|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
03.02.2025 |
|
| Твір змінено: |
03.02.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Сапега В.В. Стратегії інтерпретації сучасного мистецтва. ‒ Кваліфікаційна
наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за
спеціальністю 09.00.02 - діалектика і методологія пізнання. Одеський національний
університет імені І.І.Мечникова, МОН України, - Одеса, 2019.
Метою дисертаційної роботи було виявлення багатовимірності методології
дослідження сучасного мистецтва. В дисертації окреслено проблемне коло
досліджень сучасного мистецтва, воно осмислене з урахуванням загальних
існуючих тенденцій розвитку пізнавальних і культурних практик. Ми перебуваємо
на початку кардинально нового етапу розуміння мистецтва та його ролі в нашому
житті. Ретельний пошук мови опису актуального художнього процесу змушує
учасників цього процесу звертатися до філософії, для якої з’являється шанс
осмислити свої відносини з мистецтвом. Неординарність змін, що відбуваються,
вимагає розробки нових підходів, нової термінології, нових методів і методик.
Мистецтвознавство, естетика, філософія мистецтва, соціологія мистецтва своєрідно
трактують те, що відбувається; майже кожен дослідник розробляє власний
понятійний апарат або вкладає свої смисли в давно відомі терміни. Емансипація
дослідницьких практик збагачує сучасне мистецтво багатьма невідомими досі
теоретичними вимірами. На відміну від традиційної філософії мистецтво для нас не
є однією з багатьох предметних сфер, до якої може бути застосована та чи інша
філософська доктрина. У ХХ ст. відношення між філософією і мистецтвом
змінилися, мистецтво спричинилося до окреслення меж можливостей мови
філософії і мови теорії в описі і осмисленні сучасності. Показано, що дослідження
сучасного мистецтва опиняються під впливом різноманітних концепцій і теорій,
часто застосовується принцип синтетичного теоретизування, що об’єднує в одному
проблемному полі підходи різних дисциплінарних ділянок. Мистецтво в ХХ ст.
виявило себе як активний феномен і потребувало змін методології свого вивчення.
Воно перебуває в формальному і змістовному пошуку, його сенс неможливо 3
схопити однозначними поняттями і характеристиками. На цьому шляху сучасне
мистецтво зазнало значного впливу нових постнекласичних методологій. Для
розуміння сучасного мистецтва необхідні нові виміри розуміння сучасності,
пов’язані з парадигмою складності і мережевою парадигмою, що трактують
теперішнє як непередбачувану комбінацію можливостей. Залишається в минулому
розуміння мистецтва як творіння естетичної свідомості. На перший план у
методології виходить феномен розуміння, що охоплює всі зв’язки людини зі світом.
Теоретичний підхід доповнюється «емпіричним виміром», що демонструє, як
працюють ті чи інші концепції мистецтва в конкретних контекстах. Обґрунтована
необхідність відмови від пошуків універсальної методології і остаточно закріплених
визначень художнього дискурсу. Осмислений актуальний стан рефлексії сучасного
мистецтва, що характеризується невизначеністю, яка наповнює енергією актуальні
стратегії розуміння. Для некласичної позиції характерне прийняття невизначеності
як однієї з характеристик існування в світі. Невизначеність співвідносна з
розумінням меж в культурі, тілесності, мові, естетичному досвіді і самій думці.
Експлікація внутрішніх характеристик contemporary art дозволила окреслити
методологію його розуміння. Вона пов’язана з «герменевтичним універсалізмом» і
принципом контингентності сучасного твору мистецтва. Будь-який твір сучасного
мистецтва допускає множину правдоподібних інтерпретацій, що не скасовує
необхідності їх виробляти. Існуючі самоінтерпретації сучасного мистецтва
(інтерпретації зсередини) дозволяють побудувати інтерпретації другого і третього
порядків. Інтерпретативний розум, осмислений філософською герменевтикою, вчить
утримуватися від прагнення до завершеності пояснень, враховувати нескінченність
будь-якої інтерпретації. У процесі інтерпретації виявляється сама основна
конституююча думка. На основі категоризації поля рефлексії здійснено уніфікацію
значення «стратегія інтерпретації» як методології дослідження сучасного мистецтва.
В дисертації введено теоретичний конструкт «стратегії інтерпретації сучасного
мистецтва», представлений як трансдисциплінарний багатовимірний витвір
дискурсів філософії, мистецтвознавства, політики, який формується в умовах
тиснення існуючих інституціональних механізмів. Специфіка запропонованого
автором термінологічного конструкту «стратегії інтерпретації сучасного мистецтва»
полягає в трансдискурсивності і багатовимірності; постає як перетин дискурсів
філософії, мистецтвознавства, політики; знаходить свою силу під впливом
конкретних соціально-культурних та інституційних обставинах. Він є не стільки
фактом синтезу або стійкої композиції дискурсів, скільки фактичності їх перетину;
контингентним «утворенням», тобто «продуктом» безлічі випадкових зіткнень і
сполучень. Введення термінологічного конструкту «стратегії інтерпретації
сучасного мистецтва» дозволило конкретизувати вплив постнекласичних
методологій на сучасне мистецтво і його сприйняття.
Аналіз contemporary art дозволив виявити потужні методологічні можливості
філософської герменевтики, символізму, структуралізму, деконструкції в
формуванні стратегій інтерпретації сучасного мистецтва. Естетика як частина
філософського знання цілком може зайняти місце однієї з дисциплін, що формують
інтерпретаційну базу сучасного мистецтва. Ці критичні методи, оригінальні і
продуктивні способи проблематизації сучасності є ровесниками сучасного
мистецтва і мають спільне з ним ідеологічне поле. Взаємодіючи з ними, сучасне
мистецтво усвідомлює себе однією з можливих технік інтерпретації сучасності.
Реестетизація різних практик сучасного мистецтва здійснюється шляхом
переосмислення естетичної теорії І. Канта. Спостерігається спільне освоєння
художниками і філософами нового типу критичної роботи, який не має жорсткої
дискурсивної закріпленості, навмисно з’єднує різноманітні критичні мови.
Ключові слова: стратегія інтерпретації, сучасне мистецтво, постнекласична
методологія, естетизація, символічна форма, некласична раціональність,
багатовимірність.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП 10
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО МИСТЕЦТВА Х I Х –
ПОЧАТКУ ХХ I СТОЛІТТЯ 19
1.1. Сучасне мистецтво як предмет осмислення 19
1.2. Філософсько-методологічне осмислення інтерпретації
твору мистецтва в сучасному знанні 48
1.3. Сучасність як філософсько-методологічна проблема 74
Висновки до першого розділу 88
Список використаних джерел до першого розділу 93
РОЗДІЛ 2. НОВА ХУДОЖНЯ ПРАКТИКА В ПОЛІ ВПЛИВУ
ПОСТНЕКЛАСИЧНИХ МЕТОДОЛОГІЙ 100
2.1. Метахудожня рефлексія сучасного мистецтва та
її філософські відповідності 100
2.2. Стратегії інтерпретації сучасних художніх практик 128
2.3. Виставка сontemporary art як репрезентація
постнекласичних методологій 150
Висновки до другого розділу 172
Список використаних джерел до другого розділу 177
РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ СУЧАСНОГО
МИСТЕЦТВА 184
3.1. Сучасне мистецтво як відображення кризи класичної естетики 184
3.2. Кантіанська програма у філософської рефлексії
сучасного мистецтва 198
3.3. Методологічні ресурси естетики в умовах постнекласіки 206
Висновки до третього розділу 223
Список використаних джерел до третього розділу 227
ВИСНОВКИ 233
|
|
|
