|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
18.02.2024 |
|
| Твір змінено: |
18.02.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.5 МБ)
|
|
| Опис: |
Руднічук А. А. Соціокультурний розвиток німецьких міст у XIV-XV ст.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 «Історія та археологія». – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2023.
Урбанізаційна тематика є однією із найважливіших у сфері вивчення доби
середньовіччя, адже саме міста стали однією із основ цивілізаційного розвитку
Європи, створили її сучасний вигляд та стали осередком політичного, культурного,
соціального життя держав цього періоду. Німецькі міста у XIV-XV ст. зазнали
значних змін, зокрема у соціальній та культурній сферах, що відповідно вплинуло
не тільки на розвиток Священної Римської імперії, але й інших держав.
Окремі аспекти розвитку пізньосередньовічного німецького міста, такі як
створення університетів, формування окремих соціальних прошарків населення,
розглядалися українською історіографією лише дотично. Відповідно виникла
потреба більш детального дослідження соціокультурних трансформацій у
німецьких містах XIV-XV ст., а також зосередження уваги на таких окремих
маловивчених аспектах, як формування та соціальний статус аусбюргерів та
пфальбюргерів, більш детальний розгляд правового статусу етнічних меншин на
цих територіях, зокрема єврейського населення, зміни ставлення до дитини і
дитинства, жінки, значної ролі міст у формуванні та розвитку університетів
Німеччини, соціальний склад та репрезентація бюргерами студентства цих
навчальних закладів, відображення елементів соціального у контексті культурного
розвитку німецьких міст доби пізнього середньовіччя, зокрема в образотворчому
мистецтві, архітектурі, скульптурі та літературних творах.
3
Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі джерел та спеціальної
історичної літератури розкрити загальні закономірності і типологічні особливості
соціокультурного розвитку німецьких міст XIV-XV ст.
Джерельна база дослідження є доволі обширною. До неї входять
документальні, наративні та зображальні джерела. Документальні джерела
репрезентують збірники документів, конституційні та законодавчі акти, діловодні,
фінансові акти. Наративні джерела репрезентують хроніки, літописи, художні,
наукові та літературні твори, а також трактати. До зображальних джерел
відносяться скульптури, вітражі соборів, картини, замальовки, створені
німецькими художниками у добу пізнього Середньовіччя.
Історіографія проблеми представлена німецькими, англійськими,
американськими та українськими авторами. Тематика соціального та культурного
розвитку німецьких міст XIV-XV ст. має давню історію вивчення. Найбільш повно
її охоплює саме німецька історіографія, яка починаючи із ХІХ ст. досліджує цей
аспект. Сучасна німецька історіографія вже більш детально розглядає групи
населення пізньосередньовічних німецьких міст, специфіку їхньої взаємодії,
зв’язку між культурним та соціальним. Англійські та американські автори, які
досліджували окреслену тему, також зосереджували увагу на окремих сферах
соціокультурного життя пізньосередньовічних німецьких міст. Відповідно їхні
праці можуть слугувати доповненням до німецької історіографії. Стан розробки
проблематики німецьких міст у добу пізнього середньовіччя в українській
історіографії був присвячений в основному проблематиці формування німецької
Ганзи або окремим прошаркам населення. Відповідно виникла потреба більш
детальної розробки цієї теми.
Встановлено, що топографічний розвиток пізньосередньовічного німецького
міста позначився розширенням муніципальної території, формуванням локацій,
пов’язаних із ремісницькою діяльністю, проживанням певних соціальних категорій
або певних етнічних груп у цій місцевості.
4
З’ясовано, що німецьке населення складало основу етнічних спільнот міст
Німеччини XIV-XV ст. та мало привілейоване у порівнянні із усіма іншими правове
становище. На території німецьких міст також проживали євреї, слов’яни, італійці
та французи.
Доведено, що макродемографічні процеси німецьких міст XIV-XV ст.
позначилися динамікою населення цього регіону, спричиненою епідеміями,
зокрема й Чорної смерті (1346-1348 рр.), міграційними процесами всередині
держави, покращенням економічного становища всередині країни. Великими
містами, де мешкали 16-25 тис. осіб, були Нюрнберг, Страсбург та Кельн. До
середніх відносилися Франкфурт-на-Майні, Аугсбург, Майнц та Везель з
населенням 8-10 тис. осіб. Міста із кількістю бюргерів від 500 до 5 тис., такі, як
Шенкен та Бланкенберг, вважалися найменшими.
Визначено, що мікродемографічний аспект розвитку пізньосередньовічних
міст Німеччини репрезентує соціальний статус бюргерської родини, системи прав
спадкування, становище жінки, а також зміни у сприйнятті дитини та дитинства,
які відбувалися у окреслений період.
Окремо розглянуто соціальне становище основних верств населення
пізньосередньовічного німецького міста, зокрема патриціїв, купців, ремісників,
нижчих верств населення. Патриції представляли політично активний прошарок
бюргерства, що володів земельною власністю та фінансовими статками, походили
із заможних верств населення або формувались довкола господарської чи
економічної діяльності міста, а також в результаті укладення шлюбу із
представниками знатних родин.
