Михайло Романів » Традиційна зимова календарно-побутова обрядовість українців Покуття кінця XIX – початку XXI ст. (загальноукраїнські риси та локальна специфіка)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Традиційна зимова календарно-побутова обрядовість українців Покуття кінця XIX – початку XXI ст. (загальноукраїнські риси та локальна специфіка)

Дисертація
Написано: 2024 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 03.04.2024
Твір змінено: 03.04.2024
Завантажити: pdf див. (4.4 МБ)
Опис: Романів М. Г. Традиційна зимова календарно-побутова обрядовість українців
Покуття кінця XIX – початку XXI ст. (загальноукраїнські риси та локальна
специфіка). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 «Історія та археологія» в галузі знань 03 «Гуманітарні науки». Львівський
національний університет імені Івана Франка, Львів, 2024.
На основі польових народознавчих матеріалів, зібраних автором особисто під
час історико-етнографічних експедицій та науково-пошукових мандрівок, у
дисертаційній роботі комплексно проаналізовано традиційну зимову обрядовість
покутян у системі народно-церковного календаря. Для цього упродовж 2015–
2018 років було відвідано населені пункти колишніх Городенківського,
Снятинського, Косівського і Коломийського районів Івано-Франківської області.
У дослідженні залучено також джерела, які містять цінну етнографічну інформацію
з інших районів Покуття, зокрема з фонду Р-119 Архіву Львівського
національного університету імені Івана Франка. Аналіз сучасних напрацювань
етнологів, фольклористів, істориків, краєзнавців та діалектологів дав можливість
розглянути зимові календарні звичаї та обряди українців Покуття як явища
загальноукраїнської народної культури в їх історичному розвитку, як невід’ємну
частину регіональної етнокультурної ідентичності покутян.
Обґрунтовано, що початок зими асоціюється на теренах дослідженого краю зі
святом Введення. Проаналізовано низку повір’їв та вірувань українців Покуття, які
засвідчують, що це свято вважалося межовою датою і початком нового
господарського циклу. З’ясовано, що найбільш архаїчним елементом свята
Введення є звичай вводити цього дня до хати тварину. Звичай відомий під назвою
«полазник», і його продовжують дотримуватись у деяких обстежених населених
пунктах навіть на початку ХХІ століття. Простежено, що прихід жінки в цей день
майже завжди асоціюється у населення Покуття з яким-небудь нещастям. Окремо
3
вдалося з’ясувати, що свято Введення пов’язане з певними дівочими
ворожіннями, а також з деякими метеорологічними спостереженнями.
Відзначено, що календарний період від дня св. Катерини до дня св. Андрія,
який припадає на час Пилипівського посту, насичений різноманітними
молодіжними забавами, матримоніальними гаданнями та іншими формами
дошлюбного спілкування молоді. Відтак простежено його зв’язок зі стійким
уявленням про скасування постових табу і заборон у цей час.
Описано основні локальні варіанти відзначення одного з головних свят
передріздвяного періоду – дня св. Андрія. Детальну увагу звернено на влаштування
молодіжних вечорниць, на парубочі бешкети. Охарактеризовано семантику
найпоширеніших дівочих гадань про майбутню долю («засівання конопель»,
відгадування долі за поведінкою домашніх тварин, обрядодії зі взуттям, мантичні
практики зі свічкою, гадання за побутовими предметами). Простежено їх
регіональні особливості та сучасний стан побутування серед населення Покуття.
Акцентовано на домінуванні образу християнського святого у традиційному
відзначенні дня св. Миколая, що полягає в обдаровуванні дітей. З’ясовано витоки
цього звичаю та його місцеву специфіку.
Аргументовано тезу про те, що дотримання різдвяного посту не набуло надто
суворих форм, особливо щодо молодіжного дозвілля. Визначено, що постування
полягало передусім у зміні режиму харчування, а саме його раціону. Встановлено
перелік найпоширеніших традиційних страв, які покутяни споживали впродовж
постового періоду.
Важливим аспектом дослідження зимового циклу народного календаря у
дисертаційній роботі стало опрацювання питань трудового побуту, традиційних
господарських занять, характерних для цього періоду річного кола, повсякдення і
проведення щоденного дозвілля. Найбільше уваги в цьому контексті приділено
різництву, яке було дуже важливим у процесі підготовки до тривалого періоду
різдвяних святок і забезпечення великої кількості різноманітних м’ясних страв та
продуктів. Розглянуто комплекс різницьких традицій: технологічні аспекти,
методи консервування м’ясних продуктів, рецептуру приготування страв, звичаї
4
взаємодопомоги, пов’язані із забоєм домашніх тварин повір’я та прикмети, а
також низку табу, які регламентували цей процес.
