| Опис: |
Романенко А. Р. Культура спогадів і спогади культури: мемуарна
спадщина В. Пухальського. Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за
спеціальністю 26.00.01 – Теорія та історія культури (культурологія).
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського,
Міністерство культури України. Київ, 2018.
Дисертацію присвячено вивченню раннього періоду життєтворчості
В. Пухальського від народження до початку навчання у Петербурзькій
консерваторії, висвітленого у неопублікованих мемуарах «Записки про моє
життя». При дослідженні «Записок» та їх ролі в осягненні природи й
психології творчості використано взаємодоповнюючі парні категорії
«культура спогадів» і «спогади культури» – форми актуалізації культурних
смислів і їх трансляції. «Записки про моє життя» виступають як джерело
спогадів про культуру, так і репрезентант концепції «культури спогадів».
Мета дослідження полягає у цілісному та всеосяжному відтворенні дитячих і
юнацьких років В. Пухальського як малодослідженого періоду
життєтворчості митця в контексті його мемуарної спадщини.
Дитячо-юнацький вік піаніста, композитора, педагога, засновника
Київської фортепіанної школи, фундатора професійної музичної освіти на
українській землі, музичного критика, культуртрегера Володимира
В’ячеславовича Пухальського тривалий час залишався поза увагою сучасних
дослідників. У свідомості нащадків виникає бажання відродити забуті імена,
згадати про їх новаторські ідеї, переглянути ставлення до їх культурної
спадщини, осягнути їх значення в умовах сучасного культуротворчого
процесу. Лише при наявності великої кількості відтворених у свідомості
представників суспільства подій і образів минулого як варіантів
мемуаристики можна осягнути те загальне, що і конституює культуру як 3
таку. В цьому вбачається актуальність дисертаційного дослідження як у
теоретичному, так і в практичному напрямах.
Світ дитинства, складний та унікальний, пов’язаний з усім прийдешнім
життям людини. Недарма свої мемуари В. Пухальський починає саме зі
спогадів про дитинство. Їх задум полягає в тому, щоб через пізнання себе,
реанімацію дитячо-юнацьких років знайти душевну рівновагу і впевненість у
суворій реальності пізнього періоду життєтворчості. «Записки»
В. Пухальського відносяться до жанру автобіографії. В них він найбільш
повно виражає власну самототожність, оскільки в автобіографії головна роль
належить авторові. Дитячі страхи, образи та розчарування, внутрішні діалоги
з самим собою, фінансові труднощі й життєві випробування, невизначеність
соціального статусу митця, сила духу і воля – все це утворює феномен
творчої індивідуальності, неоціненно важливий для розуміння культури 50–
70-х років XIX століття.
Саме спогади про дитячі та юнацькі роки дають можливість
конструювати складний образ відносин часу і людської свідомості. Вони
допомагають розглядати модифікацію рис та якостей В. Пухальського,
сформованих у дитячо-юнацькому віці, в риси та якості лідера, управлінські
та організаційні зокрема. Діяльність В. Пухальського як лідера стала
каталізатором культуротворчих процесів на українській землі.
У дисертаційній роботі обґрунтовується необхідність залучення
міждисциплінарного дослідницького досвіду. Різноманітні засоби
дослідження – теорія memory studies, методи культурологічного коментаря та
біографічної інтерпретації, психоаналітична концепція та соціально-
психологічний підхід, структурно-типологічний метод та принцип 3D-
проекції – допомагають осягнути мемуари митця, створити адекватне
уявлення про життя і творчі пошуки піаніста-педагога в дитячо-юнацькому
віці. Запроваджені в дисертаційному дослідженні синергічні виміри вивчення
культурних смислів вносять свій внесок у розуміння складного внутрішнього
світу творчої індивідуальності у сучасній українській культурі. 4
Структура і логіка роботи вибудовані відповідно до об’єкта, предмета,
мети та завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, основної
частини, яка має чотири розділи, висновків, списку використаних джерел,
трьох додатків. У перших двох розділах розглянуто діаду концептів «культура
спогадів» та «спогади культури», визначено методи, за допомогою яких
здійснюється системне освоєння тексту мемуарів, проаналізовано
культурознавчі та мистецтвознавчі джерела стосовно вивчення феномену
В. Пухальського, досліджено взаємодію особистості та культурно-
історичного контексту. Третій розділ присвячено детальному огляду
мінського періоду життєтворчості В. Пухальського – часу формування
першооснов його самосвідомості. Простежено перші яскраві прояви музичної
обдарованості митця. Проаналізовано вплив таких факторів як походження,
особливості родинних стосунків, культурне оточення, загальна та музична
освіта на специфіку професійної реалізації музиканта. Особлива увага
приділена надзвичайно ранньому усвідомленню В. Пухальським власного
«Я». У четвертому розділі розглянуто петербурзький період життєтворчості
митця: обґрунтовано соціокультурні та психологічні аспекти зміни модусу
світосприйняття В. Пухальського на тлі військового виховання; висвітлено
роль музичних об’єднань Петербурга в духовному розвитку, самопізнанні і
самовдосконаленні музиканта-початківця; представлено культурний простір
Петербурга як вирішальний фактор у виборі В. Пухальським професії
музиканта. У висновках викладено основні положення роботи, підкреслено
унікальну значимість становлення митця саме для його подальшої діяльності
на теренах української музичної культури, зокрема, в галузі формування
Київської фортепіанної школи та фахової музичної освіти в Україні.
Ключові слова: Володимир Пухальський, мемуари, пам’ять, культура
спогадів, спогади культури, еволюція особистості, система цінностей
дитинства, зміна модусу світосприйняття, культурний простір.
|