З’ясовано, що основу середніх верств населення складали ремісники, до яких
відносилися майстри, підмайстри та учні. В результаті замикання цехів для
підмайстрів були обмежені можливості доступу до подальшого звання майстра.
Особливу категорію середніх верств населення представляли аусбюргери та
пфальбюргери – особи які вважалися громадянами міста, проте не проживали на
5
його території. Нижчі категорії населення репрезентували мешканці із наявним або
відсутнім житлом, збіднілі категорії бюргерства, а також жебраки, соціальний
статус яких регулювало місто.
Встановлено, що культурний розвиток пізньосередньовічних німецьких міст
зазнав значних трансформацій. У Священній Римській імперії виникли перші
університети – Празький (1347 р.) та Віденський (1365 р.). Безпосередньо на
території Німеччини створені вищі навчальні заклади у Гейдельберзі (1385 р.),
Кельні (1388 р.), Ерфурті (1392 р.), Лейпцизі (1409 р.), Ростоку (1419 р.). Почали
функціонувати університети в Грейфсвальді (1456 р.), Фрейбурзі на Брейгсгау
(1460 р.), Інгольштадті (1472 р.), Трірі (1473 р.), Майнці (1476 р.), Тюбінгені
(1477 р.). Міста відігравали вагому роль у розвитку університетів: вони були
ініціаторами їхньої появи, здійснювали фінансування, виконували наглядову
функцію, забезпечували основну діяльність та призначали викладачів і керівництво
закладів.
Визначено, що університети Німеччини ставали центрами розвитку гуманізму.
Поява цієї течії позначилася раннім періодом її існування до якого входили такі
діячі, як Микола Кузанський (1401-1464 рр.), Петер Лудер (1415-1472 рр.),
Альбрехт фон Ейб (1420-1475 рр.), Гартман Шедель (1440 – 1514 рр.), Якоб
Вімпфелінг (1450-1528 рр.), Сікстус Тухер (1459-1507 рр.). У творчій спадщині цих
представників спостерігався певний перехідний період між схоластикою та
гуманізмом. Остаточне встановлення гуманізму в Німеччині пов’язане із іменами
Себастіана Бранта (1458-1521 рр.), Конрада Цельтіса (1459-1508 рр.) та Генріха
Бебеля (1472-1518 рр.).
Соціальний контекст розвитку архітектури, скульптури, образотворчого
мистецтва позначився на патронатній основі зі сторони впливових родин міста.
З’ясовано, що літературні тенденції у добу пізнього середньовіччя були
представлені в основному міською художньою традицією творів та
6
гуманістичними працями. Інтенсивному розвитку літератури сприяла поява
книгодрукування.
Результати роботи можуть бути використані у розробці досліджень
соціокультурного розвитку німецьких міст у добу середньовіччя, монографій,
статей, розвідок, підручників, навчальних та методичних матеріалів, лекцій,
семінарських занять із окресленої тематики. Дані дослідження можна
використовувати у сфері музейної діяльності – під час розробки концепцій та
текстового наповнення екскурсійної програми, а також у сфері гуманітарної
політики України, зокрема загального контексту вивчення історії Німеччини,
історії міжнародних відносин.
Ключові слова: Німецькі міста, XIV-XV ст., пізнє середньовіччя, соціальний
розвиток, культурний розвиток, пізньосередньовічні хроніки, гендер, теологія,
гуманізм, Реформація, лютеранство, готика, гравюра, мистецтво, Альбрехт Дюрер
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Вступ ………………………………………………………………………………… 14
Розділ І. Джерельна база та історіографія дослідження ………………………. 22
1.1. Джерельна база дослідження ………………………………………………… 22
1.2. Стан розробки проблеми в історіографії …………………………………….. 31
Розділ ІІ. Топографія і основні тенденції розвитку етнодемографічних процесів
у пізньосередньовічних німецьких містах ………………………………………. 54
2.1. Топографія німецьких міст XIV-XV ст. ……………………………………….. 54
2.2. Етнічний склад населення пізньосередньовічних німецьких міст …………… 63
2.3. Макродемографічні процеси у містах Німеччини XIV-XV ст. ……………… 87
2.4. Мікродемографічні процеси у пізньосередньовічних німецьких містах ……. 91
Розділ ІІІ. Соціальна структура німецького міста XIV-XV ст. ……………… 108
3.1. Становище патриціїв у німецькому місті XIV-XV ст. ………………………. 108
3.2. Середні верстви бюргерства пізньосередньовічних міст Німеччини ……… 121
3.3. Маргінальні групи населення німецьких міст XIV-XV ст. ………………….. 137
Розділ ІV. Розвиток культури у пізньосередньовічному німецькому місті … 143
4.1. Освіта і наука у містах Німеччини XIV-XV ст. ……………………………. 143
4.2. Архітектура пізньосередньовічних німецьких міст ……………………….. 160
4.3. Скульптура та образотворче мистецтво міст Німеччини XIV-XV ст.
…...…………………………………………………………………………………... 166
4.4. Розвиток літератури і книгодрукування у німецькому місті XIV-XV ст. …173
Висновки …………………………………………………………………………... 188
Список використаних джерел та літератури …………………………………. 197
Додаток А. Список публікацій здобувача дисертації за темою..…………….. 217
Додатки …………………………………………………………………………….. 221
|
|
|