Виокремлено головні свята зимового циклу, притаманні для покутської
традиції. З’ясовано, що найбільш розвинену обрядову структуру продовжують
зберігати відзначення Надвечір’я Різдва Христового (Святий вечір) та
передноворічні обходи гуртів ряджених. Визначено, що актуальним для
диференціації зимових свят є критерій участі у святкуванні, що зумовлює їхній
сімейний (урочиста трапеза на Перший та Другий святвечори) або громадський
характер (колядування, щедрування, новорічні обходи дворів).
Констатовано, що звичай ставити ялинку поширився серед покутських селян
на початку XX ст. З’ясовано, що головним атрибутом різдвяних свят в українців
Покуття був необмолочений сніп певного виду збіжжя (залежно від місцевої
традиції), який найчастіше мав назву «дід». На основі даних опублікованих
джерел та сучасних етнографічних записів визначено низку архаїчних обрядодій,
уявлень та повір’їв, пов’язаних із цим атрибутом. Детально охарактеризовано
процес підготовки святвечірнього столу, ритуальне облаштування місця під
столом і навколо нього. При аналізі ритуального змісту святвечірньої обрядовості
висвітлено наділення в народній уяві магічними якостями низки предметів побуту
та сакралізацію певних продуктів. З’ясовано регіональні особливості та місцеву
специфіку в асортименті традиційних святкових страв. Охарактеризовано архаїчні
елементи обрядовості Святого вечора: ритуальну годівлю домашньої худоби,
вшанування померлих предків. На конкретних прикладах засвідчено наявність
господарської та поминальної тем у святвечірніх звичаях і обрядах.
Простежено розвиток в історичній перспективі покутської традиції
колядування та обходів дворів рядженими з виокремленням фольклорної
складової, її локальних особливостей та місцевого колориту.
Комплексно розкрито новорічний звичай «ходіння з бичками», який полягав у
відвідуванні хлопчиками дворів односельців з побажаннями добробуту і проведенні
нескладного ворожіння методом жеребкування. З’ясовано, що цей архаїчний
5
обряд у формі дитячої гри в минулому мав важливе продукуюче значення, адже
був спрямований на приплід домашньої худоби.
З’ясовано, що звичай «ходіння з бичками» продовжує культивуватись у деяких
покутських селах донині й таким чином визначає етнокультурну особливість
краю на тлі загальноукраїнської палітри традиційної культури.
Підтверджено, що передноворічний вечір з огляду на сакральність і магічну
символіку межового часу є віховою датою у всьому циклі річного кола свят та
обрядів українців.
Розкрито багату ритуальну структуру обряду «маланкування» на теренах
Покуття на кількох рівнях: символіка перевдягання ряджених персонажів, обходи
дворів, розігрування драматичних сценок, влаштування бешкетів, величання
господарів, спеціальний пісенний і танцювальний супровід. Охарактеризовано
власне покутські риси обряду «Маланка». Обґрунтовано переважання у цьому
обрядодійстві аграрно-господарської та шлюбної складових.
Доведено, що одним із найважливіших суспільних інститутів, які визначають і
значною мірою формують святково-обрядову культуру сучасного населення
Покутського краю, є Церква. Під час відзначення деяких свят зимового циклу
народного календаря (Водохреще, Стрітення) умова присутності у храмі етнофорів,
освячення певних атрибутів свята та символічне набуття ними у народній
свідомості певного сакрального змісту є домінантами для усієї обрядово-звичаєвої
композиції тієї чи іншої святкової дати.
Зроблено висновок про те, що заключний етап зимових святок – Йордан і
Стрітення порівняно менше насичені звичаями та обрядами. Зазначено домінуючу
роль під час обрядового наповнення цих свят ритуалів з водою. Відтворено процес
освячення води в церкві з місцевими особливостями (використання солом’яних
хрестиків, монет та зілля), вказано найхарактерніші приклади її ритуалізованого
застосування – здебільшого з захисною та очисною метою. Окремо
реконструйовано покутські традиції створення спеціальних хрестиків-апотропеїв
(особливо чорних) як оберегу для домівки, виготовлення спеціальних
йорданських свічок-«трійць», які освячують в церкві.
6
Відзначено, що на теренах Покуття досі поширені обрядові пісні, які
виконують лише під час Йорданських свят, – щедрівки. У народних творах цього
жанру наявні різні мотиви, однак переважають передусім весільні та господарські.
Ключові слова: етнологія, українці, Покуття, зимові свята, календарні звичаї
та обряди, духовна культура, традиції, побут, вірування, повір’я, культ предків,
Святий вечір, Різдво, Новий рік, Водохреще.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.