|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
14.03.2025 |
|
| Твір змінено: |
14.03.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Рибальченко О. Ю. Культурологема Волинь в літературі українсько-польського пограниччя (на матеріалі поезії Міжвоєнного двадцятиліття). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань
03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 035 «Філологія». – Волинський
національний університет ім. Лесі Українки, Луцьк, 2025.
У дисертації здійснено комплексний аналіз жанрово-змістових
особливостей «волинського тексту» у поезії українсько-польського пограниччя
Міжвоєнного двадцятиліття. Простежено розвиток його геопоетичних
особливостей у волинському літературному просторі, що містить як географічні
маркери, виражені в геотопосах, локальних та універсальних культурологемах,
так і мистецькі атрибути уявного світу, який виходить за рамки щоденної
реальності і охоплює міфологічні та космологічні мотиви. У цьому контексті
детально розглянуто поетичне вираження культурологеми Волинь.
На значному літературному матеріалі поетичної групи «Волинь», до якої
офіційно належали Юзеф Лободовський, Стефан Шайдак, Чеслав Янчарський,
Вацлав Іванюк, Ян Спєвак, Зиґмунт-Ян Румель, Зузанна Гінчанка, Владислав
Мільчарек, Стефан Бардчак, Зофія Вежбицька та Василь Подмайстрович,
вперше осмислено геопоетичний вимір волинської поезії Міжвоєнного
двадцятиліття.
У першому розділі дисертації усталено термінологічну базу дослідження і
необхідний поняттєвий апарат для увиразнення явищ культурного пограниччя,
геопоетичного простору, «малої вітчизни», культурологеми, «волинського
тексту» тощо. Використано й систематизовано теоретично-методологічні
підходи вітчизняних та зарубіжних науковців з метою виявлення особливостей
українсько-польського пограниччя міжвоєнного періоду. Враховано теоретичні
праці К. Вики, О. Салій, Л. Евстаховича, Л. Білоконенко, Ю. Коваліва,
3
Е. Бальцежана, З. Ястшембського, Л. Оляндер, А. Малиновського та інших
дослідників, які внесли значний вклад у вивчення міжкультурного простору.
Окреслено різницю між фронтиром, «кресами» та пограниччям і вказано на їхні
спільні характеристики. Проаналізовано погляди Кеннета Уайта в
американському історично-визвольному контексті розвитку літератури та їх
вплив на формування сучасної теорії вивчення пограничної літератури. Оцінено
позицію сучасних літературознавців щодо методів дослідження волинського
простору в українському та польському літературознавстві. Вказано на
інтердисциплінарний характер таких студій. Простежено розвиток поняття
«волинський текст» від давніх етапів історії літератури до сучасності і здійснено
його комплексну характеристику в межах літературного феномену пограниччя.
У другому розділі «Міжвоєнні літературні течії в культурі волинського
пограниччя» розглянуто поширені літературні течії міжвоєнного періоду та
особливості їх втілення у волинській ліриці.
На прикладі творчості волинських поетів окреслено особливості
катастрофізму як основного літературного спрямування в поезії Міжвоєнного
двадцятиліття та його модифікації, залежно від індивідуального стилю кожного
з досліджуваних авторів. Вказано на протяжність цієї проблематики в часовому
та тематичному вимірах – від локальних до універсальних модусів. Визначено
елементи впливу літераторів-попередників та сучасників на формування
катастрофічних візій у «волинському тексті».
Завдяки проаналізованим у другому розділі віршованим текстам
Ч. Мілоша, Ю. Чеховича, М. Яструна, Є. Загурського вдалося з’ясувати, що
волинська поезія міжвоєнного періоду перегукувалася з творчими надбаннями
люблінських та вільнюських авангардистів, які певною мірою були
запереченням принципів краківського авангарду і відкидали віталізм
«Скамандра». Винятковою була творчість Зузанни Гінчанки, яку певною мірою
зараховували до когорти митців-скамандритів, із чим сама письменниця не
погоджувалася. Ілюстрацією цієї суперечності став сатиричний вірш З. Гінчанки
«Балада про поетичних критиків», який відтворює дух епохи.
4
У досліджених художніх текстах виявлено зв’язок поміж поетичними та
прозовими катастрофічними кодами, в основу яких покладено апокаліптичні та
позаземні візії «чорного романтизму». Детально проаналізовано під цим кутом
зору вірші С. Шайдака, В. Іванюка, І. Спєвака, Ю. Лободовського тощо. Вказано
на суспільні мотиви, які це катастрофічне мислення та світоприйняття
поглиблювали. Окрім передчуття Другої світової війни, яка наближалася, значну
роль відіграло недалеке минуле, яке через воєнні дії засвідчило, що над мирним
існуванням і цінностями людини тяжіють небезпеки. У цьому вбачаємо
індивідуальний стиль катастрофізму.
Подібний індивідуальний підхід простежуємо у втіленні волинськими
митцями принципів автентизму. У роботі проаналізовано теоретико-
літературний доробок Станіслава Черніка, засновника літературного руху
автентистів, та основні віхи розвитку цього напряму у 20-30-ті роки ХХ століття.
Найвизначнішим представником волинських автентистів був Стефан Шайдак,
учень С. Черніка, який реалізував усі необхідні вимоги до автентичної поезії на
міфологічному матеріалі геопоетики Волині й Полісся.
