|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
22.07.2019 |
|
| Твір змінено: |
04.11.2019 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.5 МБ)
|
|
| Опис: |
Cаєнко В.М. Олексій Тереножкін як дослідник давньої історії України. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 «історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни», підготована у Дрогобицькому державному університеті. Захист
здійснюється в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені
Івана Франка. Дрогобич, 2019 р.
У дисертації вперше в українській історіографії розглянуто наукову
біографію та історіографічний доробок видатного археолога Олексія Івановича
Тереножкіна, дослідника історії народів на українських землях у ІІІ – І тис. до н. е.
Автором виявлено і частково опубліковано великий масив епістолярної спадщини
вченого, наукові звіти та кілька невідомих праць раннього періоду його діяльності.
Визначено роль О. Тереножкіна в дослідженні передскіфського, скіфського
періодів на українських землях та етно-культурних процесів, що відбувалися в ці
часи вздовж обширів євразійських степів.
У першому розділі «Історіографія, джерела та методологічні засади
дослідження» охарактеризовано основні етапи в історіографії дослідження,
встановлено репрезентативність джерельної бази, визначено його теоретико-
методологічні засади.
У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробленості проблеми» зазначено, що в
осмисленні доробку О. Тереножкіна, у вивченні його інтеллектуальної біографії
можна виокремити три періоди: 1) прижиттєвий (сер. 1920-х – 1970-і рр.);
2) «період конференцій» до ювілеїв (1980-ті – 1990-ті рр.); 3) початок написання
тематичних та докладних узагальнюючих статей, присвячених науковій біографії
О. Тереножкіна, аналізу його робіт в контексті сучасного стану розробок
проблематики; публікації біографічних джерел (з 1999 р. по сьогодення).
Зроблено висновок, що існує доволі представницька історіографія, яка
складається як з біографічних статей, так і публікацій, присвячених вивченню 5
О. Тереножкіним окремих історичних періодів, його роботі над комплексами
джерел у процесі дослідження певних археологічних культур. Натомість належне
висвітлення та осмислення наукового спадку вченого, впливу його публікацій на
подальший розвиток історичної науки в Україні потребує кількох грунтовних
монографічних досліджень.
У підрозділі 1.2 «Джерельна база, методологія та методи дослідження»
охарактеризовані наявні та використані джерела з теми дисертації, методологічні
засади і методи, із застосуванням яких було виконано роботу. Серед
неопублікованих матеріалів основу джерельної бази складають документи
Наукового архіву ІА НАНУ (м. Київ), фондів Національного історико-
культурного заповідника «Чигирин» (м. Чигирин), приватного архіву родини
Тереножкіних – Іллінських. За принципом типово-видової класифікації
сукупність джерел поділена на публікації О. Тереножкіна, його наукові звіти
(тексти, креслення, фото), епістолярій, особисті та особові документи
різноманітного характеру. Також використовувались речові джерела (артефакти з
розкопок вченого).
В основу підготовки дослідження покладені загальнонаукові принципи
системності, об’єктивності, історизму. Відповідно до поставлених завдань, автором
використано такі загальноісторичні методи: проблемно-хронологічний, історико-
порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний та метод періодизації.
Специфіка методологічного підходу автора полягає у міждисциплінарному
характері дослідження, що вимагає використання широкого спектру теоретичних і
практичних досягнень, термінології, методів не лише історіографії і давньої
історії, а й інших історичних дисциплін (археології, джерелознавства,
архівознавства). Дослідницькою моделлю є «інтелектуальна біографія».
Теоретичне підґрунтя роботи розширено завдяки застосуванню концептів
«мережева модель науки» та «наукова школа».
Другий розділ «Інтелектуальна біографія О. Тереножкіна» висвілює основні
етапи наукової діяльності вченого в історичному, історіографічному та
соціокультурному контекстах. У підрозділі 2.1 «Формування особистості та 6
наукових зацікавлень майбутнього вченого (1907 – 1928)» розглянуто передумови
та обставини розвитку інтересів О. Тереножкіна (сімейна історія;
загальнокультурна ситуація в регіоні), початок археологічних робіт у Заволжі. У
підрозділі 2.2 «Історико-археологічна робота О. Тереножкіна у Москві, Волго-
Уральському регіоні та Центральній Азії (1928 – 1948)» досліджено становлення
вченого в рамках наукової школи В. Городцова та участь в експедиціях у
Приуралля та Центральну Азію, серед яких особливо значущим є відкриття
цивілізації доарабського Хорезму; роботу в наукових установах
середньоазійських республік, результати розкопок у Чачі, Согдіані та
Пянджикенті. Підрозділ 2.3 «Проведення археологічних досліджень в Україні
(1949 – 1981)» присвячений найбільш плідному періоду життя, коли вчений
вивчав передскіфську і скіфську епохи та написав свої основні наукові роботи.
Саме аналіз історіографічного і експедиційного доробку О. Тереножкіна цих років
покладений в основу наступних розділів дисертації.
У третьому розділі «Дослідження О. Тереножкіним передскіфського
періоду у Подніпров’ї та Північному Причорномор’ї» розглянуто публікації
О. Тереножкіна та його участь у наукових дискусіях 1950 – 1980 рр. У підрозділі
3.1 «Пошук археологічних відповідностей кіммерійцям: від «кіммерійської
пітьми» до історичних реконструкцій» проаналізовано усі статті О. Тереножкіна з
цієї тематики та його монографію «Кіммерійці». Зроблено висновок, що ця
монографія, яку сам автор вважав найкращим своїм науковим твором, є
джерелознавчою працею з вичерпним переліком і описом відомих на той час
кіммерійських поховань та окремих знахідок, та синтезом критичного
узагальнення розробок А. Ієссена, Н. Анфімова, А. Щепинського, Н. Членової та
інших науковців.
