Улас Самчук » Марія
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Марія

Повість
Написано: 1933 року
Джерело: ua-lib.ru (doc) / twirpx.com (fb2)
Розділ: Художня
Твір додано: 26.10.2007
Твір змінено: 01.10.2022
Завантажити: doc див. (620 КБ) doc.zip (162.1 КБ) fb2.zip (173.4 КБ) pdf див. (38.8 МБ) txt див. (457.7 КБ) txt.zip (137.1 КБ)
Опис: Роман «Марія» з'явився 1933 року, став найпершим правдивим твором про штучний голод небаченого розмаху. Твір написано було настільки сильно, що читачі вважали автора очевидцем подій, а роман — документальним твором. Додамо з висоти часу, що і дотепер він залишився одним із найсильніших творів на цю тему в українській та світовій літературі.
Пов'язані твори:
Два нові томи прози [рец. на: В. Софронів. Липнева отрута та інші оповідання • У. Самчук. Марія. Хроніка одного життя] (авт. О. Дніпровський) Публ. Рецензія 1935
 
Відгуки читачів:
 
02.08.2012 • hnatt
Це надзвичайно сумна історія про життя українського селянства на прикладі долі української селянки, що жила протягом другої половини 19-го — в першій пол. 20-го століття. Самого згадування цього періоду достатньо, щоб вже приблизно уявити цю долю. Важка праця на землі, хоч вже й не панській, але обтяженій податками, юнаки та чоловіки змушені відбувати довгу службу «в москалях» та мобілізовувались на російсько-японську війну, далі ще одна війна та революція, після якої за царем, який би він не був лихий, плакати хотілось. Грабунки, арешти, колективізація, «зрівнялівка» — коли всіх хотіли зробити рівно бідними, голодомор. На цьому місці страждання Марії обриваються, але для решти народу продовжуються чи тільки починаються.


На початку та в кінці твору дням Марії ведеться лік: «Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів». Як там у приказці, щасливі на години не зважають? Марії випало прожити надзвичайно важке життя. Але було й щастя. І читаючи про такі щасливі дні Марії, хочеш, щоб вони тривали довше, думаєш: хай ще поживе щасливо, хай подовше нічого поганого не трапляється… Такі сторінки дуже легко та приємно читаються — радієш за героїню, та потім знову мусиш співчувати. Але байдужим лишитися неможливо.

Більше тут: http://hkhm.blogspot.com/2012/08/blog-post.html
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.