Автентисти, попри помилкову думку деяких вчених, відрізнялися від
тогочасного руху російських імажиністів, відкидали східні й західні впливи
задля заглиблення в пласт вітчизняної культури – від давнини до сучасності.
У третьому розділі «Культурологічні маркери міжвоєнного волинського
простору: поетична група «Волинь» вперше проаналізовано творчий доробок
представників поетичної групи «Волинь» у культурологічному
багатонаціональному розрізі пограниччя. Виокремлено їх розуміння «малої
вітчизни» та ролі геотопосів у процесі поетичного зображення довкілля,
міфологічних чинників формування «волинського тексту» на рівні слова, стилю,
жанру.
Спосіб волинської міфотворчості, який запропонувала внести в
літературний простір Леся Українка, історична основа, на якій наголошував Ю.-
І. Крашевський, націотворчі елементи творів таких українських митців, як
Є. Маланюк, О. Ольжич, а також значні фольклорні матеріали, роль міжвоєнного
5
села у формуванні мислеобразів – це ті аспекти, завдяки яким культурологема
Волинь набувала характеру інтеркультурної смислової єдності.
У розділі висвітлено авторські волинські проєкти Ч. Янчарського,
З. Гінчанки, З.-Я. Румеля, С. Бардчака, С. Шайдака, Ю. Лободовського,
В. Іванюка, Я. Спєвака, З. Вежбицької, В. Мільчарека та В. Подмайстровича.
Вказано на відмінності та спільні риси їхніх творчих концепцій.
У Висновках узагальнено культурологічні чинники розвитку міжвоєнної
поезії на Волині, які складають специфіку культурологеми Волинь. Звернено
увагу на геопоетичний вимір індивідуальних проєктів, які складали поетичну
парадигму «волинського тексту» міжвоєнного періоду і вплинули на подальшу
долю розвитку літературного пограниччя на цих теренах.
Здобуті результати сприятимуть подальшому розвитку теоретично-
методологічного інструментарію з метою аналізу автентичного та
катастрофічного напрямів в міжвоєнній літературі на тлі особливостей
українсько-польського культурного пограниччя. Висновки роботи
стимулюватимуть подальше дослідження творчого доробку поетичної групи
«Волинь» та її авторсько-інтерпретаційних стратегій у геопоетичній
перспективі. Матеріали та результати роботи також можуть застосовуватися на
лекційних та семінарських заняттях освітніх компонентів «Польська література
у світовому контексті» бакалаврського рівня здобуття освіти, «Теорія
літератури» і «Сучасний літературний процес» для здобувачів магістерського
рівня; при розробці вибіркових курсів за тематикою жанрологічних та
культурологічних студій української і зарубіжної літератури; на міжнародних та
всеукраїнськиї конференціях і семінарах, при написанні різного рівня наукових
робіт.
Ключові слова: українсько-польське пограниччя, «волинський текст»,
література міжвоєнного періоду, символ, символізм, геопоетика, польська
література, стиль, національна ідентичність, українська міжвоєнна еміграція,
автобіографізм, Червоний ренесанс, експресіонізм, катастрофізм, автентизм. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП……………………………………………………………………………..14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………….20
1.1. Основи геопоетики та їх проекція на поняття «малої вітчизни»…………….20
1.2. Українсько-польське пограниччя як категорія втілення поетичних візій
міжвоєнного періоду……………………………...………………………………..30
1.2.1. Особливості визначення……………………………………………....30
1.2.2. Передумови розвитку…………………………………………………35
1.2.3. Пограниччя на тлі культурної спадщини епохи…………………….38
1.3. Особливості «волинського тексту» в контексті культурного пограниччя …49
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………….58
РОЗДІЛ 2. МІЖВОЄННІ ЛІТЕРАТУРНІ ТЕЧІЇ В КУЛЬТУРІ
ВОЛИНСЬКОГО ПОГРАНИЧЧЯ ……………………………………………..60
2.1. Катастрофічні коди волинської поезії Міжвоєнного
двадцятиліття……………………………………………………………………….60
2.1.1. Катастрофізм як світоглядна система польських митців міжвоєнного
періоду………………………………………………………………………..60
2.1.2. Катастрофічні візії «малої вітчизни» у віршах Чеслава Мілоша та
Юзефа Чеховича……………………………………………………………..71
2.1.3. Ознаки катастрофічного світобачення волинських поетів………….78
2.2. Автентизм як прояв волинської геопоетики…………………………………91
2.2.1. Основні положення міжвоєнного автентичного руху……………….91
2.2.2. Творчий досвід волинських автентистів……….…………………...109
Висновки до розділу 2……………………………………………………………120
13
РОЗДІЛ 3. КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ МІЖВОЄННОГО
ВОЛИНСЬКОГО ПРОСТОРУ: ПОЕТИЧНА ГРУПА «ВОЛИНЬ»……….122
3.1. Основні вектори розвитку групи «Волинь»: авторські проєкти …………..122
3.1.1. Творчі концепції засновників групи………………………………...122
3.1.2. Особливості жіночої волинської поезії міжвоєнного періоду……..139
3.1.3. Волинська поетична патріотика: від лірики до ідеї………………..149
3.2. Геотопоси Волині у маркуванні літературного пограничного простору в 20–
30-ті роки ХХ століття…………………………………………………………….161
Висновки до розділу 3 …………………………………………………………...170
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...178
|
|
|
