками сучасного
мистецтва і мають спільне з ним ідеологічне поле. Взаємодіючи з ними, сучасне
мистецтво усвідомлює себе однією з можливих технік інтерпретації сучасності.
Реестетизація різних практик сучасного мистецтва здійснюється шляхом
переосмислення естетичної теорії І. Канта. Спостерігається спільне освоєння
художниками і філософами нового типу критичної роботи, який не має жорсткої
дискурсивної закріпленості, навмисно з’єднує різноманітні критичні мови.
Ключові слова: стратегія інтерпретації, сучасне мистецтво, постнекласична
методологія, естетизація, символічна форма, некласична раціональність,
багатовимірність.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.