У другій половині 1970-х рр. О. Тереножкін продовжував працювати над
питаннями кіммерійської археології та історії, зосередившись насамперед на
важливій для розуміння етногенезу та міжкультурних контактів народів
Центральної та Східної Європи проблемі походження передскіфських клепаних
казанів. 7
Підрозділ 3.2 «Етнічні процеси у лісостеповій зоні України передскіфського
періоду у висвітленні вченого» присвячений вивченню О. Тереножкіним
доскіфських археологічних культур лісостепового Правобережя, результати були
представлені у диссертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних
наук. У підрозділі проаналізовано підготовчі статті вченого і монографія
«Передскіфський період у дніпровському Правобережжі». О. Тереножкін
відносить білогрудівську культуру до кінця епохи бронзи, розділену на два етапи
чорноліську культуру – до перехідного періоду, а жаботинський етап має вже
виразні риси початку залізного віку. Простежується безперервний, спадкоємний
розвиток населення дніпровського Правобережжя від епохи бронзи до скіфського
періоду. Вчений вважав межиріччя Дніпра і Дністра прабатьківщиною слов’ян,
звідки вони з початком скіфської міграції двома шляхами (через Подунав’я і
Трансільванію та у напрямку до рр. Вісла і Одра) розповсюджуються у
Центральній Європі.
У четвертому розділі «Північне Причорномор’я за скіфської доби в
науковому доробку О. Тереножкіна» виокремлені три підрозділи. Перший –
«Публікації О. Тереножкіна з археологічного джерелознавства Скіфії» –
присвячений cистематизації публікацій науковця з цих питань та короткого
огляду робіт, проведених експедиціями під керівництвом О. Тереножкіна у 1949 –
1974 рр. Підсумком джерелознавчих досліджень О. Тереножкіна стала написана у
співавторстві з В. Іллінською монографія «Скіфія VII – IV ст. до н. е.».
У підрозділі 4.2 «Актуальні питання скіфології в рецепції вченого»
розглянуто розробки з таких дискусійних питань, як визначення скіфської
культури, походження скіфів, присутність скіфів на Кавказі, етнічна географія
Скіфії, проблематика скіфського етносу і мови, соціального устрою та державної
організації, скіфо-античних відносин, походів скіфів у Передню Азію і у Східну
Європу. Велику увагу О. Тереножкін приділяв народам Скіфії у зв’язку з
питанням походження слов’ян.
У підрозділі 4.3 «Скіфський логос» О. Тереножкіна» розглянуті усі
відповідні глави у коллективних виданнях підсумкового характеру з української
археології, починаючи з «Нарисів стародавньої історії Української РСР» (1957),
які потім були розширені до обсягу тритомника «Археологія Української РСР»
(1971). О. Тереножкін брав участь у їх написанні разом з В. Іллінською.
Планували вони й свій тритомник, присвячений вже археології та історії власне
Скіфії, але з цього масштабного задуму завершена була лише перша
джерелознавча частина.
Дисертація завершується висновками, узагальнюючими наукові здобутки
О. Тереножкіна, їх вплив та значення у контексті загального розвитку історичних
досліджень народів території України, які проводились у другій половині
XX сторіччя.
Ключові слова: історіографія, О. Тереножкін, кіммерійці, скіфи, Середнє
Подніпров’я, Північне Причорномор’я, історія Центральної Азії, історія
археології. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………… 16
ВСТУП………………………………………………………………………….. 18
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ
ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………..
24
1.1. Стан наукової розробленості проблеми………………………………….. 24
1.2. Джерельна база та методологія дослідження……………………………. 32
РОЗДІЛ 2. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА БІОГРАФІЯ ОЛЕКСІЯ
ТЕРЕНОЖКІНА ……………………………………………………………...
47
2.1. Формування особистості та наукових зацікавлень майбутнього
вченого (1907-1928)…………………………………………………………...
48
2.2. Історико-археологічна робота О. Тереножкіна у Москві, Волго-
Уральському регіоні та Центральній Азії (1928-1948)……………………….
58
2.3. Проведення археологічних досліджень в Україні (1949-1981)…………. 76
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ О. ТЕРЕНОЖКІНИМ
ПЕРЕДСКІФСЬКОГО ПЕРІОДУ У ПОДНІПРОВ’Ї ТА
ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї…………………………………………
94
3.1. Пошук археологічних відповідностей кіммерійцям: від «кіммерійської
пітьми» до історичних реконструкцій…………………………………..…….
94
3.2. Етнічні процеси у лісостеповій зоні України передскіфського періоду
у висвітленні вченого…………………………………………………………..
124
РОЗДІЛ 4. ПІВНІЧНЕ ПРИЧОРНОМОР’Я ЗА СКІФСЬКОЇ ДОБИ В
НАУКОВОМУ ДОРОБКУ О. ТЕРЕНОЖКІНА…………………….……
146
4.1. Публікації О. Тереножкіна з археологічного джерелознавства
Скіфії.…............................................................................................................…
146
4.2 Актуальні питання скіфології в рецепції вченого…………………..…… 158
4.3 «Скіфський логос» О. Тереножкіна…………………………………….… 176
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ….…………… 190
|
|
|
